Я щасливий за це нове ставлення і я готов здiснити велику подорож. Ця подорож змінить мою долю, а також долі тих, хто зможе терпляче читати цю книгу. Давайте pазом поринему у пригоду.
Приготування
Я пакую свій чемодан зi своїми особистими речами, що є надзвичайно важливими: одяг, де-які хороші книги, моє нерозлучне розп'яття та Біблія; а також папiр, щоб писати. Я відчуваю, що отримаю велике натхнення від цієї подорожi. Хто знає, може, я стану автором незабутньої історії, яка стане історичною. Проте, перед тим, як я вирушити в дорогу, - треба з усiма попрощатися (особливо з мамою). Вона занадто пiклується про мене і не дозволить мені їхати без вагомих причин, або принаймні з обіцянкою, що я скоро повернуся.
Я відчуваю, що одного прекрасного дня, мені доведеться подати клiч свободи і полетiти як пташка, яка зробила сама собi крила ... і вона повинна зрозуміти те, що я належу не їй, а скоріше Всесвіту, який прийняв мене, не вимагаючи від мене нічого взамін. Для всесвіту я вирішив стати письменником, виконувати свою роль і розвивати свій талант. Коли я дiйду до кінця cвого життєвого шляху та чогось сам доб'юсь у своєму життi, - тодi я буду готовий вступити в обiтницю з творцем та познати новий план. Я впевнений, що також отримаю в ньому особливу роль.
Я беру свій чемодан, і з цим я почуваюся, як в менi виникає вiдчуття тоски. Зявляються запитання та турбують мене: Якою буде ця подорож? Чи буде невідоме небезпечним? Які запобіжні заходи слід зробити? Те, що я знаю, може спровокувати мою кар'єру, і я готовий це зробити. Я стискаю свій чемодан (знову), і перед від'їздом я шукаю свою сім'ю, щоб попрощатися. Моя мама на кухні готує обід із сестрою. Я наближуюся та задаю важливе запитання.
- Бачите цю сумку? Це буде моїм єдиним супутником (крім вас, читачів) у подорожi, яку я готов здiйснити. Я шукаю мудрості, знання та задоволення від своєї професії. Я сподіваюсь, що ви розумієте і схвалюєте прийняте мною рішення. Пiдiйдiть; обіймить мене та побажайте менI найкращого.
- Сину мiй, забудь про свої цілі, бо вони неможливі для таких бідних людей, як ми. Я тисячу разів казала: ти не станеш кумиром чи кимось накшталд цього. «Зрозумій: ти не народився для того, щоб бути великою людиною», - сказала Джулієта, моя Мати.
-Послухай нашу маму. Вона знає, про що вона говорить, і це абсолютно правильно. Твоя мрія неможлива, тому що в тебе немає таланту. Прийми те, що твоя місія просто бути простим вчителем математики. Ти не підеш далі, ніж це, - проговорила Далва, моя сестра.
-Тому, немае обмiймiв? Чому ви не вірите, що я можу бути успішним? Я гарантую вам: Навіть якщо мені треба сплатити для того, щоб здійснити свою мрію, - я стану успішним, бо велика людина - це та людина, хто вірить в себе. Я здiйсню цю подорож, і я відкрию все, що потрібно розкрити. Я буду щасливим, бо щастя полягає в тому, що Бог стежить за всім навколо нас, щоб ми стали переможцями.
Сказавши це, я прямую до дверей з упевненістю, що я буду переможцем у цій подорожi: подорож, яка приведе мене до невідомих напрямків.
Священа гора
Давним-давно я почув про надзвичайно непривітну гору в районі Пескейри. Це частина гірського хребта Ороруба (назва мiсцини), де мешкають корінні жителі Ксукуру (Xukuru). Кажуть, що вона стала святою після смерті загадкового цiлителя в одному iз племен Ксукуру (Xukuru). Вона здатна зробити будь-яке побажання реальністю, якщо цілі є чистими та щирими. Це відправна точка моєї подорожі, метою якої є зробити неможливе можливим. Чи вірите ви, читачi? Тодi, залишайтеся зі мною, звертаючи особливу увагу на мою розповідь.
Їдучi трасою BR-232 до містечка Пескейра, приблизно за п'ятнадцять верст від центру, розташоване Mімозо, яке є одним iз його районів. Сучасний, нещодавно збудований міст, дає доступ до місця, яке знаходиться між горами Мімосо та Ороруба, якi омиваются річкою Мімосо, що тече в глибину долини. Священна гора знаходиться саме в цьому місці, і саме туди я їду.
Священна гора розташована поряд з цим районом, і за короткий час я стою біля її підніжжя. Мій розум зацiкавився далеким часом уявляючи невідомі ситуації та явища. Що чекає мене під час сходження на цю гору? Це, безумовно, буде відродження та стимулювання досвіду. Гора не висока (2300 футів = 70,104 м) і з кожним кроком я почуваю себе більш впевненою, але в очікуваннi чогось. На думку приходять спогади про тяжкi переживання, якими я жив на протязi двадцяти шести років. У цей короткий період було багато фантастичних явищ, що змусило мене повірити в те, що я був особливим. Поступово я можу поділитися цими спогадами з вами, читачами, не соромлячись. Однак, ще не час.
