Деякі риби були справжніми живими символами. Лосось був втіленням знання, натхнення та добробуту. Коропи в Японії та Китаї символізували силу, хоробрість, хитрість та завзяття у боротьбі. Акула у більшості людей викликає думки про смерть та зло, але в Японії вона сприймається як вісник богів і помічник для всіх, хто її шанує. Японці називали її «божественна акула Саме».
Перуанські індіанці вірили, що предок усіх риб (а також людей) перша риба, яка була створена у «верхньому» світі. Всіх корисних риб вони вважали богами, які спеціально оселилися поруч з людьми, щоб їм допомагати. А канадські індіанці вважали, що після смерті душі риб переходять у нові тіла. Тому вони ніколи не спалювали рештки тіла риб, а ікру та хребет лосося кидали до моря. Африканські народи мають легенди про те, що у рибячих тілах перероджуються людські душі. А у сибірських народів є повіря, що риби мають своїх небесних покровителів. Усі рибні стада, за їх віруваннями, належать «волохатому батьку», який доглядає їх як власну худобу і допомагає тим рибалкам, які дотримуються традиції і не добувають більше риби, ніж це їм потрібно.
Наші предки вважали хазяїном риб Водяника. Він міг допомагати рибалкам, але якщо його розсердити, він починає шкодити: насаджує на гачок жаб замість риби, розриває сітки, краде човни. Розсердитися Водяник може, наприклад, за нічний лов риби. Водяник приходить до людей у подобі осетра, щуки або сома.
Християнські вірування також тісно повязані з рибами. В ролі покровителів рибальства виступають деякі святі. На Русі таким покровителем вважали апостола Петра.
Його день був одночасно святом рибалок.
У Білорусі рибалки молилися Олексію чоловіку Божому.
В його день обовязково пряли кілька ниток для сіток, щоб риба добре ловилася.
В Болгарії рибальство було «в компетенції» Святого Миколая. На день «рибного» Миколая (6 грудня за старим стилем) готували рибні страви та роздавали рибу жебракам, щоб ті помолилися за моряків та рибалок.
Із рибами повязано багато забобонів.
Оскільки риби вважалися німими, ними ніколи не годували дітей, доки вони не почнуть розмовляти. Побачити рибу уві сні означало скорий кінець. Плотву не можна було їсти хворим на лихоманку. А на Волзі існувало повіря: той, хто зїсть чехоню, позбудеться розуму. Тому чехоню безплатно віддавали мордвинам, в яких не було такого забобону.
Риби широко використовувались у народній медицині. Якщо в хворого був сильний жар, йому давали зїсти маленьку висушену рибку, яку дістали зі шлунка щуки, окурювали його рибячими кістками з різдвяного столу. А в Індії й досі деякі хвороби лікують живою рибою, начиненою лікарськими травами. Ці незвичайні пігулки хворі заковтують живцем.
Риби часто фігурують у християнських легендах. Наприклад, камбала це та сама риба, яка ожила від дотику архангела Гавриїла. Коли він сповістив Діву Марію, що вона народить Спасителя, та спочатку не повірила і сказала, що повірить тільки після того, як оживе смажена риба, один бік якої вона щойно зїла. Архангел оживив камбалу і кинув до моря. З того часу вона така плоска.
Ще одна християнська легенда повязана з вюном. Коли розпинали Христа, покликали цигана і наказали йому забити цвях у лоб Сина Божого. У цю мить на лоб Христа сіла муха. Циган притиснув її так, що вона стала схожа на голівку цвяха, а справжній цвях кинув до річки. Той у воді ожив і перетворився на вюна.
На Буковині царство мертвих уявляли як країну блаженних рахманів наполовину людей, а наполовину риб.
Перші християни іноді називали Христа рибою, а себе рибалками. Грецьке слово «риба» вони тлумачили як абревіатуру формули «Ісус Христос Божий син, спаситель».
Всі ці міфи та легенди свідчать про те, що люди завжди ставилися до підводних мешканців з великим зацікавленням та повагою. І це не дивно: у давнину на всіх географічних мапах земля зображувалася у вигляді диска, який підтримували саме водні тварини: кити або черепахи.
Кого немає в морі?
Існує легенда про те, що після створення світу Бог покликав до себе Адама для того, щоб той допоміг йому дати імена всім живим створінням. Мабуть, мешканці підводного світу стояли у хвості черги, оскільки їм дісталися майже ті ж самі імена, що й земним звірям. Звичайно, це вигадка. Але якщо ми подивимось на імена морських мешканців, то побачимо стільки знайомих назв наземних істот і навіть предметів.
Підводний світ нагадує дзеркало, у якому відображуються не самі обєкти, а їхні імена. Спробуйте назвати будь-що на землі, і майже обовязково знайдете щось подібне у воді. Тут є риба-сонце та риба-місяць, морські зірки. Якщо ми почнемо перебирати земних тварин, то неодмінно знайдемо у воді їхніх тезок. Найчастіше такі двійники чимось схожі: зовнішністю, характером, звичками. А давайте їх порівняємо!
