Друга складова священства походить із Божої волі, має своє джерело у вічній волі Отця, який покликає до служіння свого Сина. Ми сьогодні чули в євангельському читанні, як Христос молиться до Отця в Гетсиманському саду: «Отче, нехай мине Мене ця чаша, але нехай буде Твоя воля, а не Моя» (Мт. 26, 39; Лк. 22, 42). Це певною мірою є вияв того священства за чином Мелхіседека (пор. Євр. 6, 20), яке не походить з бажання людини, а подається з волі Отця у Сині та звершується силою і діянням Святого Духа.
Священнодіяти перед Божим обличчям можна лише будучи вповноваженим самим Богом, тому це священство є вічне. Не ми себе покликали, не ми вибрали Христа, а Він нас вибрав і покликав до служіння Його Таїнств. Святий Августин каже, що за цей дар священства, який ми отримали, потрібно дякувати (Contra epistolam Parmeniani, lib. III, 400).
Тож я хочу подякувати від імені всієї Христової Церкви Небесному Отцеві, Синові та Духові Святому за дар священничого служіння для Його Церкви. Молімося сьогодні за священників нашої Церкви, щоб вони справді були сповнені сили служити Богові та благодаті Святого Духа співчувати, розділяти та переживати всі болі й тяготи тих людей, до яких їх посилає Господь.
Страсний (Великий) четвер
м. Київ, Патріарший собор Воскресіння Христового, 2 травня 2013 року
Преосвященні владики!
Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці!
Преподобні сестри!
Любі брати-семінаристи!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ми з вами щойно побували на Тайній вечері, яку звершив сам наш Спаситель Ісус Христос. Завдяки діянню Святого Духа ми могли бути не лише спостерігачами, а й реальними учасниками тієї вечері, сісти між дванадцятьма апостолами. Ми не тільки чули, чого Христос навчає, а й бачили, що Він чинить.
Назва вечері «Тайна» вказує на те, що вона була таїнственною. Бо, відходячи від учнів на смерть, Ісус Христос хотів їм залишити не лише те, що Він робив, чого навчав, а й те, ким Він є, хотів залишити себе самого в таїнственний, не досяжний людському розумові спосіб.
Ми сьогодні бачили Ісуса Христа як Найвищого Священнослужителя. Він сам був Священником на цій Тайній вечері, тому ми посвячували святе миро, яке є на престолі та яким у старозавітний період помазувалися священники, царі та пророки. Христос приніс у жертву себе, а не когось іншого. Тому ми сьогодні звершували Таїнство Пресвятої Євхаристії, у якому наш Господь дав нам споживати своє Тіло і свою Кров. Він був і Священник, і Жертва, і Престол, на якому ця Жертва звершилася у Страсний четвер.
Священник, Жертва і Престол в одній Особі. Пояснюючи, що лишив Ісус Христос своїй Церкві, святий апостол Павло у Посланні до євреїв каже, що ми маємо такого Первосвященника, який може співчувати нашим немочам (пор. Євр. 4, 15). У дослівному перекладі з грецької мови в цьому висловлюванні йдеться не просто про якесь почуття до того, хто страждає, а про співстраждання. І цими днями ми побачимо, що наш Спаситель увійде в повноту людського буття, з болем, страхом і смертю. Цей Первосвященник, продовжує апостол Павло, розділив із нами все, крім гріха (пор. там само).
Ще однією рисою Христового священства є те, що його може прийняти тільки той, хто покликаний як Арон. Бо ніхто не здатний звершувати Божого діла, якщо Господь Бог його до цього не покличе, не вповноважить і якщо не зробить дійсним його священнослужіння.
Спаситель разом із нами страждає і покликає багатьох із нас. На цій Тайній вечері ми святкуємо встановлення важливих Таїнств Христової Церкви Пресвятої Євхаристії, тобто Причастя Тіла і Крові Христових, і Священства. Христос знає, що немає досконалих людей, і до своєї божественної служби, яку ми бачили сьогодні під час Чину вмивання ніг, Він покликає тих, у кого дух бадьорий, але тіло немічне. Він покликає тих, хто носить цей скарб у глиняних посудинах, того, хто зрікається Його тричі за один вечір Христос покликає, щоб розділити з усіма нами через наше людське буття і служіння все те, ким Він є; дає нам Боже, вічне життя, спасаючи нас своєю животворною смертю.
Тому сьогодні я хочу привітати все духовенство нашої Церкви, усіх тих, кого Господь Бог, знаючи про наші немочі, співчуваючи нам і співстраждаючи з нами, покликав до своєї служби. Вітаю вас, преосвященні владики і дорогі отці. Сьогодні Христос звертається до нас: «Ви звете Мене Учителем, хочете наслідувати, бути учасниками Мого служіння? Ось Я вам покажу, що це означає. Хто хоче серед вас бути першим, хай буде останнім. Нехай буде кожному слугою». Це те служіння, до якого Він покликає у Таїнстві Священства кожного з нас.
