Існують енергії високої та низької частоти. Високочастотна енергія Творця. Низькочастотною енергією харчуються свого роду вірусні присоски, які видимі в четвертому вимірі. Хоча, деяких паразитів вдавалось навіть фотографувати чутливим обєктивом Найжахливіші ті, котрих видно над аурою людини в районі голови Саме вони утворюють блок між нашим розумом та свідомістю, навіюють програми поведінки, котрі спонукають виробляти для них їжу. Для нас вони чужинці
Хотіло б ся коротше та простіше описати з ким ми можемо контактувати. Але не приємної ноти не уникнути. І в мене було розчарування, коли я тільки-но вникала в цю тему. Два роки тому в моєму житті почались деякі випробування. Саме тоді я почала писати. Коли зараз оглядаюсь назад, то бачу ніщо інше б не заставило мене взяти ручку у ручку. Я була розчарована Шукала відповідь: «За що?». І мабуть, небесам стало мене жаль зненацька я відчула баритон на фоні хору. Але злякатись не встигла, бо мене огорнуло спокоєм. І безмежний простір сяючого біло-салатового кольору, який неначе був моєю справжньою домівкою. По відчуттях нема ні осуду, ні жалю, тільки тиха радість та любов А ще якась незвична рівність Ніби нема ні головного, ні неважливого Єдине все, з матерії одної. Як у тілі нашому клітина, з якої складається все А на землі лиш мить, що пролітає немов вітер. Лиш нею я жила
Наша думка про себе за звичай трохи вища, ніж реальність один полюс. Другий занижена по недооцінці. Хвала тому, хто потрапляє в ціль. Небезпека від спілкування з невідомим таки має місце. Якщо ви боїтесь через недовіру в себе чи хочете спробувати про «всяк випадок», то на контакт може вийти якийсь «гуморист» і підлити страху.
Одна моя знайома про щось запитувала та явно відчувала миттєву відповідь. Однак, при цьому була злякана. Коли спиталася: «Ти хто?», то почула вирок: «Остап» Більше цього робила
Те саме може трапитись у випадку недооцінки чи надмірної самооцінки, вас можуть «присадити» та розчарувати. Тому ще раз наголошую на тому, щоб керуватись виключно спокійним, медитативним станом, підкинутим життєвими обставинами.
У нас є здібності Творця, бо ми енергетично звязані. Добровільна згода приєднатись до його програм дасть нам захищеність і відчуття спокою, любові, співчуття і прощення. Ми це Він і навпаки. Звільнитись можливо тільки наполовину. Людство єдиний організм, тож вболіваймо за всіх
Приєднатися до величі означає відчути себе земним богом. Це було в програмі нашого створення, допоки не втрутився вірус у свідомість Можна назвати їх іншими словами нечистий, наші вади, енергетичні вампіри, звірі. Та і від цього можна відсахнутись, бо їх можна прогнати думкою, що вірить в свою силу.
Також очистити своє мислення реально шляхом виходу за межі особистих інтересів. Власні вади не керують людиною, коли вона стикається з проблемами «вищого ґатунку». Така людина неначе перетворюється на сонце і спалює всіх своїх паразитів. Після цього вона під охороною світла.
Але це зовсім не означає, що всі її земні проблеми зникнуть Вони їй стануть байдужими через не важливість І цілком ймовірно, що буде більше сліз від співчуття. Зате зникнуть образи, провини, гординя, лють. Вона як бджілка вилетить з вулика. А як людина побачить, що працює для себе і пасічника.
Коли ми відчуємо саме ТОЙ голос з серця, можуть политись сльози або здаватиметься, що це політ над землею Всередині стане тепло і радісно, зникне страх та з'явиться справжня віра, яку не опишеш словом
* * *Задати перше запитання спонукав мене конфлікт сімейний.
Коли ми почали сперечатись за дрібнички, то однаково накопичували роздратування. За природне право кожного мати різні точки зору на любі речі (!!!). Якби не це, навряд чи щось змусило мене шукати у собі причину. Коли читала написане опісля, то жахнулася, яким осудженням кипіла. Та побачила, як змінилися думки мої після роздумів нехитрих. Відбився мій спокій у реальному житті Адже, наш стан заразний
А на початку я виписала із конституції усі свої права Дочиталася, що критика є насильство і розкрутила тему відображення відносин у сім'ї на відносини між країнами і так далі
Раптом відчула до себе запитання:
Чи перша ти це читаєш? Чи допомогло це комусь змінити свій внутрішній світ для всіх?
Я знітилась і не знала що відповісти. Далі відчуваю:
Я знітилась і не знала що відповісти. Далі відчуваю:
Якщо поставиш перед собою ціль космічного масштабу, всі сили світла злетяться тобі в поміч, і відповіді зможеш осягнути. Тільки не бійся, страх видумали люди.
