Бачите, коли ми, українці, до Криму потрапили. Значить, неправду пишуть ті історики, що перше знайомство з Кримом приписують чумакам, що по сіль у Крим їздили.
Пішли далі. Довга, як бачите, історія.
У XIII столітті запанували були в українських степах монголо-татари. Набили, як ви знаєте, 1224 року (здається) вони нам добре прапірки на р. Калці, і вдерлися в Тавриду, й почали витісняти звідти генуезців (італійців), що колонізували були частину Криму після хозар (під візантійською зверхністю).
Пройшли були монголо-татари аж до південно-східного кримського берега, але потім «цофнулися» (привіт галичанам!) на північ у степовий Крим.
А на півдні в горах тоді було біля 40 замків, і мало не кожний із них мав особливу мову.
Далі нові «хазяї» напирають на Тавриду. Турки. 1475 року Кафа (Феодосія) впала під ударом турків і татар. А далі вони захопили і весь півострів. Турки посіли узбережну, гірничу частину його, а татари степ.
Татари спочатку мандрівники, під пануванням Золотої Орди, але з середини XV століття кримський хан уже юридично самодержавний. Столиця Бахчисарай.
Потім Крим під Російською імперією.
Потім Врангель.
Потім і тепер радянська влада.
Все! Історія вся
Довга? А що ви думали, так зразу ляп-ляп! та від камяного якогось віку аж дотепер? Це ще й швидко. Досадіть якого історика він вам років із пять писатиме
Може, тут я й переплутав якісь тисячоліття, але це не важно! Що для історії, як пишуть тепер історики, століття або тисячоліття?
Важно ерудиція!
А ерудиція ж є! Ну й гаразд!
Пішли далі.
Географія. Про географію не бійтесь! довго не говоритиму. Коли ще за фонвізінівських часів мамаша говорила Митрофанушці:
Навіщо, мовляла, тобі та географія, коли візники є!
І я так само скажу:
Навіщо вам географія, коли є і автомобілі «Кримкурсо», і візники, і провідники?.. Останні чорні, гарячі і знають всю географію, особливо для дам!
Приїдете до Севастополя, беріть візника, а він вам за дорогу таку географію розведе, що тільки ахатимете Загальну, так сказать, географію.
А провідник той більш по деталізації Дами це особливо люблять, бо вони народ, як відомо, дуже цікавий
В загальних рисах і я скажу Два слова.
Географія на три поверхи: зверху небо, нижче гори, а ще нижче море І навпаки.
Небо пухке, гори тверді, море мокре. Досить!..
Етнографія. Населення чорне. На ногах шкіряні «личаки». Вірить в Аллаха й Магомета, пророка «єйного» Поділяється на чоловіків, жінок і на дітей. Жінки чорні. Діти чорні (Чорне море!) Чадри вже жінки не носять. Носять чадру тепер у Ялті на молі, тільки не «чорні» жінки, а білі. Мова не наша.
По-нашому платня, а по-їхньому улєфє.
По-нашому воша, по-їхньому біт. (Звідси пішло, очевидно, «бити воші». Увага для філологів).
Анларизми не бен селерим?
Анларизми?!
Нічого ви не «анларизми», бо ця фраза значить:
Чи розумієте ви, що я кажу?
Населення хліборобствує, виноградарствує, садівникує, скотарствує і курортствує.
Це все роблять жінки.
Чоловіки сидять цілий день у холодку, чухаються, курять цигарки та пють каву.
Фауна. Не наша. Коли їдете чи йдете горами, часто бачите десь у лісі на скелях чи на узгірях якихось невідомих вам тварин, невеликих розміром, з рогами, з чотирма ногами і з одним хвостом.
У тварини тої іноді голова вгору, а круп униз, іноді круп угору, а голова вниз!
Ви раптом стаєте. І дивитесь. Пильно вдивляєтесь.
Ах! Ах! Що за така гірська тварина?
От що значить клімат! За якихось шістсот верстов, а дивись зовсім не те!
Що то таке? питаєте тубільця
Корова! Молоко дає! Доїться! Телят водить!
Ах-ах! А ото?
Котора поменше?
Так!
Коза називається! А ото збоку кінь!.. А то свині під дубом
Осли є! І на горах, і на курортах. На курортах більше!
Орли є! Кури є! Півні є! Курчата вже вилупились! Три карбованці субтропічна курка коштує Орел не знаю скільки!
Флора. Різноманітна. Дуб. Кедр. Кипарис. Магнолія. Гліцинія. Кропива. Кульбаба. Чинара. Будяк. Фініки. Пальми. Чебрець. Юдове дерево. Оріх. Коноплі. Груші. Яблука. Лимони. Апельсини. Картопля. Виноград і т. ін.
