Виявилося, що існує багато жінок, які потрапили в подібні обставини успішні, розумні, за тридцять, які прагнуть мати родину, доки не буде пізно. Моя сусідка по квартирі запропонувала заснувати групу підтримки.
Спробуймо організовувати зустрічі з іншими жінками, щоб разом розвязувати проблеми одиначок.
Це фантастична думка, відповіла я.
Протягом двох років пятнадцять жінок зустрічалися двічі на місяць і обговорювали книжки на зразок «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» і «Кохання має бути твердим». Ми дізнавалися, сміялися і плакали разом, стаючи друзями. Жінка за жінкою, усі знайшли собі чоловіків усі, крім мене. Я досі чекала, хоча сумніви посягнули на надію, яка жила в моєму серці.
У сорок років, керуючись дивним відчуттям долі, я переїхала до Колорадо. Усе здавалося новим і захопливим: гори, моя карєра у сфері нерухомості, цікаві друзі. За рік я заручилася з адвокатом, у якого від двох попередніх шлюбів було троє дітей.
Друзі питали мене: «Марто, ти впевнена, що ухвалюєш правильне рішення?» Ну звичайно: через два місяці я тікала від того тирана не озираючись.
Я присвятила себе будинку, який придбала. Коли дизайн інтерєру нагадував будинок із журналу, я вивчила ландшафтний дизайн і перетворила голий схил на гарний затінений садок. Кокер-спанієль Енні і смугастий кіт Олівер замінили мені дітей. Я розважалася з друзями, подорожувала за кордон, багато працювала і навіть почала писати вірші, але щось від мене таки вислизало. Насправді мені було важко знайти гумор будь у чому. У майже пятдесят я зрозуміла притчу: «Задовга надія недуга для серця»8.
Одного вечора, захопившись виступом на церковному обіді, я випадково глянула на чоловіка з атлетичною статурою, що стояв по той бік стола від мене. Дуже гарний чоловік. Мені було цікаво, яка в нього історія.
Коли ми підвелися і попрямували до шведського столу, він став позаду мене і відрекомендувався.
Добрий день, мене звати Пол, я гість Боба і Гантлі. Приємно познайомитися з новими людьми. Розкажіть про себе. Ви з Колорадо?
Ми розмовляли, сміялися і, безперечно, зацікавили одне одного.
Наступного вечора я отримала імейл від Гантлі. «Пол питає твій номер мобільного. Чи можна його дати?» Я була не просто у захваті я відчувала щемливий спокій від його характеру і надійності.
Пол одружився зі своїм шкільним коханням після закінчення університету, тож він не мав і гадки про шалений світ побачень і стосунків, який був відомий мені. Він не розумів, як можна грати в ігри, боятися брати на себе зобовязання і не передзвонити, коли пообіцяв. Останні сім років він опікувався своєю дружиною, яка повільно вмирала від емфіземи9. Його світ кисневих балонів, відділень «швидкої допомоги» і операцій скінчився, коли хвороба її перемогла. В останні свої дні дружина змусила Пола пообіцяти, що він буде жити повноцінним життям, коли її не стане.
Проводячи час із Полом, я знову почала сміятися. Він інстинктивно знав, як зробити так, щоб я почувалася в безпеці, ніколи не порівнював мене зі своєю дружиною і запевняв: «Марто, ти не наступний розділ у моєму житті ти нова книжка». Він обіймав мене, доки мені не перехоплювало подих, і я відчувала, що ми повязані.
Зі свого боку я повертала Пола у світ живих. Разом ми подорожували пішки, іноді полювали, каталися на водних лижах і побували на весіллі мого племінника. Коли молодята проголошували свої обітниці, я зрозуміла, що глибоко закохалася.
Через півроку з часу нашого знайомства він привів мене на своє молитовне місце на пагорбі.
У мене не було подібних стосунків. Нам подобається робити ті самі справи, ми хочемо однакового в житті і думаємо однаково. Він засміявся. Ти говориш ті слова, які виникають у моїй голові, перш ніж я встигаю їх вимовити. Я не можу уявити свого життя без тебе.
Моє серце зупинилося, коли я опустила погляд на каблучку з діамантом у смарагдовій огранці, яку він надягнув мені на палець. Я повернулася в часі до передбачення своєї подруги чекати того, у кому втілюватимуться всі мої бажання. Пол був для мене більше, ніж споріднена душа, на яку я взагалі могла сподіватися. Він був мені ближчим, ніж сестра-близнючка. Я отримала винагороду за своє довге очікування. Моя радість була безмежною, коли я уявила наше спільне майбутнє.
Марта Айцен, записано зі слів Маргарет Ленг6
6
Кохання з першого погляду
Ніщо не можна порівняти зі справжнім коханням: коли ти його знаходиш твоє серце стає завершеним.
