1. Позитивне підкріплення: поведінка утверджується, зростає імовірність її повторення з огляду на дію позитивного спрямування.
2. Негативне підкріплення: поведінка утверджується в результаті уникнення або припинення дії негативного спрямування.
3. Покарання: засвоєна поведінка послаблюється, і зменшується ймовірність її повторення у звязку з негативною дією.
4. Гасіння: засвоєна поведінка послаблюється з огляду на брак дій позитивного або негативного спрямування.
Позитивне й негативне підкріплення утверджують певну поведінку, і виникає ймовірність її вироблення, а покарання й гасіння послаблюють утвердження певної поведінки.
Для вивчення оперантного обумовлення на практиці Скіннер провів дуже простий експеримент і вигадав камеру оперантного обумовлення, яку нині зазвичай називають камерою Скіннера.
Робота Б. Ф. Скіннера істотно вплинула на світову психологію та не лишилася непоміченою. Серед найважливіших відзнак Скіннера:
національна наукова медаль США, вручена президентом Ліндоном Б. Джонсоном (1968);
золота медаль Американської психологічної асоціації (1971);
премія «Людина року» (1972);
нагорода «За визначний внесок у психологію» (1990).
1. Для проведення експерименту голодного щура кладуть у коробку. Натиснувши на важіль усередині коробки, щур щоразу отримує їстівну нагороду (дія позитивного спрямування). Таким чином, його поведінка утверджується за рахунок позитивного підкріплення.
2. Потім щура кладуть у коробку і незначною мірою подразнюють його лапи електрошоковим пристроєм (дія негативного спрямування). Коли щур натискає на важіль, електрошокове подразнення припиняється. Лапи щура знову зазнають електрошоку, щур знову натискає на важіль, і подразнення припиняється. Під впливом електрошоку щур засвоює, що припинити неприємні відчуття можна за допомогою важеля. Ідеться про негативне підкріплення, адже щур засвоює поведінку за рахунок припинення дії негативного спрямування.
Камера Скіннера
3. Щура кладуть у коробку і незначною мірою подразнюють його лапи електрошоковим пристроєм (дія негативного спрямування), щоразу як він натискає на важіль. Звичка натискати на важіль послабиться з огляду на дію негативного спрямування. Це приклад покарання.
4. Щура кладуть у коробку і не дають ані їжі, ані електрошокового подразнення, коли він натискає на важіль. Щур не асоціює дію позитивного або негативного спрямування з натисканням на важіль, і засвоєна ним поведінка послаблюється. Це приклад гасіння.
1943 року вагітна дружина Скіннера попросила його змайструвати безпечну колиску для дитини. Винахідник Скіннер створив обгороджену органічним склом колиску з підігрівом, яку назвав «Няня для немовляти». Скіннер надіслав статтю про це в журнал Ladies Home Journal, де її надрукували під назвою «Дитина в коробці». На тлі популяризації теорії Скіннера про оперантне обумовлення поширилися чутки, ніби Скіннер випробовував експериментальну камеру оперантного обумовлення на власній дочці, що зрештою довело її до божевілля, і вона мало не вчинила самогубство. Однак насправді то були лише чутки.
Важливою складовою теорії про оперантне обумовлення є поняття режимів підкріплення. Те, як часто і коли відбувається підкріплення поведінки, може суттєво вплинути на її утвердження й рівень реагування. Мета позитивного й негативного підкріплення утвердження поведінки та збільшення шансів на її повторення. Виділяють два різновиди режимів підкріплення.
4. Щура кладуть у коробку і не дають ані їжі, ані електрошокового подразнення, коли він натискає на важіль. Щур не асоціює дію позитивного або негативного спрямування з натисканням на важіль, і засвоєна ним поведінка послаблюється. Це приклад гасіння.
1943 року вагітна дружина Скіннера попросила його змайструвати безпечну колиску для дитини. Винахідник Скіннер створив обгороджену органічним склом колиску з підігрівом, яку назвав «Няня для немовляти». Скіннер надіслав статтю про це в журнал Ladies Home Journal, де її надрукували під назвою «Дитина в коробці». На тлі популяризації теорії Скіннера про оперантне обумовлення поширилися чутки, ніби Скіннер випробовував експериментальну камеру оперантного обумовлення на власній дочці, що зрештою довело її до божевілля, і вона мало не вчинила самогубство. Однак насправді то були лише чутки.
Важливою складовою теорії про оперантне обумовлення є поняття режимів підкріплення. Те, як часто і коли відбувається підкріплення поведінки, може суттєво вплинути на її утвердження й рівень реагування. Мета позитивного й негативного підкріплення утвердження поведінки та збільшення шансів на її повторення. Виділяють два різновиди режимів підкріплення.
1. Постійне підкріплення: поведінка підкріплюється щоразу під час виникнення реакції.
2. Часткове підкріплення: поведінка підкріплюється з певними інтервалами.
Цікаво, що реакція, яка виникає в результаті часткового підкріплення, виявляється стійкішою до гасіння, тому що така поведінка засвоюється протягом певного періоду, а не відразу. Часткове підкріплення також поділяється на чотири режими.
1. Підкріплення з фіксованим рівнем: поведінка підкріплюється після певної кількості реакцій. Наприклад, щур отримує їжу після кожного третього натискання важеля.
