Розділ VII
Робота в прасувальні посувалася як завжди, але три дні, що залишалися до середи, тяглися дуже довго. Сексон замислено наспівувала, схилившись над своєю дошкою, а глянцувата білизна так і вилітала з-під її бистрої праски.
Ну, як це ти так потрапляєш? дивувалася Мері. Незчуєшся, як тринадцять, а мо, й чотирнадцять доларів за тиждень виробиш!
Сексон засміялась і в клубах пари, що звивалася з-під її невсипущої праски, затанцювало в неї перед очима золотими літерами слово середа.
Ну, що ти скажеш про Біллі? спитала Мері.
Мені він подобається, щиро відповіла Сексон.
Гляди, щоб часом далі не зайшло.
Як захочу, то й зайде, задирливо кинула Сексон.
Краще нехай не заходить, застерегла Мері. Тільки голову собі заморочиш. Вів не одружиться. Багато дівчат уже пересвідчилися. Вони всі до нього липнуть.
Я не липну до нього, і взагалі не маю такого звичаю.
Ти як собі хоч, а я тебе попередила, закінчила Мері.
Сексон споважніла.
Хіба він не почала вона, і в очах її промайнуло запитання, якого вона не наважилася промовити.
Та ні, зовсім не те! Хоча що могло б стати йому на заваді? Він хлопець такий, що пошукати б! Але не бабій: потанцює, покрутиться, погуляє, а далі аніні. Не одна вже облизня спіймала у нього. От і зараз їй-бо, добрий десяток дівчат закохані в нього. А йому до всіх байдуже. Ну, хоча б Лілі Сендерсон, ти її знаєш. Ти її бачила минулого літа на словянській гулянці у Шелмаунді така висока, гарна, білявка, що все ходила з Батчем Вілоузом.
Так, пригадую, сказала Сексон. І що ж вона?
Ну, в неї вже все було гаразд із тим Батчем, аж тут Біллі й собі почав з нею танцювати, коли побачив, яка вона метка до танців! Ну танцює й танцює А Батч, звісно, не полохливий. Він підскочив до Біллі та при всіх почав йому вичитувати, а тоді застеріг. Біллі стоїть собі та слухає, знаєш, отак напівсонно та спокійно, як то в нього буває. А Батч усе розпаляється, розпаляється, й усі чекають, що ось-ось хлопці зітнуться.
Тоді Біллі й питає: «Ти вже скінчив?» А Батч йому: «Так, скінчив, а тепер, що ти мені скажеш?» І, що б ти думала, він сказав, як усі на нього повитріщалися, а Батчові очі аж кровю налилися? «Та нічого, каже, не скажу, Батче». Так і сказав. А Батч так остовпів, що його можна було б пірцем на землю звалити. «Ти з нею більше не танцюватимеш?» каже Батч. «Звісно, ні, як ти кажеш, що не можна», каже Біллі. Отак і сказав.
Якби це зробив хто інший, усі б його мали за страхополоха, почали б зневажати. Але Біллі ні. Бачиш, він себе скривдити не дасть; всяке зна, що він боксер, і коли він поступився місцем і не помірявся з Батчем силою, то, звичайно, не тому, що злякався. Просто йому до Лілі було байдуже; це-бо вона втьопалася в нього по вуха!
Ця історія дуже стурбувала Сексон. Дівчина мала свою жіночу гордість, та вона не надто була певна у своїй здатності скоряти чоловічі серця. Біллі залюбки танцював з нею, але, хто зна, може, це й усе? Якщо Чарлі Лонг напосяде на нього, то, може, він відступиться і від неї, як від Лілі Сендерсон відступився? Кажуть, йому за шлюб байдуже; але ж Сексон добре бачила, що для кожної він добра партія. Не диво, що дівчата за ним бігають. Він скоряє не тільки жінок, а й чоловіків. Чоловіки його люблять. Берт Вонгоп мало не закоханий у нього. Вона згадала пяного різника в ресторані Візл-парку, що підійшов до їхнього столу й перепросив Біла, згадала ірландця, що одразу притих, коли дізнався, з ким має справу.
«Певно, дуже розбещений хлопець», не раз уперто наверталася їй думка, та Сексон відганяла її: ні, це несправедливо! Він був такий мякий і гречний, але разом із тим нестерпно загайний. Сам він ні до кого не чіплявся, хоч був найдужчий з усіх парубків. Сексон усе не могла забути історії з Лілі Сендерсон. Лілі його не цікавила, тим-то він і не став між нею та Батчем і відразу вступився. Берт, наприклад, ніколи б так не повівся, хоч би з простого зухвальства. Зчинилася б бійка, хлопці поворогували б, а Лілі яка від цього полегкість? А ось Біллі вчинив саме так, як слід, і зробив це з притаманною йому незворушністю, аби нікого не образити. Від цього він ставав для Сексон все більш жаданий і все менш приступний.
Кінець кінцем вона придбала ще одну пару шовкових панчішок, які кілька тижнів була вагалася купувати, а ніч проти середи просиділа, куняючи над шиттям нової блузки, і раз у раз чула Сарине бурчання, що вона так багато переводить газу.
