Це залежить.
Від чого?
Від того, чи не триває інсценування надалі. Я не хотів би виявитися обєктом чергових провокацій. З боку когось з інших братів, наприклад. Талант перевтілення в інші ролі, закладаюся, не є рідкістю в родині.
Ферран сторопів. Егмунд стукнув кулаком об стіл.
Не перегинай палиці, гарикнув. І не забувайся. Я питав, чи ти наймаєшся. Відповідай!
Я міг би, кивнув Ґеральт, найнятися на захист короля від гіпотетичних василісків. На жаль, у Кераці вкрали мої мечі. Королівські служби так і не зуміли натрапити на слід злодія й, здається, роблять небагато в тому напрямку. Без мечів захистити я нікого не зумію. Тож доведеться мені відмовити з обєктивних причин.
Якщо це виключно проблема мечів, то проблеми не бачу. Ми їх відшукаємо. Вірно, пане інстигатор?
Безумовно.
От бачиш. Королівський інстигатор це безумовно підтверджує. То як?
Нехай спершу знайде мечі. Безумовно.
Уперта ти людина. Але нехай. Зазначаю, що за твої послуги ти отримаєш плату, і запевняю, що не назвеш мене скупим. Що ж до інших зисків, то деякі ти отримаєш відразу, скажімо так, авансом, як доказ моєї доброї волі. Твою справу в суді вже можеш вважати закінченою. Формальності будуть вирішені, і хоча бюрократія поспіху не знає, можеш вважати себе особою вільною від підозр та такою, яка має право на свободу пересування.
Я безмірно дякую. А зізнання та фактури? Левкрота з Гізмара, вовкулаків із Гуаамеза? Що з документами? Тими, якими князь скористався як театральним реквізитом?
Документи, Егмунд глянув йому в очі, поки що залишаться в мене. У безпечному місці. Безумовно.
Документи, Егмунд глянув йому в очі, поки що залишаться в мене. У безпечному місці. Безумовно.
Коли він повернувся, дзвін короля Белогуна власне оголосив північ.
Корал, треба віддати їй честь, побачивши його спину, зберегла стриманість та спокій.
Уміла панувати над собою. У неї навіть голос не змінився. Майже не змінився.
Хто це тобі зробив?
Вігілозавр. Такий ящір
Оті шви ящір наклав? Ти дозволив зашивати себе ящеру?
Шви наклав медик. А ящір
До диявола ящера! Мозаїко! Скальпель, ножиці, пінцет! Голку та кетгут! Еліксир Пульхеллум! Відвар з алое! Unguentum ortolani![18] Тампон та чисту перевязку! І приготуй синапізм із меду та гірчиці! Швидко, дівчино!
Мозаїка справилася в дивовижному темпі. Литта взялася за операцію. Відьмак сидів і терпів мовчки.
Медикам, які не знаються на магії, цідила чародійка, накладаючи шов, треба заборонити практикувати. Викладати в університеті запросто. Зшивати трупи після секції так. Але до живих пацієнтів допускати їх зась. Але я, схоже, того не дочекаюся, усе йде в протилежному напрямку.
Не тільки магія лікує, ризикнув висловити думку Ґеральт. А хтось мусить лікувати. Спеціалізованих магів-цілителів усього купка, а просто чародії лікувати зазвичай не бажають. Або не мають часу, або вважають, що це того не варте.
І слушно вважають. Результати перенаселення можуть виявитися фатальними. Що це? Чим це ти бавишся?
Вігілозавр носив на собі отой знак. Мав це прикріпленим до його шкіри.
Ти здер це з нього як трофей переможця?
Я здер те, аби тобі показати.
Корал придивилася до овальної латунної пластинки розміром із дитячу долоню. І до знаків, що були на ній вичавлені.
Цікавий збіг обставин, сказала вона, приклеюючи йому до спини гірчичник. Беручи до уваги той факт, що ти, власне, виїжджаєш в ті місця.
Виїжджаю? Ах, вірно, я й забув. Твої конфратери та їхні плани стосовно моєї особи. Виходить, ці плани конкретизувалися?
Саме так. Я отримала звістку. Тебе просять прибути до замку Ріссберг.
Мене просять, як зворушливо. До замку Ріссберг. До садиби славетного Ортолана. Від цього прохання, як здогадуюся, відмовитися я не можу.
