Знав би ти, почулося позаду які вона обітниці давала. Мовляв, якщо виживеш, то ніколи не зрадить. Поки ти з нею, то буде лише з тобою. Ревнувати не буде. А коли ви розстанетеся релігії все ж різні то вийде заміж і ні-ні-ні!
А які ти давала? поцікавився я, не вилазячи з води яка доходила мені до поясу, адже я сидів.
В усьому тебе слухатися, засміялася валенсійка.
Жартує?
Так, ловлю на слові. Тягни сюди Філіпу і помиєтеся. Не заперечуй, обітниці треба виконувати. А їй скажи, що інакше розсерджуся.
Від них обох, мяко кажучи, не парфумами пахло.
* * *Ще трохи поспавши вдень (голова продовжувала боліти, мабуть, в ній таки є, чому струшуватися) я почав готувати набої для японського карабіну. Оскільки, крім рису, я знайшов якусь муку навряд чи пшеничну то, ще варячи рис, заварив клейстер. Тут практикуються патрони двох типів. В одному порох та куля, в іншому лише порох, куля окремо. Для своєї рушниці я користувався другим типом патронів, бо Бо тут не так вже й рідко кулю замотують в пластир. А я додумався. Можливо, що у першому житті я щось таке бачив або читав. Коли ти відливаєш кулю у кулелійці, то залишається ливарний хвостик дійсно, дуже схожий на хвіст. Його інколи обрізають, інколи пхають кулю в ствол разом з ним. Я прорізав по центру кожного пластирю маленький отвір, просунув у нього хвостики, і міцно привязав. При пострілі пластир перетворювався на стабілізатор. Стрільба по мішенях показала, що таким чином точність трохи підвищилася. Незначно. Але це «незначно» може порятувати життя. Скоріше за все, й порятувало, адже влучив я чорному тигрові близько до серця.
Проте кулі до японського вочун вже без хвоста, кулелійки я не знайшов (якщо доживемо до зустрічі з ковалем, то треба буде замовити), то я розрізав на шматки папір, про який Ден сказав, що це якісь даоські тексти (сподіваюся, дао не образиться) і зробив дюжину патронів. Мій патронташ це спеціальні гнізда на моєму шкіряному поясі. Десять гнізд: вісім я використовую для рушничних набоїв, два для пістольних.
Тепер я поклав у гнізда сім патронів для старої рушниці, як більш знайомої, та три до карабіна, та наготовив патронів і для того, і для іншого скільки було куль. Треба буде дамам замовити якусь торбинку, аби скласти запасні. Біс, а, може, вони й шити не вміють? Оскільки ж робота роботою, а голова, хоч і хвора, та думає, я роздумував про причини поведінки Анхель, яка стала вдовою лише позавчора. Ну, я здогадуюсь, що великого кохання там не було Проте. Не міг також сказати, що вона домагається мене Власне, в чомусь вона була кращою за Філіпу. І зовнішністю, і хоробрістю, і розумом. Ось тільки не хочу я Філіпу кидати. Так, ми розстанемося, я не зможу жити в Іспанії, вона не кине свою дитину а коли кинула б, я б на неї і не глянув би. Рештки носу під повязкою боліли та чесалися. Через те, що я дихав ротом, він, мабуть, вже скамянів таке було враження. А попереду ще одна мінімум одна! ніч у хаті, яка мені чомусь дуже не подобається.
Анхель стала перед моїми очима.
Добре, що вона не розуміє французької. Відверто кажучи, була певна, що ти скористаєшся. У відповідь я почав переказувати байку дідуся Крилова «Троєжонець», де цар зобовязав його жити з усіма трьома, а головний герой натомість удавився. Валенсійка зареготала, нарешті промовила:
Ну, якби треба було
Якби я запросив таку ціну за захист, то сплатила би. Не мені тебе судити.
Якби ти знав, як я зненавиділа чоловіка за час цієї подорожі. Ти плавав колись так, щоб довго?
Малий був, не памятаю.
Погана вода, просто з пліснявою якоюсь. Сухарі, в яких стільки хробаків, що я їла їх, заплющивши очі. Солонина вона вилаялася по-матроському. Постійно качає, так, що й від доброї їжі нудило б. І все це безкінечно довго. Та я вже розумію, що нічого романтичного в подорожах на вітрильниках немає. А він ще й вимагає, все йому мало. Міг же й не їхати, або хоч мене полишити. Якщо вдасться одружити на собі когось тут, в колоніях, то ніколи не повернуся назад. Взяла б тебе, бо на тебе можна покластися, якби не різниця у релігії але мені перейти в гугенотську віру Тобто в протестантизм. Утратити спадок по батькові та чоловікові. А тебе навернути до католицтва жити та тремтіти, аби якійсь інквізитор не вирішив поживитися. Так що спи з Філіпою.
* * *На цей раз я простояв усю ніч. Мені було страшно. Ні, ніяких підозрілих звуків я не чув навіть виття десь не дуже далеко скоріше за все видавав здичавілий пес. Але темрява душила мене. І жах якщо Ден загинув? Якщо він видав нас під тортурами і зараз зявиться місцева поліція? Якщо прибудуть ще якійсь тигри, леви, агенти маньчжурської розвідки?
