Минулої зими Єгор перевівся до них з Луцька, де встиг завоювати собі славу одного з кращих слідчих. Увесь міськвідділ з нетерпінням чекав на нового співробітника після того, як наслухався про його послужний список від керівництва. Найбільше їх здивував той факт, що Скляр ніколи не мав «висяків» зі справ про вбивства.
Та ось новий колега зявився на службі і прийшло розчарування: Єгор повсякчас набурмосений і не надто приязний. Кирях виявився чи не єдиним, з ким від самого початку заприятелював новенький. Ба більше, оперативник ставився до Єгора майже по-батьківськи, хоч і був старшим за нього більш ніж на десять років.
Наразі Єгор ходив територією пильно вивчав, допомагаючи собі невеличким (проте потужним) ліхтариком. Женя мовчки зупинився поряд. Оперативник прекрасно знав: краще не займати. За кілька хвилин Єгор заговорить сам. Натомість попри втому з цікавістю спостерігав за молодшим колегою. Яким би мізантропом не був Єгор, свою роботу він любив і ставився до неї відповідально.
На місці злочину й досі було темно (якщо не зважати на яскраво сині проблискові маячки патрульних автівок та ліхтарі), жодних перехожих. І чимало працівників поліції. Єгор придивився, чи немає серед патрульних Власти, але згадав, що сьогодні не її зміна. Повз час від часу проїжджали автівки, дехто пригальмовував, намагаючись дізнатися, що відбувається.
Єгор бачив, як за ним спостерігає Кирях, відчував, що той хоче поставити питання особистого характеру. Та разом з тим слідчий не сумнівався, що він цього не робитиме: тактовність стане на заваді. І це одна з причин, за яку Єгорові так подобався цей оперативник.
Скляр зітхнув: він не встиг ні поснідати, ні прийняти душ. Лише нагодував кота й налив йому свіжої води. А ще залишив корму на весь день, бо хтозна, коли повернеться зі служби.
Єгор почув звук машини й озирнувся. Авто зі службовими номерами на блакитному фоні припаркувалося акурат біля однієї з двох Toyota Prius, що належали патрульним: прибули криміналісти.
Поки колеги діставали з машини все необхідне для вивчення місця злочину, Скляр ще раз перевів погляд на труп молодого чоловіка в кущах його вже огородили стрічкою. На вигляд років двадцять з лишком, скидався на людину середнього достатку. Крізь одяг на животі просочилося чимало крові, з чого Скляр попередньо визначив причину смерті зарізали.
Що вбитий робив тут посеред ночі? Навряд прийшов сюди з власної волі. Єгор, як не намагався, не міг уявити причину, за якої нормальна людина могла б опинитися у цьому місці вночі сама. Та й навіть з кимось. Навіщо? Єгор озирнувся. Нічна дорога, по якій час від часу проїжджають автівки. Жодного приватного будинку, магазину, чи будь-чого іншого заради чого сюди б можна було прийти. Скоріше за все, у це місце його привезли вже мертвим.
Скляр замислився, як швидко могли б знайти тіло, сховане в кущах серед дерев, якби не хлопаки, які випадково тут проходили. Ближче до виїзду з міста (кілометрів за три звідси) були якісь організації та СТО. Тож вдень тут проїжджало значно більше автівок, траплялися велосипедисти, навіть пішоходи. Одного разу Єгор бачив молоду мамашу, що, не поспішаючи, йшла узбіччям з візочком, а повз пролітали численні автівки.
«Отже, тіло тут викинули, не надто сподіваючись приховати надовго. Скидається на те, що мета виграти час», Скляр задумливо почухав руду борідку, знову підійшов до тіла й роздивився.
«Виграти час, щоб мати змогу втекти?» замислився Єгор і поцікавився в Киряха, чи вдалося вже щось довідатися про вбитого.
Та ні, криміналісти ж тільки зараз розпочнуть роботу, розвів руками оперативник.
Місцина вночі безлюдна. Думаю, тут тіла хотіли позбутися або (що дуже малоймовірно) живого привезли сюди з метою вбити.
Тут непогане місце і для того, і для іншого, погодився Кирях, роззираючись. Вночі лише автівки їздять. І ніхто не буде звертати увагу, що робиться за кущами та деревами. Виїзд з міста. Завжди недолюблював це місце. Взагалі не люблю малолюдних місць.
То де ті хлопці, що знайшли тіло? поцікавився Єгор.
Та он, хитнув головою оперативник у бік двох юнаків на вигляд вісімнадцяти років.
Єгор прискіпливо оглянув обох. Один в окулярах і з розбитою губою, інший має синець на все око. В обох здерті до крові кісточки на пальцях отже, з кимось нещодавно билися. Хлопці наразі докурювали одну цигарку на двох, про щось балакали й тихенько сміялися. Обоє трусилися від холоду, але по-пацанячому стійко трималися.
Говорив уже з ними? поцікавився слідчий.
