Якщо ж тітонька випадково опинялася за столом багатих родичів, то для неї постійно чогось не вистачало: торт, канапки або чайні ложечки закінчувались якраз перед Бронею; для неї ніколи не знаходилось крісла, і в той час, як решта гостей поважно гріла сідницями стільці з гарнітуру, цьоця Броня тулилась на якомусь приставному ослінчику ледь не під столом і неодмінно на відшибі; в автомобілі для неї також ніколи не залишалося місця: «Москаль до Берліна пішки зайшов, зауважували родичі, то невже для тітки від центру міста до Сихова аж така далечінь?» Здавалося, близькі їй мстили за те, що вона не така успішна, як вони
Проте цього разу Бурозубка до кухні не дійшла, бо Пасьона почала припрошувати її до столу. І тітка розгублено закліпала очима. А ще коли Орчик силоміць потягнув її за руку до гостей, то вона почала пручатися:
Облиш, дитинко! Я собі тут у куточку перекушу.
Але гості підбадьорливо загукали:
Ходімте до нас, цьоцю! Ви завше гордуєте нашим товариством. Воно й зрозуміло: пані вчительці не пристало пити з якимись крамарями, які ледве розписатися вміють. Але вже ради Орчика пошануйте наше товариство!
Тітка несміливо присіла скраєчку, а в її очах було помітне хвилювання. «Може, я щось не так зробила у минулий раз? розмірковувала Бурозубка. Певно, тарілками голосно калатала? А, може, на кухні сталася крадіжка, і племінниця не дорахувалася якоїсь виделки?»
Тим часом Орчик вручив Бурозубці свого улюбленого гномика. Це була нова іграшка, куплена татом за компенсацію набожного дядька, собака якого так злякала його синочка. Батьки навіть придумали цілу легенду. Мовляв, це той самий гномик, якого пошматував песик. Але його реанімували, поклали і лікарню на операцію і тепер він знову, як новий!
Тітонька посадовила дітвака на свої коліна, поцілувала в лобик і почала розповідати казочку: «Як ударив Байда з лука та царя між вуха, а царівницю у потилицю!» Схоже, що до інших в неї не було діла. Але родичі не могли цього допустити.
Операцію із вшанування тітоньки розпочала Ледьжива у штанах-облипунчиках й із нарощеними нігтями на пальцях рук:
Дорогі ви наші цьоцю, як ваші справи? запитала з підкресленою увагою Ледьжива.
Від такої уваги тітка розгубилася, але треба було щось відповідати.
На пенсію нещодавно вийшла, кинула знехотя.
Та ви що! вигукнула Ледьжива. В це важко повірити, адже ви так молодо виглядаєте, більше тридцяти вам не даси Коли б вам ще полакувати нігті на рожево, то у вас би закохалася половина міста. Повірте мені: у вас ще все попереду!
Брехня! не погодилася із Ледьживою цьоця. Ти ще надто молода і мало хлопів знаєш. Моя колега-математичка замолоду навіть вдома ходила на високих підборах і носила платтячко, а чоловік все-таки проміняв її на сусідку в халаті й у тапках з трьома дітьми
І таке буває, чемно погодилася Ледьжива, але ж мова не про вашу колегу. У вас, дорогі ви наші цьоцю, все ще буде добре. Але для цього ви повинні
Нічого і нікому я не повинна, відразу наїжачилася Бурозубка.
Ви мене неправильно зрозуміли, лебеділа біля цьоці Ледьжива. Я лише хотіла сказати, що вам необхідно бути впевненішою, мати завищену самооцінку
А ти чула приказку «Як не пиріг, то й не пирожися»?
Це придумали совки
Припустимо, я совок, то що мені піти в садочок і наїстися хробачків? не вгавала стара панніца.
Нічого і нікому я не повинна, відразу наїжачилася Бурозубка.
Ви мене неправильно зрозуміли, лебеділа біля цьоці Ледьжива. Я лише хотіла сказати, що вам необхідно бути впевненішою, мати завищену самооцінку
А ти чула приказку «Як не пиріг, то й не пирожися»?
