Анастасія Байдаченко
Самостійна дама. Femme sole. 14191436
© А. Г. Байдаченко, 2020
© М. С. Мендор, художнє оформлення, 2020
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2018
* * *Дійові особи
Рід герцога Орлеанського, племінники короля Франції Шарля VI, кузени Шарля VII, троюрідні родичі Монфорів та герцогів Бургундських
Шарль (13941465), герцог Орлеанський, поет, в англійському полоні з 1415 р., син убитого за наказом Жана Безстрашного Луї Орлеанського
Жанна (14091432), його дочка від першого шлюбу, герцогиня Алансонська
Філіпп де Вертю (13961420), його брат
Жанна, коханка Філіппа де Вертю
Філіпп, бастард де Вертю (1418?), його позашлюбний син
Жан Ангулемський (13991467), брат герцога Орлеанського, в англійському полоні з 1412 р.
Жан де Дюнуа, прозваний Орлеанським Бастардом (14031468), зведений брат герцога Орлеанського, позашлюбний син покійного Луї Орлеанського та Марієтти дАнгієн
Ізабелла (1406?), зведена сестра герцога Орлеанського, позашлюбна дочка покійного Луї Орлеанського та Марієтти дАнгієн (?), мадам де Вандом
Жан (1423 р.), Луї (1428 р.), Шарль (1430 р.), Анна (1431 р.), Рішар (1435 р.) її діти
Ланкастери, королівський дім Англії, далекі родичі королів Франції
Генрі V (13861422), король Англії
Катрін Валуа (14011438), дочка короля Франції Шарля VI, дружина Генрі V, королева Англії
Генрі VI (14211471), їхній син
Жанна Наваррська (13701437), королева-вдова, мачуха Генрі V, за першим шлюбом мати герцога Бретонського
Кардинал Вінчестер, дядько Генрі
Томас Кларенс (13881421), брат Генрі
Джон (14091432), його позашлюбний син, званий бастард Кларенса
Джон Бедфорд (13891435), брат Генрі
Анна Бургундська (14041432), його перша дружина, молодша сестра герцога Бургундського
Жакетта Люксембурзька (14151472), його друга дружина
Річард (1405після 1440), позашлюбний син Бедфорда, джура Кларенса, сір Ла-Е-дю-Пюї в Нормандії, граф Лутон і Шарнбрук, званий при дворі Ріком Ланкастером через місце народження
Джейн (Дженні) (14061434), позашлюбна дочка герцога Бедфорда
Мері (1409?), позашлюбна дочка герцога Бедфорда
Гемфрі Глостер (13901447), його брат
Придворні короля Англії
Томас Солсбері (13881428)
Еліс Солсбері (14071462), його єдина дочка від першого шлюбу
Річард Невілл (14001460), його зять
Анна (Енні) Кейпл (14071423), коханка Ріка Ланкастера
Джоанна (1408після 1436), племінниця лорда Торнбурі, дружина Джона, бастарда Кларенса
Генрі, Томас, Річард її діти
Валуа, королівський дім Франції
Шарль VI (13681422), король Франції
Ізабо Баварська (13701435), королева Франції
Шарль (14031461), дофін, пізніше король Франції Шарль VII, молодший брат герцогині Бретонської
Марі Анжуйська (14041463), дофіна, пізніше королева Франції, молода королева
Йоланда Анжуйська (13811442), теща Шарля, звана старою королевою, мати Марі Анжуйської
Рід Вандомів
Луї де Вандом (старий Вандом; 13751446), в англійському полоні після Азенкура з 1415 р.
