З естетичних міркувань зявляється бажання приписати це душевнохворим, як і інші важкі випадки збоченого статевого потягу, але це неправильно. Досвід демонструє, що в останніх не спостерігається якихось особливих сексуальних відхилень у порівнянні зі здоровими людьми. Так, сексуальні зловживання дітьми з моторошною частотою зустрічаються серед вчителів і няньок просто тому, що для них створено для цього найбільш сприятливі умови. У душевнохворих зустрічаються відповідні відхилення тільки в посиленій формі, або, що має особливе значення, воно стало домінуючим і зайняло місце нормального сексуального задоволення.
Це співвіднесення сексуальних змін, вдало виставлене за шкалою «здоровя душевна хвороба», змушує замислитись. Мені здається, подібний факт вказує на те, що прагнення статевого життя відноситься до таких, які в межах норми гірше за все коряться вищим проявам духовної діяльності. Хто у будь-якому відношенні є психічно нестабільним в соціальному і психічному сенсі, той, що випливає з мого досвіду, завжди є таким самим в своєму сексуальному житті. Однак є багато ненормальних в сексуальному житті, але які за усіма іншими критеріями відповідають звичайній людині, що не відстає в інтелектуальному розвитку, проте їх слабким місцем є сексуальність. Як на загальному результаті роздумів, зупинимося на тому, що під впливом численних умов у величезної кількості індивідів рід і цінність сексуального обєкта відступають на другий план. Істотним і постійним в статевому потягу є щось інше.[8]
2. Відступ від сексуальної мети
Нормальною сексуальною метою вважається зєднання геніталій в акті, що називається коїтус, який веде до позбавлення сексуальної напруги і до тимчасового згасання сексуального бажання (задоволення, аналогічне насиченню при голоді). І все ж уже за нормального сексуального процесу можна помітити елементи, розвиток яких приводить до відхилень, які були описані як перверсії. Попередньою сексуальною метою вважаються відомі проміжні процеси (що лежать на шляху до злягання), повязані зі ставленням до сексуального обєкта обмацування та розглядання його. Ці дії, з одного боку, самі собою дають насолоду, з іншого підвищують збудження, яке має тривати до досягнення сексуальної мети. Один певний дотик з їх числа, взаємний дотик слизових оболонок губ, що перетворився на поцілунок у багатьох народів (у тому числі і високоцивілізованих), отримав велику сексуальну цінність, хоча задіяні при цьому частини тіла не відносяться до статевого апарату, а являють собою вхід до травного каналу. Усе це моменти, які дозволяють встановити звязок між перверсією та нормальним сексуальним життям і які можна використовувати для класифікації перверсій. Перверсії являють собою або: а) вихід за анатомічні межі частин тіла, призначених для статевого воззєднання, або б) зупинку на проміжних відносинах до сексуального обєкта, які, як правило, швидко закінчуються на шляху до остаточної мети.
Примітки
1
Такий супротив навязливості інверсії може складати умову, що сприяє терапевтичному впливу за допомогою навіювання або психоаналізу.
2
Багатьма авторами цілком правильно вказувалося, що автобіографічні дані інвертованих про час настання їх схильності до інверсії не заслуговують на довіру, так як вони можуть витіснити зі своєї памяті доказ їх гетеросексуального відчуття; психоаналіз підтвердив цю підозру щодо доступних йому випадків інверсії, змінивши їх анамнез усуненням дитячої амнезії.
3
З якою обережністю необхідно ставити діагноз дегенерації і яке незначне практичне значення він має, можна бачити з міркувань Мебіуса (Moebius) (Über Entartung // Grenzfragen des Nerv und Seelenlebens. 1900. 3): «Якщо оглянути велике поле виродження, на яке тут пролито деяке світло, то без подальшого видно, що діагноз дегенерація має взагалі дуже мало значення».
4
Захисникам «уранізма» потрібно віддати належне в тому, що деякі з найвидатніших відомих нам людей були інвертованими, може бути, навіть абсолютно інвертованими.