На Оріндорському балі у середу ввечері далеко не все їй було приємне. Сексон прикро було дивитись, як безсоромно дівчата запобігали перед Білом, а його привітність до них аж дратувала її. Проте вона мусила визнати, що Біллі зовсім не допікав до серця іншим хлопцям так, як допікали їй дівчата. Вони мало не самі кликали його, щоб він потанцював з ними, і цього настирливого упадання вона не могла не помітити. Сексон вирішила, що сама вона нізащо не кинеться Білові на шию, і відмовила йому в кількох танцях; незабаром стало ясно, що тактика її правильна, Сексон зумисне давала йому наздогад, що вона подобається іншим чоловікам, адже ж він виявляв перед нею хоч і несвідомо свій успіх в інших жінок!
Для Сексон настала щаслива хвилина, коли Біллі спокійно знехтував її відмовою і домігся, щоб вона протанцювала з ним на два танці більше, ніж обіцяла. Її і врадувало, і розсердило те, що вона ненароком почула з розмови двох дебелих дівчат із консервного заводу. «Диви, як ця фітюлька привязла до нього, аж гидко!..» сказала одна. І друга: «Бодай би вже бігала за хлопцями свого віку! А то полює на недолітків» І з цими словами дівчата подалися далі, не маючи навіть гадки, що їх підслухано, хоч мова їхня шпигнула Сексон, а гаряча хвиля гніву залила їй щоки.
Біллі провів її додому і поцілував біля хвіртки, коли вона погодилась піти з ним у пятницю ввечері на танці до зали «Джерманія».
Я, правду кажучи, туди не збирався сказав він. Але якщо ви скажете слово Берт там теж буде.
Другого дня за прасувальною дошкою Мері повідомила її, що вони з Бертом умовилися піти в пятницю до «Джерманії».
А ти підеш? спитала Мері.
Сексон кивнула.
З Біллі Робертсом?
Сексон знову кивнула; і Мері, тримаючи праску в повітрі, кинула на подругу пильний і зацікавлений погляд.
Ну, а коли Чарлі Лонг устряне?
Сексон знизала плечима.
З чверть години вони прасували мовчки й хутко.
А втім, як він поткнеться, то, може, дістане по заслузі, вирішила Мері. Ото б подивитись, як йому накладуть!.. Бо ж такий нахабник!.. Усе залежить від того, що почуває Біллі до тебе себто.
Я не Лілі Сендерсон, обурено озвалася Сексон. Я ніколи не допущу, щоб Біллі Робертс дав мені відкоша.
Допустиш. Нехай-но тільки Чарлі Лонг устряне! Повір мені, Сексон, він таки кепська людина. Згадай-но, що він утнув містеру Муді! Як налупив його! А містер Муді такий же смирний води не сколихне Ну, а з Біллі Робертсом то, звісно, так не пройде.
Того самого вечора під дверима пральні на Сексон уже чекав Чарлі Лонг. Коли він привітався й рушив обіч неї, серце Сексон болісно стиснулось, як завжди, коли вона бувала близько від Чарлі. Зі страху вона пополотніла. Її лякала нецеремонність цього кремезного здорованя; вона боялася його карих очей, свавільних і самовпевнених; боялась його величезних ковальських рук і товстих волохатих пальців. Він неприємно вражав око, а ще дужче вражав її тонку чутливу вдачу. Та не сама його сила відштовхувала її, а характер тої сили і те, що він нею зловживав. По тому, як він так побив тихого містера Муді, Сексон цілих півгодини була сама не при собі. Досить було згадати ту страхоту і їй уже мліло серце. А ось коли Біллі запекло бився у Візл-парку, то не викликало ніякої огиди, то було щось зовсім інакше. Вона відчувала різницю, хоч не могла б її пояснити. Вона тільки знала, що руки й душа в Лонга брутальні.
Щось ви така бліда й змучена, почав Чарлі. А чого б вам не кинути роботи? Адже однаково колись доведеться. Хоч би там що, кізонько, а від мене не відкараскаєтесь!
А може, й відкараскаюсь? заперечила вона.
Він зухвальне зареготався.
Шкода й заходу, Сексон. Вам суджено бути місіс Лонг, і ніде ви не дінетесь покладіться на мене.
Оце б мені таку впевненість! відказала дівчина з легким сарказмом, якого Лонг і не зауважив.
Кажу ж вам, провадив він далі, одного ви можете бути певні, що я свого певний. Йому сподобався власний дотеп, і він зареготався ще голосніше. Чого я хочу, того досягаю, а коли щось на перешкоді я його копняком. Зрозуміли? Нам судилося жити вкупі, та й по всьому; тож вам нема чого комизитись замість пральні йдіть працювати до моєї хати. Та й роботи в мене, що не перетрудитесь. Я заробляю грубі гроші, матимете всього досхочу. Оце я й зараз дременув сюди з роботи нагадати вам усе ще раз, аби вже не забули. Я ще й не їв сьогодні, усе тільки про вас думаю!..