Проня. Мерси! То я ковтнула какось диму
Наталка і Настя. Та киньте папироску, а то ще закашляєтесь.
Проня. Пусте! Я ще в пенціонє курила
Голохвостий. Чим же мінє баришень прекрасних поштувати? Позвольте канахветок! (Вийма з кишені у піджаці.)
Настя (до Наталки). Ач, який ввічливий!
Наталка. Настоящий хрант.
Беруть конфетки.
Проня (бере манірно одну). Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси
Голохвостий. Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний скус!
Настя (до Наталки). Куди пак! Дома пироги з маком та вареники з урдою[2] трощить, а тут пальцини.
Наталка. Це на нас критика.
Голохвостий. Только дозвольте, Проню Прокоповно, то я вам етой всякой всячини цєлий воз притарабаню! Меня, знаєте, на Хрещатику, дак еті всє купці делікатними матеріями просто на руках носють. Бо я їм усєм дєнєг позичаю, і там перед началством звєсно што, потому у меня будошник у струнє! Дак уже всє вони нападом: бери скольки хочеш, значить, етой погані пальцин, кавунов, разних монпасьє, мигдалу Я вже просто одпрошуюсь, што куда мінє ето переєсти все, потому луснуть, пардон, трєснуть як раз плюнуть, так нєт-таки бери та бери! Как учеплються, то й береш, да й роздаєш уже усяким там разним, потому што пущай хоть на смєтник не викідають Дак я вам цєлий воз
Проня (ображено). Того, што на смєтник викидають?
Голохвостий. Што ви, Проню Прокоповно? І у думцє не било! Як же, штоб я такой мамзелі і непоштительство Ну й гострі ж ви! Язика з вами, представте собі, нужно держать, як у частє, на замку!
Проня. Ви так і понімайте!
Голохвостий. Ах, ах! Да я з своєй сторони при полном акордє, лиш би з вашей сторони не було нікакого мнєнія.
Проня. Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в пенціонє всє науки проізошла.
Голохвостий. Пардон, єй-богу, пардон! Потому у міня з язика, как з колеса в млинє, так што-небудь і ляпне!
Настя (до Наталки). Ходім додому, бо ця витрішкувата чапля почала з своїм пенціоном, як дурень з торбою
Наталка (до Насті). Це вона нам вибива очі!
Настя. Приндя чортова! (До Проні.) Добраніч вам!
Наталка. Ходім уже!
Голохвостий. Што ж, баришні, так сейчас домой? Хадьомте у праходку: при мєсяце такой шик!
Настя. Ні, спасибі вам, ходіть здорові самі вже!
Наталка (до Проні). Прощайте, нам не затиняйте, а ми вам не мішаємо!
Проня. Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка!
Наталка. Нічого, ваш кавалер позбирає докласти вам воза!
Пішли.
Вихід VI
Проня й Голохвостий.
Проня (вслід). А дулі не скушаєте? Ач, копилять як губи! З меня только хворму беруть, а од них усєх гнилицями так і тхньоть!
Голохвостий. Ну й ловко ж ви їх одбрили! Ех, Проню Прокоповно, розумні ви, без мила голите.
Проня. Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись необразованність одна! От только з вами і маєш приятность!
Голохвостий. Натирально, куди їм усєм до вас? Всьо равно, што, примєром взять, Мусатов і хранцюзька помада.
Проня. Мерси.
Голохвостий. А в тіятрі любите?
Проня. Знаєте, акробати занятніщі мінє: такії красиві мущини. Я, було, как пойду, то так стрівожусь за них, што цєлу ноч не сплю!
Голохвостий. Так ви б у таком разє гулять виходили, то я б мог хоч цєлую ноч трудиться проходкою!
Проня. Ноччю? Што ви? Страшно, штоб, бува, какой оказії не вийшло ви мущина, а я баришня. Вот удньом так я люблю гулять у Царському саду з книжкою безпременно, бо так приятно під дубом романа читати.
Голохвостий. А ви які читали?
Проня. «Єруслана Лазаровича», «Кровавую звєзду», «Чорний гроб»
Голохвостий. Да, ето занятні, но я вам рикомендую адин раман вот раман, так раман «Битва руських з кабардинцями» а-ах! Або «Матильда чилі хранцюзька гризетка», або теж «Безневинна дівиця, чилі любов ухитриться». Антіресні, доложу вам! Не видержиш дочитати!
Проня. Ах, я такії люблю ужасть как: штоб про таку любов писалось, штоб як смола кипєла!
Голохвостий. Да, штоб аж волос смалила!
Проня. Ах, ето ужасно жорстоко
Голохвостий. Так только здайоться-кажеться, а потом дуже прекрасно. От тольки, Проню Прокоповно, про любов би лучче самим рамана завить.