Бланш де Русі (пом. 1421 р.), його перша дружина
Луї де Вандом (14001420), його син від першого шлюбу
Шарль де Вандом (14021419), його другий син від першого шлюбу
Рауль де Вандом (молодий Вандом; 1403до 1446), його третій син від першого шлюбу
Луїза де Русі (14081424), перша дружина Рауля
Тифаїна де Русі (14091434), друга дружина Рауля
Шарль (1423 р.), Луї (1425 р.), Жан (1426 р.), Антуан (1427 р.), Філіпп (1428 р.), Мішель (1429 р.), Бернар (1434 р.), його діти
Раулле (1422 р.), Жанно (1423 р.), його бастарди
Анрі де Вандом (14081421), четвертий син Луї де Вандома від першого шлюбу
Ізабелла, позашлюбна дочка покійного Луї Орлеанського (1406?), його дружина
Жанна де Лаваль (пом. 1468 р.), друга дружина старого Вандома
Монфори, родина герцога Бретонського
Жан VI (13891442), герцог Бретонський
Жанна Валуа (13901433), герцогиня Бретонська, дочка короля Франції
Артюр де Рішмон (13931458), брат герцога Бретонського, великий конетабль Франції
Маргарита Бургундська (13931441), мадам де Рішмон, його дружина, сестра герцога Бургундського, вдова за першим шлюбом дофіна Луї
Жіль де Шантосе (13941429), брат герцога Бретонського
Рішар дЕтан (13951438), брат герцога Бретонського
Маргарита Орлеанська (14051466), сестра герцога Орлеанського, дружина графа дЕтан
Рід герцога Бургундського, двоюрідні племінники короля Франції Шарля VI, троюрідні родичі Шарля VII та Орлеанських принців
Філіпп Добрий (13961467), герцог Бургундський, син убитого на мосту Монтеро Жана Безстрашного
Мішель Валуа (13951422), його перша дружина
Аньєс, його дочка від першої дружини
Бонна дАртуа (13931425), його друга дружина
Ісабель Португальська (13971471), його третя дружина
Антуан, Жозеф, Шарль, його діти від третьої дружини
Маргарита Бургундська (13931441), його сестра, дофіна Франції, пізніше графиня де Рішмон
Анна Бургундська (14041432), його сестра, герцогиня Бедфорд
Пролог
1419
Залишся тут!
Я маю супроводжувати його високість, спробував заперечити хлопчина років шістнадцяти у зелено-біло-червоному однострої кольорів дофіна.
Вандоме, я тобі сказав, залишся тут! гаркнув месір дю Шатель, не додавши слово щеня, що вертілося на язику, лише з поваги до батька хлопця.
Рауль де Вандом до крові прикусив губу, щоб не відповісти зухвало. Зрештою месір дю Шатель урятував його минулого року, коли бургундці влаштували різанину в захопленому Парижі. Мусить мати повагу та бути вдячним.
Нескінченні перемовини викликали у молодого Вандома нерозуміння та відразу. Хіба варто витрачати стільки часу на безглузду дипломатію замість того, щоб вирішити суперечки зразу на полі бою? Як тільки усі ці прибічники дофіна знаходять у собі сили кожного разу розпочинати переговори із цим зрадливим герцогом Бургундським? Дванадцять років тому він наказав убити брата короля, Луї Орлеанського[1]. Нічого доброго з того злочину не вийшло: королівство розшматувала громадянська війна, англійський король поновив воєнні дії та захопив Нормандію. А французьке дворянство перед лицем англійської загрози так само розділене на два непримиренні табори: арманьяків та бургіньйонів. За останній рік дофін зустрічався із герцогом уже втретє чи вчетверте. Жорсткий перемовник, бургундець уже давно дотис би його високість пристати на свої умови, якби не віддані радники принца. Щоразу, коли дофін був ладен погодитись і потиснути руку, вони припиняли перемовини. Звичайно, їм від того свій зиск союз із амбітним та владним герцогом означає втрату впливу на спадкоємця престолу. І все розпочиналося знову: листи, посланці, погрози, вмовляння та домовленості про нову зустріч. Вандом був упевнений, що й цього разу нічого путнього не вийде.