Я не радила б. Просять, аби ти обовязково прибув. Маючи на увазі твої рани, коли ти зумієш вирушити?
Зваживши на рани, це ти мені скажи, медичко.
Скажу. Пізніше А тепер Тебе якийсь час не буде, я стану сумувати Як ти зараз почуваєшся? Чи зумієш Це все, Мозаїко. Іди до себе й не заважай нам. Що мала б значити та усмішка, панно? Чи маю її заморозити тобі на губах назавжди?
Інтерлюдія
Любисток. Півстоліття поезії
(фрагмент чернетки, текст, що не увійшов до офіційного видання)
Насправді відьмак багато чим мені завдячував. І що не день, то більшим.
Візит до Пираля Пратта в Равелін, що закінчився, як ви знаєте, бурхливо та криваво, приніс, утім, і певні профіти. Ґеральт напав на слід викрадача своїх мечів. І це також і моя заслуга, бо то я завдяки своїй спритності направив Ґеральта до Равеліну. А назавтра саме я й ніхто інший забезпечив Ґеральта новою зброєю. Я не міг дивитися, як він ходить беззбройним. Скажете, що відьмак ніколи не буває беззбройним? Що то навчений будь-яких методів битви мутант, сильніший за нормальну людину вдвічі й у десять разів швидший? Який трьох озброєних здоровил дубовою бондарською клепкою вмить на землю кладе? Який до всього ще й магією володіє, своїми Знаками, які також дуже непогано захищають? Це правда. Але ж меч це меч. Раз у раз він повторював мені, що без меча почувається голим. Тож я його мечем і забезпечив.
Пратт, як ви вже знаєте, віддячив нам обом із відьмаком фінансово, не дуже щедро, але віддячив. Назавтра зранку, як мені Ґеральт і доручив, я поспішив із чеком до філіалу Джіанкарді. Подав чек до інкасації. Стою, розглядаюся. І бачу, як хтось уважно приглядається й до мене. Жіночка, не стара, але й не молодичка, в одязі елегантному, зі смаком. Для мене не дивина захопливий жіночий погляд, мою чоловічу та хижу вроду багато хто з жінок вважає нездоланою.
Жінка та раптом підходить, представляється як Етна Асідер і говорить, що знає мене. Теж мені сенсація: мене всі знають, слава мене випереджає, куди б я не відправився.
Дійшла до мене звістка, говорить, про злу пригоду, яка спіткала твого товариша, пане поет, відьмака Ґеральта з Рівії. Знаю, що він утратив зброю й що дуже потрібна йому нова. Знаю також, як важко знайти доброго меча. Так воно складається, що я такий меч маю. Після чоловіка-небіжчика, хай боги мають у ласці його душу. Я саме зайшла до банку, аби отой меч монетизувати, бо що вдові від меча? Банк меч оцінив і хоче узяти його на комісію. А мені дуже вільні гроші потрібні, бо мені борги небіжчика сплачувати. Тож
Дійшла до мене звістка, говорить, про злу пригоду, яка спіткала твого товариша, пане поет, відьмака Ґеральта з Рівії. Знаю, що він утратив зброю й що дуже потрібна йому нова. Знаю також, як важко знайти доброго меча. Так воно складається, що я такий меч маю. Після чоловіка-небіжчика, хай боги мають у ласці його душу. Я саме зайшла до банку, аби отой меч монетизувати, бо що вдові від меча? Банк меч оцінив і хоче узяти його на комісію. А мені дуже вільні гроші потрібні, бо мені борги небіжчика сплачувати. Тож
Після цих слів бере жіночка згорток з адамашки й меч із нього видобуває. Чудо, скажу вам. Легенький, наче пірїнка. Піхви елегантні та зі смаком зроблені, руківя зі шкіри ящірки, ефес золочений, у руківї яспіс із голубине яйце. Дістаю я його з піхов й очам не вірю. На клинку, відразу над ефесом, клеймо у вигляді сонця. А відразу над ним інскрипція: «Не витягай без причини, не ховай без честі». Значить, клинок ковано в Нільфгарді, у Віроледі, місті, кузнями мечів на весь світ славетному. Торкаюся вістря опушкою великого пальця наче та бритва, кажу вам.
Але ж я не пальцем роблений, з виду нічого не даю зрозуміти, дивлюся байдуже, як банкові та клерки бігають, а якась бабища мідні клямки полірує.
