Тестостерон у нас у крові значно активніший рано-вранці, аніж посеред дня. Те, що багато хлопців і чоловіків прокидається з відомим «ранковим хлібом», ще не означає, що їм наснилося щось сексуальне. У чоловіка за ніч устає в середньому від трьох до пяти разів, і це відбувається зазвичай у звязку з певним типом сну. Упродовж сну мозок проходить різні фази, і приблизно пята частина всього періоду припадає на так звану фазу швидкого сну (Rapid Eye Movement). Під час цієї фази мозок так само активний, як і у стані неспання, й очі швидко рухаються взад-уперед під повіками. Власне під час фази швидкого сну ми й бачимо сновидіння. Чому в нас постає ця нічна ерекція, досі остаточно не зясовано. Це стосується також звязку між ерекцією і фазою швидкого сну. Багато що свідчить про те, що це може бути повязано з міхуром. Велика частина нервів, які управляють ерекцією, діють разом із нервами, що контролюють функцію міхура. Припускають, що коли міхур уночі повільно наповнюється, це стимулює нерви пеніса, і таким чином провокує «повстання». Іншу можливу причину цього явища знаходимо в головному мозку. Тут містяться центри, які зазвичай відповідають за запобігання ерекції. Під час фази швидкого сну ці центри малоактивні, через що може «продиратися на світло» ерекція.
Незалежно від того, що за цим стоїть, така нічна ерекція добрий знак. Вона може допомогти виявити причину імпотенції. Ерекція під час сну свідчить про те, що за цим стоїть насамперед психічна проблема. Пеніс, який стає твердим уночі, може ставати твердим і вдень.
Більшість статево зрілих юнаків, прокинувшись, спостерігала також мокру пляму на простирадлі або ковдрі свідчення так званого «мокрого» сну. Це, звісно, найбільш звичне явище у віці статевого дозрівання. (Дівчата і жінки теж мають нічні оргазми, але не з такими очевидними ознаками.) У середньовічній Європі «мокрі» сни тлумачили як знак того, що вночі чоловіка спокусила сукуб вродлива демониця, перед якою неможливо встояти і яка через секс полоняє і зачаровує чоловіків.
Нічні полюції цілком нормальне явище. Понад 80 % усіх юнаків і чоловіків переживали це щонайменше раз у житті. На відміну від спонтанної нічної ерекції, нічна полюція настає зазвичай у звязку із сексуальним сном. Прокинувшись після такого нічного розкошування, багато хто відчуває нагальну потребу сходити в душ. Однак не обовязково ставитися до цього так серйозно, як зобовязують юдейські канони. Згідно з ними, чоловік, який прокинувся з мокрою плямою на білизні, уважається настільки нечистим, що повинен просидіти у ванні аж до наступного вечора.
Ерекція це добре, але її не порівняти з оргазмом. В історичному контексті йому, як і спермі, яку він продукує, приписували найнеймовірніші властивості. У деяких суспільствах в оргазмі вбачали потенційну шкоду. І в давньому Китаї, і в Греції вважалося, що чоловік втрачає частку життєвої енергії з кожною еякуляцією. Це кардинально відрізнялося від поглядів того самого Галена з Пергама, на думку якого, чоловіки могли б померти, якби регулярно не переживали оргазм.
Для отримання оргазму й еякуляції чоловіка треба стимулювати. Тут насамперед мається на увазі, звісно ж, стимуляція пеніса через вагінальний або анальний статевий акт, оральний секс або мастурбацію. Але, як ми побачимо, цілком можливо досягти оргазму через стимуляцію інших частин тіла, особливо передміхурової залози, простати. Окремі чоловіки можуть стимулювати оргазм силою думки вони, по суті, досягають сімявиверження шляхом фантазування.
Оргазм це вкрай хитромудра співпраця периферичної й центральної нервової системи. У чоловіків сигнали, які приводять до оргазму, виникають у пенісі й передаються далі, до спинного мозку, через великий пудендальний нерв. Подібні нервові шляхи простягаються також від простати і прямої кишки. Коли сигнали досягають центральної нервової системи, справа по-справжньому «закипає». Тоді активуються центри, які відповідають за задоволення, група зон у кінцевому мозку, мозочку та мозковому стовбурі. І от оргазм уже досить близько. Наші нервові клітини комунікують за допомогою невеликих сигнальних речовин, які називають нейромедіаторами. Що ж до задоволення й оргазму, то тут насамперед має значення дофамін. Дофамін це такі собі «винагороджувальні льодяники» організму. Коли ти отримуєш роботу, якої прагнув, і коли на тесті з математики ти отримуєш найкращу оцінку, і коли ти вперше перемагаєш батька в шахах, саме дофамін дарує відчуття радості й задоволення. Тож не дивно, що ця важлива речовина набуває неабиякої ваги під час сексу.
Оргазм починається, коли головний мозок достатньо стимульований. Більшість із нас відчуває ніби потужний вибух, де все відбувається одночасно. Насправді сімявиверження поділяється на дві фази.
Спершу настає фаза виведення сімені (або емісійна фаза), тоді мязи довкола міхурового отвору скорочуються і перекривають протоку до міхура. Сперма завжди прямує шляхом найменшого опору, і якби міхур не був перекритий, вона прослизнула б туди. Таке перекриття запобігає також випусканню сечі разом зі спермою. Коли протока до міхура перекрита, з простати виливається рідина в сечівник, а з сімяних канатиків вивергаються клітини сперми. І залишаються на місцях у товаристві секрету з сімяних пухірців (vesicula seminalis).
