Морда кролика може символізувати родючість і позитивне мислення.
Змії можуть символізувати небезпеку. Людина, яка бачить змій, може відчувати, що її обманюють або зраджують, а ще боятися невідомого. Крім того, змії розглядаються як фалічний символ і стосуються неприйнятного або забороненого сексу.
Якщо людина бачить гусениць на останній картці в тесті, це свідчить про перспективи розвитку та усвідомлення того, що особистість постійно змінюється та еволюціонує.
Візуальне сприйняття
Людські істоти сприймають інформацію органами чуття, зокрема вухами, носом та очима. Ці органи частина сенсорних систем, які оброблюють інформацію та надсилають сигнали до мозку. Дослідники візуального сприйняття намагаються розібратися, як інформація, що надходить від органів чуття, формує процес сприйняття. Іншими словами, психологи прагнуть пояснити, чому, наприклад, ми бачимо стілець, увімкнувши світло в кімнаті, або сприймаємо певним чином звук, уловлюючи звукову хвилю. Серед психологів досі немає єдиної думки щодо залежності сприйняття від інформації, що надходить від подразників. Дві основні теорії щодо сприйняття інформації людиною низхідна і висхідна обробка інформації мають завзятих прихильників у психологічній спільноті.
1970 року психолог Річард Ґреґорі розробив теорію про конструктивне сприйняття: у свідомості людини, яка дивиться на обєкт, виникають гіпотези на основі попередніх знань. Здебільшого такі гіпотези правильні.
Низхідна обробка інформації базується на розпізнанні образу та використанні контекстуальної інформації. Наприклад, за намагань розібрати чийсь поганий почерк людині простіше зрозуміти ціле речення, ніж кожне окреме слово значення інших слів допомагає їй збагнути контекст.
На думку Річарда Ґреґорі, близько 90 % інформації, що сприймається оком, утрачається, перш ніж дійти до мозку. Мозок конструює сприйняття реальності на основі попереднього досвіду. Сприйняття передбачає активну перевірку гіпотез, що забезпечує логічність інформації, переданої органами чуття. Коли сенсорні рецептори людини отримують інформацію з довкілля, вона поєднується з інформацією про світ, здобутою завдяки колишньому досвіду.
Куб Неккера використовується для ілюстрації та підтримки теорії про низхідну обробку інформації. Куб доводить, що хибні гіпотези призводять до помилкового сприйняття візуальних ілюзій.
Якщо втупитися очима в перехресні лінії куба, можна завважити, що його грані перевертаються. Таким чином цей фізичний обєкт є нестабільним і створює два варіанти сприйняття.
Прихильники теорії низхідної обробки інформації стверджують, що причиною двох варіантів сприйняття є те, що мозок виробив дві однаково правдоподібні гіпотези на основі даних, отриманих від сенсорних систем, та попереднього досвіду і не може обрати основну.
Куб Неккера
Не всі психологи вважають доречним розглядати низхідну обробку інформації щодо інтерпретації візуальних подразників. Психолог Джеймс Ґібсон не погоджується з теорією про перевірку гіпотез і стверджує, що сприйняття інформації більш безпосереднє. На думку Ґібсона, людина може сприймати світ абсолютно безпосередньо, бо має у своєму оточенні вдосталь інформації. Згідно з теорією Ґібсона про висхідну обробку, отримана інформація цілком детальна та не піддається жодній інтерпретації чи обробці. Ілюстративний приклад на підтримку теорії: перед очима пасажира потяга, що мчить із шаленою швидкістю, розташовані ближче обєкти проминають швидше, ніж віддалені. Відстань до віддалених обєктів оцінюється на основі відносної швидкості їхнього руху. Відповідно до висхідної обробки інформації (або управління даними), сприйняття починається від подразника та може бути проаналізованим в одному напрямку проста оцінка необроблених сенсорних даних, що лежить в основі подальшого, більш ускладненого аналізу.
Візуалізація з останнього вагона потяга
Працюючи з пілотами і досліджуючи тему глибинного зору під час Другої світової війни, Джеймс Ґібсон дійшов висновку, що сприйняття поверхонь відіграє важливішу роль, ніж сприйняття глибини або простору, тому що властивості поверхонь дозволяють розрізняти обєкти. Ґібсон стверджував, що частиною сприйняття є усвідомлення функції обєкта: скажімо, чи можна на обєкт сідати, чи можна його кидати або нести.
Під час роботи в авіації Ґібсон виявив так звані схеми оптичного потоку.
Наближаючись до посадкової смуги, пілот бачить нерухому точку, до якої прямує, тоді як решта візуального оточення, здається, віддаляється від точки. Ґібсон переконував, що схеми оптичного потоку можуть забезпечити пілотів безпомилковою інформацією щодо швидкості, напрямку руху та висоти літака. Виходячи з концепції про схеми оптичного потоку, Ґібсон доповнив теорію про висхідну обробку інформації, виділивши три основні складові.
Оптичне поле з інструкції для посадки
Якщо в оптичному полі немає змін або потоку, положення людини, яка сприймає інформацію, є статичним. За наявності змін або потоку людина рухається.
Оптичний потік виходить із певної точки або прямує до певної точки. Людина, яка сприймає інформацію, може визначити напрямок руху відповідно до його центру: якщо потік прямує до певної точки, людина віддаляється від неї; якщо потік прямує з певної точки, людина рухається в її бік.
