Жінки сиділи, і явно щойно полаялися. Добре, хоч не повбивали одна одну. Ясна річ, не через мою, досить сумнівну, красу. Просто союз зі мною дає трохи більше шансів вижити.
Або
Вона здогадалася, що я можу згубити вас.
Не смій говорити мовою, яку я не розумію!
Філіпа, нікуди вона не донесе. Бо я верну вас іспанцям, і жоден інквізитор не повірить, що вона подорожувала разом з чаклунами і сама ні в чому не винна.
Галісійка втямила не всі слова, проте сенс дійшов до її чарівної голівки. Потім я повторив французькою. До віконтеси дійшло також. Мабуть, щодо інквізиції в неї ілюзій не було.
Я підпалив трут та зайняв дівчат розмовою, аби відволікти від неприємних думок запропонував їм допомогти мені вдосконалитися у португальсько-галісійському суржикові, та й у французькій теж.
Спочатку я казав щось португальською. Якщо Філіпа розуміла, вона правильно повторювала галісійською, а Анхеліка французькою. Не розуміла вже я переходив на французьку. Заняття часто супроводжувалося приглушеним сміхом коли до них доходило, що насправді я бажав сказати, а що воно в мене вийшло.
Раптом мені щось не сподобалося і я підняв руку мовчіть, мовляв. Щось не так, але що саме? Птахи змовкли першою втямила Анхель. І тут
Моє татуювання раптом запульсувало. Я подув на трут, запалив ґноти і Через кілька хвилин, що здалися мені вічністю, на галявину вийшов звір. Спочатку я подумав, що це пантера, тобто леопард чорного кольору, проте кішка була настільки великою, що якось само собою прийшло розуміння це чорний тигр.
Науковий редактор. В китайських джерелах є чисельні згадки про чорних та білих тигрів, що якось повязані з магією. Білі тигри реальність, вони бували навіть у зоопарках. Повідомлення про чорних тигрів час від часу надходять з Індії.
Дівчати зблідли, Філіпа затисла рота руками і я подякував долі, що зі мною дворянки XVII століття, які бували на полюваннях жодна не загорлала, хоча злякалися Тигр рушив було до відкритих дверей (!!!), потім зупинився, почав обнюхувати землю, дійшов до місця вбивства, по сліду пройшов за хижу, де лежав труп, повернувся та почав зовсім по людські роздивлятися увсебіч.
Несподівано вийшов ще один тигр, білий. До речі, більший за розмірами. На хвильку зявилася надія, що вони подеруться, може, навіть, білий тигр посланець світлих сил? Дідька лисого! Хижаки обнюхали одне одного, явно вітаючись, та рушили до нашої скелі.
Формально в мене були три постріли на двох звірів, три, бо маленький арбалет за потужністю приблизно дорівнювався пістолю, тобто проти тигра нічого не вартий Але з великого арбалету та з японського карабіну я ніколи не стріляв. Тобто бити з них з кількох кроків. Майнуло в голові читане у дитинстві тигра, мовляв, можна вбити лише тоді, коли ти влучиш між очі. Ну це, гадаю, спереду. Під ліву лопатку теж має спрацювати. Але й стріляти, не переконавшись у їх намірах, не можна. Звірі йшли по наших слідах.
Чорна Смерть і Біла Смерть. Я повернувся до покатого боку скелі. А от увіткнути шпагу підставку для рушниці нікуди, суцільне каміння. Несподівано Анхеліка пройшла вперед, сіла, та, взявши рукою дуло моєї рушниці, поклала собі на плече. А великий арбалет поклала на друге, тримаючи руками за стремено. Тепер я можу зробити два постріли за кілька секунд. Тигр зявився один чорний. І зупинився, бючи себе хвостом по боках. Він знав, що таке рушниця! Несподівано він розвернувся вправо, підставивши мені лівий бік. Далекувато
Несподівано дико, страшно закричала Філіпа і пролунав постріл з карабіну. На щастя, Клаус ганяв мене й на таке. Якщо попереду ворог, а позаду щось неясне. Тому я вистрелив, побачив, як здригнулося тигрове тіло від удару кулі, схопив арбалет і лише тоді обернувся. Філіпа, з перекошеним від жаху обличчям, дивилася на край скелі, але там не було нікого та нічого. Тепер крикнула віконтеса, я знову розвернувся Чорна Смерть була менше, ніж в десяти кроках. Постріл! Ногою відкинути вбік іспанку, руками підняти арбалет над головою.
(«Не витрачай часу на те, щоб перехопити рушницю й бити прикладом. Якщо ворог далеко діставай холодну зброю. Якщо впритул бий стволом, як палицею!»)
На моє щастя, тигр отримав дві смертельні рани. Кулею було пробито аорту, а стріла до самого кінця увійшла туди, де шия зєднується з тулубом. Тому бити арбалетом по голові не довелося.
А-а! це знову Філіпа.
А-а! це знову Філіпа.
