А що там робив оцей Вільям Керван? Він що-небудь сказав перед смертю?
Ні слова. Він жив у сторожці зі своєю матірю і був дуже відданим слугою, тому ми вирішили, що він просто вийшов перевірити, чи все в порядку в домі. Розумієте, пограбування Актона наробило в нас багато галасу, люди хвилюються. Грабіжник устиг зламати замок і відчинити двері, коли його побачив Вільям.
А матері він нічого не сказав, коли виходив?
А матері він нічого не сказав, коли виходив?
Вона дуже стара і майже нічого не чує. Ми не змогли від неї нічого добитися. Дізнавшись про смерть сина, вона взагалі перестала будь-що розуміти, хоча й раніше не вражала розумом. Проте маю дещо цікаве. Ось, погляньте.
Інспектор витяг зі свого записника помятий клаптик паперу й подав Голмсу.
Це було знайдено в руці убитого. Схоже на уривок якогось документа. Тут згадано час, коли загинув нещасний кучер. Судячи зі змісту, це щось на кшталт запрошення на зустріч.
На папері вціліли ось такі слова:
об одинадцятій годині сорок пять хвилин
дізнатися, що
можливо
Якщо це дійсно запрошення, вів далі інспектор, то напрошується висновок, що Вільям Керван, хоч і вважався за чесну людину, міг бути в змові з крадієм. Можливо, він зустрівся зі злочинцем і навіть допоміг йому зламати двері, після чого вони щось не поділили та зчепилися між собою.
Цей клаптик рукопису надзвичайно цікавий, нарешті проговорив Голмс, уважно вивчивши записку. Справа набагато складніша, ніж я уявляв. Ваше зауваження щодо можливого звязку між грабіжником і слугою та здогадка про те, що в листі, можливо, містилося запрошення на зустріч, здається мені не позбавленим підстав. Але цей клаптик указує й на те, що... Він узявся за підборіддя й на декілька хвилин занурився в роздуми. Коли Голмс повернувся до дійсності, я з подивом помітив, що щоки його порожевіли, а очі блищать, як до хвороби. Здавалося, до нього повернулась колишня енергія.
Знаєте, інспекторе, вигукнув він, я зовсім не проти взятися за цю справу! Є в ній щось привабливе. Якщо дозволите, полковнику, я залишу вас із Ватсоном, а сам прогуляюся з інспектором, щоб перевірити деякі свої міркування. Обіцяю за півгодини повернутися.
Приблизно за півтори години повернувся інспектор але без Голмса.
Містер Голмс усе ще снується туди-сюди двором і просить, щоб ми разом вирушили до будинку містера Каннінгема.
Навіщо?
Інспектор знизав плечима.
Не можу сказати. Між нами мені здається, містер Голмс іще не зовсім здоровий. Він надто збуджений і поводиться якось дивно.
Не хвилюйтеся, заспокоїв я його. Ці дивацтва частина його методу, я давно це знаю.
Я б сказав, що в нього досить незвичні методи, пробурчав інспектор. Полковнику, поквапмося, оскільки містерові Голмсу нетерпеливиться розпочати.
Голмс і справді нервово походжав двором, низько нахиливши голову й засунувши руки в кишені брюк.
Справа стає все цікавішою! вигукнув він, помітивши нас. Ватсоне, ця поїздка на природу дійсно йде мені на користь. Я чудово провів ранок.
Ви вже побували на місці злочину? довідався полковник.
Так, ми з інспектором провели невелику рекогносцировку.
Пощастило хоч щось знайти?
Ми бачили деякі дуже цікаві речі. Ходімте, я все розповім дорогою. По-перше, ми оглянули тіло бідолахи. Він дійсно помер від вогнепальної рани. У нього вистрілили з револьвера.
А ви хіба мали сумніви щодо цього?