Ось два їжаки: морський та наземний. Обидва вкриті довгими колючками, саме тому морські їжаки і отримали своє імя. Морське перо і справді нагадує перо мабуть, жар-птиці, бо воно ще й світиться. Морський жолудь не насіння підводного дуба, а тварина. Але формою схожий. І все було б зрозуміло, якби не було жолудя-папуги та жолудя-дзвоника. Морські коники схожі не на справжніх коней, а на тих, яких розставляють на шаховій дошці.
Тепер трохи складніше: морський заєць. Від справжнього зайця в нього тільки вуха, і ті не справжні. У дійсності це щупальця. їх у морського зайця цілих дві пари: одні плоскі та широкі, а інші тоненькі та загострені. Голотурії, або морські огірки, порівняно великі тварини, їх середній розмір 1040 см. Тіло забарвлене переважно у бурий, брудно-білий та сірий кольори. Усього відомо 1100 видів, з них у Чорному морі зареєстровано 8 видів.
Морський дракончик та морська корівка не дуже схожі на своїх наземних тезок. Морський кіт зовсім не нагадує кота зовні, але в цієї риби є звичка, яка зближує його з нашими котами: він довгий час сидить у засідці, а потім раптово кидається на рибку, як наш кіт на мишу.
А ось морські качечки своєю назвою завдячують легенді. У давнину вважали, що ці істоти з часом перетворюються на справжніх качок. Отже, прямого порівняння не вийде. Тоді спробуємо інакше. Будемо згадувати окремі куточки навколишнього світу, може, тоді знайдемо, кого в морі нема.
У морському просторі можна зустріти і рибу-ластівку, і рибу-кабана, і рибу-півня, і морську свиню (один з видів дельфінів).
Люди «поселили» в морях навіть таких надприродних істот, як чорти та ангели. I чорти, і ангели це риби. Їхня зовнішність говорить сама за себе.
Бичків тут навіть кілька різних видів. У річках водиться маленька істота водяний віслюк. А ось і надзвичайне імя: собака-павич. Ця рибка одна з морських собак, але її забарвлення настільки прекрасне, що її назвали павичем. Ачи є в морі дикі звірі? Скільки завгодно: акула-лисиця, морські леви, тигрова акула, морський вовк, морський слон.
Овочі та фрукти? Будь ласка: морська капуста, морський огірок, морський апельсин, морські оливи. Предметів також чимало: локсозома-ложка, чашечка, морський гребінець, риба-пила, риба-молот, риба-сокира, поштовий ріжок, голчаста байдарка, напилок. Є і представники різних професій, наприклад, повитуха, лоцман, чистильник, клоун, хірург.
А скільки чудових епітетів можна знайти у звичайному переліку видів! Які поетичні назви дають вчені водним мешканцям! Дивна гіалонема (одна зі скляних губок), вогненна сагартія (анемон), волохата ціанея (медуза), Венерин пояс (гребеневик), пташка, лебедина беззубка, гігантська треуголка, хвилясте вушко, тритонів ріг, папська та єпископська митра, прозоре та звичайне блюдце, пелі-канова нога, мармуровий конус, красива круглоротка (все це черевоногі).
Насправді, кого ж немає в морі? Може, ви зможете знайти таких, хоча це надзвичайно важко. Але впевнено можна сказати тільки одне: там немає нікого зайвого. І найпрекрасніші тварини, і ті, хто викликає в нас огиду або жах, займають у світовому океані власне місце. І дуже потрібні іншим мешканцям.
Невідплатний борг
Людське життя повязане з підводним світом набагато тісніше, ніж ми звичайно думаємо. Наше тіло на 6080 % складається з води, а втрата 12% від цієї кількості викликає зупинку серця та смерть. Ми постійно повинні поповнювати свої внутрішні «запаси», тому будуємо водопроводи, канали, буримо свердловини, щоб дістатися до підземних водойм. За минуле сторіччя великі міста планети (Париж, Рим, Москва, Берлін, Нью-Йорк) збільшили потребу у воді більше ніж в 100 разів. За прогнозом екологів, до 2025 року близько половини населення світу, 3,5 млрд людей, буде жити в регіонах з водним дефіцитом.
Сільське господарство та промисловість не можуть обійтися без використання прісної води. Для того, щоб видобути одну тонну міді, потрібно 5 000 тонн води, для однієї тонни сталі не менше 300 тонн, а для того, щоб переробити тонну бавовни 200 тонн. Назад, до річок та озер, вода повертається вже забрудненою, навіть тоді, коли проходить через системи очищення. Підводні мешканці страждають від забруднення води, оскільки воно порушує звичні умови існування.