А як я зрозумію, чи правильна це відповідь? Від кого? Адже нам шепотіти може щось, що не є світло?
Якщо на серці твоїм радість, і світ обняти хочеш ніжно, творити хочеш і сміятись, будь певна ти не помилилась. А руки опустились, тяжко, чи лють якась, неспокій чи тривога, сама знаєш звідки. А шкоду зробиш словом своїм, то не моє воно!
Записувала далі не мислячи, як під диктовку. Потім написане розбирала, таке що невідомим мені було раніше.
Чому писати стала я віршами? Я не поет, і римою не захоплювалася надто.
Віршоване слово чисте. Із вишини воно, із сфери неземної. Послання надсилаються легкими хвилями всіх фраз. Тонкі тіла їх відчувають тоді, як вухо нерозумне. Дух почує слово без відома тіла земного. Бо блок на вас, його потрібно зняти. Для чужих надто високе, не затушувати.
Навіть якщо це моя фантазія, подумалось мені, в ній є якийсь сенс. Подивлюсь, до чого допишуся. Хай буде казка.
Коли свою ви станете писати книжку, запитуйте, відчуєте у собі відповідь. Записуйте. І всьому написаному не довіряйте, допоки слово не ляже в текст віршами. Від нього керуйтесь. Не має слово звірини ні форми гарної, ні спокою опісля. Почуйте серцем наче:
Дитинко моя! Чи знаєш ти, що я завжди з тобою?
Коли не розумієш того, що бачиш, того, що твориться,
Я тобі все поясню, ти тільки питайся і слухай!
Не бійся сліз мої вони. І як тремтиш, мороз проймає,
Це голос мій, дитя моє. В тобі живу пізнай мене
Тепер борись і встань з колін!
Твори, шукай, у даль дивись, щастя візьми, не падай тільки
Коли розум не зможе, то серце підкаже як усвідомити все, що не ясно. Розберемось в аналогіях речей, в обємному баченні всього, що нас оточує, ситуацій, причин, наслідків Бо усі наші факти, судження, здогадки на сьогодні прямолінійні. А живемо ми у тривимірному просторі! І суть всього не зовнішнє трактування, а обємне.
Моя справа відпустити пташку. Хто схоче за нею полетить.
2
Спільна відповідальність за помилку одного
«Для чого моїй волі судимою бути чужою совістю?»
Біблія, 1-е послання до Коринфян.10: 29Люди створені для того, щоб почуття й емоції свої плекати. А потім дух переробляє їх в енергію, якою заряджається усе кругом темрява та світло, а також інша суть.
Якщо емоцію свою ви затиснули, не випустили з себе, то функцію людини не виконали. І нащо ви тоді? Почнете хворіти, це душа намагається пояснити, що шкоду собі робите. Ви можете приглушити її ліками, тоді вже простір буде тебе лікувати по-своєму через обставини, які душевний біль несуть або приниження варіантів безліч. Допоки не почнете цікавитись, чому все так, для чого?
Справжні таємниці є прості й доступні всякому, їх видно кожний день. Картина нашого життя шамотна дошка. Чорне і біле необхідне однаково, бо на границі перехід до розвитку. Тоді є рівновага.
Що нам робити?
Прийняти Темряву, у ній знання. Вона жива.
Як можемо не помічати болю, любити за зневагу?
Вона тут ні до чого, це звірі чужі.
Хворіють діти. Це навіщо?
Спасіння ваше. В них любові і сили вижити найбільше.
А сльози матерів? Нестерпно! І муки вічні
Скільки жалю від співчуття приреченим! Не будь такого болю великодушного загинуло б життя! Мої вони, ті дітки. Чисті! Взірець вони, добра складова. Всі невдоволені дивіться! Не смійте плакати над тим, що не рівняється і близько до болю матері святого. Сліпі ви стали, нерозумні Це вам наука! Не жорстокість, любов моя і жертва діток. Відомо їм було про муки раніше, ніж народились. Посланці це мої для світла. Це ангели земні. Так треба. Не в змозі ви все осягнути, тільки крупицю Не наробіть ви стільки зла, не було би такого. Та їх все більше На жаль, серця жорстокі не пробити добром моїм, потрібні муки дітей невинних Рятуйте їх, пора змінитись!
А війни що? Також наука?
Те ж саме майже, і ще більше. Не було виходу тій люті і неспокою в серцях ваших. Немає винних і невинних, єдине тіло ви, і хворе піддались нелюбові тяжкій. Агресори в сімї те ж саме, що у масштабі більшому лиш хворі. Та в люті вам не зрозуміти Бо розділилися тілами, забули єдності всю силу. Не знаєте землі подяки, бо губите її щоднини. Та, варта вам себе пізнати, все зміниться. Немає чарів, що сковують людей навічно. У вас живу. І цінність ваша в тому, щоб воскресали ви. Щоб здогадались