Зрештою, Назар просто розплющив очі і дивився в темряву, туди, де була невидима стеля. Він раптом подумав, що даремно сьогодні розлютився на своїх бабусь і дідусів, тому що насправді вони хороші, люблять його і не вважають поганим. Тільки іноді не можуть розібратися між собою. І якби в нього було багато грошей наприклад, як у того «найбагатшого чувака у світі» то він накупив би кожному з них багато чудових подарунків
Очі Назара почали злипатися, як це завжди відбувається, коли думаєш у темряві.
Сто мільярдів промовив він уголос і за шість секунд уже міцно спав.
Розділ З
Пил з-під ліжка
Розплющивши очі, Назар зрозумів, що гості давно розійшлися, і вже глибока ніч. Він прокинувся, але не від шуму. Стояла звична для такої пори тиша. Назар мав добре розвинуту здатність відчувати час. Іноді, встаючи вночі в туалет, напівсонний, він угадував його з точністю до плюс-мінус декількох хвилин хлопець не один раз у цьому переконувався.
Зараз він «побачив», що стрілки годинника (хлопчикові завжди уявлялися стрілки якогось годинника всередині голови, і вони цокали незалежно від його волі) перебувають десь близько чверті по третій і помилився лише на девять хвилин, бо насправді була друга година двадцять чотири хвилини.
Назар задумався: що ж, як не шум, могло його розбудити? У туалет йому теж не хотілося. Було тільки дивне відчуття: його тіло ледь-ледь починало прокидатися, а голова вже міркувала чітко й осмислено, начебто він не засинав зовсім. Крім того, Назар був абсолютно впевнений, що йому не наснилося щось погане; цієї ночі він узагалі не бачив жодного сну. Може, це був випадковий шум за стіною чи на вулиці? Однак Назарові не пригадувалося, щоб він колись прокидався так пізно через сторонні звуки він спав дуже міцно. Навіть торік, коли хтось уночі запустив каменем у вікно на кухні, він дізнався про це тільки вранці. Але зараз
Що це?
Тепер, коли в нього цілком прокинувся нюх покомизившись, нарешті ввімкнулося останнє з пяти основних чуттів Назар уловив запах.
Запах злежаного тисячолітнього пилу, що віддавав гострим мишачим духом. І ще чимось, що викликає панічний підсвідомий страх. Назар весь закамянів під ковдрою.
Тому що відразу ж упізнав цей запах.
От чому він прокинувся.
Виходить, чудовисько зовсім не збиралося залишити його в спокої і від миттєвого прозріння Назар боявся навіть випадково поворухнути занімілими пальцями ніг, немов найменший рух був спроможний збільшити його жах до розмірів всесвіту, і воно просто терпляче вичікувало всі ці дні зручної нагоди. Виходить, памятний випадок із фільмоскопом виявився тільки початком. І те, що він бачив тоді на стіні, зараз перебувало десь поруч
«А якщо воно не просто десь поруч, а, скажімо, під твоїм ліжком?» вимовив хтось у голові Назара.
Хлопчик із усієї сили прислухався до нічної тиші кімнати, намагаючись уловити найменший підозрілий шелест, звук, рух Особливо з-під ліжка. Якщо монстр ховався саме там, то зараз межею між ними був лише тонкий шар листової фанери і матрац із простирадлом.
А може, припустив Назар, намагаючись думати спокійніше і раціональніше (по-дорослому?), може, все це просто дурничка, і причина зовсім в іншому? Просто безглузді страхи, просто темрява.
«Невже? скептично заперечив той самий голос у голові Назара. Твої тато з мамою трошки випили сьогодні ввечері, зовсім трішечки у порівнянні з деякими гостями, звісно. Але й цього може цілком вистачити, щоб вони тебе не почули, якщо ти їх гукатимеш. Чи почули занадто пізно, щоб прийти тобі на допомогу. Хіба, по-твоєму, він про це не здогадується?..»
Назар змусив голос заткнутися, але не міг змусити себе не помічати різкого запаху пилу в кімнаті. І ще одну очевидну річ: сморід посилювався кожної миті.
Хлопчику страшенно хотілося повернути голову назад, щоб побачити те місце, де пять днів тому ожило зображення Того, Хто Стукає По Трубах. Але для цього потрібно було піднятися і майже цілком відкинути ковдру, чого Назар не наважувався зробити. І, крім того, в кімнаті занадто темно, він усе одно нічого не зможе роздивитися.
А може, у тому-то й річ він міг щось побачити.
Від шаленого напруження в Назара заніміло все тіло, особливо ноги. Нижче колін, здавалося, от-от почне судомити. Але Назар миттєво забув про біль, коли раптом почулася метушня і сухе голосне сопіння. Просто під ним.
Під ліжком.
Він закричав.
Його справді не почули.
Швидше за все тому, що Назарові тільки здавалося, ніби він репетує голосніше від ієрихонських сурм, а насправді цей крик звучав лише в його свідомості. Повітря з легень вільно виходило назовні, зовсім не зрушивши паралізовані жахом голосові звязки
Однак, мабуть, хлопчик таки спромігся на якісь звуки, бо в кімнаті батьків почулися голоси. Першим прокинувся, здається, батько і, схоплюючись із ліжка, будив на ходу Валерію.
Усе це закрутилося тієї миті, коли Назар уже бачив розмиті темрявою обриси когось великого, що незграбно протискувався з-під його ліжка.
Йому вдалося розгледіти лише якісь фрагменти завдяки світлу далекого вуличного ліхтаря, що непевно сочилось у дитячу крізь вузьку щілину між шторами.
