- Я бачу, що ти розумієш таємницю медитації. Гора допомогла тобi вiдкрити трохи свого потенціалу. Ти зростатимеш багатьма способами. Я допоможу тобi у цьому. По-перше, я прошу тебе звернутися до природи, щоб знайти крокви, решітки, крiплення та цепи, щоб спорудити хатинку, а потім дрова, щоб розвети вогонь. Вже ж наближається нiч і ти повинен захиститися від лютих звірів. З завтрашнього дня я навчу тебе мудростi лісу, щоб ти змiг подолати справжнє випробування: Печера відчаю. Тільки чистий серцем виживає у вогні її дослiдження. Ти хочеш, щоб твої мрії здійснилися? Тодi плати за них. Всесвіт бiльше нікому нічого вільно не дає. Саме нам треба стати гідними. для досягнення успіху. Це урок, який ти повиннен вивчити, сину мій.
- Розумію. Я сподіваюсь, навчись усього, що потрібно, щоб подолати випробування печери. Я не представляю що це, але я впевнений. Якщо я подолаю гору, я також досягну успіху в печері. Коли я пiду, думаю, що буду готовий перемогати та мати успіх.
- Почекай, не будь таким впевненим. Ти не знаєте печери, про яку я говорю. Знай, що багато воїнів вже були випробувані її вогнем і були знищені. Печера нікого не жалiє, навіть мрійникiв. Май терпіння і навчись всього, чого я навчатиму тебе. Таким чином, ти станеш справжнім переможцем. Пам'ятай: самовпевненість допомагає, але тільки з певною кiлькiстю.
-Розумію. Дякую за всі ваші поради. Я обіцяю вам, що буду триматися них до кінця. Коли відчай від сумніву мене вщухає, я нагадаю собi про вашi слова, а також нагадаю собi, що мій Бог завжди мене рятує. Коли настане темна нiч, - я не буду боятися. Я подолаю печеру розпачу, печеру, з якої ніхто ніколи не виходив!
Жінка попрощалася, з миролюбною обіцянкою поверненутися наступного дня.
Хатинка
Почиється новий день. Пташки тьохкають і співають свої мелодії, вітер північно-східний, і його подих освіжає сонце, яке в цей час року встає жорстоко гарячим. Зараз грудень, і для мене цей місяць є одним з найкрасивіших місяців, оскільки вiн є початком шкільних канікул. Це заслужена перерва після довгого року, присвяченого вивченню в коледжi курсу математики; Момент, коли ви можете забути всі інтеграли, похідні та полярні координати.
Зараз мені потрібно турбуватися про всі випробування, які на мене кине життя. Мої мрії залежать від цього. Моя спина болить в результаті поганого сну вночі, тому що я лежав на протоптанй землі, яку я підготував як ліжко. Хатинка, яку я збудував з неймовірним зусиллям, і той вогонь, який я запалив, надавав мені певний рівень безпеки вночі. Проте я чув, як щось повзає та кроки поза нею. Куди мої мрії привели мене? Відповідь - на край світу, куди ще не прийшла цивілізація. Що б зробили ви, читачу? Чи ризикнули б ви також вiдправитися в подорож, щоб здiйснити свої найзаповiтнiшi мрії? Давайте продовжувати розповідь.
Поринувши у свої думки та запитання, я мало розумів, що бiля мене була дивна леді, яка обіцяла допомогати мені на моєму шляху.
- Тобi добре спалося?
-Якщо добре означає, що я ще цілий, -так.
-Перед тим, як щось почнется, я повинна попередити тебе, що земля, на яку ти ступаєш, є священною. Таким чином, не можна обманюватися зовнішнім виглядом або імпульсивністю. Сьогодні це твоє перше випробування. Я більше не принесу тобі їжі або води. Ти здобудеш їх сам. Слухайся свого серця у всіх ситуаціях. Ти повинен довести, що ти гідний.