Невідомий авторЯ мріяла про захопливу роботу. Звичайно, мені до того ж потрібно було сплачувати рахунки. Але гроші для мене не були на першому місці, відколи я почала працювати касиром квиткової каси в «Midway Airlines». Коли згадали про безкоштовні польоти та проходки для друзів, я відразу погодилася. Навіть не спитала про оплату. Мені було байдуже.
За два дні до мого першого робочого дня я зателефонувала до компанії, щоб уточнити деякі деталі, про які на співбесіді не могла запитати.
А ця робота прикольна?
Е-е-е, мабуть, так, відповів мені спантеличений чоловічий голос.
Добре, сказала я. Я починаю в середу. А які в мене колеги?
Ну, здебільшого це чоловіки, переважно до тридцяти років, окрім шефині й кількох операторів з опрацювання багажу. Хоча робота не дуже напружена.
Чудово. Тоді побачимося. До речі, як тебе звати?
Крейг, відповів він. Крейг Фейс.
У середу я зявилася в штанах кольору хакі й футболці з логотипом компанії. Я отримала бейдж, заповнила документи, а потім моя шефиня Ріц познайомила мене з колегами.
Твоїм куратором спочатку буде Крейг, сказала вона. Ходи за ним слідом і дивися, як він реєструє пасажирів.
Я відразу згадала це імя. З цим чоловіком я розмовляла по телефону. І про всяк випадок, якщо він забув, я знову відрекомендувалася.
Я памятаю тебе, соромлячись, відповів він. Це ти хотіла знати, чи прикольна ця робота.
Винна! засміялася я.
Поки що це не прикольна частина, але зачекай, доки ми почнемо зустрічати літаки.
Наступні кілька годин я спостерігала, як Крейг бронює і віддає квитки й допомагає пасажирам із втраченим багажем. Я дізналася, що аеропорт має тризначний код, що є список заборонених речей та інструкція реєстрації багажу.
Було цікаво, але не зовсім «прикольно».
«Midway Airlines» маленька авіакомпанія, тому ми також відповідали за зустріч літаків, скеровуючи їхню посадку і вивантажуючи багаж. Це було наступним, що я мала дізнатися.
Ходімо, сказав Крейг, потрібно дістатися злітної смуги, доки не прибув РРПЛ.
Що таке РРПЛ? запитала я.
Це тип літака. Регіональний реактивний пасажирський літак.
Ми попрямували через термінал, і Крейг дав мені захисні навушники. Я не зрозуміла, навіщо вони мені потрібні, але про всяк випадок повісила їх собі на шию.
Опинившись на свіжому повітрі, ми з Крейгом сіли на візок для багажу й чекали на свій літак. І я почала відчувати, що це справді прикольно. Я відчувала приплив адреналіну, просто спостерігаючи, як літак сідає на злітно-посадкову смугу.
Потім я спостерігала, як Крейг скеровував літак до місця висадження пасажирів. Він простягав свої засмаглі руки, а в його світло-каштановому волоссі грало сонце. Він виглядав дивовижно гарним, і я усвідомила, що витріщаюся на нього.
Також я зрозуміла, що мені потрібно вдягти навушники. Коли літак наближався, реактивні двигуни оглушували.
Ми з Крейгом (та іншими колегами) пропрацювали в аеропорту близько тижня. Потім наша шефиня сказала, що направляє мене на навчання до Ралі10.
Поїдете ви з Крейгом, сказала вона. Ви почали роботу приблизно одночасно, тому це має спрацювати.
І це таки спрацювало. Протягом двох тижнів ми з Крейгом удень ходили на заняття, а ввечері відвідували ресторани. Ми обійшли кожен заклад, що був поблизу від МАРДу (Міжнародного аеропорту Ралі-Дарем), і до ранку розмовляли та сміялися.
Коли навчання скінчилося, я засмутилася. Ми з Крейгом так добре пізнали одне одного, і я була в захваті від його дотепних коментарів та невимушеної поведінки. Це був чудовий час.
Але, коли я повернулася додому, робота здавалася мені не такою захопливою, як раніше. На злітній смузі було душно, пасажири грубіянили, і мені дуже рідко випадала зміна з Крейгом. За кілька тижнів я звільнилася.
Деяким речам просто не судилося бути, як-от тій роботі. Якийсь час вона здавалася прикольною, але мені треба було серйозніше поставитися до свого життя. Потрібно було повернутися до коледжу й отримати диплом.
Я вступила до літнього класу й зосередилася на навчанні, хоч і не відмовилася від веселощів. Я відпочивала на вихідних і слухала місцеві гурти зі своїми друзями та однокурсниками. І зустрічалася з Крейгом.