Це придумали совки
Припустимо, я совок, то що мені піти в садочок і наїстися хробачків? не вгавала стара панніца.
Ну що ви, цьоцю! Я веду до того, що нічого неможливого не буває, і що людина завжди має перед собою ставити високу планку, лепетала колишня купчиха. Наприклад, Софі Лорен Бачите, ким стала?
І що ж ця Лорен, зробившись кінозіркою, уже й до туалету не ходить? Чи, може, пукає ароматом троянд? запитала зухвало цьоця.
Наморщивши ніс, Ледьжива почала пригадувати, що в таких випадках рекомендував Карнегі. «На світі існує лише один спосіб отримати перемогу в суперечці це ухилитися від неї», радив цей американський вчений. Потрібно було негайно передати цьоцю в інші руки. І Ледьжива підморгнула до Кацапулі.
Перехрестившись нишком для відваги, Кацапуля присіла біля цьоці і повела з нею поважну річ.
Нормальні люди уже давно перейшли на побутову електротехніку: наприклад, пральку, сокодавку та кавомелку на струмі, виголошувала цивілізаторським тоном туалетниця, наче здогадуючись, що тітонька вдома коржі розкачує звичайною пляшкою з-під львівського оцту (качалка розкололась давно). Лише я пасу задніх, ніяк не можу визначитись, яку пральну машину придбати? Дорогі ви наші цьоцю, ви мудра жінка, як ви скажете, так і буде: що мені купити «Індезіт» чи «Елджі»?
Це ваші проблеми, всміхнулася Бурозубка. Ну, що я вам пораджу, коли сама перу вручну, так що іноді не маю часу перекусити
То покличте швидку службу з ресторану «Сивка-Бурка», зраділа Кацапуля, що у неї появився привід засвідчити своє піклування тітонькою. Такі гарні хлопці, ввічливі, супчик і котлети принесуть аж до вашого порога, коли їм звелите
Але ж не за «спасибі» принесуть, пробурчала Бурозубка.
Проте майже задарма, запевнила Бурозубку ця бізнес-вумен. Двадцять пять гривень на день
Га-га-га, мені таких грошей не заробити
Кацапуля гучно випустила з легень повітря, наче зливала воду у своєму біотуалеті.
Дорогі ви наші цьоцю, любязно процідила вона крізь зуби, тема нашої розмови не про те, де і як заробити, а про те, як у нас про зручність клієнтів дбають
Про свою кишеню дбають, позіхнула тітонька.
«Незговірлива зараза», подумала Кацапуля і, озлоблена тітчиною нецеремонністю, відступила.
З балкона, після перекуру до кімнати увійшли чоловіки.
Тітка Броня! вигукнув Сипонький, загледівши родичку, і поцілував їй руку.
Бурозубка знітилася. Бо власник магазину старого одягу, як крокодил, не умів повертати голову ліворуч чи праворуч, щоби удостоїти поглядом бідноту, не згадуючи вже про те, щоби зігнути перед тіткою коліно. Тож його галантність вона сприйняла за приховане глузування.
Вам шампанського чи горілки? запитав у неї Пасьоний, догідливо нахиливши пляшку над її фужером.
Мені б водички мінеральної, прошепотіла Бурозубка.
У водичці бульбашки, стримав руку Пасьоного Сипонький. А мій постійний клієнт, який працює в морзі, каже, що від них буває ранній склероз, почав він застрашувати тітоньку. Зате в алкоголіків, стверджує цей чоловік, судини мозку залишаються еластичні, наче в немовляти!
Видко, слова директора крамниці старого одягу переконали тітку, бо вона сказала:
Тоді налий мені шампанського
Це шкідливе вино, швидко зіпєтеся! знову не схвалив тітчиного вибору Пасьоний. Тільки горілочки! Екологічно чистий продукт. І голова від нього не болить.
