Усі інші пацієнти ожили. Хтось почав жбурляти стільці. Хтось розтрощив телевізор, що стояв на поличці. Хтось перекинув стіл. Заверещала сирена тривоги рейджен спершу навіть подумав, що це дзвенить у нього в голові. Льюїса нудило кровю рейджен бачив, що він його вбиває, але давно вже не контролював свої дії. Цей садист має померти.
Усі інші пацієнти ожили. Хтось почав жбурляти стільці. Хтось розтрощив телевізор, що стояв на поличці. Хтось перекинув стіл. Заверещала сирена тривоги рейджен спершу навіть подумав, що це дзвенить у нього в голові. Льюїса нудило кровю рейджен бачив, що він його вбиває, але давно вже не контролював свої дії. Цей садист має померти.
артуру довелося прибрати рейджена, й аллен відтягнув йогокудись углиб темряви. Потім кевін побачив, що в коридорі вже зявилась охорона, повернувся на свій стілець і сів. Усе тіло били дрижаки. У голові аллен кричав: «Господи, рейджене, через тебе нам призначать нове покарання! Ми застрягнемо тут назавжди!» Хранитель ненависті нічого не відповів.
Прибіг доктор Лінднер він показував пальцем на тіло Льюїса. Було зрозуміло, що вони хочуть його забрати та якомога швидше відправити кудись можливо, у чоловічий корпус, але для цього вони вимушені пройти повз Міллігана. Тут кевін усвідомив, що всі інші пацієнти припинили трощити кімнату й почали повільно вишиковуватись у захисну стіну між охороною й ним. Він був вражений. Божевільні погляди, моторошні усмішки. Зомбі, які вже давно не думали більш як на хвилину вперед, закривали його собою! Що ними рухало? Про що вони думали?
Почувся голос доктора Лінднера:
Міллігане, покажіться! Встаньте! Я знаю, що ви тут! кевін підвівся.
Нам не потрібні неприємності, Міллігане!
Ну то заходьте й повторіть те саме всім пацієнтам! Чому ви не хочете зайти сюди і поговорити з ними?
Просто заспокоймося. Ми маємо винести звідси містера Льюїса.
Він весь ваш.
Охоронці повільно увійшли в кімнату і витягли Льюїса в коридор. Пацієнти мовчки стежили ніхто не відійшов від кевіна.
Ми зараз сюди зайдемо, Міллігане, повідомив Лінднер. Нам треба з тобою поговорити.
На мить це спантеличило кевіна: що ж казати? Чи робити? Тут він відчув, що аллен хоче вийти на сцену, і швидко відійшов у темряву.
Давай, язикатий, роби своє діло. рейджен нам усе тут спаскудив!
аллен знав, що на пацієнтів довго розраховувати не можна і тепер доведеться якимось чином владнати словами те, що накоїв рейджен руками. Треба блефувати, брехати та обманювати. Адміністрація має лишитися переконаною, що раптом із ним тут щось трапиться їм доведеться дорого за це заплатити.
Він дозволив персоналу вивести себе з кімнати в коридор. Ти сидітимеш в ізоляторі, аж поки ми не наведемо лад у девятому й не приберемо тут усе, зрозуміло? сказав хтось.
Інший голос, можливо, Лінднера, але аллен не знав напевне, додав:
А як рак на горі свисне, ми, можливо, дамо тобі поговорити з лікарем.
аллен мовчки йшов коридором і вислуховував їхні погрози. Рукою в кишені він намацав програвач: на ньому були записані всі їхні наради протягом останнього тижня. І не тільки наради, а й приватні розмови. Йому вдалося підслухати дуже цікаві подробиці про вкрай підозрілі дії. Тепер же в нього єдиний вихід: посіяти серед персоналу недовіру і вдати, ніби серед них є шпигун.
аллен почав говорити мяко це взагалі були його перші слова за два тижні, протягом яких на сцені майже весь час був зомбі марк:
Тепер слухайте. Мені є що сказати.
Спокійна мова й неочікувано свідомі слова примусили їх замовкнути.
аллен згадав, як по телевізору якось розповідали про медсестру, що давала пацієнтам кінські дози медикаментів. Він повернувся до медсестри Ґрандінґ і видав деякі відомості з медичних документів пацієнтів.
Я все правильно кажу, місіс Ґрандінґ?
Вона зблідла, й аллен усміхнувся. Тепер вона намагається зрозуміти, звідки йому стало відомо про цю інформацію та як взагалі він міг знати, які ліки отримують інші.
Ви думали, ми всі давно вже зомбі, повернувся він до решти наглядачів, і відкрито припускалися помилок просто в нас на очах.