А ти б мені пробачив, якби без тебе почав? скривився Кирях, чухаючи своє заросле щетиною підборіддя, і лукаво посміхнувся.
Після нічного чергування йому страшенно хотілося відіспатися.
Єгор не відповів, лише кивнув. Поліцейських на мить відволік галас колег-криміналістів. Ті саме розпочинали вивчення тіла та всього поряд із ним. Скляр посунув до свідків.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 06:15
Власта солодко потягнулася й позіхнула. Артем досі спав, і вона вирішила його не будити. Усміхнулася сама собі минулої ночі вони довго кохалися, відтак обоє заснули міцним солодким сном давно такого не було. Цього ранку навіть похмуре небо за вікном не псувало настрою.
Власта тихенько встала й попрямувала на кухню готувати сніданок. Вчора бойфренд порадував її несподіваним подарунком і величезним букетом троянд, тож тепер їй хотілося віддячити йому чимось приємним.
Минулий день виявився справжнім вихідним, таким, яких у неї не було з часу останньої відпустки. Вранці вони з донькою сходили на йогу (вперше їй вдалося вмовити Катю піти з нею), відтак придбали подарунок для однокласниці дівчинки, пообідали смачною піцою в «Челентано» та трішки погуляли. Ввечері кожна з них зайнялася власними довгоочікуваними планами: Власта зустрілася з Артемом, а донька пішла на день народження. Сьогодні на патрульну чекав ще один вільний день. Точніше, майже вільний увечері на нічну зміну.
Вже за кілька хвилин Власта визначилася зі своєю метою приготує Артему його улюблені панкейки з кленовим сиропом. Поки Катя в школі, квартира повністю в їхньому розпорядженні.
Поки пательня розігрівалася, Власта встигла помилуватися квітами й розгорнути упаковку парфумів, які вчора отримала в подарунок.
«Гм засолодко, але ніби непогано», усміхнулася і нанесла на запясток. Знову принюхалася. Ніжний фруктовий аромат рознісся кухнею. Тепер він пануватиме тут довго, і це її влаштовувало: приємні запахи створюють затишок вдома.
Власта відклала подарунок, й погляд її впав на забутий донькою годинник, котрий та отримала від бабусі на іменини. Останнім часом Каті набридло ним користуватися. Патрульна не сумнівалася, що значною мірою на це рішення вплинув Єгор Скляр: він ніколи не розумів, навіщо тягати годинник на руці, коли завжди є мобільний.
Власта замислилася, чи не зателефонувати донці о сьомій, поцікавитися, як справи, та враз притлумила бажання. «Власто, не будь нервовою мамочкою. Дитина виросла й потроху стає дорослою. Вона має право на свободу».
Патрульна пригадала радість малої, коли вона дозволила їй залишитися на ніч в однокласниці й вже звідти вранці піти разом з подружками до школи.
«Скоро я стану їй непотрібною, Власта зітхнула. Катя закінчить школу, поїде навчатися, вийде заміж і в неї зявиться власна сімя. І що я тоді робитиму?»
Артем неодноразово казав, що Власта хвилюється зарано, та вона ніяк не могла викинути з голови думку, що час біжить надто швидко. Після розлучення з чоловіком кілька років тому Власта почувалася страшенно самотньою. Тільки виховання доньки допомагало тримати себе «на плаву». А вже за рік Катя поїде на навчання до Львова.
«Що Артем може розуміти? У нього немає дітей».
Патрульна спробувала зосередитися на приготуванні сніданку. У спальні почувся шум то Артем перевернувся на інший бік. Жінка прислухалася: досі спить. За підрахунками, зробити сюрприз має стати часу її бойфренд ніколи не прокидається раніше сьомої.
«Встигну. Приготую сніданок і зателефоную Каті перед першим уроком».
«Ні, Власто. Припини. Каті ти зателефонуєш не раніше обіду. Зрозуміла?»
Патрульна зітхнула й наказала собі зосередитися на панкейках.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 06:21
То як ви знайшли тіло? Єгор безцеремонно оминув етап особистого представлення (ще один доказ не просто поганого, а жахливого настрою), відтак зміряв свідків недоброзичливим поглядом.
Юнаки перезирнулися: кілька годин тому обидва потрапили в бійку, і тепер один з них мав розбиту губу, інший підбите око, яке вже мало, мяко кажучи, непривабливий вигляд. Їх страшно хвилювало, що поліція прискіпуватиметься. Врешті-решт бійку почали саме вони, випивши чималу кількість алкоголю.
Попри розгубленість вони все ж із цікавістю витріщилися на Єгора. І не дивно. Його зовнішність завжди привертала увагу: зростом майже метр девяносто, надзвичайно худий і до того ж дуже рудий. Вії, борідка, вуса, навіть волосся на руках яскравого мідного кольору. Попри цивільний одяг вони відразу зрозуміли, що перед ними слідчий. За мить до них приєднався й Кирях і, на відміну від Скляра, ввічливо представився.