Попри розгубленість вони все ж із цікавістю витріщилися на Єгора. І не дивно. Його зовнішність завжди привертала увагу: зростом майже метр девяносто, надзвичайно худий і до того ж дуже рудий. Вії, борідка, вуса, навіть волосся на руках яскравого мідного кольору. Попри цивільний одяг вони відразу зрозуміли, що перед ними слідчий. За мить до них приєднався й Кирях і, на відміну від Скляра, ввічливо представився.
Обоє хлопчаків були низькі на зріст, біляві та зі скуйовдженим волоссям. Обоє дуже схожі, тільки один із них носив окуляри. «Брати», запідозрив Скляр. Від юнаків відгонило алкоголем та потом. Подумки Єгор радів рятівному свіжому повітрю (хоч і до болю холодному), що захищало від неприємного запаху.
Та ми цей, йшли додому з дискотеки, пояснив один з них.
У його правиці залишалася майже викурена сигарета. На внутрішньому боці кисті поліцейські помітили немаленький рубець від опіку. Скидалося на те, що колись йому добряче дісталося.
З дискотеки? З якої такої дискотеки? поцікавився оперативник хриплим голосом.
Через надмірну любов до цигарок такий голос у нього замість візитної картки. Він із задоволенням вдихнув дим, що йшов від цигарки пацанів.
З «Лагуни», перелякано пояснив другий.
Ну так де «Лагуна», а де ми зараз? Ви хочете сказати, ви через усе місто пішки йшли? здивувався Скляр.
Запах дешевих сигарет дратував.
Перед тим, як відповісти, хлопак із цигаркою підніс її до рота, проте несподівано впіймав на собі косий погляд Єгора. Той з відразою дивився на кінчик сигарети, з якого виходив дим. Юнак опустив руку, так і не затягнувшись. Врешті він з досадою кинув її на землю й затоптав ногою.
Йшли, підтакнув перший. У нас грошей на таксі не вистачило.
Кирях зі Скляром здивовано перезирнулися.
А де, з ким і чого побилися? Кирях кивнув на збиті до крові кісточки.
Отже, надії не справдилися поліція не пропустила це повз увагу. Юнаки зашарілися, мовчки витріщилися один на одного кожен сподівався, що почне інший. Досі вони доволі вдало вдавали з себе дорослих, та зараз вся їхня впевненість остаточно розвіялася. Тепер це були просто двоє молодиків до двадцяти років. Якби не підтверджений документами вік, Женя б подумав, що вони неповнолітні.
Та почав той, що з синцем під оком, відтак почухав потилицю й глянув на брата, буквально благаючи поглядом про допомогу.
Хлопці, не мимріть, роздратовано наказав Єгор, відповідайте чітко.
Посварилися з пацанами на дискотеці, затинаючись, зізнався юнак із побитою губою.
Він стояв червоний, мов буряк. Втім не менш червоним був і його брат.
На дискотеці з кимось посварилися чи тут, з вбитим? Єгор вказав на місце, де лежав труп. Може, це ви його так, га?
Хлопці вклякли й перелякано витріщилися на слідчого. Рештки алкоголю вмить припинили свою дію. Якби знали, що все так повернеться, ніколи б не викликали сюди поліцію. Червона фарба поволі зникала з обличчя, юнаки полотніли.
Та ви що почав один з них, автоматично облизав губу, що вже достатньо розпухла.
Обоє поліцейських вичікувально дивилися на юнаків. Ось їхні зіниці розширилися від подиву та страху. Ось хлопці перезирнулися й знову глипнули на поліцейських. Хлопак з побитою губою ковтнув слину, в іншого безпорадно звисали руки біля тулуба. Обоє зблідли мов привида щойно побачили.
Ні, ці двоє не вбивали.
То з ким, ви кажете, побилися на дискотеці? уточнив оперативник, прочистивши захрипле горло.
Еее ми не знаємо, як їх звати, ми ж не знайомилися хлопець в окулярах спробував ковтнути слину, та цього разу не вийшло у роті пересохло.
Їх було теж двоє, нарвані такі До дівчат наших чіплялися.
Ясно. Ну а де дівчата? поцікавився іронічно Єгор.
Додому поїхали. Ми їх посадили на таксі.
У вас же ж не було грошей на таксі, зауважив Скляр.
Хлопці ніяково мовчали й не зводили поглядів зі слідчого та оперативника. Врешті за них відповів Женя:
Витратили на дівчат останні гроші? розреготався, показуючи свої жовті зуби. Вирішили на показ шиканути?
Женя раптово пригадав, як і сам у молодості намагався справити враження на дівчат. Своїй майбутній дружині він на перші побачення тягав до безпардонності дорогі букети й подарунки, аж поки не втямив, що зовсім скоро не матиме за що їсти. Спершу переймався, що Майя, яка була зі знаної професорської родини, покине його, щойно зрозуміє, що його можливостям настав кінець. Тільки от вона цього не зробила. І лише через десять років після весілля (коли вони обоє добряче напилися на дні народженні її молодшої сестри) жінка зізналася, що від самого початку запідозрила, що ті всі парфуми, квіти, сережки та інші дарунки йому не по кишені.
