Доброго ранку, містер Пейдж! Ну, мій чемпіон готовий перемогти?
Добридень, містер Сандерс, Пегас готовий. Його зараз виведуть до публіки. Демонстрація і перша скачка.
Саймон делікатно кахикнув:
Містер Пейдж, учасники першої сачки готові.
Добре, Саймоне. Веди Венецію і Рейкявіка до демонстраційного поля. Потім повернешся. До наступної скачки підготувати Метеора і Пегаса. Я піду до гостьової конюшні. Подивлюся, як там справи.
Я не став іти туди, де тимчасово тримають коней, яких привозять з інших іподромів на час змагань. Мені хотілося подивитися на початок скачки.
* * *Ми сиділи на найкращих місцях, поруч з власниками учасників скачок і почесними гостями. Чарльз, чисто виголений, акуратно зачесаний, у сірому костюмі виглядав, як премєр-міністр. Учасників першої скачки вивели урочисто на доріжку у супроводі вершників на прикрашених стрічками і квітами конях. Служителі іподрому по команді відвели їх до стартових воріт. Після сигналу ворота разом відчинилися і десять скакунів вирвалися з тісноти і гайнули уперед.
Диктор повідомляв усе, що відбувається на біговій доріжці. Я знайшов Пегаса, який виділявся серед одноманітної гнідо-рудої маси чистокровних скакунів світло-сірою стрімкою плямою. Метеор теж виокремлювався завдяки чорній масті. Мені навіть здалося, що він швидко наближається до перших коней. Не вірячи своїм очам, я спостерігав, як Метеор, зробивши ривок, обігнав двох жеребців і вирвався до лідерів у гонці.
Рівний голос диктора сповістив:
Дивовижно! Метеор обійшов Шелдона і Лінделла і він уже у трійці перших. Кілька секунд і Джамбо теж лишився позаду. Попереду тільки Пегас.
Я навіть піднявся з місця і напружено не зводив очей з пари лідируючих коней, придивляючись у маленький бінокль. Коні вийшли на фінішну пряму. Глядачі застигли у німому чеканні.
Фінішну лінію Пегас і Метеор перетнули майже одночасно. Метеор випередив суперника усього на одну голову.
Трибуни заревли Я спантеличено зиркнув на Депа, але його обличчя було, на мій подив, усміхнене.
Деп, чому ти радієш? спробував перекричати я схвильовану публіку. Ти ж на тоталізаторі ставив?
Ставив, його відповідь майже потонула у хорі голосів.
Тим паче не бачу приводу для радості. Пегас же програв. Ставки втрачені.
А Метеор виграв, звучав задоволений голос Депа.
Розділ 2
Після скачки учасників розсідлали і накрили попонами. Деп був у піднесеному настрої і подумки перераховував свій виграш. Я рішуче не розумів, як йому це вдалося. Чарльзу можна було дише поспівчувати. Адже якось так безглуздо мій друг втрапив у не дуже приємну історію. Він сидів на своєму місці іще якусь мить після фінішу, а в очах читалася цілковита розгубленість. Можна припустити, що у його голові на той час боролися два почуття: нестримна радість і гнітюче розчарування. Метеор став відкриттям, скакуном, який перевершив усі сподівання і колишні мрії. А з іншого боку стояла загроза втратити коня, на якого покладалися великі надії отримати дорогоцінне потомство. Навряд Сандерс пробачить таку поразку
Зрештою, Чарльз покинув своє крісло і швидко побіг з трибуни, перескакуючи через східці, намагаючись надолужити згаяний на роздуми час. Лишивши Рубі і Емілі на трибуні, ми з Депом пішли до конюшні. Чарльз зявився там раніше за нас. Він розмовляв з містером Сандерсом. Але розмовою це не назвеш. Маленький лисий Санедерс кричав і лив на Чарльза потік лайки. З етичних міркувань я не можу дослівно переказати усе, але суть розмови спробую викласти досить прозоро.
Пейдж, ти хоч на долю секунди задумувався про наслідки тієї чортівні, яку ти допустив на іподромі? голос Сандерса аж тремтів від люті. Пегас повинен був виграти, ти ж сам хвалив свого бісового тренера! Те чорне непорозуміння і половини копита Пегаса не варте!
Містер Сандерс, я ж не міг змусити Метеора програти, виправдовувався Чарльз.
Не міг?! гаркнув коротун. Але ж ти казав, що виграє мій кінь. Де гарантії?
Тут не може бути гарантій, містер Сандерс. У нас чесні змагання. Усе залежить від самого коня.
Треба було заплатити жокею, тренеру, підмінити коня, що завгодно!
Це було неможливо, містер Сандерс, я не міг дозволити собі таке.
Не мимри, Пейдж! Сандерс глибоко вдихнув і промовив металевим голосом: Я забираю Пегаса, ноги його не буде у твоєму звіринці. Кімберлі злучай з ким хочеш. Хоч з тим вискочкою, хоч з віслюком. А ти ж знаєш, що без мого Пегаса розоришся, ніхто і не гляне у твій бік, Пейдж.