Ніколи не завадить зайвий раз перевірити. Інспектор теж не гаяв часу. Потім ми поспілкувалися з містером Каннінгемом та його сином, вони вказали нам місце, де злочинець переліз через живопліт. Потім ми зустрілися з матірю вбитого, щоправда, нічого нового від неї ми не дізнались. Але й без того я твердо впевнений, що злочин цей аж ніяк не звичний. Думаю, ви погодитеся зі мною, інспекторе: затиснутий у руці вбитого клаптик паперу з точною вказівкою часу, коли відбулося вбивство, доказ надзвичайно рідкісний.
Це може дати ключ до розгадки, містере Голмс.
Не може дати, а дає! Автор цієї записки витяг із ліжка кучера Вільяма Кервана в дуже пізній час. Але де ж решта аркуша?
Я обстежив усе навколо будинку, але нічого не знайшов, сказав інспектор.
Її вирвали з рук убитого, бо в ній містилося те, що вказувало на вбивцю. На вашу думку, як він мав би вчинити з папером? Швидше за все, запхав до кишені, не звернувши уваги, що невеликий клаптик залишився в руці жертви. І якщо записка опиниться в наших руках, ми будемо в двох кроках від розкриття всієї справи.
Але як нам залізти в кишеню злочинця, не спіймавши його самого?
Гарне запитання. Маємо ще одну зачіпку: Вільям одержав записку. Значить, хтось її приніс або вона надійшла поштою.
Я довідався, вставив інспектор. Кучер одержав листа учора з денною поштою. Конверт він знищив.
Чудово! вигукнув Голмс. Отже, ви бачилися з поштарем. Із вами приємно працювати, інспекторе... А ось і сторожка! Йдіть за мною, полковнику. Якщо не заперечуєте, я покажу вам місце злочину.
Ми залишили позаду невелику будівлю, в якій жив кучер з матірю, і вийшли на дубову алею. Дорога вела до впорядкованого старовинного будинку часів королеви Анни. Проминувши парадні двері, Голмс із інспектором обвели нас навколо будинку до бічного входу. Сад відокремлював його від живоплоту, що тягся вздовж дороги. Біля дверей, що вели до кухні та буфетної, чергував констебль.
Офіцере, відчиніть двері, будь ласка, попросив Голмс. Ось на цих сходах стояв містер Каннінгем, дивлячись на чоловіків, що боролися внизу. Містер Каннінгем-старший був коло другого вікна ліворуч, звідти він бачив, як убивця пробіг ліворуч від ось цього куща. Потім містер Алек збіг сходами і нахилився над пораненим. Земля тут, як бачите, утоптана, тому слідів не залишилося.
Тим часом із-за рогу будинку показалися двоє чоловіків і попрямували до нас. Один із них видавався старшим, у нього було вольове, порите глибокими зморшками обличчя, пильні очі глибоко сиділи під густими бровами. Другий був ефектного вигляду молодий чоловік, чий жвавий вираз обличчя та показний костюм жодним чином не відповідали тій справі, яка привела нас сюди.
Ще не знайшли вбивцю? звернувся молодик до Голмса. Я думав, що для вас, лондонців, це дрібязкова справа. Але, схоже, ви не такі вже й моторні, хіба ні?
О, дайте нам ще трохи часу, бадьоро обізвався Голмс.
Вам він точно знадобиться, сказав Алек Каннінгем. Схоже, у вас і досі немає навіть версій.
Одна є, відповів інспектор. Ми вважаємо, що якщо нам удасться знайти... Боже правий, містере Голмс! Що це з вами?
Раптом обличчя мого друга жахливо спотворилось. Очі підкотилися, губи зсудомило, і він із болісним стогоном опустився на землю. Ми були так перелякані цим несподіваним нападом, що відразу ж кинулися до Голмса, підвели, віднесли на кухню й посадили в просторе крісло. Він сидів, безсило схиливши голову на спинку та важко дихаючи, й лише за кілька хвилин вибачився за свою слабкість і підвівся.
Ватсон знає, що я зовсім недавно одужав, пробурмотів він. Але ці нервові напади досі мене переслідують.
Дозвольте нам відвезти вас додому в екіпажі, запропонував Каннінгем-старший.
