Двічі намагалася Сексон розповісти Біллі детальніше про своє знайомство з Лонгом, але він щоразу перепиняв її.
Те все мені байдуже, сказав він за другим разом. Тепер ви тут, і цього досить!
Проте вона наполягла на своєму, і коли, схвильована й обурена неприємними спогадами, закінчила, Біллі лагідно поплескав її по руці.
Не журіться, Сексон, сказав він. Лонг просто великий нахаба. Я це враз зрозумів, лиш оком скинувши на нього. Більше він вас не турбуватиме. Знаю я таких молодчаг. Тільки загризається, мов той собака. Думаєте, він уже такий завзятий розбишака? Він тільки з немовлятами хоробрий.
Але як це ви робите? спитала вона захоплено. Чому чоловіки так бояться вас? Ви якийсь незвичайний!
Він зніяковіло всміхнувся і перевів розмову на інше.
Знаєте, сказав він, мені страшенно подобаються ваші зуби. Вони такі білі й рівні, але й не дрібні, як у дитинчат. Вони вони саме такі, як треба, і пасують до вашого обличчя. Таких гарних зубів я ще в жодної дівчини не бачив! Слово честі, почуваюся, немов який голодняк, дивлячись на них! Отак би й поїв їх такі вони гарні!
Опівночі, залишивши Берта й Мері, що ніяк не могли натанцюватись, Біллі й Сексон подалися додому. Він настояв на тому, щоб не засиджуватись, і дорогою пояснив, чому саме:
Бокс навчив мене берегти свої сили, почав він. Наш брат не може цілісінький день працювати, а потім до світу танцювати, і щоб не перевестися. Те саме й з випиванням. Я зовсім не янгол. Я теж колись напивався. Отож-бо знаю, що це таке. Випити я люблю. Люблю пиво, знаєте такими великими кухлями; але ніколи не видудлюю досхочу. Я вже пробував, та переконався, що то кепська річ. Ось хоч би й цей довготелесий здоровило, що причепився до нас. Я б уже дався йому взнаки, якби до того дійшлося. Звісно, він таки, нівроку йому, галабурдник, але тут ще й пиво його підгарячило. Я це одразу помітив, тож і всипав би йому бобу, не змигнувши. Фізичний стан людини то найголовніше.
Але ж він такий здоровань, заперечила Сексон. Його кулаки вдвоє більші за ваші.
Кулаки це дурниця. Важливо те, що криється за ними. Він би на мене накинувся, мов звір. Якби я його не зміг подужати одразу, я б ухилявся, оборонявся, вичікував. Це знесилило б його дощенту: серце сплохувало б, дихання все, а тоді я б його пальцем поклав. І він і сам це добре знає.
Досі мені не доводилося зустрічатися з боксерами, сказала Сексон, помовчавши. Ви перший.
Та я вже давно не боксер, хапливо заперечив Біл. Ще однієї речі навчив мене бокс що треба його кинути. Даремна праця. Сучать тебе, крутять, доки твоє тіло, мязи, все, все стане міцне й пружне, а шкіра гладенька, як шовк; здається, проживеш сто років з таким здоровям; аж раптом вилізеш колись з-під каната на ринг, зробиш із двадцять клятих раундів з якимось дужим парубчаком, і за ті двадцять раундів пошарпаєш унівець увесь свій шовк; гульк і вкоротиш собі віку на цілий рік! А часом то й на пять років, а то й на піввіку; трапляється, що й з місця не підведешся. Я стежив за боксерами. Буває хлопець дужий, як бик, а не минуло й року вмирає від сухот або запалення нирок, чи з якої іншої хвороби. То що ж тут путнього? Адже ж ні за які гроші не купиш того, що загубив. Ось чому я покинув бокс і знову за хурщика. Я набув собі цього шовку й хочу його якнайдовше зберегти, ото й усе.
Ви, мабуть, дуже пишаєтеся, що ви найдужчий з чоловіків, сказала Сексон тихо, сама пишаючись його силою та спритністю.
Звичайно, це приємно, відказав він щиро. Я радий, що спробував боксу, і радий так само, що кинув його Так, він багато дечого навчив мене; він навчив бути обережним і стримувати себе. О, якби ви знали, яка в мене була колись вдача, мов сірник, одразу ж спалахую вогнем! Часом я сам себе боявся, такий був задерій, що й хтозна Але бокс навчив мене тримати себе в шорах і не робити такого, щоб потім каятися.
Та ну вас адже ви найспокійніша, найдобродушніша людина у світі! заперечила вона.
Ні-ні, ви помиляєтесь. Постривайте, побачите ще: часом я можу так вибухнути, що й сам не тямлю, що роблю. О, я скаженію одразу, тільки-но попускаю повіддя!
Від цього натяку на те, що їхнє знайомство триватиме й далі, у Сексон щось радісно затріпотіло в грудях.
Скажіть, спитав, він, коли вони підходили до її домівки, що ви збираєтеся робити найближчої неділі?
Нічого. Поки що нічого не надумала.
