Модельні! Боже мій! Єдині модельні черевики!
В чім річ? запитуєте ви.
Поїв модельні черевики!
Хто поїв модельні черевики?
Ваш Джек поїв модельні черевики!
Тижнів на два ви переходите з дружиною на «ви»
А ще за кілька часу з поважною вашою тещею припиняються всякі зносини і на «ти», і на «ви», бо од її улюблених нічних шльопанців залишилися дві недогризені стельки.
Але то нічого, ви все рівно Джека любите, він уже носить поноску, він шукає речі, і ви самі бачили його першу стойку у дворі на сусідчину рябеньку курку.
Ви ще й «піль» йому не сказали, а вже в роті в нього весь курчин хвіст, а курка сидить зверху на хліві й одчайдушно всіх запитує:
Куда-куда-куда?! Куда-куда-куда?!
Траплятимуться і такі випадки: ви прийдете додому, а з вами не балакає навіть Юрко, ваш коханий синочок.
Що таке? запитуєте ви.
Мовчання. Напружена тиша. Тільки все посемейство суворо якось дихає.
Юрасику, що трапилось?
Джек вісім котлет ізїв.
А як перед різдвом така в родині буде ситуація, то почуєте:
От індика тільки архирейський носик залишився!
З шийки, значить, почав? проказуєте ви. А що ви більше скажете?
І так до перших роковин з дня уродин вашого хорошого песика.
Потім непогано віддати песика для науки досвідченому єгереві.
Єгер це людина, що вчить чистопорідних мисливських собак. І зробить із вашого Джека одного в світі.
Але з єгерем ви вже самі майте справу.
Одно скажу: доки ваша собачка в єгеря, ви ходите в старому костюмі і в старих черевиках, а ваша дружина ніколи не придбає собі модельних черевиків.
І ви прекрасно знатимете, почім тепер вівсяна крупа і пшоно, і що ваш Джек за один місяць зїдає мінімум четверик коней.
І от, нарешті, Джек готовий.
Перше з ним самостійне ваше полювання на бекасів.
Стойка!
Піль!
Джек кидається, і з-під нього вискакує здоровенна жаба.
А повернувшись колись із полювання, ви розповідаєте своїм приятелям:
Посилаю Джека: «Побіжи, пошукай, чи нема на тім болоті бекасів». Джек побіг, метнувся сюди-туди по болоту, бігав, нюхав, прибігає, висолопивши язика.
Що, питаю, нема?
Нема! каже.
А бекасів, товариші, треба смажити, не розчиняючи їх, з потрухами, з уздром.
Ах, яка це смачна, благородна, ніжна дичина!
1945
Вовк
I
Мисливцеві, що йому вперше в житті доводиться їхати чи йти полювати вовка, раз і назавжди слід обовязково запамятати стару нашу народну приповідку:
«Не бійсь вовка, сідай у хаті».
Вовк хижак і хижак лютий, кровожадливий, проте боятися його нема чого.
Кіндрат Калистратович Моргниоко давній і досвідчений убийвовк, так він усім розповідав і всіх учив, що вовк звір надто полохливий і боязкий.
Ось послухайте, казав усім Кіндрат Калистратович. Живу, як знаєте, я на хуторі і якраз на узліссі. Кошара моя стріхою аж на ліщину ніби налягає. От вовк і нанюхав моїх овечок. Продер глупої ночі під стріхою в кошару дірку та й уплигнув серед овечки. Ну, в кошарі, звісно, гвалт, вівці: «ме-е-е!» та й у хліві, а хлів поруч, корова в рев! Я почув, вискочив з хати та прожогом у кошару. А воно щось сіре повз мене під стріху шелесть! Крізь дірку проскочити не встигло, як я його за хвіст, а воно, видите, вовк. Ну, лякливий же, я вам скажу, звір! Така вже, звиніть, неприятність! Хоч що ви мені тут кажіть, а вовк звір кріпко полохливий!
А на нашу думку, це ще не такий сильний аргумент за вовчу полохливість, бо хто знає, яка б «неприятність» вийшла, коли б вовк зненацька вхопив Кіндрата Калистратовича, ну, не за хвіст, а взагалі ззаду А Кіндрата Калистратовича ми всі знали за хоробру і сильну духом людину.