Вересневе сонце припікало геть не ласкаво: Рауль стягнув зеленого оксамитового капелюха із шовковими широкими стрічками та розстібнув пять верхніх ґудзиків на таперті, не надто переймаючись етикетом. Підставив вітерцю змокле, ледь хвилясте волосся до пліч. Скільки ще чекати? Йому хотілося якнайскоріше повернутися до Буржа, де двір дофіна міг на кілька тижнів між військовими вилазками та сутичками поринути у вир розваг, таких приємних кожній молодій людині: бенкетів, турнірів, ловів, танців та залицянь. Як багато при дворі дам веселих, граційних, освічених І поблажливих! Так ні ж, він мусить безкінечно чекати на цій осінній спекоті. Чекати Гіршого випробовування для нього й не вигадаєш! Від бездіяльності та нетерпіння Вандом підійшов до деревяної огорожі моста та, зіпершись, витягнув шию, аби побачити, чи не наближаються бургундці. Міст, що вів до Монтеро, був довгий, він перетинав і Сену, і Йонну одночасно, спираючись на виступ протилежного берега, де стояла невелика камяна башта. З нагоди перемовин на цьому довжелезному мосту встановили додаткові деревяні обмеження із ґратками та клямками, аби у зустрічі принців узяли участь не більше десяти перемовників із кожного боку.
«Навіщо такі обмеження? Хто їх насправді дотримується? Якісь безглузді дипломатичні ігрища» думав Вандом. Із боку дофіна за деревяним барєром чекають не менше тридцяти дворян, під Монтеро ще сотні дві мечів, та й герцог Бургундський, знаний через свою хворобливу підозрілість, приведе із собою не менше.
Гострий зір Вандома помітив бургундський почет: у темно-синіх плащах і з трикутними синьо-червоно-золотими прапорцями на довгих списах. Нарешті! Може, вже й недовго лишилось чекати, із дофіном кілька радників, які занадто добре памятають розкремсаного герцога Орлеанського в труні у церкві Блан-Манто. Вони не дозволять бургундцю впливати на принца тими засобами, до яких він призвичаївся, брехнею, погрозами та шантажем.
Безстрашний Жан, герцог Бургундський, прозваний так колись через виявлену сміливість у бою проти невірних, ніколи не йшов на перемовини першим. Попереду простували два бургундських лицарі в кольчугах під одягом, що удавали, ніби перевіряють надійність мосту, а насправді впевнюючись, чи всі умови зустрічі ретельно виконано. Рауль де Вандом бачив герцога не вперше. Коли півтора року тому бургундці захопили Париж та за кілька днів вирізали усіх, хто був прихильником арманьяків, чи на яких таке донесли, він змушений був два дні переховуватися у лахмітті жебрака, допоки месір дю Шатель, що тікав із Бастилії із дофіном, не вивів хлопця з бунтівної столиці. Переможний герцог Бургундський розїжджав вулицями міста на білому коні з червоною попоною та почувався щонайменше володарем Парижа. За ним до столиці повернулася королева Ізабо, яку супроводжували, чи то за якою стежили, герцогиня Бургундська із дочками, новими придворними дамами її величності. Тоді герцог Жан усміхався, зціпивши зуби, радо та привітно вітаючи рукою містян. Йому під ноги спочатку кидали червоні квіти, а потім трупи вбитих арманьяків, яким на спинах вирізали червоні андріївські хрести Бургундії. І перші, й другі невимовно радували безстрашного герцога. Він любив Париж, місто відповідало йому взаємністю, вважаючи рятівником від постійного збільшення податків та жадібності радників божевільного короля. Рауль добре памятав, як до задухи отримав по спині, коли не встиг вчасно впасти на коліна перед почтом герцога, навіть у лахмітті його могли впізнати та видати розлюченим парижанам чи охороні герцога. Досі у присутності герцога молодий Вандом камянів, як і тоді півтора року тому, в захопленому Парижі на волосині від загибелі у смердючому одязі й із перемазаним брудом обличчям.