Винограду тут дуже багато, через те все майже вино для продажу курортникам виробляється з махорки й продається як вино «розлива камяної доби» по пять крб. пляшка («тільки для вас!»). Ригають від нього понад норму.
Оце більш-менш повний (наскільки вистачило сил!) малюнок Криму[3]
Здається, ніби й нічого особливого, правда?
У тім-то й річ, що особливостей отих тут сила.
Субтропічна, товариші, штука Крим! От що головне.
Візьміть так.
От ходить, приміром, у столиці українській Харкові по вулиці Карла Лібкнехта коза. Ну що ж! Ходить і квит! Коза та й уже!
А от коли отут поставити тую козу під кипарисом або на стрімчастій скелі, уже вам вона не коза, а екзотика.
Уже в неї хвіст не на 45° (чи на якім там?) довжини чи широти, а мало не екваторіальний! Тропічний хвіст, гарячий хвіст, і крутить вона ним по екватору!
От у чім сила!
Або горобець на Основі{57} на тину й горобець у Криму на пальмі! Різниця! На Основі він горобець, а тут жар-птиця, бо йому жарко!
Екзотика, товариші!
Та це не тільки з тваринами. І з людьми так.
У Харкові, приміром, руде, косе, худе, угрувате, пудри на нім на цілу геологію, а тут видряпається на скелю, стане, за худі стегна тримаючись, і Жанна дАрк!{58}
Далеко ж! Чорт його розбере, що воно там сопе на стрімчастій скелі!
Клімат, товариші.
А найголовніше ледве був не забув!
Барвінок у Криму росте. Та такий рясний та хороший
Якби місцеве населення вивчити пісні:
Зелененький барвіночку,
Стелися низенько,
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься близенько,
всі б дані були за приєднання Криму до України.
Спорідненість культур і кришка!
Без нікоторого імперіалізму на законній підставі!
Море
(дещо з природознавства)
Ну, море!
В данім разі Чорне море, тобто таке море, що чорне.
Не Біле, а Чорне море
Це, значить, отакезна ніби яма, велика-велика, вщерть налита солоною водою
Вінця в тій ямі звуться: береги Дно так і буде дно
Вода так само вода
Оце є море
Море оте саме служить для того, щоб у йому купатися й дивитися на нього
Коли на море дивитися, то це буде: вид на море
Коли в йому купатися, то це так і буде: купатися в морі
По морю ще кораблі плавають, пароплави, броненосці різні, але то далеко від берега, рукою трудно їх дістати
Я писатиму тільки про те море і про те, що є в морі, що можна, сказать би, полапать, памятаючи мудре наше прислівя:
«Не повірю, доки не полапаю!»
Коли ви дивитесь на море, перш за все спадає вам на очі вода Прийшовши до моря, мацаєте його рукою: воно мокре Руку в рота солоне й капає Значить, вода
Помацали берег твердий
Значить, так: море Ви не помилились
Пересвідчившись, що ви на морі, можете розглядати його далі.
Море буває трьох сортів: тихе море, хвильове море й буряне море
Тихе море це таке море, коли вода у йому тиха Воно собі поволі ніби гойдається, потихеньку, ліниво хлюпає на берег і мружить спину під гарячим сонячним промінням
Хвильоване море це пастух Воно гонить велику отару баранів до берега, кричить на них, підганяє, гнівається, випереджає тих баранів і викидає їх на берег з плюском, з гамором, з серцем Барани ті, вискакуючи на берег, котяться по гальці, сунуть її своїм руном білим, ґерґочуть, скрегочуть і, розбивши своє руно біле об гальку круглясту, сунуться назад у море й тонуть А море, гніваючись, що жодного барана не може на берег цілим вигнати, ще завзятіше, ще упертіше гонить їх.
І так цілий день, а то й два, й три дні, аж доки, махнувши рукою: дурна, мовляв, робота! заспокоюється, перевертається на тихе море й знову тоді поволі гойдається, потихеньку хлюпає й вимиває у хвилях своїх сонячні списи
Напастухувалось!..
А іноді О, іноді воно, ганяючи білі отари отих барашків, як розлютується, як рознервується, як застриба, як зареве, як зашумить, так «помяни, Господи, царя Давида!».
Тоді воно показує третій свій сорт буряним воно тоді робиться!
Матінко моя! Тоді оті барашки білі робляться білими слонами (море, між іншим, горілки не пє!) або просто горами, що ревуть, підстрибують, рвуться з боку в бік, бють об берег скажено, підіймаючи берегову гальку із лютим рокотом, вискакують далеко на берег і розлітаються хмарою божевільних бризок
Тоді всім, хто його бачить, робиться страшно
А мені ні, бо я буряного моря не бачив
* * *Морська вода, як я вже вище зазначив, солона вода, бо містить у собі так звану глауберову сіль Через те, коли з морської води хто-небудь би додумався варити юшку, солити тої юшки не треба.