Над краєм скелі біла тигряча голова з кривавою раною на лобі. І дві лапи тримаються за край, підіймають тіло.
Застрибнув, сука! Біс, там же усі десять метрів!
Коли він стрибнув вперше, іспанка влучила, але через форму черепа слабка куля з не дуже потужного карабіну пішла на рикошет. Приголомшена тварина впала униз і стрибнула знову. Я схопив із землі списа. Один з предметів навчання у Клауса відбивати кінцем шматка бамбуку кулю, сплетену з ротангу кінцем, зрізом відбивати. І коли Біла Смерть стрибнула, я встиг підставити спис. Інше питання, що він зламався.
* * *Біль. Чорний та червоний океани болю. Спалах та біль. В якихось перервах ввижаються дві жінки в сльозах. Коли ж очуняв, то мені знадобилося біля хвилини, аби втямити, що я лежу на циновках у будинку лже-даоса. Рот і горлянка пересохли, аж плівкою вкрилися. Ніч. Світиться якійсь каганець. Я сів. І обидві заверещали. Радісно. Дві пари рук обійняли мене. Я заволав від болю і впав на спину. Обійми трохи послабли, але дві пари губ сковзали по моєму тілу і лише зараз я зрозумів, що я в костюмі Адама. За винятком двох повязок однієї вузької, що охоплювала голову нижче очей, але вище рота та другої навколо тулуба.
Так що попри пекельний біль в голові та полумя, що пульсувало на боці та в носі, я від їх поцілунків ясно що відчув, це стало помітно, і раптом Анхеліка задула каганець, і через кілька секунд на мене лягло тепле тіло.
Якби ти знав, як ми боялися!
Таким був лейтмотив їхніх речей, коли до мене повернулася здатність тверезо мислити, а вогонь запалили знову, і я остаточно переконався, що це, все ж таки, була Філіпа, яка прилаштувалась збоку, так нічого і не одягнувши. Я спробував прикинути. Раз ми живі, то тигри мертві. Хтось так страшно вив! А оце серйозно!
Рушниці! Де рушниці та інша зброя?
Он, під стіною. Рушниці я набила. А от натягти великий арбалет сили не вистачило.
Боюся, в мене зараз її також не вистачить.
Вона така смілива Філіпа має на увазі Анхеліну вона відтягла тебе від тигра, коли той ще не зовсім помер, а коли ми тебе затягли сюди, вона тричі ходила за зброєю! І твої рани вогнем припалила!
А от з цього місця
Я подивився на валенсійку (вже довідався, що родом з Валенсії). Та знітилася, але почала розповідати.
Ти вдарив його з такою силою, що спис увійшов в груди та дійшов до хребта. Тобто це тигр стрибнув так, що нанизався. Але казати це я не стану. Так що його задні лапи не діяли. Він якось вхитрився вдарити тебе обома лапами, що залишилися. На боку дрібниця, хоча твій колет жоден кравець не починить.
Як це дрібниця, коли болить? Мабуть, все ж ребра зламані.
А от другою він тебе лише задів.
Так, а от вирази їх облич мені не подобаються. І знову перша наважилася Анхель.
Носа в тебе, вибач, більше не буде
До мене не зразу дійшло. Потім я сів, намацав позаду вузол. Розвязав. Серед моїх речей є люстерко, бо я щодня голю не лише пародію на бороду, але й голову. Проти вошей. А знамениту перуку не ношу чхав я на моду. Так. Схоже на дірку у хворому зубі. З припалювала палаючою паличкою. Порохом побоялася, бо ти міг вдихнути.
Відтепер я потворний урод
Тобі Філіпа вже довела, що
Раптом Анхель рішуче махнула рукою, щось сказала іспанською, і дмухнула на каганець, а я знову відчув губи Філіпи на своєму тілі.
* * *Ти не спиш.
Анхель не питала, стверджувала. А Філіпа посапувала під боком.
Лягай спати, відповів я. Постою. Вистрелити зможу. Тільки, заради бога, мовчи, бо минулого разу ми мало не загинули через розмови.
Я піднявся, запалив каганець, знайшов у шафі більш-менш підхожі штани деталь одягу якоїсь національної меншини, короткі, схожі на бриджі, запалив люльку для ґноту та став біля дверей, які вели в «передбанник». Я пробув на варті до ранку, після чого все-таки забувся коротким сном. Коли прокинувся, Ден ще не повернувся, і це почало мене турбувати. Другою проблемою виявилося, що, хоча вдови до мене тільки зараз по-справжньому дійшло, що обидві вдови знайшли рис, але не змогли його зварити. Звикли до служниць.
Довелося мені чаклувати. Потім виникла смішна проблема, бо ложка була одна (моя), а їсти паличками ніхто не вмів (і я також). Нічого, попоїли по черзі.
Під час пошуків солі я знайшов шампунь, яким китайці користуються тільки бог знає скільки століть, то ж помив у струмку ті частини тіла, які не були перевязані.