Коли ми рухаємо очима, головою або пересуваємося, обєкти навколо починають рухатися, зявляючись і зникаючи з нашого поля зору. Саме тому перед нашими очима рідко виникають статичні картинки.
Із наближенням людини до обєкта текстура цього обєкта розширюється, стає чіткішою, а з віддаленням звужується, утрачає чіткість.
Коли людина рухається, текстура обєкта лишається незмінною, тому її називають інваріантом. Інваріант джерело інформації про довкілля і важлива складова оцінки глибини.
Структура та лінійна перспектива ілюстративні приклади інваріантів.
Афорданси це навколишні підказки, які підтримують сприйняття і надають йому значення. Ґібсон не погоджувався з теорією про надання значень за рахунок довгострокової памяті. Він уважав, що потенційне призначення обєкта сприймається свідомістю безпосередньо. Наприклад: стілець на ньому можна сидіти, драбина нею можна піднятися або спуститися. Основні афорданси:
Текстура як джерело оцінки глибини
Приклад лінійної перспективи
оптичне поле це навколишні світлові картинки, які охоплює людський зір;
відносна яскравість: обєкти, які створюють чіткіші та яскравіші образи, здаються розташованими ближче;
відносний розмір: коли обєкт віддаляється, образ, який сприймає око людини, видається меншим, а обєкти, що створюють дрібніші образи, око сприймає як віддалені;
висота в полі зору: розташований на далекій відстані обєкт зазвичай вищий у полі зору;
градієнт текстури: коли обєкт віддаляється, його текстура стає дрібнішою;
накладення: коли образ одного обєкта блокує образ іншого, це означає, що перший обєкт здається ближчим, ніж другий.
Ані теорія Річарда Ґреґорі, ані теорія Джеймса Ґібсона не охоплюють усіх аспектів людського сприйняття інформації. Супутні теорії розглядають взаємодію низхідної та висхідної обробки для повної інтерпретації даних. Хай там як, обидві версії щодо візуального сприйняття заклали підвалини психологічних досліджень у цій непростій сфері.
Гештальтпсихологія
Школа гештальтпсихології під егідою Макса Вертгеймера, Курта Коффки і Вольфґанґа Келера постала в 1920-х роках. Основна її концепція поведінку та особливості свідомості слід вивчати в комплексі, а не окремо, бо на основі них люди переживають життєві події.
Гештальтпсихологи стверджують, що ціле не просто сума частин або елементів.
Виходячи із цієї концепції, дослідники виділили низку принципів перцептивної організації та пояснили, як дрібні обєкти обєднуються і створюють більші. Отже, гештальттерапія це аналіз поведінки, мовлення та реагування на довколишній світ, спрямований на те, щоб допомогти людині стати цілісною або більш свідомою особистістю.
Гештальтпсихологія
Школа гештальтпсихології під егідою Макса Вертгеймера, Курта Коффки і Вольфґанґа Келера постала в 1920-х роках. Основна її концепція поведінку та особливості свідомості слід вивчати в комплексі, а не окремо, бо на основі них люди переживають життєві події.
Гештальтпсихологи стверджують, що ціле не просто сума частин або елементів.
Виходячи із цієї концепції, дослідники виділили низку принципів перцептивної організації та пояснили, як дрібні обєкти обєднуються і створюють більші. Отже, гештальттерапія це аналіз поведінки, мовлення та реагування на довколишній світ, спрямований на те, щоб допомогти людині стати цілісною або більш свідомою особистістю.
Для розкриття концепції «ціле не просто сума частин» гештальтпсихологи розробили принципи, які назвали гештальтпринципами перцептивної організації.
Ці принципи ментальні методи розвязання задач пояснюють процес групування менших обєктів та відповідне утворення більших і демонструють відмінність між цілим і частинами цілого.
Люди схильні групувати схожі елементи. На малюнку нижче люди зазвичай бачать вертикальні стовпчики, що складаються з кіл і квадратів.
Принцип схожості
Слово pragnanz перекладається з німецької як «хороша фігура». Принцип прегнантності передбачає, що ми сприймаємо обєкти в якомога простішій формі.
Наприклад, на малюнку нижче замість групи складних фігур люди бачать пять кіл.
Спрощене сприйняття згрупованих елементів
Згідно з принципом близькості, коли обєкти розташовані близько один до одного, люди схильні групувати їх.
На малюнку нижче кола праворуч здаються згрупованими в горизонтальні ряди, а кола ліворуч у вертикальні стовпчики.
Сприйняття близьких обєктів як згрупованих
Принцип безперервності передбачає, що люди бачать плавні лінії напрямку, коли точки сприймаються як обєднані в криві або прямі лінії. Такі лінії видаються зєднаними, а не окремими лініями і кутами.
Наприклад, на нижченаведеному малюнку люди розглядають нижню частину як продовження загального зображення, а не як окрему лінію.
Сприйняття плавних переходів
Згідно з принципом замкнутості, наш мозок схильний заповнювати прогалини, коли обєкти згруповано так, що можна сприймати зображення як ціле.
Наприклад, на малюнку нижче мозок людини нехтує прогалинами між обєктами і довершує контурні лінії. Мозок доповнює зображення інформацією, якої бракує, і створює знайомі фігури трикутники й кола.
Сприйняття фігур у негативному просторі