Священна гора розташована поряд з цим районом, і за короткий час я стою біля її підніжжя. Мій розум зацiкавився далеким часом уявляючи невідомі ситуації та явища. Що чекає мене під час сходження на цю гору? Це, безумовно, буде відродження та стимулювання досвіду. Гора не висока (2300 футів = 70,104 м) і з кожним кроком я почуваю себе більш впевненою, але в очікуваннi чогось. На думку приходять спогади про тяжкi переживання, якими я жив на протязi двадцяти шести років. У цей короткий період було багато фантастичних явищ, що змусило мене повірити в те, що я був особливим. Поступово я можу поділитися цими спогадами з вами, читачами, не соромлячись. Однак, ще не час.
Я буду продовжувати шлях вгору в пошуках всіх своїх бажань. Це те, на що я сподіваюся, і вперше я втомився. Я проїхав половину маршруту. Я не відчуваю фізичного виснаження, але в основному душевно, через дивні голоси, що вимагають від мене повернутися. Вони трiшки наполягають. Однак я легко не здаюся. Я хочу досягти вершини гори, чого б це менi не стоїло. Гора дихає на мене запахом змін, що виливається для тих, хто вірить у її святість. Коли я туди дістаюсь, я думаю, що точно знаю, що потрібно зробити для того, щоб досягти шляху, який веде мене в цю подорож, на яку я так довго чекав. Я тримаюся своєї віри і своїх цілей, бо я маю Бога, який є Богом неможливого. Давайте продовжимо шлях.
Я вже пройшов три чверті шляху, але все-таки мене переслiдують голоси. Хто я? Куди я йду? Чому я відчуваю, що моє життя різко зміниться після досвіду на горі? Окрім голосiв, мені здається, що я на дорозі один. Чи можуть інші письменники відчути те ж саме, коли йдуть священними шляхами? Я думаю, що мій містицизм буде вiдрiзнятися вiд будь-якого іншого. Я повинен продовжувати, треба перемагати і протистояти всім перешкодам. Терни, що завдають шкоди моєму тілу, надзвичайно небезпечні для людей. Якщо я переживу цей підйом, я вже вважаю себе переможцем.
Крок за кроком, я ближче до вершини. Я вже за кілька метрів від неї. Піт, що ллється з мого тіла, здається, добре змiшався зi священними ароматами гори. Я ненадовго зупиняюсь. Чи будуть стурбованi мої близькi? Насправдi, зараз це не має нiякого значення. Зараз я повинен думати про себе, щоб дістатися до вершини гори. Вiд цього залежить моє майбутнє. Ще кілька кроків, і я дiстався вершини. Дує холодний вітер, терзаючi голоси плутають мої міркування, і я почуваю себе не добре. Голоси кричать:
Кричать птахи, а промені сонця пестять все моє обличчя. Де я? Я відчуваю себе так, ніби я напився напередодні. Я намагаюся встати, але менi заважає рука. Бiля себе я бачу жінку середнього віку, з червоним волоссям і засмаглою шкірою.
Ви хто? Що зі мною сталося? Все моє тіло болить. Мій розум відчуває себе заплутаним і невизначеним. Чи перебування на вершині гори є причиною всього цього? Думаю, що я повинен був залишитися вдома. Мої мрії спонукали мене до цього моменту. Я повільно піднімався на гору, сповнений надії на краще майбутнє та упевнений у напрямку шляху, що веде до особистого зростання. Проте, я практично не можу рухатися. Пояснить це менi, прошу вас.
- Я - хранитель гори. Я - дух Землі, який дує туди i сюди. Мене відправили сюди, бо ти пройшов випробування. Ти хочеш, щоб твої мрії здійснилися? Я допоможу тобі зробити це, дитина Божа! Ти зiткнешся ще багатьма випробуваннями. Я підготую тебе. Не бійся. Твій Бог з тобою Відпочинь трохи. Я повернусь з їжею і водою, щоб задовольнити твої потреби. Тим часом розслабся і медитуй, як завжди.
Сказавши це, дама зникла з мого бачення. Це тривожне зображення залишило мене більш стурбованим та повним сумнівів. Які випробування мені доведеться пройти? Якi кроки треба зробити, щоб подолати тi випробування? Вершина гори була насправді дуже чудовим і спокійним місцем. З висоти можна побачити невелику агломерацію будинків у Мімосо. Це плато, наповнене крутими стежками, повними рослинності з усіх боків. Це священне місце, незаймане природою, чи справді вона виконає мої плани? Чи зробить це мене письменником, після мого від'їзду? Тільки час може відповісти на ці запитання. Оскільки жінки не будо де-який час, - я почав медитувати на вершині гори.
Я використав таку техніку: по-перше, я очищу свiй розум (вільний від будь-яких думок). Я починаю гармоніювати з навколишньою природою, у подумках з'єднуючись iз цим місцем. Пicля цього я починаю розуміти, що я є частиною природи і що ми повністю пов'язані між собою в великому ритуалі причастя. Моє мовчання - це тиша Матері-Природи; Мій плач - це і її крик; Поступово я починаю відчувати свої бажання і прагнення, і навпаки. Я відчуваю її стурбований крик про допомогу, про те, щоб врятували її життя від руйнування людьми: вирубка лісів, надлишкове видобування, полювання та риболовля, викиди забруднюючих газів в атмосферу та інші людські звірства. Точно вона слухає мене і підтримує мене у всіх моїх планах. Пiд час моєї медитації, ми повністю поєдналися. Вся ця гармонія і співучасть залишили мене абсолютно спокiйним і сконцентрованим на своїх бажаннях. Доки щось не змінилося: я відчув той же дотик, як тодi, коли я прокинувся. Я повільно відкрив очі і побачив, що я обличчям до обличчя зустрівся з тією ж самою жінкою, яка назвала себе хранителем священної гори.