Olya_#2 - Володимир Худенко 4 стр.

 Не підпорядковувались, до вашого рукостискання на крилі човника коли Кайл зірвав латку з бекдору скафандра У нас є свої секрети, міс Рушді, краще не питайте.

Оля знову всміхнулась крізь куций масив біотелеметрії, що повз по дисплейному забралу. Дивним чином відверто зверхні та глузливі репліки десантниці її все дужче і дужче заспокоювали, приводили до тями

 Заждіть, а

Вона знов сполошилась, згадавши.

 що відбувається?? Я чула переговори, самі обривки

 Я їх вирубила,  озвалась Єва.  Вам вони зараз ні до чого. Краще просто розслабтесь і насолоджуйтесь екскурсією.

 Екскурсією?

Оля вилупилась на масив даних.

 Екскурсією, так,  голос десантниці звучав задумливо і навіть трошки замріяно.  Зараз я проведу для вас невеличку екскурсію покатаю по войді. Лишень перезаряджу батареї

 По чому?

 По войді, зоні накопичення осаду. Інакше кажучи водянці

 А де ми взагалі?  спитала Оля перше, що прийшло в голову.  Тобто де Я?

 Лежите під уламками одної з секцій General Biology  не надто уважно одповіла Єва.  Просто у гущі войди. І, до речі, оця драна балка врятувала вам життя.

Вона напрочуд лагідно шурнула Олиною рукою по зіщулених уламках комунікаційної балки.

 Бо аби вас не затрамбувало під оцю кучугуру, то навряд чи скафандр витримав би такий потужний викид енергену всередину корабля Це ж навіть не військовий зореліт.

 Енергену??

 А ви думали!  глузливо пирхнула Єва, напевне, щось іще злагоджуючи,  потоки даних замотались перед Олиним поглядом ще швидше

 Почекайте, а

Оля відчула, як скафандр немовби щільніше стягнув її тіло, а десантниця між тим продовжила:

 Патока. Язичок, що лизнув ваші ноженята, був усього лиш одним із майже згаслих філаментів цунамі хвиля пішла далі, нищачи каркас та обшивку корабля

Десантниця замовкла, і перед Олиним взором промигнув якийсь новий масив інформації.

 Отак от  промугикала Єва.  Флотські кораблі уміють при розгерметизації енергоємностей оперативно скидати весь енерген подалі через патрубки маршевих двигунів дешево і сердито, а сила інерції при цьому така, що можна відскочити за пару парсеків у протилежному напрямку ну, але то вже деталі.

 Почекайте

 Словом, коли Руанда рознесла движки лайнера, Кайл був досить близько до вас, але войда відтіснила його назад Разом із шматком секції та парочкою транспортних станцій. Лайнер тріснув навпіл у першу ж довбану мілісекунду що й казати Розстріляли, як на навчаннях, ех

Не ясно було десантниця зітхнула скрушно чи скоріше глузливо

«Що вона плете?» подумала Оля, а вимовити змогла лиш те саме ідіотське:

 Почекайте

 Так, заряд є, перебила її Єва.  Тепер я трошки зменшу освітлення, якщо ви не проти Видно буде паскудно, але тутешні природні барви сітківку випалюють тільки так.

Світ перед Олею враз якось поплив, потьмянів, а потім різко ПОЗЕЛЕНІВ, периферійний зір замулився, а в центр того каламутного смарагда вискочило кілька чудернацьких жовтогарячих прицільних марок, віртуальний горизонт, аморфна цифрова шкала, парочка діаграм і ще щось не вельми зрозуміле

 Почекайте,  вимовила Оля, захлинаючись від хвилювання,  як це «Руанда рознесла движки лайнера»???

 Мовчки. Прошила рельсотронами,  знов незрозуміло зітхнула десантниця.  Давайте по дорозі розкажу, окей? Ну, ви готові?