Проня. Конєчно, занятніще, єжелі особливо кавáлер душка
Проня. Конєчно, занятніще, єжелі особливо кавáлер душка
Голохвостий (кашлянув). Проню Прокоповно! Дозвольте спросить, какоє такоє ви обо мнє понятіє держите?
Проня (манірно). Што ж ето ви допитуєтесь? Мінє соромно Я баришня. (Набік.) Ага! Дочекалась-таки!
Голохвостий. Што ж, што баришня, ето нічаво, ето чистиє пустяки!
Проня. Я і понятія у цім нікоторого не імію
Голохвостий. Єй-богу, не безпокойтесь!
Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю Хіба не знаєте, як безневинній дівиці стидно
Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться: все равно прийдьоться
Проня. Ах, не говоріть мінє про любов І я до вас ужасть как Только, будь ласка, не говоріть, пожалуста, про любов, потому ето шкандаль
Голохвостий. Што ви? Я, значить, прошу вашу руку і серце.
Проня. Мерси! Только тут ноччю при мєсяцє так мінє моторошно цеє слухать, аж сердце тьопається Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать
Голохвостий (цілує руку). Я только боюсь родителів ваших, а то б давно зайшол
Проня. Єжелі што я согласна, то вже небезпрéменно
Голохвостий. Ви мінє как води цілющої на рани злили, моя зозулечко. (Цілує.)
Проня. Ах, не можу! Тікать нужно! Приходьте ж завтра безпременно; я вас адрикамендую, а ви і предложеніє зробите
Голохвостий. Прийду, прийду, моя канахветочко!
Проня. Душка! (Цілує хутко Голохвостого і біжить до хвіртки.) Ламур! (Вибіга.)
Вихід VII
Голохвостий сам.
Голохвостий. Бон-бон! (Підскакує.) Трам-тара-ра, ура! Наша взяла! Поздравляєм вас, Свириде Петровичу! Виграли справу! Проня, значить, тут. (Показує кулак.) Старі, правда, не спротивляться, потому потурають дочкє у всьом. Тільки ж і гидка! Ой гидка! Да ще лізе цілуватись! Надо будєть купить доброго мила, штоб замивать після неї губи Але зате ж все моє! От уджигну! Годі вам, Свириде Петровичу, тепер зайцем бути, буде, доволно! Можно будеть і самому зайців ловити, а особливо куріпяточок хр-р-р Хап і єсть! Хап і єсть!
Вихід VIII
Голохвостий і Галя.
Галя (іде з кошиком, придивляється). От як ми опізнилися на старім городі з мамою, уже й розійшлися всі на нашім кутку Ні, он хтось стоїть, чи не Степан? (Зближається, щоб трохи роздивитись.)
Голохвостий (зуздрівши). А, на ловця й звір біжить. (Підліта.) Ціп-ціп, куріпочко!
Галя. Ой, це чужий хтось! (Хоче тікати, але Голохвостий заступа дорогу.)
Голохвостий (придивившись). Господи! Це ж та сама красунечка, що я коло Владимира бачив! От ціпонька! (До неї.) Не тремтіть-бо: чого лякатись, моя зозулечко, хіба зїм?
Галя. От, єй-богу, коли не пустите, то калавур закричу і будошника покличу.
Голохвостий. Вигадайте! Тольки крикніть, то я такого наговорю, што зараз і в часть вас посадять.
Галя. За що? Що ви ґвалтуєте серед ночі, то я маю сидіти?
Голохвостий. Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить хотів з вами, моя зірочко красна. Як повидів я вас коло Владимира, то з тієї ночі і пропадаю, просто вхопили моє серце щипцями, гвоздком у голові сидите, хоч і бритви не бери в руки!
Галя. А справді, це той самий Бачите: ганяли, ганяли там, та й тут переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!
Голохвостий. Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візьміть в руки піштолєта і простреліть тут грудь мою!
Галя. Так і повірили! Шукайте собі панночок!
Голохвостий. Да ви луччі за самих найкращих панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, вірте!
Галя. Хороша пороша, та не для вас!
Голохвостий (розпалюючись). Чого ж так не для мене? Яка ти строга, нелюбязна! Да у мене, голубочко моя, всякого добра паровицями[3], да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на весь Київ
Галя. Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.
Голохвостий. Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий хвисон
Галя. Та що що гарні!
Голохвостий (бере її за руки). Серденько, пуколька моя! Улюбись у мене, бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть зробить!
Галя. Ой, що ви кажете?
Голохвостий. Потому хоч ножницями перетни моє серце, то там тільки одна любов стримить
Галя. Пустіть же, якщо любите, бо, боронь боже, хто здиба, то буде лихо
Голохвостий. Ніхто не здиба! Куріпочко моя! (Обніма.)
Галя. Пустіть-бо! Так не годиться! Бач який! Пустіть, бо кричатиму!
Голохвостий (притиска ще більше). У-ух! Пропав я! Пожар!