Вибачте, з вами все гаразд?
Глибокий та трішки хрипкий голос пролунав за спиною Елли несподівано, обриваючи невеселі думки Вона стрімко, навіть занадто стрімко обернулася, з завмиранням серця побачивши прямо перед собою того чоловіка Чорні очі вже знайомим пильним поглядом пронизували її, здавалося, що наскрізь, і Київ за вікном зникав зі свідомості, й Елла, можливо, з несподіванки чи незрозумілого страху, озвалася різкувато.
Що вам потрібно?
Чорні очі звузилися.
Вибачте, якщо образив, але ви вийшли з зали такою блідою
Вона відразу засоромилася власної різкоти.
Ні, це ви мені вибачте Просто я трішки посварилася з матірю й тому не маю настрою
Чорні очі продовжували уважно її вивчати.
Розумію, промовив незнайомець повільно й замовк.
Елла теж мовчала, збентежена й зніяковіла, розгублена. Чому цей незнайомий чоловік так дивно діяв на неї, чому хвилювала сама його присутність? І хто ж він смаглявий та темноволосий, а втім, розмовляє українською майже бездоганно, з ледь відчутним акцентом
Якоїсь миті вона не витримала, запиталася коротко:
Ви знайомий мого дядька Миколи?
Чорні очі сумно зіщулилися.
Можна й так сказати Він товаришував близько з моїми батьками, а я за мамою є йорданцем
Зрозуміло.
Вам неприємно, що я наполовину є йорданцем?
Елла поглянула здивовано.
Ні, що ви. Просто дядько так довго прожив у Йорданії.
Чоловік простягнув їй широку долоню.
Але ж ми з вами ще не познайомилися Тимур Карабін, мешкаю й працюю в Харкові. А ви ж родичка померлого
Так. Його дружина моя рідна тітка
Так вони й познайомилися Елла Малкович і Тимур Карабін, і вже наступного дня він запросив її на побачення. А з поминок тих вона повернулася додому, мов у тумані, уже геть не звертаючи уваги на пяне бубоніння мами.
Удома, зачинившись у власній кімнаті, довго роздивлялася себе у дзеркало Тато завжди казав, що вона у нього дуже гарна, називав зірочкою своєю ясною, але Елла словам тим якось особливо й не довірялася. А зараз і справді бачила у дзеркалі красуню майже незнайому та сяючу А сяючу ж від чого? Невже від щастя, від щастя зустрічі з Тимуром І почувалася так дивно, так незвично, що ладною була весь світ обгорнути, й під владою того дивного почуття пішла втішати маму, котра самотньо стигла у кріслі у вітальні, майже потонувши своїм маленьким, худорлявим тілом у його пухких нутрощах. Вона плакала й смоктала чергову чарчину
Елла присіла поряд, обійняла.
Мамо, не треба так
Єва відсторонилася.
Не чіпай мене, Елло
Ти краще поплач, але не пий, не відступалася Елла, наполегливо видираючи з пальців матері кляту чарку. Поплач, тобі стане краще, але гарно поплач, від душі
Не стане, розпачливо заперечила Єва, але все ж таки заскімлила, спочатку тихенько, а потім усе гучніше й притулившись до Елли. В якусь мить до вітальні зазирнув Малкович, поглянув на дружину тоскними очима й вийшов геть, не сказавши й слова.
Єва проплакалася ще майже дві години.
Подружнє життя Малковичів стрімко руйнувалося.
А у доньки їхньої, навпаки, усе в житті тільки починалося. Вона почала зустрічатися з Тимуром Карабіним, і з кожним днем усе більше закохувалася в нього, з радістю відчувала, що мама таки помилилася й серце у неї зовсім не холодне, воно просто ще не дочекалося тієї людини, котра викликала б у ньому те диво, те чаклунство кохання.
Але тепер вона кохала.