Головний мозок частково контролює цю першу стадію оргазму, однак за подальшої стимуляції вона незабаром переходить у фазу, до перебігу якої мозок не долучається, у фазу виверження сімені. Ця частина являє собою безпосереднє виверження сперми крізь отвір сечівника. Це відбувається завдяки ритмічному скороченню мязів таза при тому, що ми вже не контролюємо цей процес. Звичайне сімявиверження вкладається у 1015 ритмічних скорочень. З усіх цих скорочень чоловік може фактично відчути лише окремі. На початку виділяється незначна кількість сперми або не виділяється взагалі це настає уже під час другого або третього скорочення. Після цього слідують у середньому від пяти до семи скорочень, коли сперма вивергається, і 45 «сухих» поривів.
Під час найінтенсивнішої частини виверження сперма виштовхується назовні зі швидкістю, що може досягати до 20 км/год. Було досліджено також, як далеко чоловіки спроможні випорскувати сімя під час еякуляції. Американці Вільям Мастерс і Вірджинія Джонсон були піонерами в наукових дослідженнях про сексуальне здоровя. 1970 року вони опублікували результати своєї праці, які показали, що сперма в середньому вивергається на 3060 см уперед. Інший американський науковець, біолог Альфред Кінсі, описав випадки, коли чоловікам удавалося випорскувати сперму аж на 2,5 м. Сила і швидкість викидання сперми з пеніса жодним чином не впливає на ймовірність запліднення. Рух сперматозоїдів однак пригальмовує згусток слизу при вході в матку, крізь який вони змушені «пробиратися», перш ніж досягнуть яйцеклітини.
Численні історії про чоловіків, які одразу ж після статевого акту засинають, традиційно слугують ілюстраціями типової поведінки чоловіків, які «думають лише про себе». Проте нові знання до певної міри виправдовують нас.
Коли чоловік переживає оргазм, виділяється благословенна суміш гормонів і хімічних речовин, які впливають на головний мозок. Серед них пролактин гормон, кількість якого зростає одразу ж після оргазму. Зазвичай високий рівень пролактину виробляється вночі, й очевидно, що ця речовина впливає на мозок, схиляючи людину до сну. Тварини, яким під час спеціального дослідження швидко вводили пролактин, ставали сонливими і засинали. Один із можливих механізмів цього явища нейтралізація пролактином дофаміну, сигнальної речовини в мозку, завдяки якій ми почуваємося бадьорими. Рівень пролактину зростає після сексу і в жінок, але значно менше.
Дехто, можливо, заперечить: мовляв, вони не почуваються сонними після оргазму, досягнутого в результаті мастурбації. Це все ж не спростовує «пролактинової» теорії. Заміри показують, що під кінець статевого акту чоловік виділяє пролактину в чотири рази більше порівняно з мастурбуванням. Це, ймовірно, пояснюється як фізичними, так і психічними чинниками: статевий акт, по суті, дарує організму більше задоволення.
Тож коли наступного разу проміжок між оргазмом і сном виявиться достатньо коротким, майте на увазі, що для цього є природне пояснення. Та все ж варто постаратися встигнути поцілувати й обійняти жінку, перш ніж почнеш хропіти.
Центри головного мозку, які управляють бажаннями, допомагали людству проходити шлях до сьогодення. Ці зони розташовані в глибині головного мозку, і вони з нами із часів, коли ми почали розвиватися у ссавців.
Нашими найбільш основоположними функціями, такими як серцебиття і здатність дихати, управляє найстаріша частина, так званий рептильний мозок. Упродовж нашого розвитку і перетворення на ссавців, приматів, а згодом на людей сформувалася додаткова частина те, що ми зараз називаємо корою головного мозку. Тут розташовані зони, які уможливлюють нашу здатність думати, говорити й усвідомлювати власне існування. Коротше кажучи, те, що робить нас людьми.
Між рептильним мозком і корою головного мозку маємо третю систему, своєрідний місток між ними двома. Це лімбічна система, і саме тут ми знаходимо зони, які відповідають за бажання і радість. Якщо досліджувати головний мозок під час оргазму, саме тут спостерігаємо найбільшу активність. Кілька зон світяться як феєрверк, і сигнали між ними перекидаються як тенісні мячики. Більшість цих сигналів проходять через вентральну тегментальну область, і тут ми помічаємо високу активність, коли жінки і чоловіки досягають сексуального клімаксу.
Багато з названих зон активується і під дією героїну. Особи, які зазнавали дії цього дурману, часто порівнюють свої відчуття із сексуальним задоволенням і навіть оргазмом. Так само залежні від героїну часто мають знижене сексуальне бажання. Це, очевидно, повязано з тим, що героїн уже стимулює ці мозкові центри, а отже, пригнічує потребу в стимуляції їх конвенційним способом. У виборі між цими двома задоволеннями таки варто віддавати перевагу оргазму. Це дешевше, доступніше і, не в останню чергу, корисніше для вашого здоровя.
Ерекція здебільшого повязана з сексуальним збудженням та задоволенням. Але іноді добра буває забагато, тоді ерекція стає проблемою.
Ерекція здебільшого повязана з сексуальним збудженням та задоволенням. Але іноді добра буває забагато, тоді ерекція стає проблемою.