За фантастичними поясненнями причин імпотенції слідували зазвичай не менш фантастичні пропозиції щодо її лікування.
В Індії «Самхіта Сушрута» радила вживати суміш рису, насіння сезаму, солі й соку цукрової тростини. Усе це, знову ж таки, треба було змішувати із жиром свині й добрячою порцією олії. Чоловік, який споживав такий коктейль, міг без проблем обслуговувати сотні жінок.
«Самхіта Сушрута» містила також рецепти для зовнішнього використання. Сімяники алігатора, ластівки, жаби або миші треба було відварити в олії й змащувати цим варивом ступні ніг безпосередньо перед сексуальною активністю. І це нібито мало діяти бездоганно, щоправда за умови, що ноги чоловіка перед актом не торкалися землі.
У Давньому Римі вірили в силу, відняту у тварин, що славилися своєю сексуальною потугою. Доброю річчю вважалися, зокрема, пеніси кроликів, як і сперма яструбів та орлів. Щоб зберігати чоловічу силу, треба було намагатися не дражнити богів, оскільки останні могли покарати зухвальця імпотенцією. Тому чоловіки носили амулети і талісмани, які захищали від таких кар.
Рецепти ліків від імпотенції були заплутаними і містили дуже багато інгредієнтів. У Китаї жовтому імператорові Хуан-ді виписували суміш, яка складалася зі щонайменше 22 складників і мала обдарувати його здатністю «підкорити 1200 жінок і в такий спосіб досягти божественності». Сумнівно, що «Віагра» може похвалитися тим самим.
Після багаторічних дискусій і сварок сьогодні всі переважно згодні з визначенням імпотенції, або еректильної дисфункції. Випадки імпотенції здебільшого поділяють на дві основні категорії органічну і психогенну імпотенцію. Ці, у свою чергу, теж поділяються на різні групи, які, знову ж таки, можна розподілити на підгрупи. І меж точності визначення імпотенції майже не існує. Однак організм рідко піддається нашій потребі розкладати все по поличках. Для великої частини чоловіків, які потерпають від імпотенції, характерними будуть кілька ознак одночасно. Велику групу, що випадає з найзвичнішого визначення, становлять ті, хто є імпотентами через побічну дію ліків, які вони вживають, прагнучи позбутися інших хвороб.
Після багаторічних дискусій і сварок сьогодні всі переважно згодні з визначенням імпотенції, або еректильної дисфункції. Випадки імпотенції здебільшого поділяють на дві основні категорії органічну і психогенну імпотенцію. Ці, у свою чергу, теж поділяються на різні групи, які, знову ж таки, можна розподілити на підгрупи. І меж точності визначення імпотенції майже не існує. Однак організм рідко піддається нашій потребі розкладати все по поличках. Для великої частини чоловіків, які потерпають від імпотенції, характерними будуть кілька ознак одночасно. Велику групу, що випадає з найзвичнішого визначення, становлять ті, хто є імпотентами через побічну дію ліків, які вони вживають, прагнучи позбутися інших хвороб.
У чоловіків за сорок більшість випадків еректильної недостатності пояснюється органічними причинами. Ця частка чоловіків із віком зростає. Перелік хвороб і станів, що призводять до цього, довгий, але серед них можна виділити дві основні групи. Перша зміни у кровоносних судинах, а друга проблеми, повязані з діабетом.
Кровоносні судини, які транспортують кров із серця по всьому тілу, зазнають різних впливів упродовж життя, тому жирові відкладення в судинах з часом можуть призвести до чого завгодно від високого кровяного тиску до інфаркту й інсульту. Такі серйозні хвороби раніше важко було виявляти, однак в останні роки проблеми з потенцією, які мають до 70 % чоловіків із високим кровяним тиском, і можливий звязок між цими симптомами привертають дедалі більшу увагу. Чоловіки, у яких розвивається ЕД, мають значно вищий ризик серцевого інфаркту. Не те, щоб імпотенція призводила до інфаркту, але механізми, що спричиняють обидва ці стани, однакові. Добре обстежена імпотенція може запобігти серцевому інфаркту чи інсульту, які через кілька років потенційно можуть призвести до смерті. Тому кожному чоловікові, якому за 50 і в якого діагностовано ЕД, слід вимірювати кровяний тиск та перевіряти рівень холестерину і цукру в крові.
Друге місце серед станів, що підвищують ризик ЕД, посідає цукриця, або diabetes mellitus. У чоловіків, хворих на діабет, ризик розвитку еректильної дисфункції становить 75 %. Такі розлади в середньому почнуть турбувати їх на 1015 років раніше, ніж чоловіків, у яких немає цієї хвороби. Причина зростання ризику в тому, що діабет із часом пошкоджує нерви і кровоносні судини. У судинах це призводить до відкладення жирів, як описано вище, а в пенісі зменшується циркуляція крові. Нервові волокна, необхідні для ерекції, також зазнають впливу, отже, потрібні сигнали не передаються за призначенням. До того ж було виявлено, що в чоловіків із діабетом виробляється менше оксиду азоту речовини, яка зазвичай відповідає за розширення губчастих тіл.
Усі ці чинники разом призводять до імпотенції в чоловіків із діабетом. Багато що свідчить про те, що чоловіки з цією хворобою потерпають від набагато серйознішої еректильної недостатності й що це більшою мірою впливає на якість їхнього життя, ніж у чоловіків із проблемами потенції, у яких немає діабету.