Ні, якщо вже я опинився тут, то хотів би де в чому переконатися. Це зовсім не важко. Бачте, у мене склалося враження, що Вільям зявився на сцені не до, а після того, як грабіжник проник у будинок. Двері було зламано, але ви все ж вирішили, що крадій не встиг побувати всередині.
По-моєму, це очевидно, похмуро зазначив містер Каннінгем. Мій син іще не лягав і напевно почув би, якби в будинку хтось ходив.
Де він перебував у цей час?
Я курив у своїй туалетній кімнаті.
Де розташоване її вікно?
Останнє зліва, поряд із вікном батькової спальні.
І, звісно, у ваших кімнатах світилося.
Безумовно.
У цьому й полягає дивина, посміхнувся Голмс. Вам не здається дивним, що грабіжник до того ж не новачок зламує двері, побачивши, що у двох кімнатах горить світло і як мінімум двоє з членів сімї не сплять?
Напевно, це був відчайдушний хлопець.
Якби в цій справі не було дивацтв, нам би не довелося звертатись по допомогу до вас, містере Голмс, сказав Алек Каннінгем. Але ваше припущення про те, що крадій устиг побувати в будинку до того, як його помітив Вільям... Мені здається, це щирісінька нісенітниця. Адже нічого не пропало!
Як знати, похитав головою Голмс. Наш грабіжник є особистістю незвичайною та поводиться не так, як пересічний хатній злодій. Згадайте, що він узяв у Актона. Клубок шпагату, прес-папє і ще деякі дрібнички.
Що ж, містере Голмс, сказав Каннінгем-старший. Ми в будь-який час до ваших послуг. Усі ваші розпорядження будуть одразу виконані.
По-перше, сказав Голмс, я б хотів, щоб ви призначили винагороду за свідчення про грабіжника. Думаю, пятдесяти фунтів буде цілком досить. Я тут накидав приблизний текст оголошення в газету, підпишіть його, якщо вам не важко.
Я радо віддав би пятсот, пробуркотів Каннінгем-старший, приймаючи з рук Голмса лист паперу і перо. Але дозвольте, тут, здається, неточність! вигукнув він, пробігши поглядом документ. Ви пишете: «Вночі з понеділка на вівторок десь близько дванадцяти сорока пяти було здійснено спробу...» Але ж насправді це відбулось об одинадцятій сорок пять!
Помилка Голмса мене занепокоїла, адже я знав, як прискіпливо він ставиться до своїх промахів. Що не кажи, а точність у деталях для його професії є річчю засадничою. Хвороба не минула для мого друга безслідно, і це маленьке непорозуміння довело мені, що до одужання ще далеко.
Інспектор здивовано зрушив бровою, а Алек Каннінгем відверто розсміявся. Суддя тут-таки виправив помилку й віддав папір Голмсові.
Нехай це надрукують якомога швидше, сказав він. Як на мене, дуже непогана ідея.
Голмс обережно заховав аркуш між сторінками свого записника.
А тепер, сказав він, нам варто оглянути увесь будинок і переконатися, що цей дивний крадій справді нічого не забрав.
Спочатку Голмс оглянув вхідні двері. Зломщик діяв просто він просунув у замкову щілину кінчик ножа і за його допомогою відвів назад язичок замка. На дверях поряд зі щілиною залишилися помітні сліди вістря.
Коли ваші слуги лягають спати? несподівано запитав Голмс.
Близько десяти.
Наскільки я розумію, Вільям теж лягав у цей час.
Так.
Надзвичайно важливо, що тієї ночі він у цей час не спав. Тепер, містере Каннінгем, я попросив би вас провести нас до будинку.
Викладений камяними плитами коридор, до якого прилягала кухня, закінчувався деревяними сходами, що вели на другий поверх будинку. Нагорі розміщувався просторий майданчик, на який вели також сходи від парадних дверей. Туди ж таки виходили двері вітальні й кількох кімнат, включно зі спальнями містера Каннінгема та його сина. Голмс підіймався повільно, запамятовуючи розташування кімнат, сходів і вікон. Із виразу його обличчя було видно, що він, як говориться, йде по гарячому сліду, але я, хоч убий, не тямив, про що він думає.