Курячий бульйон для душі. 101 історія про кохання - Марк Виктор Хансен 6 стр.

Не впевнена, чи вірю я, що на все в житті є причина. Але я вірю, що деякі речі потрібно зробити. Вірю, що мені потрібно було влаштуватися на роботу до «Midway Airlines», бо як інакше я зустріла б свого майбутнього чоловіка?

Ми з Крейгом разом уже девять років, і пять із них одружені. З роками в нас накопичилося багато спогадів, але одні з найзахопливіших це ті два тижні навчання в Ралі.

«Робота, може, і не прикольна, але переваги чудові!»

І йому досі подобається підколювати мене, згадуючи нашу першу розмову.

 Досі не можу повірити, що ти насправді зателефонувала на роботу, щоб запитати, чи прикольна вона, жартує він.

 Знаю, це трохи по-дурному з мого боку. Але принаймні я знала, чого шукаю.

 Я також, переконує він.

 Справді?

 Так. І я її знайшов.

7

Ненависть із першого погляду

Роздивляючись наші весільні фотографії, я завжди посміхаюся. Я пригадую хлопця, якого одного дня сорок сім років тому мій брат привів додому на вечерю. Це було не кохання, а ненависть із першого погляду.

Уперше я познайомилася з ним за кілька тижнів до цього. Усе почалося з телефонного дзвінка до директора моєї школи. Я навчалася у випускному класі й після школи працювала в місцевому ресторані (моя освітня програма передбачала таку роботу).

Того дня я не мала працювати, але місіс Кей (власниця) зателефонувала й залишила повідомлення, що я повинна вийти на заміну однієї офіціантки. Мяко кажучи, місіс Кей була не найприємнішою людиною. Вона навіть не запитала, чи можу я вийти, просто сказала: «Бути о 16-й годині». Прогул міг вплинути на мої бали в атестаті, тому я не могла відхреститися від цієї незапланованої зміни.

Моя мама була справжньою наглядачкою, тому я опинилася в скрутному становищі. Мама чекала мене вдома відразу після занять (я мала допомогти їй приготувати вечерю для всієї родини). Я намагалася зателефонувати мамі на роботу й попередити, що плани змінилися, але до неї не можна було додзвонитися. На жаль, на той час не було голосової пошти. Якщо я не попереджу маму про зміну у своєму робочому розкладі, то мені це так не минеться. І якщо я не передам їй повідомлення, то мене буде покарано, незважаючи на виправдання.

Місіс Кей ніколи не дозволяла працівникам користуватися телефоном у робочий час, і я розуміла, що вона не поступиться своїми правилами, хоча це через неї склалася така ситуація. Мені було потрібно заправитися, тож я вирішила спробувати ще раз зателефонувати мамі із заправки. У тата був рахунок у місцевій заправці «Shell», і я могла б там заправитися, а Ед (власник) зняв би кошти з татового рахунку.

Побачивши на заправці замість Еда незнайомця, я здивувалася. Хлопець певною мірою фліртував зі мною: довго заливав у бак бензин, мив лобове скло, перевіряв мастило тощо. Я щосили намагалася змусити його лише заправити автівку і забути про інші послуги, але він продовжував справляти на мене враження. Я намагалася бути ввічливою, але останнім, про що думала тоді, був флірт із незнайомим хлопцем. Він становив серйозну загрозу для моєї роботи і мого завтрашнього побачення на танцях, якщо мене буде покарано.

Зрештою я сказала йому: «Послухайте, містере, я страшенно поспішаю. Мені потрібно на роботу. А тепер, будь ласка, запишіть бензин на рахунок мого батька до книжки рахунків Еда». Звичайно ж, це призвело до ще більшої затримки, бо хлопець наполягав, що й гадки не має, де ця книга. Тому мені довелося зайти всередину й дістати книжку. Я подумала, що він трохи недорозвинутий. Червона книжка рахунків лежала саме там, де я сказала, за стійкою.

Наступною моєю великою помилкою було попросити в нього десять центів для таксофону й також записати це на татків рахунок. Боже праведний! Він почав читати мені лекцію про позичання грошей у незнайомця й верзти іншу маячню. На той час я вже була розлючена й вилетіла вихором із заправки, поспішаючи на роботу. Я вирішила поговорити з місіс Кей, аби вона дозволила мені скористатися телефоном у приміщенні ресторану.

Зрозуміло, що, затримавшись на заправці, я спізнилася на роботу, а місіс Кей відхилила моє прохання подзвонити з ресторану. Ба більше: вона також сказала, що я маю лишитися допізна і ще й поприбирати. Коли опівночі я повернулася додому, мама була розлючена і, як я й боялася, мене було покарано. Нечемний незнайомець зруйнував моє життя. Я щиро сподівалася, що більше ніколи в житті його не побачу.