Кохала вперше в житті палко та пристрасно, й жила тим коханням, мов повітрям ним дихала, розуміючи, яким же блідим було її життя до зустрічі з Тимуром. Тепер вона так гарно розуміла й татка, що покохав іншу жінку, й розуміла й маму з її тими болісними ревнощами, розуміла, як то воно, очевидно, боляче знати, що кохана тобою людина віддала своє серце комусь іншому. З жахом уявляла, що Тимур колись полюбить іншу, що очі його поглянуть ніжно й закохано на іншу жінку Бідна мама, як вона все то витримувала? Іноді Еллі робилося ніяково за власне щастя, за те, що є такою щасливою у той час, коли мама так страждає, коли лише в горілці шукає собі хоч якої розради
Татко ж усе більше часу пропадався на роботі, повертаючись додому досить пізно тоді, коли мама зачинялася у власній кімнаті або посинала їхній великий, розкішний будинок, з такою любовю мебльований мамою ексклюзивними меблями з Мілана, він поступово перетворювався на щось, що нагадувало гуртожиток, а не на домівку, котра єднала рідних, люблячих людей. Елла завжди знала, наскільки мама полюбляє розкішне життя й якою була щасливою у цьому розкішному будинку, власними руками зробивши з нього ледь не палац. Зараз же мама почала змінюватися, дуже змінюватися. На жаль, розкішне життя та цей будинок воно ніщо не зробило її щасливою, і вона почала стрімко руйнуватися руйнуватися спочатку зсередини, однак поступово руйнація та почала торкатися її й зовні. Колись така доглянута та лискуча дружина Малковича, Єва поступово, починаючи з малого, стала пропускатися візитів до салону краси, вдома облишила робити макіяж І день за днем перетворювалася з викоханої красуні на звичайну жінку, далеку від природної краси, з опухлим лицем
Татко ж усе більше часу пропадався на роботі, повертаючись додому досить пізно тоді, коли мама зачинялася у власній кімнаті або посинала їхній великий, розкішний будинок, з такою любовю мебльований мамою ексклюзивними меблями з Мілана, він поступово перетворювався на щось, що нагадувало гуртожиток, а не на домівку, котра єднала рідних, люблячих людей. Елла завжди знала, наскільки мама полюбляє розкішне життя й якою була щасливою у цьому розкішному будинку, власними руками зробивши з нього ледь не палац. Зараз же мама почала змінюватися, дуже змінюватися. На жаль, розкішне життя та цей будинок воно ніщо не зробило її щасливою, і вона почала стрімко руйнуватися руйнуватися спочатку зсередини, однак поступово руйнація та почала торкатися її й зовні. Колись така доглянута та лискуча дружина Малковича, Єва поступово, починаючи з малого, стала пропускатися візитів до салону краси, вдома облишила робити макіяж І день за днем перетворювалася з викоханої красуні на звичайну жінку, далеку від природної краси, з опухлим лицем
Навесні Малкович вирішив відправити дружину на лікування від алкогольної залежності в закриту елітну клініку в Чехії.
Єва у відповідь відмовилася їхати й пригрозилася покінчити життя самогубством, коли чоловік силоміць спробує зачинити її до клініки.
Малкович зітхав.
Єво, ти ж хвора
Дружина почала лютуватися.
Не смій робити з мене хвору, чуєш, не смій! Ніяка я не алкоголічка, а те, що дозволю собі коли чарчину, то це все твоя провина.
Іноді життя таке налагоджене та розмірене, здатне в одну мить зруйнуватися. Зруйнувалося життя й у родині Малковичів. І Степан розумів, що руйнує його він сам руйнує у прагненні стати щасливим, доскочити свого нарешті щастя поряд коханої людини Яке ж воно іноді буває важке, неймовірно важке людське життя, й навіть маючи значні статки, люди не завжди можуть бути щасливими простим щастям.
Елла вже майже рік працювала в компанії батька. Єдина спадкоємиця, гордість та радість Степана Малковича, вона швидко опанувала справи, така ж розумна, як і батько, вона володіла декільками мовами, й серед них була й арабська, чому вона, після знайомства з Тимуром, лиш раділа, що колись закортіло їй вивчити саме цю мову.
На початку весни Тимур запросив її до Йорданії.
Знайомитися з його мамою.
У той вечір Елла повернулася додому навіть пізніше від батька, котрий тепер ніколи не зявлявся у будинку в Пущі-Водиці раніш девятої вечора. Замислено сидів сам за вечерею, роздратовано пережовуючи смажене мясо, коли до їдальні впурхнула радісна, сяюча Елла.
О, татку, ти вже вдома? запиталася вона весело й, упавши на сусідній стілець, поцупила в нього шматочок соковитої, ніжної індички, щасливо сяйнувши блакитними очима.
Малкович уважно поглянув на доньку.
Ти сьогодні щось надзвичайно радісна
Елла трішки винувато позиркнула на батька.
Вибач, я б не мала так поводитися Але, тату, розумієш, Тимур запросив мене до Аммана, знайомитися з мамою. Він їй так багато розповідав за мене!
Малкович зітхнув.
Люба
Елла поморщилася.
Тату, тільки не починай. Я геть не розумію, чому ти так налаштований проти Тимура. З першого ж дня знайомства він тобі не сподобався, я ж бачу Вона помовчала, а тоді засяяла. Чи, може, ти просто ревнуєш, га, тату?
Малкович кислувато усміхнувся.
Можливо.
Т-татку!
Малкович похитав головою.
Тобі мене не зрозуміти, зірочко. Тільки коли спливе час і в тебе народиться дитя, й воно закохається раптом, тоді ти мене зрозумієш, а зараз Не засуджуй мене суворо, але цей твій Тимур
Елла посміхнулася.
Тату, він хоче одружитися зі мною й везе знайомити з мамою. Й я кохаю його, тату.
Малкович погладив її руку.
Розумію.
Вони помовчали, але Елла відчувала, що батько все ж не перемінився у своїм упередженні супроти Тимура. Але вона мовчала, не знаючи, як переконати його у тім, що він помиляється й Тимур гарна людина. Але знала й те, що тато не ставатиме на заваді її щастя, ото побурмотить, та й погодиться з тим, що вона буде щасливою поряд Тимура.
Десь нагорі почувся дзвін розбитого скла й гнівливий вереск Єви.
Елла підхопилася.
Мама
Степан ухопив її за руку.
Не треба, зіронько. Вона зараз лютує, тому що я таки домовився з клінікою й післязавтра ми вилітаємо до Чехії. Він помовчав, вдивляючись у спохмурніле лице Елли, зітхнув і продовжив: Так буде краще, люба, зрозумій.