- Є їжа і вода в цьому підліску, і я повинен її збирати? Послухайте, мадам, я звик робити покупки в супермаркеті. Бачите цю хатинку? Це коштувало мені поту і сльоз, і все-одно я не думаю, що вона є безпечною. Чому б вам не вiддати мені дар, який мені потрібен? Я вважаю, що зарекомендував себе гідним у той момент, коли я піднявся на цю круту гору.
- Шукай їжу і воду. Гора - це лише крок у процесі твого духовного вдосконалення. Ти все ще не готовий. Я повинна нагадати тобi, що я не передаю дари. Я не маю жодної влади це зробити. Я лише стріла, яка вказує шлях. Печера є та, хто виконує ваші бажання. Вона називається печера відчаю, яку прагнули також ті, чиї мрії з того часу стали неможливими.
- Я збираюся спробувати. Менi немає чого втрачати. Печера - це моя остання надія на успіх.
Сказавши це, я встаю і починаю перше випробування. Жінка зникла, як дим.
Перше випробування
На перший погляд я бачу, що передi мною переломний шлях. Я починаю спускатися вниз. Пiд рослиннiстю, що покриває мiсцину, повно шипiв, - краще було б йти стежкою. Камені, що я вiдкидаю ногами, здається, щось менi говорять. Чи може це бути те, що я на правильному шляху? Я думаю про все те, що я залишив у пошуках своєї мрії: дом, їжу, чистий одяг та свої книжки з математики. Чи все це дійсно цього варте? Я думаю, що дізнаюся про це пiзнiше. (Час покаже). Здається, що незнайома жінка сказала мені не все. Чим більше я пройшов, - тим менше я знайшов. Вершина, здається не настільки великою, теперь, коли я дiйшов. Світло ... я бачу світло попереду. Мені треба йти туди. Я опиняюся на просторiй галявинi, де сонячні промені чітко відбивають очертання гори. Стежка закінчується і переростає на два різні шляхи. Що робити? Я ходив годинами, і мої сили здається, вичерпано. Я сідаю, щоб трохи відпочити. Два шляхи i два вибори. Скільки разів в житті ми стикаємося з такими ситуаціями, накшталдт цiєї; Підприємець, який повинен зробити вибiр між виживанням компанії або звiненням де-яких працівників; Бідна мати з глибинних районів у північно-східній частині Бразилії, яка повинна вибирати, кого з її дітей нагодувати; Невірний чоловік, який повинен вибирати між своєю дружиною та коханкою; У будь-якому випадку в житті існує безліч різних ситуацій. Моє перевага в тому, що мій вибір вплине тільки на мене. Мені потрібно слідувати своїй інтуїції, як рекомендувала жінка.
- Є їжа і вода в цьому підліску, і я повинен її збирати? Послухайте, мадам, я звик робити покупки в супермаркеті. Бачите цю хатинку? Це коштувало мені поту і сльоз, і все-одно я не думаю, що вона є безпечною. Чому б вам не вiддати мені дар, який мені потрібен? Я вважаю, що зарекомендував себе гідним у той момент, коли я піднявся на цю круту гору.
- Шукай їжу і воду. Гора - це лише крок у процесі твого духовного вдосконалення. Ти все ще не готовий. Я повинна нагадати тобi, що я не передаю дари. Я не маю жодної влади це зробити. Я лише стріла, яка вказує шлях. Печера є та, хто виконує ваші бажання. Вона називається печера відчаю, яку прагнули також ті, чиї мрії з того часу стали неможливими.
- Я збираюся спробувати. Менi немає чого втрачати. Печера - це моя остання надія на успіх.
Сказавши це, я встаю і починаю перше випробування. Жінка зникла, як дим.