5
Першим, хто вказав на бісексуальність для пояснення інверсії, був (згідно з літературним звітом в 6-му томі «Jahrbuch für sexuelle Zwischenstufe») E. Глей (Е. Gley), який опублікував вже в січні 1884 р. статтю «Les aberrations de linstinct sexuel» в «Revue philosophique». Чудово, втім, що більшість авторів, які пояснюють інверсію бісексуальністю, надають значення цього моменту не тільки по відношенню до інвертованих, але і всіх нормальних, і, отже, розуміють інверсію як результат порушеного розвитку. Є безліч спостережень, з яких щонайменше випливає можливе існування другого центру (нерозвиненої статі). Висловлюється положення про те, що в кожній людині є чоловічі і жіночі елементи, тільки, відповідно до приналежності до тої чи іншої статі, одні незрівнянно більш розвинені, ніж інші, оскільки справа стосується гетеросексуальних осіб.
6
Хоча психоаналіз досі не дав пояснення походження інверсії, він усе ж таки відкрив психічний механізм її походження та значно збагатив питання, які доводиться брати до уваги. В усіх досліджених випадках ми встановили, що інвертовані в більш пізньому віці пройшли в дитинстві через фазу дуже інтенсивної, але короткочасної фіксації на жінці (здебільшого на матері), по подоланні якої вони ототожнюють себе з матірю і обирають себе самих в сексуальні обєкти; тобто, виходячи з нарцисизму, шукають чоловіків в юнацькому віці, схожих на них самих, яких хочуть любити так, як любила їх мати. Далі ми часто відзначали, що ті, які здаються інвертованими, жодним чином не були нечутливими до принад жінки, а постійно переносили на чоловічі обєкти викликане жінками збудження. Таким чином, вони все життя відтворюють механізм, завдяки якому зявилася їх інверсія. Їх навязливе прагнення до чоловіка виявилося обумовленою неспокоєм втечею від жінки.
Психоаналітичне дослідження щонайрішучіше опирається спробам відокремити гомосексуалістів від інших людей як особливу групу. Вивчаючи й інші сексуальні порушення, а не тільки ті, що відкрито проявляють себе, ми дізналися, що всі люди здатні на вибір обєкта однакової з собою статі і проробляють цей вибір в своєму несвідомому. Крім того, привязаність лібідозних почуттів до осіб своєї статі відіграють, як фактори нормального душевного життя, не меншу, а як рушійні сили захворювання більшу роль, ніж повязані з протилежною статтю. Психоаналізу, навпаки, здається первинною незалежність вибору обєкта від його статі, однаково вільна можливість розпоряджатися як чоловічими, так і жіночими обєктами, як це спостерігається в дитячому віці, в первісних умовах і в епохи стародавньої історії; і з цього первинного стану шляхом обмеження в ту чи іншу сторону розвивається нормальний або інвертований тип. За змістом психоаналізу винятковий сексуальний інтерес чоловіка до жінки є проблемою, яка потребує пояснення, а не чимось, що саме собою зрозуміло і що в основі має хімічне тяжіння. Вирішальний момент в остаточному статевому виборі приходить тільки після настання статевої зрілості і є результатом цілої низки чинників, які ще не піддаються обліку, частково конституційних, частково випадкових за своєю природою. Безсумнівно, деякі з цих факторів можуть виявитися настільки сильними, що мають відповідний вирішальний вплив на ці результати. Але загалом чисельність визначальних моментів знаходить своє відображення в різноманітті вихідних картин явної сексуальної поведінки людей. Підтверджується, що у людей інвертованого типу загалом переважають архаїчні конституції і примітивні психічні механізми. Найсуттєвішими їх ознаками видаються вплив нарцисичному вибору обєкта і збереження еротичного значення анальної зони. Але немає ніякої користі в тому, щоб на підставі таких конституційних властивостей відокремлювати крайні типи інвертованих від інших. Те, що знаходиться у таких типів як, мабуть, цілком достатнє обґрунтування їх ненормальності, можна також знайти, тільки менш вираженим, в конституції перехідних типів і у явно нормальних. Різниця результатів за своєю сутністю природою може бути якісного характеру: аналіз показує, що відмінність в умовах тільки кількісна. Серед факторів, що випадково впливають на вибір обєкта, ми знайшли вимушену відмову (сексуальне залякування в дитинстві) і звернули увагу, що наявність обох батьків відіграє велику роль. Відсутність сильного батька в дитинстві нерідко сприяє інверсії. Необхідно, нарешті, наполягати на вимозі, щоб проводилося суворе розмежування інверсії сексуального обєкта і змішання статевих ознак у субєкта. Відома частка незалежності абсолютно очевидна і в цьому відношенні.