Банк Джіанкарді, говорить удовиця, меч оцінив у двісті крон. У комісію. Утім, якщо за готівку в руки, то віддам за сто пятдесят.
Хо-хо, я на те, сто пятдесят то купа грошей. За стільки цілий дім можна купити. Якщо маленький. Та в передмісті.
Ах, пане Любистку, заламує жіночка руки, ронить сльози. Ви з мене насміхаєтеся. Жорстока ви людина, щоб отак удову використовувати. Але ж я у пастці, тож нехай вам отак буде: за сто.
І таким ото способом, дорогенькі мої, проблему відьмака я й вирішив.
Лечу до «Під крабом та сарганом», Ґеральт уже там сидить над яєчнею з беконом, ха, напевне, у рудої відьми на снідання знову були сиринка й зелена цибулинка. Підходжу і трах! меча на стіл. Він ледь не вдавився. Ложку кинув, зброю з піхов витягає, оглядає. Обличчя як із каменю. Але ж я звик до його мутації, знаю, що емоції повз нього ходять. Хоч би не знати яким він був захопленим чи щасливим, зрозуміти по собі то не дасть.
Скільки ти за це віддав?
Хотів я відповісти, що не його справа, але вчасно згадав, що саме його грошима я й платив. Тож признався. Він руку мені потиснув, слова не сказав, на обличчі вираз геть змінився. Такий він уже є. Простий, але щирий.
І сказав мені, що їде. Сам.
Хотів би я, випередив мої протести, аби ти залишився в Кераці. І мав тут очі та вуха відкритими.
Розповів, що з ним учора трапилося, про свою нічну розмову з князем Егмундом. І весь час бавився віроледанським мечем, наче дитина іграшкою новою.
Я не планую, підсумував, князю служити. І не планую брати участь у серпневому королівському шлюбному бенкеті як охоронець. Егмунд і твій кузен упевнені, що скоро схоплять викрадача моїх мечів. Я їх оптимізму не поділяю. І це мені, скажімо чесно, на руку. Отримавши мої мечі, Егмунд мав би мене на гачку. Я волів би дістатися до злодія сам у Новіграді в липні, до аукціону в Борсоді. Отримаю мечі й більше в Кераці не покажуся. А ти, Любистку, тримай рота на клямці. Про те, що розповів нам Пратт, ніхто не повинен довідатися. Ніхто. Навіть твій кузен-інстигатор.
Я заприсягся, що стану мовчати, наче могила. А він подивився на мене дивно. Начебто мені не довіряв.
А оскільки воно може будь-як розвернутися, продовжив відьмак, то я мушу мати резервний план. Хотів би в цьому випадку знати про Егмунда та його родичів якомога більше, про всіх можливих претендентів на трон, про самого короля, про всю королівську родину. Хотів би я знати, які вони мають наміри й що готують. Хто кого тримається, які тут є фракції й усяке таке. Зрозуміло?
Литту Нейд, я на те, втручати в це ти не бажаєш, як я розумію. І думаю, що робиш слушно. Рудоволоса красуня напевне добряче задіяна в тих справах, що тебе цікавлять, але з тутешньою монархією її повязує надто багато, аби зважилася вона на подвійну лояльність, це по-перше. По-друге, не розкривай їй, що ти зникнеш і більше не зявишся. Бо реакція може виявитися різкою. Чародійки, як ти вже встиг зрозуміти, не люблять, коли хтось зникає. Щодо всього іншого, заявив я, то можеш на мене розраховувати. Я стану тримати очі та вуха відкритими й націленими, куди треба. А про тутешню королівську сімейку я вже довідався достатньо, та й пліток наслухався. Милостиво пануючий Белогун наробив чимало спадкоємців. Дружин він змінював досить часто й легко: як тільки видивлявся собі нову, стара вигідно відходила в юдолі скорботи, дивною примхою долі підхоплюючи раптом хворобу, щодо якої медицина виявлялася безсилою. Таким ото чином король має на сьогодні чотирьох легальних синів, кожного від іншої матері. Безліч дочок я й не рахую, бо на трон вони претендувати не можуть. Не рахую також і позашлюбних. Утім, варто відмітити, що всі значні посади та місця в Кераці зайняті чоловіками дочок, кузен Ферран це виняток. А позашлюбні сини контролюють торгівлю та ремесла.