Гарсіласо де ла ВЕГА
* * *Мов карб, у серці погляд ваш, сеньйоро,
та, хоч цей погляд славити я рад,
сонета красномовніший стократ
цей карб очей, дар Неба для актора.
Очей сонети гнів чи непокора?
Таким, як я, немає в них пощад.
Та дане слово не візьму назад:
я бик, що жде свого тореадора.
Я образ ваш на дереві різьблю,
цей вірш пишу і Господа молю,
щоб мій вогонь розплавив вашу твердь.
Про вас я думаю щодня й щомить,
заради вас готовий вічно жить
і через вас прийму за благо смерть
Чужинські землі, синій безкрай моря
За ними рідний дім і отчий край,
йому не встиг сказати я «Прощай!»
і чи скажу: чужинська мова поряд
Шукаю ліки від жури і горя:
не взнав путі назад, в душі відчай!