Нехай всемилостивий Господь скріпить усіх нас, священнослужителів, щоб ми були достойними тієї величезної служби, яку вручив у цей Страсний четвер у наші руки наш Спаситель. Молімося, щоб у нашій Церкві ніколи не забракло покликань до священничого і монашого стану. Молімося, щоб нашим людям на всій земній кулі ніколи не забракло небесного хліба Тіла і Крові Ісуса Христа, того хліба, який може бути поданий тільки руками священника.
Пригадую, як виконуючи єпископське служіння в Аргентині, я приїхав відвідати вірян в одну парафію, в якій близько тридцяти років не було священника. Сивоголові чоловіки, плачучи, просили мене: «Владико, дайте нам священника, щоб нам не забракло небесного хліба, бо на земний хліб ми вже якось собі заробимо».
Нехай Господь Бог буде прославлений за великий дар Священства на спасіння людського роду, щоб ми чинили за його прикладом і служили Богові й людям так, як сам Христос нам це сьогодні показав у своєму упокоренні.
Страсна (Велика) пятниця
м. Київ, Патріарший собор Воскресіння Христового, 13 квітня 2012 року
На цій Літургії ми стали свідками розпяття і смерті нашого Спасителя. Щойно ми разом Його поховали і поклали до гробу. Святі Отці говорили, що жодна особа протягом всієї історії людства не може лишитися осторонь цієї події Страсної пятниці. Бо навіть тоді, коли хтось не бере жодної участі в ній, то стає на чийсь бік. Кожен чоловік чи жінка завжди стане або на бік Пилата, який умив руки, або на бік синедріону, який засудив Христа на смерть, або на бік юрби, яка насміхалася і плювала в Нього, або на бік учнів, які, можливо, розбіглися в ту хвилину, або на бік Богородиці Матері Спасителя, яка залишилася під хрестом з улюбленим Ісусовим учнем Іваном і пережила до кінця драму смерті Сина.
Дякую вам за те, що ви стали сьогодні поруч із Йосипом і Нікодимом, які загорнули в чисте полотно це зранене, згорьоване, знеславлене Христове Тіло, і ми разом склали Його до гробу. Святі Отці вважають, що люди, які духовно переживають цю подію, можуть набагато глибше взяти в ній участь, ніж ті, які фізично в той історичний момент були в Єрусалимі.
А проповідник Папського дому, отець Раньєро Канталамесса (італійський священник та монах ордену капуцинів, який служить проповідником Папського престолу з 1980 року. Ред.), каже: «Якщо, повернувшись сьогодні додому, ви почуєте запитання, де були в обід, то скажіть, що були на Голготі. Ви були біля гробу Господнього».
Поглянувши духовним зором на ці події, можемо відзначити, що все відбувалося в поспіху: Христа швидко схопили, засудили, вбили і поховали, навіть не довершивши всіх обрядів тогочасного юдейського похорону.
Однак у тому поспіху людини була ціла вічність, у цих подіях перебував Бог-Творець. Тоді думали, що зневажають і принижують людину, а насправді зневажили й принизили Бога. Тоді думали, що засудили того, хто став невигідний певній групі тогочасного суспільства, але розпятий на хресті виправдав грішників. Ісус Христос приніс оправдання тим, хто справді через свої гріхи та злочини був засуджений на вічну смерть, але Його кровю отримав вічне життя.
Як часто ми спішимо судити людину!? Судимо того, хто є біля нас, кого знаємо чи навіть не знаємо, хоч і вважаємо, що кожна людина створена на образ і подобу Господа Бога. Будьмо обережні, аби поспішним людським судом ми не натрапили на самого Бога, який присутній у людині, котра є поруч.
Христос опинився в гробі і все заспокоїлося. Настав новий день Велика субота, день спочинку. Наче царя, який спить, сторожуватимуть Спасителя римські вояки. І цей день спочинку потім перетвориться на день нового створення Його Воскресіння!
Господи Ісусе Христе, який дав себе зневажити за мене, дав себе розіпясти, щоб дарувати мені вічне життя, помилуй і спаси нас, тих, що беремо участь у Твоїх страстях, щоб ми взяли участь у Твоєму славному триденному Воскресінні.
Страсна (Велика) пятниця
м. Київ, Патріарший собор Воскресіння Христового, 3 травня 2013 року
Ми щойно разом із вами побували на Голготі. Ми бачили, як вмирав на хресті наш Спаситель. Стали свідками того, як з Його боку витекли кров і вода, що дали початок таїнственному життю Церкви. Із нами тут був Йосип з Ариматеї, який випросив тіло Христа у Пилата. Разом із Йосипом Ариматейським, Матірю та улюбленим учнем Христа і жінками ми взяли участь у похоронній процесії. Щойно бездиханне тіло нашого Спасителя вклали до гробу і поклонилися Йому.