Опра.
Це так немислимо. І несподівано.
Раптом я уявив, як у неділю зявляюся на ВІП-паркінгу у своїй старій, геть розбитій «Тойоті». Сором Якби лишень я міг придбати гарненький маленький Range Rover 4 х 4, про який мрію певний час. Він трохи забруднює повітря, але такий класний.
Це принаймні мене позиціонуватиме Гаразд, я зможу позичити авто або ж припаркуюся подалі та прийду пішки.
Аль Капоне застрибнув на стіл поруч зі мною.
Відчувалося наближення грози, але грому не чутно. Перші блискавки безгучно пронизували небо.
Дзвінок у двері змусив мене здригнутися.
Я нікого не чекав. Можливо, посилка?
Я відчинив і здивувався, опинившись перед двома незнайомцями.
Один із них, кремезний і огрядний, мав велику голову, недружній погляд з-за окулярів у металевій оправі, густі брови, сивіюче трохи розпатлане волосся, темний потертий костюм. У другого, темношкірого з невеликим черевцем і сивуватим волоссям, вигляд був трохи лагідніший; на ньому була куртка і джинси. Обом було за пятдесят, обидва виглядали зневіреними. Від них сильно тхнуло тютюном.
Вони привітались і показали свої бейджі.
Роберт Коллінз, промовив скрипучим голосом кремезний з недбалою зачіскою. ФБР.
Ґленн Джексон, сказав чорношкірий, намагаючись усміхнутися.
Вони не були схожими на агентів ФБР, яких створила моя уява. Яких я описав у своїх романах.
Я машинально мовчки кивнув, питаючи себе, чого судовій поліції треба від мене.
Ви Тімоті Фішер? запитав перший, насупивши кущуваті брови.
Так. Тобто це мій творчій псевдонім.
У мене несподівано виникло враження, що я пірнув в осердя одного зі своїх детективних романів, моя плодюча уява одразу підказала сценарій-катастрофу, який я був здатний вибудовувати, потрапивши у незвичні ситуації. Вбивство на Гавайях, відбитки, які я випадково залишив на місці злочину, опинившись у невдалому місці в невдалий момент; я вже бачив, як мене помилково звинувачують і увязнюють, доки ведеться слідство: передача Опри безслідно кане Доведеться позичати гроші, щоб найняти адвоката, і марно намагатися довести свою невинність за обвинуваченням
Нам потрібні ваші послуги
Мої послуги?
Так, промовив кремезний, який, попри владний вигляд, почувався не дуже комфортно.
Як це мої послуги?
Ми хотіли б представити вам один проєкт, сказав високий чорношкірий, менш напружений порівняно зі своїм колегою.
У нього був низький мякий, майже солодкавий голос.
Я ледве втримався від сміху.
Але я ж усього-навсього романіст.
Так, ми знаємо.
Навіть поза такою бентежною пропозицією в їхній поведінці звучала якась фальшива нота, немовби вони самі не вірили в те, про що просили.
Я трохи повагався.
Перепрошую, та чи я міг би ще раз поглянути на ваші бейджі? Мені прикро, але я не встиг їх роздивитись.
Вони сердито глипнули один на одного і мовчки виконали моє прохання.
Бейджі видались мені справжніми, та хіба я міг про це судити?
Чи не могли б ви розповісти трохи більше?
Ні, це буде складно. Найкраще буде, якщо ви поїдете з нами. Ми привеземо вас до людини, якій доручено цю справу, й вона краще за нас пояснить, про що йдеться.
У голові майнула думка, що мені лестять. Чи міг би я у якомусь романі уявити історію, що була б випадково подібною до нинішньої ситуації? Невже ФБР бачить якусь користь від можливого застосування моєї уяви романіста?
Гаразд, чом би й ні? Я зможу бути вільним починаючи з наступного понеділка.
Роберт Коллінз, високий, кремезний непричесаний чоловяга, похитав головою.
Ні. Це терміново, потрібно їхати просто зараз!
Це дуже важлива справа, сказав Ґленн Джексон.
На відміну від блукаючого погляду колеги, в його очах було помітно бажання заспокоїти й переконати.
А це далеко звідси?
Будемо там приблизно за годину.
Я завагався, поглянувши на них.
Що мені було втрачати? Мій курс media training розпочнеться не раніше як завтра Зрештою, це знову-таки досвід, який міг би збагатити зміст наступного роману.
Окей.
Пару хвилин, щоб поставити свіжу воду для Аль Капоне та зачинити будинок, і я вже на задньому сидінні «Бюїка», в якому нестерпно тхнуло тютюном.
Він рушив до Квінз-бульвару, піднявся по 108-й вулиці, повернув на Джевел-авеню, якою проїхав до озер, обрав розвязку на Гранд-Сентрал-парквей, опинившись на вулиці зі швидким рухом, помчав просто на північ.
Він рушив до Квінз-бульвару, піднявся по 108-й вулиці, повернув на Джевел-авеню, якою проїхав до озер, обрав розвязку на Гранд-Сентрал-парквей, опинившись на вулиці зі швидким рухом, помчав просто на північ.
Дорогою агенти не зронили ні слова. Роберт Коллінз мовчки вів авто. Ми минули тенісні корти Флашинг Медоуз і поїхали вздовж затоки, що праворуч від нас. Кількома хвилинами пізніше авто заїхало за загорожу аеропорту «Ла Ґуардіа» і зупинилося перед захисним барєром подалі від терміналів. Коллінз похапки показав свій бейдж поліцейському на посту, який начебто його впізнав, і машина заїхала просто на бетонний майданчик перед ангаром.
Стривайте, куди ми їдемо?
Не турбуйтеся, заспокоїв Ґленн Джексон, обернувшись до мене з доброзичливою усмішкою. Ми прибудемо менш ніж за годину, обіцяю.
Ми пройшли перед широко розчиненим ангаром, де стояли невеликі реактивні літаки. Авто зупинилося трохи далі, за кілька метрів від гелікоптера.
Ми полетимо на гелікоптері?
Політ дуже короткий, не хвилюйтесь, сказав Джексон.
Стривайте Голова запаморочилась, я ніколи туди не сяду!
Страх висоти завжди хвилею затоплював мене і був неконтрольованим. Справжнісінька фобія. Одного разу після прогулянки з друзями в Скелястих горах я опинився паралізованим на стежці, що йшла над прірвою. Мене заполонило жахливе бажання долілиць лягти на землю й не рухатись; водночас я відчував cвоєрідний парадоксальний потяг до порожнечі. Щось неймовірне.
За відсутності контакту з землею голова зовсім не паморочиться, холодно, з дрібкою зневаги кинув Роберт Коллінз, навіть не намагаючись зустрітися зі мною поглядом у дзеркалі заднього огляду.
Я втримався від зауваження, що, окрім запаморочення, перспектива польоту на гелікоптері у небі, яке перетинали блискавиці, видавалася мені особливо небезпечною.
Ґленн Джексон обернувся до мене з теплою усмішкою:
Довіртеся нам.
Я глибоко вдихнув, змушуючи себе розслабитись, і усміхнувся у відповідь.
Як не дивно, думка про те, що я вперше полечу на гелікоптері, збуджувала Я, напевно, набитий парадоксами.
Ми вийшли з автівки.
Назовні виникло враження, що небо серед ясного дня перефарбували начорно. У сухому, насиченому електричними розрядами повітрі відчувався чуттєвий запах керосину. Пахло пригодами.
З гострим присвистом закрутився ротор. Ідучи до гелікоптера у супроводі двох агентів ФБР, я раптом відчув незвичне для себе відчуття власної важливості.
3
Куди, власне, ми летимо?
Гелікоптер жваво летів на південний захід, залишаючи океан ліворуч. Навсібіч крізь засклені вікна кабіни пілота відкривалася просто неймовірна панорама, і я справді не відчував звичного запаморочення.
У Форт-Мід, поблизу Вашингтона, сказав Джексон.
У НАБ?
Форт-Мід армійська територія, відома тим, що там розміщується Національне агентство безпеки, воно стало знаменитим, коли колишній агент ЦРУ виявився викривачем. Едвард Сноуден оприлюднив на весь світ інформацію, що воно шпигує майже за всіма, включаючи підприємства й окремих осіб у країнах-союзницях США.
Ні, в іншу установу, але на тій самій території.
Гелікоптер справді обійшов таку впізнавану будівлю НАБ, величезний блокгаус з чорного скла, який показували по всіх каналах під час славнозвісної справи, і, нарешті, приземлився на майданчику, який нагадував радше розлогий парк з високими деревами, ніж територію військовиків. Пілот вимкнув мотор, і на борту запанувала тиша. Коллінз, який упродовж усього польоту на мене навіть не глянув, відчинив дверцята, і ми вийшли.
Неподалік від нас перед купою дерев велике панно з лакованого дерева повідомляло білими літерами:
Армія Сполучених Штатів
Форт-Мід
Закрита зона
Що агенти ФБР могли робити на території армії?
Я йшов за двома агентами до невеличкого будиночка, що стояв в оточенні дерев і скидався радше на деревяний барак, ніж на офісне приміщення.
У мене несподівано виникло дивне відчуття, враження дежавю. Деревяна споруда Біла, трохи зблякла фарба Дерева навкруги
Минуло кілька хвилин, перш ніж я встановив джерело цього враження: в одному з моїх детективів, у сьомому романі, герой був біологом, який усамітнився в хатині, щоб вивчити численні елементи розслідування, що його він намагався здійснити.