Анастасія Байдаченко
Дама з покритою головою
Femme couverte
Дійові особи:
Рід Монфорів, родина герцога Бретонського:Жан VI (13891442) герцог Бретонський.
Жанна Валуа (13901433) герцогиня Бретонська, дочка короля Франції.
Їхні діти:
Анна (1409 після 1415), Ізабелла (14111442), Маргарита (14121421), Франсуа (14141450), Катрін (1417 після 1444), Пєр (14181457), Жиль (14201450). Артюр де Рішмон (13931458) брат герцога Бретонського. Маргарит а Бургундська (13931441) мадам де Рішмон, його дружина, сестра герцога Бургундського, вдова за першим шлюбом дофіна Луї.
Жиль де Шантосе (13941429) брат герцога Бретонського.
Рішар дЕтан (13951438) брат герцога Бретонського.
Маргарита Орлеанська (14051466) сестра герцога Орлеанського, дружина графа дЕтана.
Їхні діти:
Марі (14241477), Рішар (14251434), Ізабелла (1426 1438), Катрін (14281476), Франсуа (14351488), Маргарита (14361466), Мадлен (14371461); байстрючка Жанна (1423?) позашлюбна дочка графа дЕтана.
Придворні Бретонського двору:Олівє де Пріоле скарбничий і сповідник графа дЕтана.
Рауль Моро метрдотель графа дЕтана.
Пєр Гіллар, Жан Пенсон, Жан Пуату, Жан Плюможа на службі у графа дЕтана. Рене де Бретейль (1392?) придворна дама герцогині Бретонської.
Філіпп де Прюнель (1401?) паж герцога Орлеанського, пізніше джура графа де Рішмона, перебував на службі у графа дЕтана.
Марі де Прюнель (14051434) його дружина, придворна дама графині дЕтан.
Їхні діти:
Жан (1421?), Філіпп (1422?), Жак (1423?), Шарль (1424?), Анна (1425?).
Жанна де Белльваль (13801439) вихователька Маргарити Орлеанської.
Месір Коллар сповідник та секретар графині дЕтан.
Сильвіо лікар та астролог графині дЕтан.
Анна де Бейі, Франсуаза да Кларсі , Катрін де Вєнон, Андреа де Бларю, Жанна де Ретуле, Маргарита де Прей, Клеманс де Тр еж є дами графині дЕтан.
Рід Пантьєврів, що оскаржує владу Монфорів над Бретанню:Маргарита Кліссон (13661441) вдова Жана де Шатійона, графа де Пантьєвра.
Її діти:
Олівє (1433), Шарль (1434), Жан (1454), Гі (1455).
Рід герцога Орлеанського, племінники короля Франції Шарля VI, кузени Шарля VII, троюрідні родичі Монфорів та герцогів Бургундських:Шарль (13941465) герцог Орлеанський, поет, в англійському полоні з 1415 року, син убитого за наказом Жана Безстрашного Луї Орлеанського.
Філіпп де Вертю (13961420) його брат.
Жан Ангулемський (13991467) брат герцога Орлеанського, в англійському полоні з 1412 року.
Маргарита (14051466) сестра герцога Орлеанського, дружина Рішара дЕтана.
Жан де Дюнуа, прозваний Орлеанським Бастардом (1403 1468) зведений брат герцога Орлеанського.
Ізабелла (14061498) мадам де Вандом, зведена сестра герцога Орлеанського.
Рід герцога Бургундського, двоюрідні племінники короля Франції Шарля VI, троюрідні родичі Шарля VII та принців Орлеанських:Філіпп Добрий (13961467) герцог Бургундський, син убитого під Монтеро Жана Безстрашного.
Маргарита Бургундська (13931441) його сестра, дофіна Франції, пізніше графиня де Рішмон.
Анна Бургундська (14041432) сестра герцога Бургундського, герцогиня Бедфорд.
Валуа, королівський дім Франції:Шарль VI (13681422) король Франції.
Ізабелла (Ізабо) Баварська (13701435) королева Франції.
Луї (13961415) дофін, одружений з Маргаритою Бургундською.
Жан (13981417) дофін.
Шарль (14031461) дофін, пізніше король Франції Шарль VII, молодший брат герцогині Бретонської.
Марі Анжуйська (14041463) дофіна, пізніше королева Франції.
Йоланда Анжуйська (13811442) теща Шарля VII, мати Марі Анжуйської.
Ланкастери, королівський дім Англії, далекі родичі королів Франції:Жанна Наваррська (13701437) королева-вдова, мачуха Генріха V, за першим шлюбом герцогиня Бретонська, мати герцога Бретонського, Артюра де Рішмона, Жиля де Шантосе, Рішара дЕтана та їхніх сестер.
Генріх V (13861422) король Англії.
Катрі Валуа (14011438) дочка короля Франції Шарля VI, дружина Генріха V, королева Англії.
Томас, герцог Кларенс (13881421) брат Генріха V. Джон, герцог Бедфорд (13891435) брат Генріха V.
Річард (14051435) позашлюбний син герцога Бедфорда, джура герцога Кларенса.