Та хоч вовк, може, й не такий уже сильно полохливий, проте ще раз кажемо:
«Не бійсь вовка!»
Полювати вовка це для мисливця і честь, і обовязок, бо хто ж таки не почервоніє й очей долу не спустить, коли йому скажуть:
Сидите ви тут, сидите, охотниками прозиваєтесь, а у Вербовому хуторі вчора вовки трьох овець зарізали та телиці лівий задок одїли.
А де це Вербовий хутір?
Од Зачепилівки кілометрів не більш як пять буде. Як доїдете до могили, так дорога вліво піде, тією дорогою й їдьте. Ярок переїдете, беріть праворуч, та понад ярком, понад ярком, нікуди не звертаючи, якраз у Вербовий хутір і вїдете
А вовки хіба в самому хуторі?
А вовки хіба в самому хуторі?
Ну, на хуторі спитаєте кривого Степана, він знає, де вовки. Той усе на світі знає. Давній охотник, тільки правов не вибрав.
Чи не в Перещепиному це лісі? кидає Кіндрат Калистратович.
Та, мабуть, що в Перещепиному. Де ж їм більше бути, як не в Перещепиному І лісу чимало, і самі ж вам ярки та балки. Тільки в Перещепиному. Вовка там, як хмари! Закурить нема?
Закурюйте?
Так почекайте, устряв знову Кіндрат Калистратович. Як у Перещепиному, так чого ж нам тоді до Вербового хутора їхати? Перещепине воно ж біля Розлогого хутора, а Вербовий так він же біля Кучерявої балки То, може ж, то вовки з Кучерявої балки?
Мой так! Воно, конешно, вовк, конешно, звір! Правильно! Тільки в Кучерявій! Густа балка і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють, волосся дротом!
Так тоді давайте до Вербового вдаримося! Це в Кучерявій!
Так-таки до Вербового й прямуйте. То там спитаєте кривого Степана, його всі там знають. Той вам і розкаже, й покаже. Він усе знає, бо охотник давній, от тільки що оце тепер правов не вибрав.
Ну, поїхали! Прощавайте! Спасибі, що сказали!
Щасливої! Підсипте ще махорочки! Запашна махорка!
Закурюйте!
Спасибі. Так, як ярок переїдете, беріть зразу понад ярком, і аж до самого Вербового. Три ж овечки й телиця, государству ж збитки які. Ніззя, треба винищити. Бувайте здорові!
II
Ну, значить, переїхали ярок, взяли праворуч, та понад ярком, понад ярком, нікуди не звертаючи, прямісінько у Вербовий хутір.
Тррр! Драстуйте, бабусю!
Драстуйте!
Де тут, скажіть будь ласка, кривий Степан живе?
Кривий Степан?
Еге! Охотник!
Так він же тепер не охотник: він без правов! А живе він Одна Друга Третя Четверта Пята Шоста Сьома за четвертою хатою повернете в уличку. Тією вуличкою у самісінький двір так і вїдете.
Спасибі, бабусю!
Тільки сьогодні неділя, мабуть, його вдома нема, на охоту пішов.
Та то вже як там буде!
За четвертою хатою вулички нема. Стали.
Бабуся кричить:
Та куди ж ви? Вже проїхали!
Та то ж, бабусю, третя хата, а не четверта!
Дивись, а я думала четверта. Недобачаю вже я. Не тільки вулиці, а вже й нитки в голку не вштрикну.
Завернули у вуличку і прямісінько в двір.
Драстуйте, Степане! як вас?..
Іванович
Степане Івановичу! Це ви охотник?
Охотник то я, конешно, охотник, так тільки не встиг правов виправить. Без правов. Не охочусь тепер
Вовки, кажуть, одолівають тут вас?
Ні, такого щось не чувать! Тихо з вовками, хвалити бога, тихо поки що Зайчики, ті, конешно, попадаються. І густенько Лисичку іноді торохнеш Буває
А троє овець хто зарізав?
