Ніякого, підхопив і Лестрейд.
Шерлок Голмс підійшов до трупа, та, опустившись на коліна, почав ретельно його розглядати.
Ви впевнені, що на ньому немає ран? спитав він, вказуючи на бризки крові навколо тіла.
Цілком! відповіли обоє.
Отже, це кров когось іншого, ймовірно, вбивці, якщо тут було вбивство. Це нагадує мені обставини смерті Ван Янсена в Утрехті, тридцять четвертого року. Памятаєте цю справу, Ґреґсоне?
Ні, сер.
Почитайте, рекомендую, варто прочитати. Адже ніщо не нове під місяцем. Усе вже ставалося раніше.
Його спритні пальці в цей час безперервно метушилися то тут, то там, обмацували, натискали, розстібали, досліджували, а в очах застиг такий самий відсутній вираз, який я бачив вже не раз. Огляд відбувся так швидко, що навряд чи хтось збагнув, наскільки ретельно його провели. Нарешті Голмс понюхав губи трупа, потім поглянув на підошви його лакованих черевиків.
Його не пересували? перепитав він.
Ні, лише оглядали.
Можна відправляти в морг, дозволив Голмс. Більше ми тут нічого не дізнаємося.
Четверо чоловіків із ношами стояли напоготові. Ґреґсон покликав їх, ті поклали труп на ноші та понесли. Коли його підіймали, на підлогу впав й покотився перстень. Лестрейд схопив його й почав розглядати.
Тут була жінка! здивовано вигукнув він. Це жіноча обручка
Він поклав прикрасу на долоню та простягнув нам. Обступивши Лестрейда, ми також витріщилися на каблучку. Без сумніву, цей гладкий золотий обідок колись прикрашав палець нареченої.
Справа ускладнюється, почухав потилицю Ґреґсон. А вона, присягаюся, і без цього непроста.
А ви впевнені, що це її не спрощує? заперечив Голмс. Але досить милуватися перснем, це нам не допоможе. Що знайшли в кишенях?
Усе тут, Ґреґсон, вийшов у передпокій і вказав на купку предметів, розкладених на нижній сходинці. Золотий годинник фірми «Барро», Лондон, 97163. Золотий ланцюжок, дуже важкий і масивний. Золота каблучка з масонською емблемою. Золота булавка голова бульдога з рубіновими очима. Футляр із російської шкіри для візитівок і картки, на них написано: Єнох Дж. Дреббер, Клівленд це відповідає міткам на білизні «Є. Д. Д.». Гаманця немає, але в кишенях знайшли сім фунтів тринадцять шилінгів. Кишенькове видання «Декамерона» Боккаччо з написом «Джозеф Стенджерсон» на форзаці. Два листи один адресований Є. Дж. Дребберу, другий Джозефу Стенджерсону.
Яка адреса?
Стренд, американська біржа, до запитання. Обидва листи від пароплавної компанії «Ґійон» і стосуються відплиття їхніх пароплавів із Ліверпуля. Ясно, що цей нещасний мав намір повернутися до Нью-Йорка.
Ви вже шукаєте цього Стенджерсона?
Аякже, сер. Я розіслав оголошення в усі газети, а один із моїх людей поїхав на американську біржу, та ще не повернувся.
А до Клівленда зверталися?
Вранці надіслали телеграму.
Яку?
Ми просто повідомили, що сталося, і просили надати дані.
А ви не просили про докладнішу інформацію з приводу чогось такого, що здалося вам особливо важливим?
Я спитав про Стенджерсона.
І більше ні про що? Чи немає тут, на вашу думку, якихось особливих обставин у житті Дреббера, які необхідно зясувати?
Я спитав про все, що вважав за потрібне, ображеним тоном відказав Ґреґсон.
Шерлок Голмс усміхнувся й хотів було щось додати, як раптом перед нами виник Лестрейд, який залишався в кімнаті, коли ми вийшли в передпокій. Він самовдоволено потирав руки.
Містере Ґреґсон, я тільки-но зробив найважливіше відкриття! оголосив він. Якби я не здогадався ретельно оглянути стіни, ми нічого не дізналися б!
Очі маленького чоловічка блищали, він, мабуть, ледь стримував радість від того, що перевершив свого колегу на одне очко.
Прошу сюди, сказав він метушливо, ведучи нас назад у кімнату, де, здавалося, стало трохи світліше після того, як забрали її страшного мешканця. Ось, станьте сюди!
Він чиркнув сірником об підошву черевика й підніс його до стіни.
Погляньте! переможно заявив детектив.
Я вже казав, що в багатьох місцях шпалери висіли клаптями. У цьому кутку від стіни відстав великий шматок, оголивши жовтий квадрат шорсткого тиньку. На ній кровю було виведено:
RacheБачили? хвалькувато заявив Лестрейд, як конферансьє, який представляє публіці атракціон. Це найтемніший куток, і нікому не спало на гадку сюди глянути. Убивця він або вона написав це власною кровю. Дивіться, ось кров стекла зі стіни, і тут на підлозі є пляма. У будь-якому разі, самогубство виключається. А чому вбивця вибрав саме цей кут? Зараз поясню. Бачите недогарок на каміні? Коли він горів, цей кут був найсвітліший, а не найтемніший.