Гемфрі, герцог Глостер (13901447) брат Генріха V.
Пролог
1415
Дамуазель має поводитися чемно, від старої няньки віяло вогкістю підвалу. За будь-яких обставин. Не пручатися волі родини, слова не мовити, допоки до неї не звернуться, і не піднімати очей. І в усьому слухатися месьє де Шантосе, він за вас відповідає, допоки не передасть нареченому.
Холодні, наче з крижаної води, тремтливі вузлисті пальці перевірили, чи всі ґудзики на комірі-стійці сукні застібнуто. На висохлому, зморщеному, як печене яблуко, обличчі старої італійки зявилась подоба усмішки.
Я знаю. І завжди знала. Хіба у вас були приводи докоряти мені, мадам? знизала плечима Маргарита та знаком наказала пажу відчинити старезні, всипані павутинням тріщин двері. З дитинства вона була привчена до того, що принцесі не потрібно відкривати рота, коли вона може віддати наказ жестом.
Позолота на деревяній різьбі геть потьмяніла та потріскалася, мимоволі нагадуючи про втрачену могутність родини герцогів Орлеанських. За життя покійного герцога його дочка могла вийти заміж за дофіна, спадкоємця французької корони, а тепер шлюб із молодшим братом герцога Бретонського вважався вдалою партією.
Принцесу Орлеанську вперше вбрали по-дорослому, служниці заплели коси та сховали волосся під високий білий хорн1 із перлинами й довгим серпанком. Важка біла сукня сковувала рухи, від темно-сірого брокатного плаща вже втомилися тонкі плечі, але Маргарита ані словом не поскаржилась. Її добре виховали, герцог Орлеанський міг бути певним, що сестра не влаштує сцени у церкві. Хоча їй лише десять років, і довелося брати спеціальний дозвіл у Папи Римського, аби віддати заміж, бо ж наречений доводився їй троюрідним братом. Не кожна дівчина й у пятнадцять так добре усвідомлює свій обовязок, свою долю і своє призначення. Femme couverte. Заміжня жінка. Віддана в дружини тому, хто потрібен родині як союзник. До цього її готували з колиски.
Ледь над серпневою зеленню зійшло сонце, мадам де Белльваль вивела свою вихованку надвір, де чекали дормези для подорожі дам та бретонські вершники, які назавжди відвезуть юну сестру герцога з краю, де вона народилася. Надворі стояли її старші брати: Шарль, герцог Орлеанський, замислений, із глибокою складкою на лобі, у незмінній жалобі вже вісім років, відтоді як убили батька, та розряджений, по-паризькому елегантний, завжди усміхнений Філіпп. Тут усі дівчата почту в однакових зелених сукнях, кузини, племінниця Жанна, дами, усі челядники герцогської родини, усі солдати замкового гарнізону. Але Маргарита не знаходила ту, котру зараз, перед розлукою, хотіла бачити найбільше.
А моя сестра? нарешті спитала вона самими вустами, озирнувшись до виховательки.
Дочекавшися схвального герцогського кивка, мадам де Белльваль поквапилася за зведеною сестрою принцеси, яку замкнула в ліжниці, щоб та своїми сльозами не засмучувала сердешну ще більше.
У двір вибігла тоненька, як соломинка, дівчинка у простому домашньому платті з розпущеним волоссям, заплакана до задухи і вже безголоса. За нею ледве встигла сердита покоївка та накрила худорляві плечі плащем. От хто вже не переймається етикетом! Маргарита мяко обійняла сестру за плечі.
Чому мені не можна поїхати з тобою, Марго? Чому? схлипнула мала на вухо Маргариті.
Монсеньйор герцог не дозволив так само тихо відповіла принцеса.
Тоді забери це, ледве вимовила мала ще й досі у владі сліз.
Маргарита побачила маленьку срібну арфу покійної герцогині, своєї матері.
Але ж ти не мусиш, це твій спадок, Ізабо. Я ж знаю, яка вона тобі дорога. І я не така вправна із арфою, як ти.
Її високість герцогиня була доброю до мене, я памятатиму це довіку. Я хочу, щоб ти згадувала мене кожного разу, як гратимеш на ній.
Дівчата ще мить дивились одна на одну, тримаючись за руки. Вони були у тому віці, коли рік різниці ще помітний у зрості.
Прощавай, Ізабо. Я б не любила тебе більше, навіть якби ти була мені рідною сестрою прошепотіла принцеса самими вустами.
Маргарита не плакала, вона знала, що не має плакати тут, прилюдно.
А Ізабелла ридма ридала. Зрештою, вона не принцеса, а байстрючка покійного герцога. Їй дозволено.
Маргарита мовчки сіла в дормез2, слідом за нею на подушках повмощувалися дівчата її віку, дочки васалів герцога Орлеанського та вихователька, поважна вдовиця, дама де Белльваль, надзвичайно горда своєю новою роллю і тим, що сувора стара нянька принцеси, привезена ще покійною герцогинею з Італії, вже не матиме над нею жодної влади.