І чого це я розлютилася, навіщо ця дурнувата тирада? Негайно заспокойся! Під час вживання їжі треба бути в доброму гуморі, мені гастрит не потрібний, і моєму коханому теж.
Сергій почав пильно мене розглядати, немов дивуючись, що він знайшов у цій негідниці, тобто в мені.
Дзенькаючи тарілками, офіціант почав сервірувати стіл: перше, що димиться, друге, і тут до мене дійшло, що Сергій зробив замовлення заздалегідь. Він турботлива і далекоглядна людина! А я?
Я з апетитом накинулася на свою улюблену солянку, тут її готують неперевершено, навіть у мене так не виходить.
Приємного апетиту, разом з офіціантом побажав мені Сергій і теж запрацював ложкою.
Тільки коли ми узялися до десерту, він запитав:
Чому ти втекла?
Мене почало нудити, я підняла голову й уперше за обідню перерву подивилася йому просто в очі. Він захотів щось сказати, але я продовжила:
Мене почало нудити від твоєї розмови з Георгієм. Я втекла від сварки, від злих слів, через які шкодуватиму
Чоловік перестав жувати й напружено завмер, може, до нього почало потихеньку доходити?
Я не підслуховувала, я випадково почула кілька слів. Точніше, кілька речень, і цього мені вистачило. Я хвильку помовчала, а то ще б розревілася, як остання дурепа. Ти ти говорив не як чоловік.
Не як чоловік? жорстко запитав Сергій.
Невже ти не розумієш, який брудний негідник Георгій?! Якщо ти його друг, то зобовязаний говорити правду, це головний привілей справжніх друзів! Чому ти йому не сказав, що кидають своїх дітей тільки негідники, а змушують своїх подружок робити аборти тільки мерзотники?
Я не очікував, що у твоєму лексиконі є такі слова
У моєму лексиконі є різні слова. Якщо Георгій така мерзота, а ти його друг, то який тоді ти, Сергійку? Як я можу довіряти тобі, любити тебе? Яка між вами різниця?
Ти нічого не знаєш, а вже зробила свої власні висновки. Там зовсім інша ситуація. Георгій її відразу попередив заздалегідь, що одруження в його плани не входить.
Георгій її заздалегідь попередив? Тоді він ще більша мерзота, ніж я вважала.
А я вважаю, що він зробив правильно. Жабка сама вішалася йому на шию. Який справжній мужик буде одружуватися без любові? До того ж, після двох невдалих шлюбів у його віці йому цього не треба, йому і так добре.
Я все зрозуміла. Жабка ідіотка, що звязалася з такою нікчемою. Але тоді і я теж така сама ідіотка!
Ти не ідіотка, урочисто заперечив мій турботливий друг. Я тебе кохаю, і ти це прекрасно знаєш. Хіба я тобі дав хоч один привід у цьому сумніватися?
Він замовк, милуючись своєю прекрасною душею й пишаючись своєю щирою великодушністю.
Я подивилась на руку, годинник показував за чверть другу. Треба було зобразити поспіх, начебто мій шеф терпіти не може запізнень. Начебто він так вилає при всіх, що краще б оштрафував з любязною усмішкою, як це практикується в інших фірмах. Така версія мені дуже подобається й підходить зараз якнайкраще.
У гардеробній, допомагаючи мені надягти дублянку, Сергій завмер на мить і пригорнув мене до себе так сильно, що я відчула, як бється його серце.
Усе гаразд? прошепотів він мені на вухо.
Це у тебе все добре, а в мене не дуже, і це була чистісінька правда.
За дві хвилини до кінця перерви ми підкотили до підїзду, Сергій розчахнув переді мною дверцята, що він робить тільки в особливих випадках, прощаючись, пригорнув мої долоні до своїх щік, був ніжний та уважний. І збоку наші відносини виглядали так: пощастило бабі з мужиком, а вона ще й вередує.
3
«А вона ще й вередує» Що я могла поробити, якщо мені вже три ночі підряд сниться той кошмарний сон, що снився пять років тому, та зробив перерву заради моїх нервів, які геть розхиталися, а тепер знову змушуючи згадати про те, що я з величезним зусиллям викреслила з памяті й переконала себе, що того жаху зі мною ніколи-ніколи не було.
Я перебуваю в якійсь нереально стерильній клініці, сиджу на білосніжних простирадлах у чорному оксамитовому платті з глибоким декольте. В палату входить жінка-лікар з лиховісним обличчям і простягає мені білу весільну сукню, тоном, що не припускає заперечень, наказує перевдягтися. Я слухняно підхоплююся з ліжка та із жахом бачу, як величезна червона пляма розтікається по простирадлу, краплі густої багряної рідини починають стікати на підлогу.
Вам необхідна термінова операція, повільно й спокійно виголошує кожне слово лікарка, але її слова набувають такого лиховісного змісту, як це буває тільки уві сні. Я вжахаюся й намагаюсь вирватися з її рук. Вони перетворюються на залізні обручі, з останніх сил я відштовхую її й бачу: у неї замість очей порожні очниці! Мені треба рятуватися! Я хочу бігти до дверей палати. Але не можу: ноги налиті свинцевою вагою, я їх ледве пересуваю, а лиховісна жінка неминуче наближається до мене, вимахуючи скальпелем.
