Аж ніяк.
Але, містере Когане, сер
Замовкни й готуйся до патрулювання.
Так, сер. Тобто слухаюсь, сер.
Пустеля захиталась і розтанула, лишився сам валун із ігуаною у білій пустоті. І те дівча. Ігуана з цікавістю розглядала дівча.
Пішла ти, вишкірилось дівча на ігуану.
Пустота вже прорізалась аскетичними інтерєрами автоматизованого стрільбища, коли до дівчинки з ігуаною підлетів на гравікріслі патлатий чорношкірий бородань у кашкеті й пустельній формі національної гвардії, відомий тут усім як рейнджер-інструктор Коган. Він все ще сміявся, але без каменепадів.
Ха. Ха. Ха. злісно перекривила його Крістен.
Підняла пістолет із підлоги і рушила геть.
ГІГАНТСЬКИЙ ТУНЕЛЬ КОСМІЧНОЇ СТАНЦІЇ ШВИДШЕ НАГАДУВАВ ВУЛИЦЮ ДОВОЄННОГО МЕГАПОЛІСУ, ОСВІТЛЕНУ ШТУЧНИМ ПРИЗАХІДНИМ СВІТЛОМ. Дисплеї і голографічні проекції лагідно сяяли, палахкотіли, іскрились рекламою фільмів та ігор, одежі, імплантів, напоїв, наїдків, гукали у бари, кафе, ресторани, стрипклуби, салони краси і усе таке інше. Юрби людей у буденній одежі та формі спішили собі хто куди, обминаючи Крістен. Та йшла, як сновида, розбита й зажурена, за нею летів кумедний патрульний дрон марки «забіяка», і Крістен розмовляла з ним.
Я мала його розкусити. Не мала хвалитись так. Боже!
Вона істерично махнула руками і враз заломила їх, дрон, розуміючи, пропискотів щось до неї, вона ж не вмовкала ніяк:
А тепер? Все. Кінець. І що я скажу місіс Лузам? А Кайлу? Нехай би я здохла у тій морозилці! Яка ж я нездара Ну все. Розумієш? Це все.
Вона хнюпилась дужче і дужче.
Стояла похнюпившись люди обходили дрона й її.
Дрон собі пискотів і літав округи, обдавав її променем сканера.
Просто Чекай.
Крістен зиркнула на дрона, неначе щось згадавши.
Дрон завис перед нею так само пищав, сканував
Крістен різко витягла щось із кобури й націлила в дрона вказівний і середній палець у руці нічого не було.
Дрон завищав, відлетів і проблиснув червоним.
Люди сахнулись, а Крістен поклала отой «пістолет» в кобуру.
Все. Кінець, додала ще приречено і втупилася в один із рекламних дисплеїв.
На ньому творилося таїнство наніт вприскував у клітину модифікований геном, наноасемблер вибудовував наніт Дисплей на хвилю потемнів, і полилась трансляція з одного із супутників контролю, він показав увесь компонент «Навахо», що летів над мертвою планетою. Це значило почався блок новин
«УВАГА ЖИТЕЛЯМ ТА ГОСТЯМ КОМПОНЕНТУ НАВАХОПовідомляємо вам, що з 22:00 до 06:00 транспортні платформи не курсуватимуть між орбітальними компонентами Навахо та Ченду через планові ремонтні роботи на шлюзових секціях обох станцій. Сполучення між компонентами в цей час буде здійснюватись за допомогою десантних шатлів Народно-визвольної армії Китаю, місткість яких обмежена, а отже, в посадкових зонах космопортів очікуються черги.Радимо вам скоректувати свої плани на цей час»ЛУЗАМ ЗНАЛА, ЩО ПІЦА ЦЕ ТАЇНА. І ніяк не інакше. Варто лишень доручити один з компонентів процесу машині, і все піде прахом. Узяти хоча б оце тісто. Усякий раз тісто виходить інакшим. Якщо його замішує Лузам. Їй ще направду ні разу не вдавалося замісити однакове тісто. І справа не в борошні, не у помелі його, хоч ти зміряй його до мікрона!.. Не у дріжджах тут справа, хоч ти культивуй новий сорт тих бактерій, спеціальний, модифікуй ДНК їхнє й запатентуй! Може, справа у солі чи цукру, що їх додаєш у процесі? Так може вважати лише дилетант! Лузам у цьому і не сумнівалась. Ресторани і бари, фаст-фуди, ну що там іще? Лузам дивилась на них зверху вниз. Дилетанти, ну що з них узяти? Навкруг дилетанти Чому, якщо справа лиш у дозуванні, то цукрово-солоний баланс не повторюється кожного разу? Але ж він не повторюється от і все. Олія, так? Уся справа в олії, еге? Вам здається так? Дзузьки! Олія формує отой самий присмак якщо її правильно додавати, на певному етапі процесу. Лузам лише відчувала, коли додавати, не знала напевне. І хоч вся олія тут штучна, одначе різновидів маса, усе, що бажаєш і соєва, й соняшникова, оливкова, пальмова це з традиційних, а так вистачає ще міксів, цілком синтетичних. То й що? Ти ніколи не скажеш напевне, який буде присмак. А температура? Так. Температура, вологість повітря і все от оце, поки зріє духмяне замішане тісто Хоч ти виміряй все тісто вийде інакшим. Але що дає практика? Практика, любі, дає вам можливість отримати правильне тісто. Не таке, як учора, але усе ж правильне. А алгоритм. Алгоритм це доріжка до пекла. От що таке цей алгоритм.
