Найбільшої слави здобули отці церкви раннього періоду християнства, які поруч із давньоукраїнськими святими мужньо йшли на прю з дияволом і своїм прикладом демонстрували, що диявола таки можна побороти. Житія святих і пустельників це опис героїчних змагань побожних людей з бісами за допомогою молитов, постів, незвичних обрядів. Ці описи вражаючих диявольських вибриків були надзвичайно популярні і часто переписувалися та розповсюджувалися в народі. Не дарма жартували: «Ми не святі, щоб до нас чорти ходили» (О. Стороженко «Мірошник»).
У народних оповідках рідко можна натрапити на якусь моторошну історію про чорта. Народ скептично ставився до зображень чорта на іконах і мав про це свою думку: не такий страшний чорт, як його малюють. З цим не погоджувалися давні письменники, чиї описи зовнішності диявола вражають уяву. Поет XVII ст. Климентій Зіновіїв у вірші «О врагу душевнім, яко не таким він є, як іконописці єго зображають» писав:
Подібно правду люди визнавують:
Же не такий враг, як єго малюють.
Але далеко має буть шпетнійший
І от малярських єще мерзеннійший.
Бо на малярських можна ся глядіти,
А на живого трудно б поглядіти.
Живий чоловік не може єго зріти
І по смерти, дай Боже, нам не видіти
А як хто колись живого справді зріти б хтів,
То в той же час увидіти не поспів:
Бо якби враг єму нігті свої показав,
То він би зі світом сим ся розпрощав.
Трилітня йому б найшла трясовиця
І щоденная зі страху огневиця.
Прето хто б мав живого повидати,
Треба б конечно от страху вмирати.
Святиї отці нігдись і видали,
Тілько же ся їх ніт не ужасали.
Леч яковостий оних не виділи,
Да нечистими гади і звірми зріли.
Єднак же приход їх постерігали
І хрестом святим пріч їх отгоняли.
Києво-Печерський Патерик
Памятка української літератури, в основному складена у ХІХІІІ ст. Патерик це фактично велика збірка містичних оповідей про появи духів і нечистої сили та про успішну боротьбу з ними подвижників Лаври. Українські письменники неодноразово опрацьовували і розширювали житія, що входили до складу патерика.
Легенди подаються в перекладі на сучасну мову.
Про Лаврентія Затвірника
Брат на імя Лаврентій захотів у затвор піти, але святі отці не дозволяли це робити. Сей же Лаврентій пішов до святого Димитрія в Ізяславів монастир і затворився. І задля кріпкого житія дарував йому Господь благодать зцілення.
І до нього привели якогось біснуватого чоловіка з Києва, але біса з нього молодий затвірник вигнати не зумів, бо ж був той біс вельми лютий, та такий, що дерево, яке б десять чоловіків не підняло, він завиграшки ухопив і закинув далеко. І перебував той біснуватий довгий час незціленим. Врешті повелів затвірник вести його до Печерського монастиря. Тоді біснуватий почав кричати:
7
Великоскитська пустиня Скит Манявський.
8
Плутон друге імя давньогрецького бога підземного царства Аїда.
9
Гофре Гофрід Булонський, герцог Нижньої Лотарінгії. Йдеться про Перший хрестовий похід, Гофрід був одним із вождів цього походу. Потім став єрусалимським королем (1099).
10
Князь Володимир мав 11 синів, які почали чвари ще за його життя, а після смерті особливо.
Первозванний Андрій апостол Ісуса Христа, брат Петра. За церковним переказом, проповідував християнство серед скіфів народів, котрі жили на східних і північно-східних берегах Чорного моря. За свідченням літописців, був біля теперішнього Києва, де встановив хреста.
11
Агаряни турки і татари.
12
Мольфар чарівник, знахар.
13
Путерія захист.
14
Ровта загін.
15
Шувар очерет.
16
Причка загибель.
17
Головиця виток ріки.
18
Маржинка худоба.
19
Пізьма кровна пімста.
20
Клязва рана.
21
Біланя вівці.
22
Ходак взуття.