Вам необхідна термінова операція, повільно й спокійно виголошує кожне слово лікарка, але її слова набувають такого лиховісного змісту, як це буває тільки уві сні. Я вжахаюся й намагаюсь вирватися з її рук. Вони перетворюються на залізні обручі, з останніх сил я відштовхую її й бачу: у неї замість очей порожні очниці! Мені треба рятуватися! Я хочу бігти до дверей палати. Але не можу: ноги налиті свинцевою вагою, я їх ледве пересуваю, а лиховісна жінка неминуче наближається до мене, вимахуючи скальпелем.
Цієї ночі я також прокинулася в холодному поту й пошкодувала, що одна в квартирі. Засвітила нічник та довго лежала без сну, поки не відновився пульс. Зате саме тоді я зрозуміла, щó треба неодмінно зробити, і навіть поява Сергія не порушить моїх планів.
До кінця робочого дня я йому подзвонила й защебетала, чи занявкала, чи заспівала соловейком словом, стала видавати не зовсім властиві мені звуки:
У мене не вийде зустрітися з тобою сьогодні Шеф завалив роботою, мушу затриматися в офісі, та ще й додому дещо прихопити. Ти не дуже засмучений, правда?
Трохи засмучений, непевно відповів Сергій, але от у чому справа: я сам збирався тобі подзвонити, ти мене випередила. Сьогодні ввечері я лечу у відрядження в Емірати, у наших партнерів проблеми, й нікому іншому я не можу делегувати цю поїздку. Боюся, що кількома днями не обійдеться.
Щасливчик, з легкою заздрістю вирвалося в мене, там літо.
Розгрібай свої справи, бери відпустку на тиждень і прилітай. Хочеш, я оплачу тобі дорогу?
Ні, не треба, великодушно відмовилася у мої плани не входили Емірати, я вже давно намітила для себе інший відпочинок. Але було приємно, що Сергій намагається бути на висоті, мої уроки не проходять даром. Добре, щасливої дороги, і чекаю смс-ки про вдале приземлення, ненавиджу літаки!
Усе буде добре, я подзвоню, а ти не нудьгуй, домо- вилися?
Любий, нудьгувати для мене недозволенна розкіш! Але я буду тебе чекати, обливаючись уночі слізьми й дивлячись цілодобово у вікно.
Мій хлопчик ображено замовк.
О котрій у тебе літак?
О десятій вечора.
Чудово, я приїду провести. Не прощаюся.
Я відключила телефон, не давши Сергію можливості відповісти. І відразу ж набрала номер Жабки, вірніше, перукарні, де та працює.
Скажіть, Жанна зараз на зміні? Покличте її, будь ласка.
Чекати довелося досить довго, поки в трубці почувся ніжний дівочий голосок.
Жанно, це Ліза.
Добрий вечір, Лізочко. А в мене все розписано до кінця зміни, що ж ти заздалегідь не попередила? обрушилась на мене Жанночка, не даючи вставити ані слова.
Я підійду до тебе наприкінці зміни, ти не проти?
Ну, підійди, голос став невпевненим, якщо тільки заплести
Тільки заплести! мені стало смішно: у Жабки зявився дуже утилітарний підхід до власної персони.
Але о пів на восьму я вийшла з офісу й пішла у бік перукарні. Вологий крижаний вітер пронизував до кісток через мою тоненьку дублянку, незважаючи на плюсову температуру. Сніг танув і мокрою рідиною відбивався у світлі ліхтарів та машин, змішуючись із бризками з-під коліс. Мимоволі закралася легкодуха думка про Емірати. Я йшла, машинально розглядаючи вітрини магазинів та обличчя перехожих. Усі нормальні люди намагалися якнайшвидше покинути вулицю й опинитися в теплі, деякі нагадували німе кіно із рвучкою плівкою. Мої ноги в чоботах поступово наповнювалися вологою, я пошкодувала, що не взула старі надійні черевики, знала ж, що буде відлига, Гідрометцентр попередив.
Замерзла, але, сповнена ентузіазму втілити свій план в дію, я ввалилася до перукарні. Жанна пританцьовувала на своїх ніжках-сірничках біля останньої клієнтки. Дама бальзаківського віку ревниво стежила за роботою в дзеркалі, пика в неї була напружена й незадоволена. Я її добре розуміла: коли маєш таке обличчя, навіть найкрасивіша зачіска неспроможна що-небудь поліпшити. А те, що Жабка була віртуозом своєї справи, я знала достеменно. З будь-якого волосся вона творила чудеса, це в моїх очах компенсувало і її жабячі оченятка, і блякле личко, і дурнувату наївність.
Простягнувши Жабці гроші, немов милостиню, а не оплату праці, дама накинула сріблисту норкову шубу майже до пят і статечно випливла з перукарні до машини з особистим шофером, що підїхала до самого ґанку. Ми з Жабкою тільки глибоко зітхнули: немає правди на світі!
Сідай! дівчина кивнула у бік крісла.