І, не дочекавшись відповіді, зробила один стрімкий і вельми карколомний порух Олиним тілом, а саме скрутившись калачиком, перевернулась головою до жахного пекельного молока, а ногами вперлась в уламки поліелементних конструкцій. При чому весь цей рух був наскільки виваженим і філігранним, що десантниця (тобто Оля) ні разу не торкнулась поверхнею скафандра до стінок жолоба. Як їй це вдалося в такій тісноті, для Олі лишилося загадкою. Ну, тобто, як це вдалося самій Олі під її керу Словом!

 Почекайте що ви надумали робити?

 Шубовсть,  писнула на те десантниця.

І неприємно хихикнула.

І стрибнула в диявольське молоко.

5

Барвисті кислотно-ядучі масиви інформації скажено носились перед Олиним взором якусь мить. А тоді раптом згасли, розтанули, лишивши по собі ті самі жовтогарячі прицільні марки, віртуальний горизонт, аморфну цифрову шкалу, двійко діаграм і ще маленький аскетичний напис такого ж кольору:

 Fire, walk with me!  істерично верескнула десантниця і якось зловісно загиготала.  Ну, як ви там, га?

Оля лиш розгублено кавкнула, ковтнувши слину.

 Я жартую-жартую  Єва засміялась ізнов, уже не так божевільно.  Показники в нормі, все окей.

Але Оля її не слухала вона лише розгублено озирала картинку з дисплейного забрала Це було щось дивовижне, нереальне, неземне. Єва (тобто Оля) немовби пливла крізь вязку мутну воду чи талий лід простір дрижав і колихався перед лицем, рвався, лип до сенсорів шолома тонкими невагомими клаптями, рвався ще дужче, танув, хвилювався, видувався, зеленів і тьмянів, синів і скнів, тріскався, переливався і сповзав невагомими клаптями на понівечені уламки довкола. Пекельний молочний вогонь залишився позаду і ще жахтів угорі неясно, десь просто над головою, а просто перед Олею розстилалась казкова і дещо моторошна рівнина. Розміри її були неясні, бо вже за кілька кроків від Олі все застилала важка тріпотлива каламуть. Але спереду все ж виднілись якісь тоненькі дуги, зигзаги, решітки уламки понищених конструкцій, що аж чорніли в каламутному зеленому мареві І Єва (тобто Оля) летіла на них.

Віртуальний горизонт смикнувся і поплив униз, а одна з прицільних марок видовжилась, розтяглася в пологу дугу кінчик її коротко мигав, приліпившись до ребра якогось вугільно-чорного куба. Швидкість падіння зменшилась, і Оля полетіла по віртуальній дузі вперед, туди, де мигала марка, ноги її виструнчились, руки розправились, і вона летіла, немовби розрізаючи тілом мутну воду чи плавлячи талий лід

 Яка тут температура?  спитала ошелешена Оля.

 Близько тисячі кельвінів.

 Скільки??

 Але вона не  Єва шумно видихнула.  Прикол у тому, що щільність войди сильно неоднорідна. Бачите отой іній?

 Що?

 Іній.

Олин погляд сам собою сфокусувався на одній із випуклих граней вугільного куба, до якого вона летіла, картинка збільшилась, і вона вгледіла, що поверхню того куба устилають якісь чудернацькі кристалічні нарости дійсно вельми подібні на іній лише гігантський і різнобарвний.

 Це осад енергену,  пояснила сержант.  І краще б нам до нього не торкатись, бо він і правда пекельно гарячий

Оля розгледіла отой різнобарвний іній і на інших покручах-уламках.

 Але нам його, на жаль, не оминути бо ним тут устелено геть усе,  немов додумала десантниця Олину думку.

 А не можна?

Оля зиркнула на чорне провалля внизу

 Не можна,  відрізала десантниця.  Така-сяка гравітація тут ще не остаточно здохла І нам доведеться від чогось відштовхнутись. Не переймайтесь, у мене все

Марка налетіла на Олю, і Єва стрімко розвернула її тіло в польоті Мить, і вона відштовхнулась від ребра куба, ковзнувши підошвами по крихкому інію