Троє? Не слихав! Позавчора Секлета, одноосібниця, заколола, так не вівцю, а кабанчика
А телиці зад хто одїв?
Що ви, товариші? Це брехня, вірте совісті, брехня. Десятий рік я старшим корівником. Коли хто навіть ударить, строго взиськую, а не то, що цілі зади одїдать Хто ж це вже підкопується?!
Та ні, ми, Степане Івановичу, про вовків!
Які такі вовки, коли в мене по 2000 літрів на фуражну корову, а вони «зади одїдають»? Хай знімають, коли не вірять!
Розтлумачуєте, кінець кінцем, у чім річ, і Степан Іванович заспокоюється.
Так у вас про вовків, значить, не чуть? А так поблизу де-небудь?
Говорили, що кілометрів за пятнадцять звідси, у Попівському, ніби виють. І що справді ніби комусь зад одїли Не знаю тільки кому чи телиці, чи комусь іншому
III
Поїдьмо, товариші, на Попівське! Може, там справді щось організуємо, каже Кіндрат Калистратович. Там-таки справді бували облави на вовків і там-таки є справжній мисливець, бо має і прапорці, і зможе зібрати гучків-загонщиків, і знає, де поставити на номера. А я як фахівець у цій справі навчу вас, як полювати вовків облавою.
Поїдьмо! Забились, так уже поїдемо. Сьогодні, може, вже не встигнемо, ну що ж, лишимося, завтра й пополюємо!
Поїхали.
Кіндрат Калистратович, давній убийвовк, розповідає про вовчу облаву.
Ой, цікава ця штука, товариш, облава на вовка. Вовк залягає на день у густій хащі і там лежить до ночі і тільки вночі виходить одїдати телицям зади, різати овечки та лошата. Досвідчений охотник зарані вже знає, де вони є, бо прислухається до їхнього виття, а то й сам, виючи по-вовчому, викликає їх на відповідь, щоб уже напевно знати, де саме вони лежать. Коли це все вже вивчено, тоді призначається облава. Зїздяться мисливці, зарані сповіщаються загонщики, з двох боків те місце обтягується шнурком, з привязаними на ньому прапорцями. З одного боку, де прапорців нема, розставляються на номерах охотники, а навпроти, здалека, заходять загонщики, запускаються, коли єсть, собаки Звір піде на охотників, убік він не побіжить, бо боїться прапорців От, значить, обложили, стали. Загонщики чекають знака, коли починати У лісі тихо-тихо Іноді тільки трісне гілочка, упаде шишка, стук-стукне дятел Ви стоїте й «прочісуєте» зором свою територію: де стежка, де галявина, щоб зарані вже знати, як бити вовка, коли він піде чи просто на вас, чи, може, трохи праворуч чи ліворуч. Ви ж знаєте, що й праворуч, і ліворуч на номерах ваші товариші-мисливці. Отже, щоб не допустити його на їхню територію, а щоб вовк був ваш! І тільки ваш! От почалися гони. Крик, шум, гам. Тріщить десь ліщина, гавкають собаки, стріляє старшина загонщиків Не ліс там у загонщиків, а пекло. Га-ла-ла! Тю! Го-го! Ух! Ох! Та-ра-ра-ра! Пекло це прямує на вас. Отут уже держіться. Тут уже кожний тріск гілки то тріск усіх ваших нервів. Падіння шишки з ялинки атомна бомба. Стрибок зайця мінімум стрибок жирафи. Лисиця тигр. А ви ж зайців і лисиць не стріляєте. Боже борони! Найтяжчий злочин стріляти на вовчій охоті в щось інше, крім вовка. І от, нарешті, іде він. Я його, товариші, не тільки на око впізнаю, я його ходу за сто метрів знаю, я чую його єством своїм усім. І от між кущами мельк! сіре. Раз на мене вважайте, що вовка нема. З першого пострілу. А там іще постріл, там постріл. А якась роззява то й не помітить. А дехто, помітивши вовка, на грушу. Буває й таке. А дехто й собаку, замість вовка, стукне. Буває й таке. Наближаються гонщики: