Аліса Ждан подала новину під соусом великодушності та смирення: «Українське кіно треба розвивати, особливо такі цікаві, але не популярні в нас жанри. Тому я погодилась на гонорар, закладений у бюджеті фільму Час лікує Я професійна акторка, і мої особисті переживання ніяк не вплинуть на роль та стосунки в знімальній команді»
Надя слухала інтервю й дивувалась: така різка зміна поведінки не віщувала нічого хорошого. А Соломії наче й байдуже до всього. Жінка стала мовчазною й задуманою.
Надя вже почала хвилюватись. У своїх відеозверненнях Соломія іскрила радістю, щастям та зáхватом, але щойно вимикала камеру наче впадала у ступор. Такі різкі перепади настрою можна було пояснити «завязкою», але Надя занадто добре знала подругу. Соломія могла не пити місяцями й бути в стабільному емоційному стані. То було щось інше.
Соломіє, можна з тобою поговорити?
Відколи тобі потрібен дозвіл?
Соломія продовжувала дивитися на дощ за вікном, механічно помішуючи лате. Кафе з його теплою та затишною атмосферою видавалось Наді найкращим місцем для душевної розмови, але Соломія явно не горіла таким же бажанням.
Що з тобою?
А що зі мною?
Соломія перевела погляд на подругу, зобразивши на обличчі максимальне незадоволення, але Надя не збиралася відступати.
Ти на себе не схожа. Похмура, замкнута. Усе йде краще, аніж можна було мріяти, а ти не задоволена.
Я застрягла.
Тобто?
Текст не йде, і я не розумію чому.
То розкажи, може, щось пораджу.
Соломія голосно вдихнула. Ніколи не розповідала, над чим працює, вважала це поганою прикметою, але конкретно зараз їй нічого втрачати. Відчувала, навіть була певна: якщо не закінчить цієї книжки не зможе написати нічого іншого. Блок у тексті перетворився на блок у її мозку.
Надпивши лате, Соломія почала переказувати Наді сюжет роману, спостерігаючи за виразом її обличчя. Подруга слухала захоплено, але вже десь від середини її настрій змінився спочатку здивуванням, тоді ледь прихованим розчаруванням.
Соломія змусила себе закінчити розповідь і вичікувально подивилась на подругу.
Міє тільки не ображайся Нащо ти вбила Кіру?
Як нащо? Так задумано. І щоб покарати Лєру.
Лєру можна покарати, навіть якщо особливо якщо Кіра виживе. Але після її смерті зовсім не цікаво, що буде далі і хто як розплатиться за свої гріхи. Принаймні мені зовсім не цікаво. Кіра стільки пережила, ще й умерла Хепі-енду і справедливості не буде так чи так
Ти маєш рацію Соломія із завмиранням серця прислухалась до власних відчуттів: спиною пробіг легкий холодок, у животі приємно скрутило, вона побачила Фінальну сцену в лікарні я написала гарно, чудово-сльозливо, але насправді вона до неможливого абсурдна, жодне рішення Тараса не буде правильним Кіра повинна жити й отримати винагороду за всі страждання. Дякую.
Соломія стисла Надину руку, аж та скривилась, і, підхопившись із крісла, метушливо зібрала свої речі.
Я закінчу книжку ще до початку зйомок.
За місяць?
Так. Третина вже написана. Я сьогодні ж реанімую Кіру і я це бачу Бувай.
Усю дорогу додому Соломія намагалась не тиснути на газ. Серце калатало, вона тремтіла від збудження, а перед очима зявлялися нові лінії історії. Мала б із собою ноутбук припаркувалась би на першій же вуличці й почала б писати.
Соломія влетіла у квартиру, увімкнула ноутбук, тремтячими пальцями відкрила файл із текстом і завмерла перед екраном. Піднесено-нервове збудження змінилося страхом. А якщо, попри бажання, не зможе? Стільки часу не писала, днями сиділа й не могла скласти жодного притомного речення. Але ж тепер усе інакше, тепер вона нарешті розуміє, у чому проблема, і знає, як її виправити. Треба тільки почати спочатку.
Набраний у ворді текст Соломія читала й редагувала майже дві години. Захопилась, наче читала чуже, і знову завмерла перед останньою крапкою. Історія кликала, вимагала продовження та справедливості.
Соломія, усміхнувшись, почала набирати продовження. То буде вперше, коли її книжка відповідатиме всім шаблонам класичного любовного роману.
* * *Зйомки запланували на початок жовтня, як і було описано в романі.
Соломія, відірвавшись нарешті від ноутбука, приїхала оглянути змонтовані в павільйоні кімнати. Пройшовши в глиб приміщення, жінка пошкодувала, що легко одягнулась. Надворі буяло бабине літо, а в павільйоні з губ зривалися ледь помітні хмаринки пари, ще й крізь тонку підошву мокасинів добре відчувався холод плитки.
Зйомки запланували на початок жовтня, як і було описано в романі.
Соломія, відірвавшись нарешті від ноутбука, приїхала оглянути змонтовані в павільйоні кімнати. Пройшовши в глиб приміщення, жінка пошкодувала, що легко одягнулась. Надворі буяло бабине літо, а в павільйоні з губ зривалися ледь помітні хмаринки пари, ще й крізь тонку підошву мокасинів добре відчувався холод плитки.
Із дальнього кутка луна доносила голоси, і Соломія насупилась. Хотіла зустрітись із Денисом на самоті, а він привів компанію.
Хоч як тихо Соломія намагалась рухатися, ляпання її мокасинів об плитку почули і голоси затихли. Підходячи ближче, жінка збилася з кроку й сама себе вилаяла за незрозумілий страх. Пальці на руках захололи, аж стерпли, а це у її випадку було найгіршим виявом поганого передчуття.
Усе добре усе добре, я просто змерзла усе чудово
Доброго ранку, Соломіє. Радий тебе бачити.
Щиру усмішку Дениса Кіщука не змогла сховати навіть густа борода, яку Соломія була певна молодий режисер виплекав для солідності. Жінка ледве розтягнула уста, щоб усміхнутись у відповідь. Погане передчуття лише посилилось, а присутність Романа Звягівського зайвий раз переконала її, що щось піде не так.
Доброго ранку, Денисе. І я рада. Надя написала, що кімнати вже готові, і я дуже хочу подивитись. А де вона сама?
Пізніше приїде.
Соломії здалось, що Денис чогось не договорив. Усередині знову тенькнуло, і Соломія повернулася до Романа, уважний погляд якого, здавалося, вже пропік у ній дірку.
Вітаю, Романе. Як вам у нас? Ще не знудились?
Ні, що ви. Дякую за турботу. Люкс у «Нобілісі» чудовий, я два дні почувався справжнім князем.
Рада за вас. Але до розкоші ви й так звикли. Треба було пожити в якомусь задрипаному гостелі, щоб кріпаком себе відчути. Це був би набагато корисніший досвід.
Соломія зчепила руки, розтираючи пальці, але нічого не допомагало. Надмірна, зосереджена на ній увага Романа наче огортала її сверблячим коконом, і жінка за всяку ціну хотіла її позбутись. Несподівано чоловік усміхнувся.
Мені подобається ваше почуття гумору.
О! То у вас буде багато можливостей відчути його на собі.
Денис кашлянув, привертаючи її увагу. Соломія аж надто різко розвернулась до нього. Не так зовнішній, як внутрішній холод почав виходити дрібним тремтінням.
Поки ви розмовляєте, я подивлюся кімнати.
Щось тепле опустилося Соломії на плечі, огорнуло хмаркою дорогих чоловічих парфумів, і жінка, оглянувшись, зі здивуванням зрозуміла, що то Роман віддав їй свій піджак.
Ви змерзли.
Дякую, але не варто було. Я походжу й зігріюся.
Почекай, Соломіє. Пізніше походиш. Я хочу, щоб ти подивилася, де ми будемо фільмувати сцени біля маєтку й у лісі.
Внутрішній холод посилився настільки, що Соломія мимоволі поправила піджак, закутуючись у нього.
Так наче ж давно узгоджено
Ми змінили одну з головних локацій. Дивись.
Пальці не слухались, коли Соломія брала файл зі світлинами. Вона впізнала місцевість, заледве поглянувши на першу. Файл висковзнув, і світлини розсипались на підлогу.
Вибач але Нéслухів?.. Чому? Ми ж планували Стрийський парк.
У парку й так будуть зйомки. Денис схилився й почав збирати світлини. Треба, щоб локації відрізнялись. Крім того, садиба Дідушицьких пасує ідеально. Там гарний будинок, а все потріскане й обсипане замалюємо на компютері. Ще там чудовий дендропарк, а в дальньому кутку справжні хащі, ще й ставок на території. А по сусідству двозірковий готель, власник якого любязно погодився надати нам приміщення для зйомок сцен у нічному клубі. Усі зручності в одному місці. На території садиби й біля будинку відзнімемо всі костюмовані епізоди на природі, маємо впоратися за тиждень, план чітко прописаний і вписується в бюджет, а вже потім у місті й тут решту. Павільйон завжди на місці, а натуру треба ловити, поки погода дозволяє. Буси з технікою, костюмами і трейлери поїдуть завтра, а ми всі у середу
Соломія слухала Дениса мов крізь густий туман і майже не дихала. Повернутись у місце, що було її особистим раєм і пеклом одночасно ось про що її погане передчуття. Доля карає її за те, що десять років не відвідувала могили батьків і дідуся з бабусею
О, Надя приїхала
Соломія надривно вдихнула, повертаючись у реальність, і подивилась на Дениса. Його голос, тон, те, як він почав скручувати в рулончик файл зі світлинами Усе ще перемагаючи шум крові у вухах, Соломія перевела погляд на Романа брови в чоловіка на мить злетіли вгору, вуста стислись у тонку риску, очі примружились Цокіт підборів нарешті змусив жінку обернутись.