То навіщо запитуєш, якщо і так усе робиш по-своєму? промимрила Бурозубка, розмірковуючи, чим би закусити? Бо порція горілки, яку так щедро із чужої пляшки їй налив пан Сипонький, потребувала міцної (мясної) закуски. Але Кацапуля, бажаючи усім заманіфестувати, як вона дбає про цьоцю своєї подруги, кивнула на салатницю з маринованою кукурудзою.
Дякую, я не голодна, покривила душею тітонька. Вона боялася, що в тарілці зовсім не залишиться місця для риби чи ковбаси. Бо якщо покласти їх поруч із продуктом угорської фірми «Хунгаро фрукт», то вони, змішавшись із ним, перетворяться на неестетичну купку. На жаль, Кацапуля цього не розуміла, а сказати їй про це відкритим текстом тітонька не відважувалася: виховання не дозволяло.
Побачивши, що глуха до її протестів Кацапуля таки зачерпує кукурудзу ложкою, як екскаватор своїм ковшем пісок, Бурозубка спробувала її зупинити:
Голубонько, я не люблю кукурудзи
То ви себе, дорогі наші цьоцю, просто обкрадаєте, скорчила трагічну міну Кацапуля, впевнена, що Бурозубка соромиться їсти в чужому для неї товаристві. Адже в кукурудзі всякі вітаміни, і хто їх вживає
У того ніколи не випаде зубний протез гірко пожартувала тітонька.
Але ж, тітонько, цей салат готувала я! Ви не хочете мого салату?
Ну, якщо ти, то спробую трішечки.
Кукурудза це корисно! примовляла приятелька племінниці і запопадливо наклала на тарілку тітки Броні маринованої кукурудзи, так із півпуда. Ця доза неабияк обурила Бурозубку.
«Що я курка!? образилася вона, але змовчала. Заливне чомусь мені не пропонуєш»
Ледве осиливши кукурудзу з крабовими паличками, тітка таки почала допоминатися заливного. Бо колись чула від лікарки у школі, що в старших жінок здебільшого суглоби потребують змазки, і в цьому випадку желатин йде їм на користь. Тож простягнула руку до тарелі із заливним язиком.
Пробачте, але ви дама елегантного віку, зауважила Кацапуля. Вам, либонь, не можна жирного, копченого, соленого й перченого.
А заливне взагалі їсти нездорово, зауважив і гендляр Сипонький. Я, наприклад, вживаю виключно полядвицю, варене мясо, свіжий сир, болгарський перець, банани, апельсини, оливки. А вранці дуже корисно зварити кашу, додати до неї курагу, родзинки, грецькі горіхи, цивілізував тітку купчина.
Його поради так образили стару діву, що вона дала волю викидам гніву. Так болотяний газ, вивільняючись із дна водойми, супроводжується виверженнями трясовиння. Дарма, що Орчик дотягнувся до тарелі з печенею і невмілою дитячою рукою намагався покласти перед тіткою найвизначніший шматок.
Коли ви, нарешті, перестанете навязувати мені свою думку, коли припините насміхатися наді мною? крикнула тітонька, зірвавшись з місця. І яке ваше діло, що мені їсти, пити, в чому ходити і як жити!? Чи не забагато від мене хочете!? Якщо не сприймаєте мене такою, яка я є, то ідіть ви всі під три чорти!
І, пообіцявши, що її ноги ніколи не буде у цьому домі, тітонька покинула елітне зібрання.
Господарів і гостей настільки здивував гнівний спіч літньої дами, що вони надовго замовчали. Бо досі були впевнені, що Бурозубці глибоко начхати на те, що про неї думають близькі люди. Вони навіть не здогадувалися, що Бронька може бути такою горючою, вибуховою й легкозаймистою. І відчули себе негідниками. Але, щоб позбутися цього неприємного відчуття, почали обурюватися її вчинком.
Не розумію, чому цьоця нагнівалася? першим озвався Пасьоний. Ми ж із неї порошинки здували!