2. Підкріплення зі змінним рівнем: підкріплення забезпечується після непередбачуваної кількості реакцій. Наприклад, щур натискає на важіль кілька разів, але їжу отримує навмання без жодного фіксованого графіка.
3. Підкріплення з фіксованим інтервалом: реакція винагороджується в межах визначеного періоду часу. Наприклад, якщо щур натисне на важіль протягом тридцяти секунд, він отримає їжу. Байдуже, скільки разів щур натискає на важіль, тому що впродовж цього інтервалу він отримає лише одну їстівну винагороду.
4. Підкріплення зі змінним інтервалом: підкріплення забезпечується в межах непередбачуваного періоду часу. Наприклад, щур отримує їстівну винагороду що пятнадцять секунд, потім що пять секунд, потім що сорок пять секунд і так далі.
Приклади чотирьох різних режимів підкріплення трапляються в повсякденному житті. Наприклад, підкріплення з фіксованим рівнем широко застосовується у відеоіграх (гравець має зібрати певну кількість очок або монеток, щоб отримати нагороду); підкріплення зі змінним рівнем у гральних автоматах; підкріплення з фіксованим інтервалом виплата зарплатні щотижня або щомісяця; підкріплення зі змінним інтервалом періодичні, безсистемні перевірки керівником роботи працівників. Для засвоєння нової поведінки найкраще підходить підкріплення з фіксованим рівнем, тим часом підкріплення зі змінним інтервалом надзвичайно стійке до гасіння. Попри те що біхевіоризм із часом втратив популярність, внесок Скіннера лишається беззаперечним. Його оперантний метод використовується спеціалістами для лікування пацієнтів з психічними захворюваннями, а теорія про підкріплення і покарання досі застосовується в навчанні і дресируванні собак.
Зіґмунд Фройд (18561939)
Зіґмунд Фройд народився 6 травня 1856 року у Фрайберґу, Моравія (нині Чеська Республіка). Його матір була другою дружиною батька, який був старшим за неї на двадцять років. У цьому шлюбі народилося семеро дітей, із яких Зіґмунд був найстаршим. До того ж майбутній науковець мав двох зведених братів, старших за нього років на двадцять. Коли Зіґмундові було чотири роки, родина переїхала з Моравії до Відня (Австрія), де минула більша частина його життя. Щоправда, він завжди говорив, що не любить цього міста. Фройд добре вчився в школі. Як єврей (хоча зрештою він уважав себе атеїстом), він не мав іншого вибору, крім вивчення медицини у Віденському університеті, куди вступив 1873 року. У той час медицина і право були єдиними варіантами для єврейських молодих людей у Відні. Фройд прагнув займатися дослідницькою роботою в галузі нейропсихології, однак посаду наукового співробітника було нелегко посісти. Тому він обрав приватну практику, спеціалізуючись на неврології.
Під час навчання Фройд заприятелював із лікарем і психологом Йозефом Брейєром. Ця дружба суттєво вплинула на подальшу роботу Фройда. Адже Брейєр лікував гіпнозом пацієнтів з істерією і спонукав їх розповідати про минуле. Гіпноз, який одна з пацієнток Брейєра Анна О. назвала «лікуванням розмовою», дозволяв пацієнтам зануритись у спогади, які не зринали в памяті у свідомому стані. Симптоми істерії в таких пацієнтів меншали. Фройд співавтор книжки Брейєра «Дослідження істерії». Згодом Фройд подався до Парижа вивчати гіпноз під керівництвом відомого французького невролога Жана Мартена Шарко.
1886 року Фройд повернувся до Відня, де жив із приватної практики. Спершу він використовував гіпноз для лікування пацієнтів із неврозами та істерією, але невдовзі збагнув, що може витягнути з пацієнтів більше, посадовивши їх у розслабленій позі (наприклад, на кушетці) та заохочуючи розповідати все, що спадає на думку (так зване вільне асоціювання). Таким чином Фройд сподівався проаналізувати розповіді й виявити травматичну подію з минулого, з якою повязані нинішні переживання пацієнта.
Найвідоміші праці Фройда були опубліковані одна по одній: упродовж пяти років він написав пять книжок, які впливали на розвиток психології протягом наступних десятиліть. 1900 року вийшла книжка «Тлумачення снів», у якій він познайомив світ з ідеєю про несвідоме; 1901 року «Психопатологія повсякденного життя», у якій він розглянув теорію про обмовки (пізніше їх назвали «фройдівськими обмовками») як багатозначні коментарі, що виводять на поверхню «динамічне несвідоме»; 1905 року «Три нариси з теорії сексуальності», де серед іншого писав про славнозвісний тепер Едіпів комплекс. Славетний науковець привертав до себе небажану увагу, коли 1933 року в Німеччині прийшов до влади нацистський режим. Нацисти почали спалювати його книжки. 1938 року вони захопили Австрію і у Фройда конфіскували паспорт. Лише завдяки міжнародній славі й заступництву іноземців Фройду дозволили переїхати до Англії, де він прожив до самої смерті. Помер науковець 1939 року.
Фройдівська теорія психосексуального розвитку одна з найвідоміших і найсуперечливіших у психології. Фройд уважав, що особистість людини переважно формується до шестирічного віку і, за умови успішного й послідовного проходження конкретних стадій, дитина виростає здоровою особистістю, тим часом в інших випадках особистість розвивається як нездорова.