Olya_#2 - Володимир Худенко 3 стр.

Послідовність завантаження мутно виплила із сирої правічної тьми. Мерехтлива емблема корпорації-гіганта пульсувала поверх того хаотичного масиву даних нерівно, криво, немовби крізь товщу води чи талого льоду, тріскаючись, розмиваючись і знов фокусуючись у самому центрі крихкої розпливчатої світобудови.

Тьма одступала неспішно, неохоче, кублилась між стовпчиків даних, сяючих ниток-конфігурацій, ядуче-кислотних іконок базового функціоналу, концентричних смуг біотелеметрії та розжарених павутинок ціленаведення, голографічних проекцій просторової орієнтації

Потім прийшов біль з-під самого серця тупий і неясний, він немовби тоншав, витягувався кудись у низ живота А ногам, і особливо підошвам, було так тепло-тепло, аж гаряче

Тьма немовби прорізалась мрякою, мерехтінням, сіруватою млою; її кубла сповзли з пульсуючого різнобарвного розмаю індикації, і тут же крізь пасма сіруватої мли проступили обриси якогось шорсткого зубчатого жолоба, чогось такого

Липка і розпливчата, перемежована кислотно-ядучими потоками інформації дійсність ураз якось уся зарипіла, а чи швидше ЗАХРИПІЛА, і зашелестіла, і завила далекими сиренами

 Я  видихнула Оля, немов кашлянула чи її ураз знудило.  Що

 Олю!

Голос знайомий, але вона не вгадувала власника

 Хвала богам, ви мене чуєте!.. Вона в нормі, я її пеленгую

 Mashallah!..  ізнов знайомий голос, жіночий.  Тягніть її на борт, хутко!

 Олю, не рухайтесь!  той самий, чоловічий.  Нічого не робіть, чуєте мене?

Але вона зробила. Ледь-ледь підняла голову, огляділась і застогнала.

 Ні

Її живіт передавило чимось громіздким і, ймовірно, важезним, якоюсь напівпрозорою дугою на кшталт балки чи комунікативного перекриття під його шорсткою мутнуватою поверхнею пробігали тьмяні зірниці інформаційного трафіку

 Ні

Ще стогін. Вона уперлась руками в ту балку, ту дугу, ворухнула й ногами, але ноги не слухались, і вона сама тих ніг не одчувала немовби немовби тих ніг не було. Саме лиш непевне тепло десь на рівні підошов

 Що

Вона глянула ще і угледіла більш детально якийсь немов жолоб, і вона в ньому лежить горілиць, передавлена напівпрозорою балкою, балка проблискує чахлим інфопотоком, а аж там далі, де мали б бути Олині ноги, ніяких ніг не видно, а лиш клекоче та свище на їхньому місці якесь чудернацьке райдужне полумя, їй-богу, райдужне переливається всіма можливими кольорами І сліпить.

Світло померкло, і поверх стемнілого полумя замигала яскраво-червона хрестовина немовби перекреслюючи його

 Що?  кволо простогнала Оля, не розуміючи.

 Що за?

 Олю!..

 Кайле?

Вона видихнула імя і лиш потім втямила, кому воно належить.

 Що я? Що зі мною? Я не  залопотіла вона.

 Олю, спокійно! Заспокойтесь і розслабтесь У нас обмаль часу зараз я вас звідти витягну.

 Я не розумію

 Немає часу, просто лежіть спокійно!.. Я вже вас бачу, чудово

 Але я

 Лежіть спокійно і не рухайтесь! Розслабтесь і Мартінес!

 На прийомі.

 Нуздай її, хутко!

 Слухаюсь!

Усе знов забігало і замигало у неї перед очима піктограми, вектори, числа, іконки Кислотно-ядучий масив даних задрижав

 Слухаюсь!

Усе знов забігало і замигало у неї перед очима піктограми, вектори, числа, іконки Кислотно-ядучий масив даних задрижав

Щось десь немовби пискнуло чи дзенькнуло, немов по якійсь милозвучній струні різко вдарили, і вона взяла коротку чисту ноту І перед Олин погляд виплила іконка із зосередженим ледь-ледь округлим дівочим лицем. Дівчина немовби дивилась кудись повз Олю, закусивши нижню губу, іржаво-руде волосся спадало їй на чоло, а в примружених темно-синіх очах грали пекельні бісики

 Спокійно-спокійно, міс Рушді пробубоніла рудоволоса, немов сама до себе.  Зараз я вас звідти витягну, отак

Вона якимось геть нетерплячим рухом вхопила двома пальцями своє іржаве пасмо і заходилась жувати його кінчик

 Стук-стук  глузливо промимрила вона потому, і з її губ вирвався якийсь чи то нервовий, чи то істеричний смішок

У ту ж хвилю іконка з нею метнулась у кутик Олиного взору, зробившись ледь не мікроскопічною, а кислотно-ядучий масив даних розсмоктався, лишивши по собі самі куці обривки найпростішого функціоналу

Олина (чи вже не Олина?) рука різко піднялась, випросталась. Напальники на ній спалахнули блідим вогнем

Округла павутинка прицільної марки прилипла до напівпрозорої шорсткої дуги з полисками чахлого інфопотоку

Олина (чи не Олина?) рука лишень розмахнулась, а клята дуга розлетілась на друзки, навіть не діждавшись удару

Лишень якесь таке різке, скрипуче «вжууух!» і чахле мереживо інфопотоку згасло, а зіщулені вицвілі друзки полетіли в різнобарвний огонь

І тут Оля побачила свої ноги

4

Самі рвані цурпалки її ніг стирчали з вязкого пекельного полумя, котре чимось нагадувало сяюче перламутрове молоко Так, молоко вязка молочно-біла субстанція туго обвивала цурпалки Олиних ніг, мінливо переливалась, пульсувала, сліпуче жахтіла уві тьмі

Оля коротко скрикнула.

 Спокійно-спокійно, міс Рушді, тут же співоче промуркотіла десантниця, що нині окупувала її скафандр.  Отак-от, тихцем

І Олині ноги самі по собі неспішно зігнулись у колінах

 Із вашими ніжками все нормально ну хіба що трошки короткуваті. Як на мій смак.

Десантниця знов непевно хихикнула, але і той її нетактовний посміх, і в цілому ексцентрична поведінка на диво нині діяли на Олю вкрай заспокійливо

 А так усе чу-удово  ізнов співоче мугикання.

Пекельне молоко немовби поволі, неохоче стікало з Олиних гомілок і чіплялось за них патьоками, пузирилось у понищених гронах штучної мускулатури

Штучна мускулатура зросталась так швидко, що Олі на мить здалося, немов по її гомілках повзуть товсті антрацитові черви

 А з ногами  хрипло видихнула Оля.

 Нормально усе з вашими ногами,  неголосно, ледь глузливо одповіла десантниця.

 Звідки ви?  все ж мовила Оля.

 Вам біотелеметрію вивести?  смішок.  Не будьте такою боягузкою ви ж лейтенант

Оля поневолі всміхнулась під дисплейним забралом.

 Як вам вдалося мене хакнути?  раптом несподівано сама для себе кволо вивела Оля.

 О, а в вас прокидається нишпорка, це добре,  смішок.

Оля й собі всміхнулась.

 Скафандр вважає Кайла вашим безпосереднім командиром. А мене його заступником, він і дав мені доступ

 Але він не Я йому не підпорядковуюсь,  мляво, на автоматі протягла Оля.

 Не підпорядковувались, до вашого рукостискання на крилі човника коли Кайл зірвав латку з бекдору скафандра У нас є свої секрети, міс Рушді, краще не питайте.