Сьогодні існує чимало ефективних методів лікування діабету і першого, і другого типу. Більшість чоловіків має змогу надійно контролювати цукор у крові за належного патронажу, а отже, уникнути багатьох ускладнень, зокрема й імпотенції.
У більшості випадків діагностованих хвороб є всі підстави виписувати ліки. Водночас значна частина ліків мають побічні дії, серед яких найбільш поширена еректильна дисфункція. Ціла низка засобів від виразки шлунку, підвищеного тиску і епілепсії можуть призвести до недостатності ерекції. Ліки від високого тиску вже давно мають славу найгіршого з-поміж негідників. Особливо погана репутація у бета-блокаторів. Новіші дослідження, однак, засвідчили, що шкода від них не така велика, як припускали на початку. На противагу лікам від високого тиску із сечогінним ефектом, які вочевидь підвищують ризик імпотенції.
Група ліків, на які варто звернути увагу, ті, які приймають від депресій і тривожних розладів. Особливо так звані препарати групи СІЗЗС[4], більш відомі під узагальненою назвою «пігулки щастя», можуть спричинювати еректильну недостатність. Ці медикаменти прописують дедалі більшій кількості людей.
Фізична активність зменшує шанси виникнення високого тиску, діабету, серцевого інфаркту і протидіє появі проблем з опорно-руховим апаратом. До того ж вона творить чудеса в сексуальному житті. Проблеми з потенцією значно частіше виникають у чоловіків, які ведуть сидячо-лежачий спосіб життя. Та якщо їм удається підвестися з дивана і перетнути поріг, за кілька тижнів або місяців вони відчувають помітне поліпшення потенції. Фізична активність стимулює циркуляцію крові й підтримує судини відкритими та еластичними, що є передумовою доброї ерекції. Тренування, окрім того, стимулює виділення організмом оксиду азоту, що також дуже важливий для ерекції. Скільки і як тренуватися, кожен вирішує для себе сам, однак навіть найменші зміни в денному розпорядку можуть забезпечити тривале й насичене сексуальне життя.
Фізична активність зменшує шанси виникнення високого тиску, діабету, серцевого інфаркту і протидіє появі проблем з опорно-руховим апаратом. До того ж вона творить чудеса в сексуальному житті. Проблеми з потенцією значно частіше виникають у чоловіків, які ведуть сидячо-лежачий спосіб життя. Та якщо їм удається підвестися з дивана і перетнути поріг, за кілька тижнів або місяців вони відчувають помітне поліпшення потенції. Фізична активність стимулює циркуляцію крові й підтримує судини відкритими та еластичними, що є передумовою доброї ерекції. Тренування, окрім того, стимулює виділення організмом оксиду азоту, що також дуже важливий для ерекції. Скільки і як тренуватися, кожен вирішує для себе сам, однак навіть найменші зміни в денному розпорядку можуть забезпечити тривале й насичене сексуальне життя.
Куріння дає небагато переваг, якщо взагалі дає. Це твердження поширюється і на потенцію. Нікотин та інші речовини в цигарках призводять до звуження невеликих судин в організмі загалом і в пенісі зокрема. За якийсь час це спричиняє проблеми з еректильною здатністю. Загасити цигарку не лише корисно для організму і вигідно для гаманця це може також урятувати ваше сексуальне життя.
Кататися на велосипеді популярний вид занять, який справляє позитивний ефект на довкілля і здоровя народу. Але навіть катання на велосипеді має тіньовий бік. В одному дослідженні зясовували частоту випадків імпотенції серед учасників щорічного велопробігу Трондгейм Осло. 13 % учасників заявили про проблеми з потенцією безпосередньо після пробігу, а в декого ці проблеми розтягувалися на вісім місяців. Комплексне дослідження 2014 року показало, що частота проблем із потенцією після їзди на велосипеді коливається в інтервалі 250 %.
Як можливі причини особливо виділяють два чинники. Перший полягає в тому, що тиск велосипедного сидіння може зменшувати приплив крові до пеніса майже на 97 %. Цей тиск може також спричинити пошкодження нервових волокон, які проходять через цю зону. Окремі дослідники виявили й ознаки того, що тривала їзда на велосипеді може впливати на гормональну систему і знижувати вплив тестостерону на еректильну здатність. Сучасні роверові сидіння мають розширення ззаду і довгий, тонкий «ніс». Власне ця випнута частина і може чинити сильний тиск на чутливу зону між мошонкою й анусом. У цьому місці відстань до кровоносних судин і нервів, які беруть участь у керуванні ерекцією, дуже коротка. Цей тиск збільшується ще й через те, що більшість велосипедистів сьогодні сидить, нахилившись уперед, із кермом нижче сидіння.
Якщо чоловік відчуває заніміння після велопрогулянки, йому варто подумати про зміну сидіння. Як альтернативу можна спробувати змінити висоту сидіння, а отже, положення тіла під час їзди.
Професійні велосипедисти мають менше проблем із потенцією, ніж любителі активного відпочинку. Це може видатися дивним, проте є цілком логічним: ті, хто заробляє на життя велосипедним спортом, піклуються про придбання обладнання, ідеально припасованого до форми їхнього тіла.
Імпотенція довго сприймалася як стан, від якого потерпають представники старшого покоління, і ні в кого не виникало жодних сумнівів у тому, що цей ризик зростає з віком. Однак в останні роки привертає увагу поширеність цієї проблеми серед молодих чоловіків.