«Не можна носити протертий до дір піджак і при цьому мати багато грошей», пояснювала свої міркування Майя.
Женя на мить відволікся, пригадуючи молодість. Із задуми його вивело наступне запитання Єгора.
Ну гаразд, то як вам пощастило натрапити на тіло? на відміну від Жені, Скляр так і не удостоїв їх усмішкою, натомість сканував своїми світло-сірими очима намагався визначити, чи чує зараз правду.
Губи він міцно стиснув у тоненьку лінію. Будь-хто б знітився від його погляду.
А що на нього натрапляти? Йшли собі дорогою, я забіг в туалет Ми не вбивали його закліпав очима хлопець з побитою губою.
Та ми це вже зрозуміли, розслабтесь, пацани, запевнив Женя. Йому навіть шкода стало цих двох. То, кажеш, тебе саме в цьому місці в туалет потягнуло?
Хлопці зітхнули з полегшенням, та попри це юнак відповів кисло:
Краще б не тягнуло. Краще б додому дотерпів, сьогоднішній ранок він запамятає на все життя.
Отже, ви знайшли тіло випадково, констатував Єгор.
Досі навіть натяку на усмішку.
Угу, погодилися хлопці.
Ви бачили когось? Якихось людей, уточнив оперативник, розжовуючи жуйку зі смаком кавуна. «Хоч орбіт замість цигарок».
Нікого взагалі не бачили. Хіба в центрі трохи людей було й біля вокзалу, а вже ближче до цього місця хлопець в окулярах заперечно похитав головою.
Були якісь машини? запитав опер.
Пацани перезирнулися.
Машини були, стенув плечима той, що без окулярів. Але ми на них не звертали уваги.
Ясно, зітхнув Єгор. А де ви живете?
У Білій Криниці.
Кирях присвиснув:
То вам ще пів дня йти! Хлопці, ото ви гарно погуляли, зареготав. Вас що, ніхто забрати не може?
Посеред ночі? скривився хлопець без окулярів.
Ну гаразд, оперативник все ще реготав, відтак прикликав патрульного, завданням якого наразі було відганяти зацікавлених роззяв, якщо такі зявлятимуться.
Зганяй, завези цих двох додому. І відразу назад, зрозумів? наказав колезі, відтак звернувся до малих, що завмерли, не вірячи своєму щастю нарешті відпускають. Ба більше, їх на справжній поліцейській машині везуть додому. Сусіди побачать заздритимуть! Ось вам наші номери телефонів, написав на листочку в блокноті, вирвав та простягнув хлопцеві в окулярах. Якщо щось згадаєте, обовязково дзвоніть. Зрозуміли?
Хлопці покивали головами.
Запиши їхню адресу та номери телефонів, потім віддаси мені, наказав тим часом Єгор патрульному. І хлопці, з міста нікуди не виїжджати. Вам ясно?
Ясно, з готовністю знову закивали обидва.
Понад усе їм хотілося опинитися нарешті вдома. Хай навіть отримають на горіхи від батьків за те, що так надовго затрималися. Головне поліція відпустила.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 07:15
Ммм Панкейки, здивувався.
Артем ліниво забрів на кухню. Волосся на голові після сну стояло сторч, правицею він тер заспані очі, у лівій тримав мобільний. Чоловік зявився в спідній білизні. Власта озирнулася саме діставала з шафки кленовий сироп. Мимоволі вона кинула погляд на його добряче відрослий живіт попри спроби схуднути Артем останнім часом досягнув протилежного ефекту. Самій же патрульній навпаки завдяки ФІЗО[5] та коригуванню свого харчування вдалося позбавитися тих кількох зайвих кіло, що її завжди дратували. Електричний чайник закипів й вимкнувся.
Сідай, зараз зроблю чай, Власта усміхнулася, поставила пляшечку зі сиропом на стіл поряд із паруючими млинцями.
Артем ковтнув слину аромат на кухні стояв божественний. Живіт забурчав, натякаючи на голод. Чоловік опустив очі на свій живіт, і його обличчя враз спохмурніло.
А де звична вівсянка? поцікавився, підсовуючи до себе тарілку зі сніданком.
Вирішила зробити тобі сюрприз, стенула плечима Власта. Її обличчям пробігла тінь підозри. Врешті не завжди ж снідати позбавленою смаку вівсянкою.
Вона приготувала чай у двох невеличких горнятках й взялася за сироп.
Мені не потрібно, Артем затулив свою порцію долонею.
«Так і є, прокинувся не в гуморі».
Власта кивнула й додала сиропу тільки до своїх млинців. Мовчки поставила на стіл пляшечку їй здалося, надто гучно в несподіваній тиші.
Багато борошна додавала? ніби ненароком поцікавився він.
Не дуже. Намагалася по мінімуму, збрехала.