Сер, нетерпляче промовив містер Каннінгем. Я, звісно, розумію, що все це конче потрібно. Але подивіться самі. Ось моя спальня, ось кімната мого сина. Невже ви гадаєте, що ми б не помітили, якби злодій піднявся сюди?
Може, випробувати іншу версію? насмішкувато підтримав батька містер Алек.
Я б усе ж хотів продовжити огляд. Мені необхідно, наприклад, зясувати, куди виходять вікна спалень. Ось це, напевно, кімната вашого сина. Голмс штовхнув двері. А там, мабуть, та сама туалетна кімната, в якій він курив, коли почувся шум ізнизу. Тут має бути вікно. Куди воно виходить? Він пройшовся по спальні, відчинив двері до туалетної кімнати й роздивився її.
Сподіваюсь, тепер ви задоволені? кинув Каннінгем-старший.
Дякую вам. Я побачив усе, що мені було треба.
У такому випадку, якщо це вже так необхідно, пройдімо до моєї кімнати.
Містер Каннінгем стенув плечима і попрямував до своєї спальні, яка виявилася нічим не примітною кімнатою зі звичайною, якщо не сказати з геть зовсім непоказною, обстановкою. Коли ми всією компанією наблизилися до вікна, Голмс відстав, і ми з ним опинились позаду. Біля ліжка стояв маленький столик із блюдом апельсинів і карафою з водою. Коли ми проходили повз, Голмс, на мій превеликий подив, на секунду загородив мені дорогу та свідомо перекинув ногою столик. Карафа розлетілася на друзки, а фрукти розкотились по всій підлозі.
Ну ось, будь ласка, Ватсоне. Помилуйтеся, що ви накоїли, цілком спокійно сказав він, засмучено хитаючи головою. Зіпсували такий гарний килим.
Геть розгублений я нахилився й почав збирати фрукти, розуміючи, що мій друг із якоїсь причини хоче, щоб я взяв провину на себе. Всі інші також узялися ловити по всіх кутках апельсини і ставити на місце столик.
Тим часом Голмс зник.
Ось тобі й маєш! вигукнув інспектор. Куди ж він подівся?
У цього пана, по-моєму, проговорив Алек Каннінгем, не все гаразд із головою. Батьку, подивімося, куди це він подівся.
Вони квапливо вийшли з кімнати, залишивши нас з інспектором і полковником у неабиякому здивуванні.
Либонь, я готовий погодитися з містером Алеком, пробурмотів поліціянт. Може, це й наслідки хвороби, але здається мені, що...
Його слова перервали відчайдушні крики:
Допоможіть! Пробі! Убивають!..
У мене всередині все похололо: я упізнав голос свого друга. Я миттю вискочив на сходовий майданчик. Заклики про допомогу вже перетворилися на захриплий безтямний галас, що лунав зі спальні Алека Каннінгема. Я кинувся туди і миттю підскочив до дверей у туалетну кімнату.
Обидва Каннінгеми схилились над Шерлоком Голмсом, котрий лежав на підлозі. Молодший обома руками вчепився в його горло, а старший викручував запястя. Утрьох нам не складно було відтягти їх, і Голмс скочив на ноги. Він був блідий і дуже збуджений.
Обидва Каннінгеми схилились над Шерлоком Голмсом, котрий лежав на підлозі. Молодший обома руками вчепився в його горло, а старший викручував запястя. Утрьох нам не складно було відтягти їх, і Голмс скочив на ноги. Він був блідий і дуже збуджений.
Заарештуйте цих людей, інспекторе, відсапуючи, прохрипів він.
За яким звинуваченням?
За звинуваченням в убивстві кучера Вільяма Кервана.
Інспектор витріщився на нього круглими очима.
Послухайте, містере Голмс, нарешті заговорив він, чи не хочете ви сказати, що...
Інспекторе, та ви погляньте на їхні обличчя! обірвав його Голмс.
Ніколи ще мені не доводилось бачити, щоб чиєсь обличчя настільки красномовно засвідчувало провину. Старий стояв у заціпенінні, дивлячись у підлогу, його густі брови зійшлися на переніссі. Син же його, навпаки, виблискував темними очима, як хижий звір, загнаний у кут. Риси його обличчя були спотворені до невпізнання. Інспектор, кажучи ані слова, підійшов до дверей і подав сигнал. На поклик відразу ж зявились два констеблі.
Я не маю виходу, містере Каннінгем, промовив інспектор. Дуже сподіваюся, що це жахлива помилка... Що ви робите! Його рука промайнула в повітрі, і на підлогу полетів револьвер, який Каннінгем-молодший вихопив із кишені.
Візьміть зброю, спокійно вимовив Голмс, притиснувши револьвер ногою до підлоги. На суді вона знадобиться. А ось і те, що нам дійсно потрібно. Він підняв із підлоги зімятий аркуш паперу.
Друга частина листа! з подивом вигукнув інспектор. Де ви його знайшли?
Там, де він і мусив бути за моїми припущеннями. Полковнику, ви з Ватсоном, напевне, можете повертатися додому, я приєднаюся до вас за годину, не більше. Нам з інспектором необхідно перекинутися кількома словами із заарештованими, але до обіду я буду обовязково.
Шерлок Голмс дотримав слова. За годину він долучився до нас у курильній кімнаті полковника. З ним зявився маленький літній пан, якого мені рекомендували як містера Антона це його будинок було пограбовано минулого тижня.
Я б хотів, щоб містер Актон був присутнім під час моєї розповіді, пояснив Голмс. Йому буде цікаво почути деякі подробиці. Думаю, полковнику, ви вже шкодуєте про те, що запросили такого невгамовного гостя, як я.