Як навмисне, кілька тижнів по тому мама зателефонувала мені, коли я була в школі, і попросила купити додатковий фунт фаршу, бо до нас на вечерю прийде гість. Для мене в цьому не було нічого дивного, але я була зовсім спантеличена, коли того вечора мій брат прийшов зі своїм новим другом Ґеном, який виявився тим хлопцем із заправки. Я була така розлючена, що хотіла заховатися на кухні, але правила етикету не дозволили мені цього зробити.

Коли вечеря скінчилася, Ґен вибачився за всі незручності, які мені спричинив. Потім він став постійним гостем у нашому домі. Настав випускний вечір, ми з моїм хлопцем розійшлися, і Ґен зголосився бути моїм кавалером. З ненависті з першого погляду вийшла історія кохання, результатом якої є сорок один рік щасливого шлюбу й троє чудових дітей. Звичайно, я переконалася, що Ґен не такий уже й поганий.

8

Мій пристрасний італієць

Багач, бідняк, шахрай, негідник. Доктор, адвокат, індіанський вождь. Ну гаразд, із вождем я ніколи не зустрічалася, але, мабуть, тому, що їх важко знайти в передмісті Нью-Джерсі.

У мене було багато хлопців. Я просто не могла знайти того, хто подобався б мені насправді.

Моя мама колись зауважила:

 Якщо вулицею їхатиме на білому коні лицар у блискучих обладунках, ти скажеш: «Але ж у нього червоне перо на шоломі. А я хочу, щоб було фіолетове!»

Вона не могла зрозуміти, про що я розмірковую. Для неї кохання асоціювалося із вдалою кандидатурою для шлюбу. Вона казала:

 Він навчається в медичному університеті. І байдуже, що він тобі не подобається і т. д.

Чесно? Я боялася нудьги. Я не могла повязати свого життя із жодним хлопцем, з яким зустрічалася. Хіба не повинна спалахнути якась іскра абощо? Усі мої кавалери здавалися взаємозамінними той самий хлопець, лише імя інше.

Тоді я вирішила розширити пошуки.

Я вчителювала, тож улітку мала канікули, а отже, відпустку, яку вирішила провести в Європі. Які там були романтичні чоловіки! Я ніколи в житті не бачила, щоб так дивилися на жінок. Можливо, вино чи екзотична місцевість робили їх такими привабливими? Хай там що, потрібно запечатати їх у пляшечки і продавати як сувеніри в аеропорту. Можна розбагатіти на цьому.

Звісно, вересень привів мене до тями.

У перший день навчання до мого класу прийшов маленький італієць. Це не було чимсь незвичним. Я викладала у великій школі в центрі міста, і більшість дітей була з Європи, Південної Америки або Карибів. Перше, що сказав мені цей хлопчик, було: «Знаєте, ви ідеальна пара для мого брата».

Чесно? Я не вперше чула таке від учнів, але я б ніколи не пристала на подібну пропозицію. Це занадто химерно.

Але Рокко не здавався. Не проходило й тижня, щоб я не чула, скільки в мене спільного з його братом. Той хлопчик був непохитним. До того ж інші діти в класі долучилися до нього: «Зустріньтеся з ним, міс Маддалено. Він вам сподобається».

До речі, його старший брат був доволі симпатичним. Рокко приніс його світлину. Було видно, що його сфотографували зненацька. Це був пристрасний італієць приблизно мого віку. Він нагадував мені Джона Траволту в ролі Вінні Барбаріно11.

 Скільки йому років?

 Девятнадцять.

 Девятнадцять? Замолодий для мене. Мені було двадцять три, майже двадцять чотири. Зустрічатися з молодшими хлопцями було немодно. На той час.

 Але він поводиться як дорослий, сказав мені його чотирнадцятирічний брат.

Я б і далі зависала з подругами по клубах, але це вже було не так цікаво.

Перецілувавши безліч «жаб» і неодноразово чувши питання «Хто ти за гороскопом?», я вирішила оголосити добровільний страйк проти побачень. Я краще побуду вдома, щось читаючи, аніж обертатимусь серед відчайдушних хлопців у костюмах-трійках на дискотеках.

І мене охопила нудьга. На вулиці була весна, час сплячки минув, і мені потрібно було кудись вибратися. Нічого серйозного, лише для розваги. Навчальний рік добігав кінця. Чи можу я? Чи слід мені? У нас не було нічого спільного. Він був замолодий. Але ж ми лише йдемо на побачення, а не одружуємося.

 Рокко, сказала я, твій брат і досі хоче зустрітися зі мною?

Якщо чесно, я не була впевнена, чи старший брат знає про наші розмови з Рокко. Я просто думала, що коли Рокко так наполегливо переконує мене, то й удома він робить те саме. І не помилилася. Виявилося, що Просперо підсилав своїх друзів до школи, щоб ті оцінили мене. Я простягла Рокко клаптик паперу.