Від цього натяку на те, що їхнє знайомство триватиме й далі, у Сексон щось радісно затріпотіло в грудях.
Скажіть, спитав, він, коли вони підходили до її домівки, що ви збираєтеся робити найближчої неділі?
Нічого. Поки що нічого не надумала.
А що б ви сказали, якби я запросив вас поїхати ресоркою на цілий день у гори?
Сексон відповіла не одразу; на мить вона здригнулася з жаху, згадавши свою останню подорож із ковалем, свій страх, стрибок з екіпажа, а тоді довгі милі блукань крізь темряву ночі, у черевичках на тоненьких підошвах, непевними стежками, де кожен камінець різав ноги. І враз радісна хвиля пойняла її всю: цей-бо чоловік обіч неї зовсім інший.
Я люблю коні, промовила вона. Я люблю їх, здається, навіть більше за танці, тільки я майже нічого про них не знаю. Мій батько їздив на чалому полковому коні. Він же був капітаном кавалерії. Я його ніколи не бачила, але батько мені чомусь завжди ввижається верхи на цьому коні, з шабельтасом та шаблею при боці. Та шабля тепер у мого брата Джорджа, але Том це мій другий брат, з яким я живу, каже, що вона належить мені, бо вони обоє від іншого батька. Бачите, Том і Джордж мені брати тільки наполовину, ми зведенята. Від другого шлюбу моєї матері знайшлася тільки я одна. То був її справжній шлюб тобто шлюб з любові.
Сексон раптом зніяковіла від власної балакучості; проте їй непереможно хотілось усе розповісти про себе цьому юнакові: адже ці далекі спогади були неначе велика частка її самої.
Кажіть, кажіть далі, заохочував Біл. Я люблю слухати про давні часи та про давніх людей. Мої батьки теж такого зазнали, і часом мені здається, що нашим батькам жилося чи не краще, ніж нам. Усе було тоді простіше й природніше. Я гаразд не потраплю сказати, що думаю Але тільки скажу: не розумію я теперішнього життя. Тепер у нас завелися професійні спілки й обєднання підприємців, і страйки, і скрута, і безробіття, і ще багато чого. А за давніх часів цього не було. Кожен обробляв свою землю, приносив додому мясо з полювання, мав досхочу поживи та піклувався про своїх старих. А тепер усе пішло шкереберть і я нічого не второпаю. Може, я такий уже дурний, не знаю Але ж розповідайте далі про свою матір.
Бачте, коли моя мати була зовсім молода, вона покохалася з капітаном Брауном. Тоді, ще перед війною, він був простий солдат. Потім почалася війна, і його послали на схід, де точилися бої, а мати поїхала до своєї хворої сестри Лаури, доглядати її. А згодом прийшла звістка, що його вбито під Шайлоу. І вона віддалася тоді за одного чоловіка, що кохав її вже багато-багато років Він тоді ще хлопчик, був із нею в одному гурті, і разом з ним вона переїздила преріями. Він їй подобався, але вона не кохала його по-справжньому. А потім знову прийшла звістка, що мого батька зовсім не вбито. Мати зажурилася, та не змарнувала свого життя. Вона була добра мати й добра дружина, і, хоч завжди сумна, але така лагідна й привітна. Мені здається, що голос вона мала наймелодійніший у світі.
Була, виходить, молодця, похвалив Біллі.
А мій батько так і не одружився. Кохав мою матір ціле життя. В мене зберігається чудовий вірш, що мати йому присвятила. Чарівний вірш, наче музика Ну ось, минуло чимало часу, як помер мамин чоловік, і тоді вони, нарешті, побралися. Сталося це 1882 року, і жилось їй тоді добре.
Сексон ще багато розповідала Біллі, стоячи коло хвіртки, а коли вони розійшлись, їй дуже хотілося переконати себе, що їхній прощальний поцілунок був трошечки довший, ніж звичайно.
Отож о девятій? гукнув він їй через хвіртку. Про сніданок не турбуйтеся. Я сам усе влаштую. Ви тільки будьте готові рівно о девятій.
Розділ IX
У неділю вранці Сексон була готова навіть завчасу. Коли вона вдруге поверталася з кухні, куди ходила виглядати крізь вікно на вулицю, Сара, як завжди, почала їй вимовляти.
Сором, гріх накуповувати собі тих шовкових панчіх! почала вона. Глянь на мене: день і ніч тупаю, відпочинку не маю, а однак шовкових панчіх не ношу, трьох пар черевичок теж не купую!.. Але господь справедливий, і коли прийде страшний суд, комусь будуть непереливки кожен дістане по ділах своїх.
Том з люлькою в зубах, пестячи на колінах свого мізинчика, підморгнув сестрі Сара, мовляв, у кепському настрої. Сексон вдавала, що не чує, і старанно вплітала стрічку в кіски однієї з дівчаток. Сара важко гупала по кухні, миючи й розставляючи посуд після снідання. Нарешті, тяжко зітхнувши, вона випростала спину, зігнену над зливальницею, і вороже зиркнула на Сексон.