Словом, спізнились До озерця ви підходите вже тоді, коли качки «повиключали мотори», почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать
Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копиці пахучого-пахучого сіна Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє глибоке зоряне небо і відпочиваєте А відпочиваючи, думаєте.
Ну, думайте собі на здоровя, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися
Ну, що ж, товариші, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушниці й по місцях. Де ж це стопка? Прохав же покласти!
Що, нема?
Нема!
А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзаці привязую, щоб не забути. По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!
Доведеться й собі привязувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої Капризна це, я вам скажу, штука, як з «горлушка» Повітря чисте, на широке диханіе візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже «горлушко» біля «донушка».
Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.
Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.
Спільна для всіх мисливських оповідань риса це те, що всі вони факти, що все це насправді було, що: «розкажу, то не повірите, але це факт!»
Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань
І вільно дихається, і легко дихається
Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає
Сусіда тяжко якось зітхає
Про що думаєте, Іване Івановичу?
Про Америку! Яка все-таки техніка.
А що таке?
Кажуть, двоствольну стопку видумали!
І тихо
Поснули
«Раннім-рано та ранесенько», ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:
Вставайте! Вставайте! Час уже!
Г-г-г! М-м-м!
Вставайте!
М-м-м!
Б-б-бах!
З криком: «Бомбьожка!» ви зриваєтесь і мчите.
Куди? Куди?
В бомбосховище!
Тю на вас! То я в крижня гахнув!
І промазав.
Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька
Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики
Качка, як відомо, птах Вона літає
Як її стріляти?
Дуже просто: цільтесь обовязково в око. І бахкайте.
Бах! і в торбу. Бах! і в торбу.
А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось із мисливців кілька качок, киньте:
Карбованців, мабуть, по надцять тепер штука
Бо однаково, коли приїдете додому, несвідомі члени вашого посемейства спитають вас:
Дорогі, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки
Найперше й найголовніше обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискубане піря, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, вітерець підхопить, і піря вам не заважає І качка обскубана, і кабінет перина
Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший:
Уже обскуб! Мамо, зваріть супу!
Дуже це смачно у мамів виходить.
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
Та це ж курка, а не качка! ви авторитетно заявіть:
Це качка. Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані
А чому в неї горло перерізане?
Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й зарізалась. Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!
Залишається, отже, останнє: їсти суп.
Як його їсти?
Ложкою!
Попоївши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» Івана Сергійовича Тургенєва.
Прекрасна книжка!
1945
Лисиця
Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру і задрімає зимовим спокійним сном.
Тоді шкурка в лисиці робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як відомо, лисицю полюємо виключно через її знамените хутро, що має наукову назву горжетка.
Як його їсти?
Ложкою!
Попоївши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» Івана Сергійовича Тургенєва.
Прекрасна книжка!
1945
Лисиця
Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру і задрімає зимовим спокійним сном.
Тоді шкурка в лисиці робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як відомо, лисицю полюємо виключно через її знамените хутро, що має наукову назву горжетка.
Лисиці водяться у нас в Радянському Союзі геть-чисто на всенькій його території і на ланах, і на болотах, і в лісах та перелісках.
За весь час нашого свідомого полювання нам доводилося бачити лисиць по всіх вищесказаних місцях і на всіх тих місцях в них стріляти.
Збираєтесь ви, значить, на лисиць.
З цього приводу ви говорите вдома:
На лисиць поїду! У Сріблянському ярку, казав Йосип Явдокимович, два виводки. Поїду, чотири-пять лисичок тарарахну от воно: тобі горжетка. Це, як чотири! А як пять то й мені горжетка.
Полювати лисиць, одягатись треба дуже тепло, бо зима, доводиться стояти на гону довгенько, лисиця йде великим колом, доки собаки її тим колом обженуть, замерзнути можна.
Треба вам знати, що звір, коли його піднімуть і поженуть гончаки, робить коло: і заєць, і лисиця, і вовк.
Кожний із них, зробивши коло, повертається до того місця, звідки його піднято, отже, ваша задача не бігти разом із собаками за зайцем чи за лисицею, чи за вовком, а стояти на місці й чекати, коли він, оббігши коло, повернеться до свого лігва.
Собаки гонять, як знаємо, уголос, і коли наближається гон, знайте, що звір іде до вас!
Стежте тоді пильно!
Голос наближається, наближається, наближається.
Ось майнула серед кущів золото-червона стрічка, як блискавка!
Бах! і нема нічого
Заєць робить невеличке коло, лисиця більше, а вовк, той іще більше.
Чекати іноді доводиться довгенько, отже, одягайтесь тепло.
Одяглися.
Вам удома й кажуть:
Ти їздиш-їздиш, стріляєш-стріляєш, собак годуєш, а в Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема, а чорнобурка очей одірвать не можна.
Добре, добре! Трапиться, так гахну й чорнобурку! Тільки в нас на Україні чорнобурка трапляється дуже й дуже рідко! Майже ніколи!
Рідко? Повні комісійні крамниці!
Та що ти, Господь з тобою! Що ти хочеш, щоб я з гончаками у комісійній крамниці чорнобурку полював?! Добра буде й рудобурка!
А песці там єсть?
Єсть!
Білі чи голубі?
Рябенькі! Вони тільки на далекій півночі білішають та голубішають. Так як і куріпки: у нас рябенькі, а на півночі білі-білі, сліпучо-білі! Так і песці!
Взагалі збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна справа
В коротенькому кожушку, в повстяниках і в капелюсі на лисичачім хутрі виходите ви з тепло-затишної хати Йосипа Явдокимовича й простуєте до Сріблянського ярка, де:
Їй-богу, аж два лисичачих виводки!
Йосип Явдокимович старий, досвідчений мисливець і давній ваш приятель, що на своєму віку:
Тих вовків, тих лисиць, тих зайців, що вже поповбивав, так, вірите, й лічби їм нема!
Ранок. Морозець. Порипує сніжок. До Сріблянського ярка від хутора три кілометри.
Визирнуло сонце. Застрибали на сліпучо-білій, що й оком не охопиш, ковдрі мільярди діамантів
Докучай і Бандит на смику.
Докучай іде спокійно, він багато літ прожив уже і багато ганяв і зайців, і лисиць, і вовків, його вже нічим не здивуєш, а Бандит тільки друге поле починає, він то рвоне вперед, то повернеться до вас і намагається, підстрибнувши, покласти передні лапи вам на груди, то знову вперед.
Нервується Бандит
Рветься і так жалібно-жалібно скавучить.
Пусти, мовляв, дай побігать, дай натішиться! Дивись, як біло скрізь, як хороше, як сніг блищить! Дай покачаться!
Йосип Явдокимович, пихкаючи цигаркою, совітує:
Пустимо з того боку, од груші, щоб проти вітру. Ви проходьте трохи вперед од груші й ставайте в ліщині, а я на той бік перебреду та за терном сяду. Пустите тоді, як я вже на місці буду! Я потихеньку свисну!
Гаразд!
Та зайця не стріляйте! Лисичок спочатку поколошкаємо. Хіба собаки за куцохвостим увяжуться, ну, тоді битимемо, щоб собак звільнити!
Добре!
У ліщині затишно-затишно
Утоптується навкруги сніг, щоб зручно було на всі боки повертатися, бо лисиця може вискочити і зцюдова, і студова, і спереду, і ззаду