Ну, гаразд, ви помітили напис, а як ви його розтлумачите? зневажливим тоном спитав Ґреґсон.
Як? А ось як. Вбивця чоловік чи жінка хотів написати жіноче імя Рейчел, але не встиг докінчити, мабуть, щось завадило. Згадаєте мої слова: рано чи пізно зясується, що ця справа повязана з жінкою на імя Рейчел. Смійтеся скільки завгодно, містере Шерлок Голмс. Ви, звісно, людина начитана та розумна, але, врешті-решт, і старий пес здатний на успіх!
Даруйте, сказав мій приятель, розсердивши маленького чоловічка своїм сміхом. Певна річ, честь цього відкриття належить вам, і напис, без сумніву, зробив другий учасник нічної драми. Я не встиг іще оглянути кімнату й з вашого дозволу зроблю це зараз.
Він вийняв із кишені рулетку, велику круглу лупу та без-шумно закрокував кімнатою, раз у раз зупиняючись або опускаючись на коліна; одного разу навіть ліг на підлогу. Голмс так захопився, що, здавалося, зовсім забув про наше існування ми весь час чули то бурмотіння, то стогін, то легкий присвист, то схвальні та радісні вигуки. Я витріщився на нього, і мені мимоволі спало на гадку, що мій товариш зараз схожий на чистокровного, добре видресируваного гончака, що нишпорить туди-сюди лісом, скавулячи від нетерпіння, поки не натрапить на втрачений слід. Хвилин двадцять, а то й більше, він продовжував свої пошуки, ретельно вимірюючи відстань між якимись зовсім непомітними для мене слідами, і, час від часу, так само незбагненно для мене, щось вимірював рулеткою на стінах. В одному місці обережно зібрав дрібку сірого пилу з підлоги й поклав у конверт. Нарешті став розглядати через лупу напис на стіні, уважно досліджуючи кожну літеру. Мабуть, Холмс був задоволений оглядом, бо сховав рулетку та лупу до кишені.
Кажуть, ніби геній це нескінченна витривалість, із усмішкою зауважив він. Доволі невдале визначення, але до роботи детектива пасує повністю.
Ґреґсон і Лестрейд спостерігали за маневрами свого колеги-дилетанта з неприхованою цікавістю й не без зневаги. Либонь, вони не могли оцінити те, що я вже почав усвідомлювати: все, що робив Голмс, аж до незначних на перший погляд дрібниць, слугувало якійсь цілком визначеній і практичній меті.
Ну, що скажете, сер? спитали обоє хором.
Не хочу забирати у вас пальму першості в розкритті злочину, видихнув мій приятель, і тому не дозволю собі навязувати поради. Ви обоє так добре впоралися, що гріх було би втрутитися.
У його голосі звучав явний сарказм.
Якщо ви повідомите про хід розслідування, продовжував приватний детектив, я буду щасливий допомогти вам, якщо зможу. А поки що я хотів би поспілкуватися з констеблем, який знайшов труп. Будьте ласкаві назвати мені його імя й адресу.
Лестрейд глянув у нотатник.
Джон Ренс, поінформував він. Зараз він вільний. Його адреса: Одлі-корт, 46, Кеннінґтон-парк-ґейт.
Голмс записав адресу.
Ходімо, докторе, сказав він мені. Ми негайно вирушимо до нього. А вам хочу дещо повідомити, звернувся він до детективів, можливо, це допоможе слідству. Це, звісно, вбивство, а вбивця чоловік. Зріст у нього трохи більше шести футів, він у розквіті років, ноги в нього дуже невеликі, як для такого зросту, взутий у важкі черевики з квадратними носаками й курить трихінопольські сигари4. Він і його жертва приїхали сюди разом у чотириколісному екіпажі, запряженому конем із трьома старими й однією нової підковою на правому передньому копиті. Цілком імовірно, що у вбивці червоне обличчя й дуже довгі нігті на правій руці. Це, звісно, дрібниці, але вони можуть вам допомогти.
Лестрейд і Ґреґсон, недовірливо всміхаючись, перезирнулися.
Якщо цього чоловіка вбили, то яким чином?
Отрута, коротко кинув Шерлок Голмс і попрямував до дверей. І ось ще що, Лестрейде, додав він, обернувшись. Rache німецькою «помста», тому не гайте часу на розшуки міс Рейчел.
Випустивши цю парфянську стрілу, він пішов, а обидва суперники дивилися йому вслід, роззявивши роти.
Розділ IV
Що розповів Джон Ренс
Ми вийшли з будинку номер три, Лористон-Ґарденс, близько першої години дня. Шерлок Голмс потягнув мене в найближчу телеграфну контору, звідки надіслав якусь довгу телеграму. Потім закликав кеб і велів візнику їхати за адресою, яку нам дав Лестрейд.
Найцінніше це свідчення очевидців, сказав мені Голмс. Щиро кажучи, у мене склалося достатньо чітке бачення цієї справи, однак, треба дізнатися все, що вдасться.