У мене тепер є Метеор, з тінню насмішки сказав Чарльз.
Твій Метеор годиться на мило, а не для кінного бізнесу.
Сандерс кинув останній злісний погляд на Чарльза і протупотів повз мене на своїх коротких ніжках. Я підійшов до шурина і поклав йому руку на плече.
Не засмучуйся, Чарльзе, таких, як Сандерс, повно. Через одного негідника іподром не розвалиться.
Жуль, я не засмучувався б, якби не Пегас зітхнув він. Дорогий мені цей кінь. Батько подарував його Сандерсу прямо перед своєю смертю. Це останнє, що тато залишив після себе. Не розумію, навіщо він так вчинив із сином Наполеона.
У цей момент знову Чарльза покликали на скачку. Він мусив іти, не закінчивши свою розповідь. Я вирішив не повертатися на трибуну. Щось мучило мене. Не знаю як це назвати, але якесь відчуття загрози прокралося у свідомість. Деп мовчав, слідуючи за мною.
Ми стриміли біля спеціального пристосування для тренування коней. Учасників першої скачки, за яких відповідає сам Чарльз, поміщають у так звану «водилку», де втомлені коні повільним кроком ідуть під дією механізму, що крутиться і змушує їх крокувати. Так вони відпочивають після забігу.
Жуль, ти засмутився? нарешті подав голос Деп.
Ні, але відповідь моя прозвучала так нещиро, що детектив, звісно, зрозумів, як я себе насправді почуваю.
Хіба погано, що такий скакун здобув перемогу? Деп став переді мною, затуливши вид на коней.
Він виграв вперше за 3 роки, сумно мовив я. Метеор завжди приходив мало не в кінці. Як так виходить?
Ну, Жуль, так і виходить. Життя таке передбачуване, потис плечима Деп.
Ти хотів сказати «непередбачуване»? виправив я його.
Я рідко помиляюся, похитав головою Деп. Усе правильно.
Але чому? не второпав я.
Я передбачив, що так вийде. Щось підказало мені, що кінь цей, Метеор, ну не може прийти в кінці з таким темпераментом.
Що ж тоді з ним сталося?
Йому влаштували перемогу.
Хто? мої брови ковзнули вгору.
Я, скромно опустив очі мій друг.
Деп! скрикнув я, уже не в змозі себе стримувати. Що ти верзеш?! Як це?
Жуль, нічого кримінального, хитро схилив голову Деп. Я просто повернув усе на свої місця.
Та що? від його незворушності мене брала злість.
Коней, Жуль. Я повернув їх на місця. Де вони мали бути.
Деп, видихнув я, і слів мені забракло.
Друже мій, не ламай голови, я тобі усе розповім, він заклав руки за спину і покрокував до конюшні.
Я поплентався слідом.
Людей у конюшні було мало. Пара конюхів виводили останніх учасників сьогоднішніх скачок. Повз нас пройшов Саймон, тримаючи на поводі пару гнідих жеребців.
Деп спинився біля сусідніх денників Метеора і Пегаса. Я не знав, що саме замислив мій друг. Він прослідував до переходу з цієї частина конюшні в іншу. Конюшні на іподромі «Квінтер-Блю» розділені і стоять окремо одна від одної. Коні, що беруть участь у скачках, знаходяться у спеціальній конюшні, де не тримають тих, що призначені для розведення. Сюди ми і прийшли. Деп прийшов до одного з приміщень, що виконують роль підсобки. Там зберігаються сідла, вуздечки, інвентар.
Біля підсобок знаходиться стійло, повністю відокремлене від інших. Тільки над дверцятами вбудована невеличка решітка, яка зачинялася деревяною заслонкою, і є віконце, що виходить на вулицю. Таких стійл було декілька. Вони призначені для коней, які не можуть знаходитися поруч з іншими, бо надмірно буйні чи боязкі. Деп став біля одного з таких денників і кивнув на нього головою.
Жуль, хто тут має стояти?
Тут вчора поставили Рівендела. Він раптом став некерованим. Хоча таке буває рідко.
Чому?
Чому він зазвичай нормальний, Деп? не зрозумів я.
Та ні, друже мій, звісно, я не це мав на увазі. Просто, мене цікавить, чому він перед скачками став таким.
Деп, при чому тут Рівендел?
Жуль, він чорний? не зважив на моє питання Деп.
Вороний, кивнув я.
О, тоді усе зійшлося. Але ти скажи іще, він скаче?
Ні, він не виявив схильностей до скачок. Надто повільний.
А Метеор? Чому його випускають?
Він же від Наполеона, а це показник.
Ага, родовідна вирішує усе, з розумінням сказав Деп. Чому Рівендела тут тримають?
Він підходить для навчання. Деп, може, поясниш, що відбувається? я у повному нерозумінні справи підійшов до денника Рівендела і виявив там порожнечу.