Перше випробування
На перший погляд я бачу, що передi мною переломний шлях. Я починаю спускатися вниз. Пiд рослиннiстю, що покриває мiсцину, повно шипiв, - краще було б йти стежкою. Камені, що я вiдкидаю ногами, здається, щось менi говорять. Чи може це бути те, що я на правильному шляху? Я думаю про все те, що я залишив у пошуках своєї мрії: дом, їжу, чистий одяг та свої книжки з математики. Чи все це дійсно цього варте? Я думаю, що дізнаюся про це пiзнiше. (Час покаже). Здається, що незнайома жінка сказала мені не все. Чим більше я пройшов, - тим менше я знайшов. Вершина, здається не настільки великою, теперь, коли я дiйшов. Світло ... я бачу світло попереду. Мені треба йти туди. Я опиняюся на просторiй галявинi, де сонячні промені чітко відбивають очертання гори. Стежка закінчується і переростає на два різні шляхи. Що робити? Я ходив годинами, і мої сили здається, вичерпано. Я сідаю, щоб трохи відпочити. Два шляхи i два вибори. Скільки разів в житті ми стикаємося з такими ситуаціями, накшталдт цiєї; Підприємець, який повинен зробити вибiр між виживанням компанії або звiненням де-яких працівників; Бідна мати з глибинних районів у північно-східній частині Бразилії, яка повинна вибирати, кого з її дітей нагодувати; Невірний чоловік, який повинен вибирати між своєю дружиною та коханкою; У будь-якому випадку в житті існує безліч різних ситуацій. Моє перевага в тому, що мій вибір вплине тільки на мене. Мені потрібно слідувати своїй інтуїції, як рекомендувала жінка.
Я пiдводжуся і вибираю стежку справа. На цьому шляху я роблю великі кроки, проходить небагато часу для того, щоб помiтити ще одну галявину. Цього разу я стикаюся з басейном води та кількома тваринами навколо нього. Вони прохолоджуються в чистих та прозорих водах. Як я повинен продовжувати свiй шлях? Нарешті я знайшов воду, але бiля неї повно тварин. Я звертаюсь до мого серця, і воно говорить мені, що кожен має право на воду. Я не міг просто їх вигнати і позбавити їх води. Природа дає велику кількість ресурсів для виживання людинi. Я є лише однією з ланок в нитi, яку вона плете. Я не перебiльшую, коли вважаю себе головним цiєї ланки. За допомогою рук я набираю воду і виливаю її в маленький горщик, який я приніс iз дому. Перша частина випробування виконана. Тепер я повинен знайти їжу.
Я продовжую йти стежкою, сподіваючись знайти щось, щоб поїсти. Мій шлунок гарчить, тому, що вже пообiдi. Я починаю дивитись по сторонах стежки. Можливо, їжа знаходиться в лісi. Як часто ми шукаємо найпростіший шлях, але не той, який веде до успіху? (Не кожен альпініст, який йде стежкою, першим досягне вершину гори). Найкоротшi шляхи швидко приведуть вас до мети. З цією думкою я покидаю стежку і незабаром, я знайшов бананове та кокосове дерева. Саме від них я отримаю свою їжу. Я повинен піднятися на них з тією ж силою і вірою, з якими я піднімався на гору. Я намагаюся залiзти один, два та третiй раз. Мені це вдалося. Зараз я повернуся до хатинки, тому що я пройшов перше випробування.
Друге випробування
Зайшовши до хатинки, я побачив хранителя гори, яка виглядала блискучiше, ніж будь-коли. Її очі ніколи не блукають, навiдмiну від моїх. Я вважаю, що я особливий для Бога. Я відчуваю його присутність у будь-який час. Він вiдновлює мене всіма способами. Коли я був безробітним, Він відкрив двері; коли я не мав ніяких можливостей для професійного росту, Він дав мені нові шляхи; коли був момент кризу, - Він звільнив мене від обману Сатани. Так чи інакше, той схвальований погляд від незнайомої жінки нагадав мені про ту людину, якою я був до недавнього часу. Моя поточна мета полягає в тому, щоб перемогти, незалежно від перешкод, які мені доведеться подолати.