Співвідношення фігури й фону це притаманна людям схильність сприймати тільки одну частину обєкта (або передній план), а іншу як тло (або задній план). На нижченаведеному малюнку єдине зображення, однак людина не може побачити одночасно і вазу, і обличчя двох людей.
Сприйняття переднього і заднього планів
У 1940-х роках, під впливом теорії гештальтпсихологів про перцептивну психологію, а також робіт Зіґмунда Фройда і Карен Горні, ба навіть театру, подружжя Лаура і Фредерік Перлзи розробили гештальттерапію.
Так само як гештальтпсихологія розглядає ціле, гештальттерапія зосереджена на цілісному аналізі особистості на основі її поведінки, мовлення, постави та взаємодії з навколишнім світом.
У той час як гештальтпсихологи вивчають сприйняття переднього і заднього планів, гештальттерапія використовує цю концепцію для сприяння самоусвідомленню людини. Цей підхід допомагає пацієнтам визначити їхню сутність на задньому плані ситуацій або емоцій, що вимагають розвязання.
Основний метод, що використовується в гештальттерапії, рольова гра. Вона допомагає людині знайти рішення в ситуації або проблемі, що зайшла в глухий кут. Найбільш поширена вправа рольова гра «порожній стілець» (учасник звертається до порожнього стільця так, ніби хтось на ньому сидить). Вправа допомагає людині не тільки виговоритися, а й придумати нові способи вирішення проблем.
Основний метод, що використовується в гештальттерапії, рольова гра. Вона допомагає людині знайти рішення в ситуації або проблемі, що зайшла в глухий кут. Найбільш поширена вправа рольова гра «порожній стілець» (учасник звертається до порожнього стільця так, ніби хтось на ньому сидить). Вправа допомагає людині не тільки виговоритися, а й придумати нові способи вирішення проблем.
У гештальттерапії також застосовується аналіз снів, відповідно до принципу, що сни можуть розкрити психіку людини та розповісти про травми з минулого. Під час проведення терапії широко використовується така вправа: людина протягом двох тижнів записує свої сни, обирає один, що здається їй особливо важливим або значущим, та інсценізує його.
Це дозволяє людині знову пережити певні частини втраченого досвіду. Ще одна поширена вправа: людина бє диван мякою палицею чи калаталом із мяким наконечником для виміщення гніву. Візуалізуючи причину гніву і вдаряючи її палицею чи калаталом, людина звільняється від непродуктивної злості й може рухатися далі, зосередившись на істинному Я.
Найвідоміший метод гештальттерапії є водночас найпростішим. Основна ідея гештальттерапії самоусвідомлення. Тому для усвідомлення власного Я людина має вимовити «Я усвідомлюю, що» і визначити себе таким чином. Можна сказати: «Я усвідомлюю, що сиджу за столом» або «Я усвідомлюю, що мені зараз сумно» тощо. Ця вправа дозволяє людині зосередитись на теперішньому часі, відокремлює почуття від інтерпретацій та оцінок і дозволяє виробити чіткіше уявлення про себе.
Когнітивна психологія
Когнітивна психологія напрям, що вивчає процеси сприйняття, обробки та зберігання інформації. До 1950-х років біхевіоризм був провідним напрямом психології. Протягом наступних двадцяти років психологи відійшли від вивчення видимих особливостей поведінки, зосередившись на внутрішніх, ментальних процесах, зокрема на таких аспектах, як увага, память, розвязання задач, сприйняття, розум, прийняття рішень та розуміння мови. Когнітивна психологія, на відміну від психоаналізу, який розглядає тільки субєктивне сприйняття, використовує наукові методи для вивчення ментальних процесів.
Період 19501970-х років тепер називають когнітивною революцією, адже у цей час були розроблені моделі обробки інформації та методи дослідження. Термін «когнітивна психологія» уперше зявився 1967 року в однойменній книжці американського психолога Ульріка Найссера.
Окремі елементи ментальних процесів можна визначити й дослідити науковим методом. Ментальні процеси можна описати за допомогою алгоритмів або правил у рамках моделей обробки інформації.
У когнітивній психології увага це спосіб активної обробки інформації, яку людина отримує з оточення. Читаючи книжку, людина водночас сприймає безліч картинок, звуків і відчуттів навколо: вагу книжки в руках, голос людини, яка поруч говорить телефоном, відчуття стільця під собою, вигляд дерев за вікном, спогади про нещодавні розмови тощо. Спеціалісти з когнітивної психології прагнуть розібратися, як може людина переживати стільки різних відчуттів і водночас зосереджуватися на одному елементі або завданні.
Мимовільна увага короткострокова реакція, яка може тривати всього вісім секунд, на конкретний акустичний, тактильний або візуальний подразник. Наприклад, дзвінок мобільного або несподіванка може відвернути увагу на кілька секунд, після чого людина повертається до попереднього заняття або замислюється про щось, не повязане зі, скажімо, телефонною розмовою.
Довільна увага. Такий рівень уваги забезпечує ефективні результати виконання завдання. Довільна увага є тривалою та циклічною. Наприклад, людина, яка миє посуд із довільною увагою, робитиме це, поки не закінчить. Якщо людина відривається, вона може покинути справу незавершеною і заходитися коло іншої. Більшість дорослих людей і підлітків не здатні приділити одному завданню понад двадцять хвилин довільної уваги, тому вони постійно відриваються і знову фокусують увагу. Це дозволяє їм зосереджуватися на триваліших справах наприклад, на перегляді фільму.
Розподілена увага це здатність зосереджувати увагу одночасно на кількох завданнях. Це вміння людини обмежене. Воно визначає кількість інформації, що підлягає обробці.
Розподілена увага це здатність зосереджувати увагу одночасно на кількох завданнях. Це вміння людини обмежене. Воно визначає кількість інформації, що підлягає обробці.
Вибіркова увага це зосередження уваги на певних завданнях і фільтрація інших. Наприклад, на гучній вечірці людина здатна вести розмови з іншими, попри безліч інших подразників навколо.
Перцептивна сліпота трапляється в моменти, коли людина перевантажена відчуттями. У такому разі людина не помічає очевидних подразників, що безпосередньо впливають на неї. Перцептивну сліпоту переживають усі люди, тому що вони ментально й фізично не здатні звертати увагу на кожний подразник. Найвідоміше дослідження для ілюстрації перцептивної сліпоти експеримент «Невидима Горила» Деніела Саймона.
Піддослідним показали короткий відеоролик: дві команди (одна в білих футболках, інша в чорних) і два баскетбольні мячі кожний мяч пасується між учасниками однієї команди. Завдання для глядачів порахувати, скільки разів баскетбольний мяч передається в межах однієї команди.
Поки дві команди пасують баскетбольні мячі, актор у костюмі горили виходить у центр, бє себе в груди, а тоді йде.
Після перегляду ролика учасників експерименту запитали, чи помітили вони щось незвичайне. 50 % глядачів не помітили горили. Експеримент свідчить, що увага має важливе значення у взаємозвязку між сприйняттям і полем зору людини.
У когнітивній психології задача це питання або ситуація, що породжує труднощі, непевність або сумніви. Ментальний процес розвязання задачі складається з виявлення, аналізу та власне розвязання. Мета цього процесу подолати перешкоду і знайти найкраще рішення.
На думку дослідників, найкращий шлях до розвязання задачі передбачає низку етапів, сукупність яких називається циклом розвязання задачі. Варто зазначити, що, попри наявність послідовного переліку таких етапів, люди рідко дотримуються такої послідовності і натомість пропускають деякі етапи або неодноразово повертаються до попередніх, перш ніж досягти бажаного результату.
1. Усвідомлення проблеми. На першому етапі людина визнає наявність проблеми. Цей ніби простий етап насправді дуже важливий, адже хибне визначення джерела проблеми призведе до неефективності та навіть марності будь-яких спроб її розвязання.
2. Визначення проблеми та встановлення меж. Усвідомивши наявність проблеми, людина повинна чітко визначити задачу, яку необхідно розвязати. Іншими словами, коли існування проблеми визнано, зявляється можливість чітко визначити, у чому вона полягає.
3. Формування стратегії розвязання задачі. Підходи до формування стратегії залежать від ситуації та індивідуального вибору людини.
4. Систематизація інформації про задачу. Людина має систематизувати будь-яку доступну інформацію про задачу, щоб бути готовою до пошуку рішення.
5. Виділення й використання необхідних ментальних і фізичних ресурсів. Залежно від масштабу проблем, виникає потреба в певних ресурсах грошах, часі тощо. Якщо проблема не надто важлива, використовувати багато ресурсів для пошуку рішення не обовязково.
6. Моніторинг прогресу. За браком прогресу, необхідно переглянути підходи і сформувати нову стратегію.
7. Оцінка результатів. Для визначення ефективності варіанту розвязання проблеми необхідно оцінити результати. Це можна зробити після виконання задачі (наприклад, результати режиму тренувань) або негайно (перевірка відповіді до математичної задачі).
Задачі бувають двох типів: визначені і невизначені. Чітко визначені задачі вирізняються зрозумілою метою, конкретним шляхом розвязання і перешкодами, що добре простежуються на основі наданої інформації. Невизначені задачі не мають конкретного шляху або формули розвязання й вимагають аналізу для визначення, розуміння і розвязання.
Формула не допоможе розвязати невизначену задачу, тому, щоб знайти розвязок, необхідно зібрати та проаналізувати інформацію. Невизначені задачі нерідко містять визначені підзадачі. Для розвязку може знадобитися сукупність стратегій розвязання задач.
Дослідники виокремлюють понад пятдесят таких стратегій. Розглянемо найбільш поширені.
Брейнстормінг (мозковий штурм) збирання всіх можливих ідей без оцінювання, аналіз ідей і зрештою обрання найбільш доцільної.
Аналогія використання ідей, що застосовувалися для розвязання подібних задач.
Розклад. Велика або складна задача розкладається на менші або простіші.
Перевірка гіпотез. Розробка гіпотези щодо розвязання задачі, збір інформації та перевірка гіпотези.
Метод проб і помилок перевірка різних варіантів розвязку наздогад для пошуку одного, правильного.
Дослідження адаптація та застосування ідей, відомих у звязку з подібними задачами.
Аналіз цілей і засобів. Кроки на кожному етапі процесу розвязання задачі, що сприяють розвязку.
Память у когнітивній психології це процеси, повязані з накопиченням, збереженням, закріпленням і відновленням інформації. Память розглядається з точки зору трьох основних процесів: закріплення, збереження і відтворення.