На цей раз я простояв усю ніч. Мені було страшно. Ні, ніяких підозрілих звуків я не чув навіть виття десь не дуже далеко скоріше за все видавав здичавілий пес. Але темрява душила мене. І жах якщо Ден загинув? Якщо він видав нас під тортурами і зараз зявиться місцева поліція? Якщо прибудуть ще якійсь тигри, леви, агенти маньчжурської розвідки?
До речі, якщо хтось не зрозумів, чому вони намагалися прибрати заарештованих іспанців то все просто. До їх втручання в офіційній місцевий влади був вибір або стратити іспанців та «який іспанський корабель? Ми нічого не бачили та не чули». Або навпаки заявити протест іспанцям, які на Формозі досить слабкі і можуть піти на поступки, аби китайці не прийшли на допомогу голландцям.
Якби ж маньчжурський план вдався, то влада, побачивши трупи та сліди цих неандертальців? чи як їх? Заспокоїлась би влада, а маньчжури послали б на Тайвань закривавлені іспанські речі та кількох китайців-лжесвідків «підступний, нічим не спровокований напад на мирний іспанський корабель.» І тоді дідька лисого іспанці продадуть китайцям європейські гармати.
Вранці, коли жінки прокинулися, я зробив кілька кругів довкола хати, переконався, що тигри не ожили, і їх трупи нікуди не поділися і несподівано для себе знайшов цілу колонію білих грибів. Спочатку я не повірив своїм очам, проте це точно були білі тож проблема їжі на сьогодні була вирішена.
Дівчата трохи крутили носами, але полювати я ще не можу, та й не факт, що, не знаючи місцевості, когось вполюю і залишати їх одних також не можна, отже грибний шашлик був приготовлений та зїдений. Проте виспатися вдень мені так і не вдалося. Бо Ден все-таки прибув. На чотирьох віслюках типу «ішак». Я був вдячний йому за те, що, подивившись на залишки мого носу, китаєць нічого не сказав. Вислухавши мою розповідь, він подивився на тигрів, і повернувся зі словами:
Мабуть-таки, перевертні.
Мені доводилося читати якусь збірку середньовічних китайських повістей, то я знав, що китайське вчення про перевертнів принципово відрізняється від європейського. За уявленнями мешканців Серединної держави, перевертні не люди, які обертаються звірами, а, навпаки, звірі, що можуть обертатися людьми.
Він кинув у землю уламок спису з наконечником, який витяг з тіла Білої Смерті, пішов з сокирою до лісу, повернувся з двома довгими шматками бамбуку та почав пристосовувати наконечник до одного з них.
Списи потрібні.
А після певної мовчанки, продовжив:
Загибель кораблів та все таке інше викликало великий шум. Я підозрював, що так і буде, тому хотів йти в Гуанчжоу, хоча це й далеко. Але головне, що Гуанчжоу в інший провінції. А після скасування нашої служби кожна провінція живе своїм життям. Проте
Йому не вистачило слів. Мабуть, він хотів сказати, що шум побив усі рекорди.
Гуандун від Фуцзяні відділений горами, а туди послали гінців перекрити проходи.
Може, є таємні стежки?
Є. Але я їх не знаю, і не знаю, хто б знав. Тому я продав коня та купив човна. Справа в тому, що річка, в яку впадає кивок у бік струмка, яка як і всі річки Фуцзя- ні йому знову не вистачило слів, і він руками зобразив, як щось пливе.
Судохідна, підказав я німецькою.
Лише в нижній частині. Але я найняв людину, яка знає протоку, якою човен може пройти в гори. В безлюдні місця. В цих горах мало людей. Пересидимо там два-три місяці, а потім
Він поклав убік спис, витяг з торбини наконечник, від бічної грані якого відходив міцний гак, і почав припасовувати його.
Списи потрібні. Човен підійде завтра-позавтра. Мені тут дуже не подобається, проте ночувати просто неба ще небезпечніше.
У мене майнула думка, що таким списом легко вбити людину, проте в тіло тигра чи лева він увійде не досить глибоко гак не дасть. Проте стягнути вершника з сідла таким гаком можна.
* * *Прокидатися не було бажання. Філіпа так затишно лежала на моєму плечі, що це було дуже добре. І, соромно зізнатися, але гріх втаїти Анхель, яка примостилася зліва, також неприємних відчуттів не викликала. Ден встиг приготувати сніданок з грибів, причому використав не лише боровички, але й ті, що ростуть на деревах. Причому він їх не просто підсмажив, а якось там протушкував. Дівчата, попри їх упередження проти грибів, пальчики облизали. Я знову їв останнім (бо ложка ж одна), зробив ще один обшук в шафі, розрізав якусь шовкову річ, та повязав на обличчя хустку як розбійник в кіно. Власне кажучи, це нас і порятувало. Бо просто хустка мені не сподобалася. Її нижній край весь час підіймав вітрець. І, коли Ден зі своїм луком вирушив на полювання, я заборонив дівчатам виходити з хатки. То я сів там, де мене, на ганьбу мою, мало не захопив зненацька даос, і почав пришивати до хустки поворозки, аби закріпити, як протигрипозну маску. І раптом