Спершу хлопчик побачив щось схоже на величезну кошлату лапу із широко розставленими пазуристими пальцями. Лапа потягнулася вперед, сліпо потицялась у повітрі, намацуючи опору, і схопилася за виступ ліжка, зімявши куточок ковдри всього за лічені сантиметри від перекошеного обличчя Назара. Він мимоволі подався до стіни, продовжуючи кричати, і безпорадно стежив, як чудовисько натужно сопе та пробирається все ближче.
Сильний поштовх трясонув ліжком, коли монстр, допомагаючи собі іншою лапою, схопився за ніжку в головах. Запах пилу став настільки різким, що Назарові здавалося, ніби вся кімната кишить гризунами, а йому до носа набиваються тугі сірі грудки мишачої шерсті.
Коли чудовисько вилізло наполовину (хлопчик усвідомив це швидше інтуїтивно), якась частина Назарового розуму, що весь час перебувала в ролі стороннього спостерігача, з математичною тверезістю намагалась прикинути, чи зуміє бука протиснутися повністю між сподом ліжка і підлогою, і скільки це забере часу. Незабаром цей сторонній спостерігач прийшов до справедливого, але невтішного висновку: справи кепські. Чудовисько вже почало протискувати нижню частину тіла і намагалося розвернутися до Назара. Глухе сопіння монстра підказало йому, що дотепер бабай перебував до нього спиною.
І тоді крик, нарешті, почули батьки.
Двері дитячої різко відчинилися, гулко вдарившись об плінтус, із коридору сяйнуло світло на порозі стояв Михайло Левшиць. Він до пуття ще не прокинувся, здивовано кліпав помітно припухлими і червоними очима, чому, без сумнівів, виною було вечірнє застілля. Але головне, що батько був тут і зараз. І встиг вчасно. За кілька секунд за його спиною зявилася Валерія. Чесно кажучи, виглядала вона ще гірше.
Що сталося? де було вимовлено обома одночасно, але пролунало зовсім по-різному. Михайло запитав стримано і майже буденно, а у Валерії голос був таким, немов вона була на межі паніки. Потім, схаменувшись, вона кинула швидкий погляд униз, щоб переконатися, що не влетіла в кімнату сина лише в трусиках. Було помітно, яке полегшення отримала, коли побачила, що одягнена в нічну сорочку. За інших обставин цей епізод міг би видатися Назарові кумедним, але зараз він начебто виходив із трансу і тільки заніміло переводив зляканий погляд із батька на матір і навпаки, ще не повіривши остаточно, що їхня поява йому не примарилася.
Синку Левшиць першим зробив обережний крок до його ліжка (виглядало це саме так обережно). Мені здалося ти кричав?
Назар мовчки кивнув із боязні, що ось-ось розплачеться.
Валерія раптом заметушилася і, майже оббігши чоловіка, присіла до Назара на край ліжка, точнісінько на те місце, де зовсім недавно бгала кутик ковдри пазуриста лапа чудовиська. Михайло залишився стояти в колишній позі і трохи розгублено дивився на сина.
Ну годі, годі Валерія притисла Назара до себе. Господи, який же ти весь мокрий! І гарячий
Він зрозумів, що більше не може стримувати сльози, спробував вивернутися з її обіймів, але нічого не вийшло.
Уже все добре, Назар сердито розмазав краплі по щоках.
Поганий сон, сказав Левшиць, буває іноді.
Я прокинувся почав було Назар, але затнувся. Для них це було просто «поганим сном». Якщо він почне розказувати про монстра На нього раптом навалився величезний розпач і безсилля він не може звернутися по допомогу навіть до двох найдорожчих і найближчих людей у світі. Це було занадто жорстоко.
І тобі, звичайно, здалося, що тут є хтось чужий, із розумінням доказала за Назара Валерія. Я знаю, у твоєму віці мені теж іноді ввижалося вона старанно підбирала слова. Нічого, це мине. Тобі вже краще?
Назар кивнув. Вона навіть не уявляла, наскільки.
Я думаю, він зовсім заспокоївся б, якби ти його нарешті відпустила, підмітив Левшиць. Валерія засуджуюче глянула на нього, але таки випустила з обіймів Назара, і той одразу ж заліз під ковдру.
А чим це так тхне? повернулася Валерія до чоловіка. У кімнаті задушливо
Так, схоже, не завадило б провітрити, погодився Михайло, принюхуючись до повітря. Може, пил налетів через кватирку?
Але звідки аж стільки? трохи здивовано хмикнула Валерія, прямуючи до вікна, щоб ширше відчинити кватирку. Я тільки сьогодні тут усе вилизала. Чортзна-що!
Ану, подивимось вона нахилилася, щоб зазирнути під ліжко. Назара підкинуло, він метнувся до мами Але було занадто пізно Валерія втілила свій план і абсолютно спокійно вивчала простір під ліжком в позі екзальтованої молільниці на предмет наявності пилу.
Ти чого? здивовано глянув на сина Левшиць. Назар зніяковів і повернувся під ковдру.
Та нічого.
Ну, зрозуміло. Так я й думала, констатувала знизу Валерія. Це ж треба! Гадки не маю, звідки взялося стільки пилу. Доведеться завтра знову прибирати.
Назарові раптом подумалося: що, якщо нещодавнє страхіття справді було лише поганим сном? Хлопчику дуже хотілося повірити в це. І на якусь мить майже вдалося. От тільки
Хочеш, ми трошки побудемо з тобою? запропонувала Валерія.
Справді, гарна думка, підтримав її Михайло. Виглядав він уже не таким розбитим, як ще кілька хвилин тому. Назарові, щоправда, цей відрізок часу здався кількома годинами; просто не вірилося, що між моментом, коли монстр ось-ось мав вибратися повністю, і цими словами не вмістився б навіть блок телевізійної реклами.