Навпаки, посміхнувся полковник. Велика честь спостерігати за вашою роботою, містере Голмс. Хоча я досі не розумію, як вам удалось відгадати цю загадку.
Боюся, моя розповідь вас розчарує. Але спочатку... Ця колотнеча в туалетній кімнаті Каннінгема-молодшого забрала в мене чимало сил. Якщо дозволите, полковнику, я наллю собі ковток вашого бренді. Я ще недосить оклигав для такого клопоту.
Сподіваюсь, у вас більше не буде таких припадків?
Шерлок Голмс щиро розсміявся.
Про це ми ще поговоримо, сказав він. Я розповім вам про перебіг справи в тій послідовності, в якій розвивалися події, щоб стало зрозуміло, на чому будувалися мої висновки. Якщо вам щось буде невтямки, ставте запитання.
У роботі детектива чи не найголовнішою є здатність відчувати, які з фактів випадкові, а які мають першочергове значення. В іншому разі ви марнуєте купу сил замість того, щоб зосередитися на головному. У цій справі я від самого початку не мав ані найменшого сумніву в тому, що ключем до розгадки таємниці є уривок паперу, який був затиснутий у руці вбитого.
Відразу хочу звернути вашу увагу на той факт, що, якби розповідь Алека Каннінгема була правдивою, коли б, як він стверджував, убивця відразу після пострілу втік, він не міг би вирвати аркуш із руки вбитого. Але якщо це зробив не злочинець, то це міг зробити лише сам Алек Каннінгем адже до того часу, коли старий спустився сходами, на вулиці вже зібралося кілька слуг. Здогадатися про це було неважко, інспектор не зробив цього лише тому, що йому й на думку не спало, що до вбивства можуть бути причетні такі шановані пани.
Я ж ніколи не роблю винятків та виходжу лише з фактів. Тому із самого початку розслідування роль Алека Каннінгема в цій справі викликала моє зацікавлення.
Відірваний кутик паперу, який показав нам інспектор, я вивчив дуже ретельно. Мені одразу ж стало зрозуміло, що це частина цілком незвичайного документа. Ось він. Ви не знаходите у ньому нічого дивного?
Почерк якийсь незвичайний, зауважив полковник.
Вочевидь, вів далі Голмс, що лист написано двома різними особами. Вони писали листа по черзі і в цьому легко пересвідчитися навіть під час побіжного огляду.
Почерк якийсь незвичайний, зауважив полковник.
Вочевидь, вів далі Голмс, що лист написано двома різними особами. Вони писали листа по черзі і в цьому легко пересвідчитися навіть під час побіжного огляду.
Чорт забирай! здивувався полковник. Адже це дійсно так. Але навіщо двом різним людям знадобилося писати одного листа?
Природно, це робили не задля забавки. Один із тих, хто його писав, не довіряв іншому й хотів, аби відповідальність за їхній задум була розділена між ними нарівно. До речі, для мене є цілком очевидним, що той, чиєю рукою написано слова «годині» та «хвилин», був організатором злочину.
Яким же чином ви це зясували?
Це стає зрозумілим, якщо порівняти почерки цей є набагато впевненішим та твердішим. Одначе крім здогадок, є й більш вагомі аргументи. Якщо уважно придивитися, можна помітити, що тверда рука писала, залишаючи пропуски у тих місцях, де інша рука мала дописати свої слова пізніше. Іноді місця бракувало, і слабшій руці доводилося втискувати, наприклад, чисельник «сорок пять» між «об» та «хвилин».
Дивовижно! вигукнув містер Актон.
Утім, поки що досить поверхово, відгукнувся Голмс. Ми нарешті дісталися важливішого пункту. Експерти-криміналісти, як відомо, вміють досить точно визначати за почерком людини її вік із точністю до десятиліття. Лишень іноді хвороби та фізична неміч надають почеркові старечих особливостей, навіть якщо писала молода людина. У нашому випадку, дивлячись на чіткий почерк одного та недбале, але все ж цілком розбірливе письмо іншого, ми можемо сказати, що один із тих, хто писав є молодою людиною, а інший у літах, хоча й не зовсім старезний.
Є ще один пункт, не такий очевидний, але більш важливий. Ці два почерки мають схожі риси. Вони належать кревним родичам. Про це свідчать багато ознак. Це все разом майже переконало мене в тому, що лист був написаний Каннінгемами батьком і сином.
Відтак мені знадобилося вивчити особливості злочину та зрозуміти, чи не зможуть вони нам чимось допомогти. Я вирушив з інспектором до будинку Каннінгемів і ретельно оглянув усе навколо. Фірман дійсно помер від пострілу з револьвера, але стріляли в нього з відстані більш аніж чотири ярди, я це зясував цілком точно під час огляду тіла. Краї кулевого отвору на його одязі не були обпалені, як це трапляється, коли стріляють упритул. Отож, Алек Каннінгем брехав, стверджуючи, що бачив, як двоє чоловіків боролися, коли пролунав постріл. Далі: батько й син вказали те саме місце, де вбивця вибіг на дорогу. Але там пролягає досить широкий рівчак, на дні якого збирається вологість. Оскільки ніде поряд із рівчаком жодних відбитків не знайшлося, я зрозумів не тільки те, що обидва Каннінгеми брешуть, а й те, що ніякого незнайомця в чорному взагалі не існує.
Тепер я мав установити мотив цього незвичайного злочину. Для цього, насамперед, треба було розібратися з пограбуванням у будинку містера Актона. Полковник якось згадав, що нещодавно ви, містере Актон, судилися з Каннінгемами. У мене одразу зародилася підозра, що саме вони проникли до вашої бібліотеки, щоб викрасти якісь важливі для цього позову документи.