Тому лиш руками усе треба робити руками. Лиш руки усе відчувають, не кажучи вже, що готуєш для близьких людей.
Саме ці секрети вона й пояснювала двом кухонним дронам у смішних голографічних куховарських ковпаках, що марно поривались їй допомогти. Але це було виключено Лузам уважала кухню своїм царством. Тут ніхто не буде хазяйнувати, окрім неї. Навіть Кайл чи Крістен. Вона, звичайно, вже не раз поривалась навчити Крістен хоча б кільком кулінарним трюкам, але та навчалась без особливого ентузіазму лише щоб потішити Лузам. Ну, це ж таке вона, звичайно, розбирається у своїх залізяках, але Ну, не хоче й не хоче. Лузам і сама справиться. І навіть із великим задоволенням. Вона взагалі любила куховарити дужче за все на світі. Ну а з чим ще це можна порівняти? Із керуванням кількома сотнями розбишак і хуліганів, котрі з якогось дива називаються рейнджерами західного узбережжя? Хех Порівняли також. Лузам сотню разів вже казала і Кайлу, і просто кому тільки можна, що краще б уже підрядилась на всі оті сотні ротів куховарити. На жаль, куховарять їм кляті машини, але уже вдома Вона відривалась.
От і нині гасала по кухні, співаючи і розмовляючи з дронами. Кухня у неї була, як усе їхнє помешкання в холоднуватих біло-бірюзових тонах, з округлими розсувними дверима та кислотними зображеннями голографічних екранів. А сама ж Лузам була стрункою, рудоволосою і веснянкуватою жіночкою з дуже яскраво-зеленими, аж салатовими очима, вдягнена у поношений домашній сірий світшот з товстими шворками-завязками та зелені спортивні штани з білими лампасами. Мідні коси її були зібрані у вузол, рукава закочені. Змастивши готове тісто томатним соусом, вона самотужки розпакувала брикет з однорідною масою штучних анчоусів, пропустила його через подрібнювач і, акуратно змішавши з уже подрібненою цибулею та перцем-халапеньйо, заходилась художньо розкладати поверх томатного соусу, потім притрусила те все зеленню і шматочками моцарели.
При цьому вона постійно смішно і фальшиво співала:
Якщо ви в пустелі хутчіш озирніться!
Бо рейнджери стежать за вами
Врешті закінчивши всю цю нелегку роботу, Лузам кокетливо підморгнула розгубленим дронам і тицьнула пальцями по сяючих символах, що зависли у повітрі над столом почувся уривчастий писк, і піца миттєво запеклась, стоячи просто на столі.
Лузам схилилась над піцою і, з насолодою вдихнувши аромат, задоволено заплескала в долоньки, як мале дитя. І тут же почула гул за спиною то, крутнувшись, розсувались округлі двері, і крізь них до кімнати зайшла страшенно засмучена Крістен.
Ти якраз вчасно, мовила Лузам, не дивлячись на неї. Анчоуси! Ось у чому весь секрет!..
Вона, весело крутнувшись на одній ніжці, повернулась до Крістен і з хвилю дивилася на неї отетеріло. Потім спиталася:
Все гаразд?
Так, просто чудесно, озвалася Крістен так само знічено.
Вони хвилі дві так і стояли серед кухні, дивлячись одна на одну.
Що сталося?
Нічого.
Точно?
Точно.
АНЧОУСИ Ж ВОНА І ЇЛА, БІЛЬШ НІЧОГО. Виколупувала їх із піци імпульсним маніпулятором, а до тіста чи цибулі навіть не торкнулася. Сиділа вся похнюплена, як і до того. Лузам занепокоєно на неї дивилася, тримаючи в руці скляночку з соком.
Що не смачна? спитала.
Крістен подивилася на неї і одповіла неохоче:
Ні, мем, вона дуже смачна.
Потому демонстративно відчахнула величезний шматок і похапцем його ковтнула, до ладу й не розжувавши.
Не мемкай, турботливо впівголоса проказала Лузам. Що сталось? додала через хвилю. Ти знов ходила в патруль?
Крістен схопила тарілку й піднялась як ошпарена.
Тітко, можна я замялась. Поїм у кімнаті? Окей?
Як хочеш, розгублено кивнула Лузам.
Вона подивилася вслід Крістен і побачила, як та просто в дверях зіткнулася з Кайлом.
ЛУЗАМ ЛЮБИЛА ДИВИТИСЬ НА КАЙЛА, ОСОБЛИВО ОТАК КРАДЬКОМА. І в такі-от хвилини вона милувалася ним. Може, це навіть дивно побрались вони цілу вічність тому, і бувало усяке Сварки і примирення, клопоти все от оце. А вона милувалася мужем, тихцем підглядала за ним, відчувала, як він її вабить. Часом у голову лізли не дуже приємні думки їй здавалось, що просто вона в такі хвилі порівнює Кайла оцього і Кайла того, напівмутанта, що стрівся їй там унизу Так, звичайно тепер він красивий, порівняно з тим Та вона відганяла цю думку. Вона говорила собі, що насправді завжди розрізняла у нім цього Кайла, що він проступав ще у тому хлопчині-мутанті, розбійнику і волоцюзі. А потім урешті казала собі, що не варто шукати причини, не варто тебе вабить твій муж, і це класно і здорово, просто дивися на нього, милуйся собі крадькома й не лише крадькома.