Він натякнув на кілька їхніх злочинів і повторив окремі уривки з розмов, записаних на касету. У них на обличчях був однаково здивований вираз: «Звідки він міг знати, що саме я казав?» Тепер вони точно перекладатимуть провину одне на одного й не зможуть нормально працювати разом. Треба зберігати спокій. Вони мають думати, що йому відомо набагато більше. Він лише натякнув на якісь речі, а решту нехай завершить їхня уява. Нехай поламають собі мізки й подумають, що ще такого він може знати.
Вони не стали закривати його в ізоляторі й відпустили, дозволивши повернутись у свою кімнату. Господи, майже не вляпався. Ноги трусилися від страху.
Вони не стали закривати його в ізоляторі й відпустили, дозволивши повернутись у свою кімнату. Господи, майже не вляпався. Ноги трусилися від страху.
Пізніше до нього почали доходити різні чутки. Один із соціальних робітників скаржився, що за ним стежать після роботи. Інші говорили, що Міллігана сюди навмисне прислали як шпигуна.
аллену вдалося переконати їх, що навіть тут, у відділенні з максимально суворим режимом, він становить для них загрозу, а значить, вони спробують дати йому більше свободи. Так і вийшло: за кілька днів його перевели у відділення 5/7 напіввідкрите відділення з більшим ступенем свободи. Крім того, покарання за бійку, що влаштував рейджен, не було.
аллен зателефонував сестрі Біллі Кейті й попросив привезти цигарок і кави наступного візиту, який вона планувала того ж тижня.
Розділ 11
Послання в стіні
(1)
Ніхто й подумати не міг, що Міллігана можуть коли-небудь перевести в таке відкрите відділення, як 5/7. Тут було набагато краще, аніж у девятому, хоча персонал все одно міг «забути» про наказ і лікувати його як шизофреніка хай там що каже суд.
Пізніше Мілліган дізнався, що існує відділення 6, яке і пацієнти, і персонал вважають найбільш вільним і відкритим місцем у клініці. Пацієнти там були спокійними, займалися власними справами й загалом не створювали жодних проблем. Двері кімнат там не зачиняли, і можна було вийти в загальну кімнату будь-коли. А під підпис у журналі можна було навіть вільно гуляти будівлею.
У Міллігана було двадцять чотири години на день, щоб розробити план, і двадцять чотири спеціалісти, щоб його виконати. Значить, треба шукати спосіб добитися переведення в шосте відділення. Такою стала його мета, і більше за це він прагнув хіба що повернутись у Афіни.
аллен почав шукати можливості.
Йому оголосили, що згідно з рішенням адміністрації він може користуватися олівцем і папером протягом однієї години на добу в загальній кімнаті під спостереженням наглядача. Тобто якщо він спробує написати листа його прочитають. І, вочевидь, вхідну кореспонденцію вони також відкривають. Мабуть, адміністрація клініки боїться, що він може комусь написати про умови утримання в Лімі, і зробить усе, щоб не дозволити йому це вчинити.
Виходить, це їхнє слабке місце.
Ось що я пропоную, звернувся аллен до артура. Якщо я зможу переконати Теда Ґормана з кваліфікованого персоналу лікарні, що мені стало краще, а без впливу Льюїса це неважко, то, можливо, він зможе дати нам більше свободи і згодом навіть перевести в шосте відділення.
Для нас перше завдання зараз це посварити агресивних наглядачів з параноїками-лікарями. Зробити так, щоб вони вважали одне одного ворогами. Поки над нами стоять ці горили нам нічого не вдасться. Ними дуже важко маніпулювати. А от кваліфікований персонал дійсно може повірити у прогрес Біллі й наказати наглядачам не погіршувати його стан агресією.
Саме так. Вони почнуть заважати одне одному виконувати свою роботу. Немає слабшої армії за ту, у якій бракує одностайності.
Наступні кілька днів свідомість ділили між собою аллен та артур. артур підказував, які психологічні прийоми використовувати, а аллен проводив переговори.
Ти гратимеш роль чесного молодого хлопця, який шкодує про свої гріхи й хоче виправитись. А я підказуватиму, сказав аллен. Переконай Ґормана, що ти готовий йому довіритися. Тут ніхто з нас не спілкувався з лікарями, тож для нього це буде великим здобутком. Він пишатиметься тим, що Мілліган хоче з ним говорити, хоче розповісти про свої проблеми. Він забажає дізнатися більше, але, звісно, про множинні особистості не говоритимемо. Розповімо про якісь емоційні проблеми психологи обожнюють чужі емоційні проблеми.
Коли вони все обговорили, аллен підійшов до старшого наглядача і сказав, що хоче поговорити з Ґорманом. За годину його викликали в коло й повідомили, що його хоче бачити помічник психіатра. Наглядач відчинив двері, що вели в загальну кімнату, і аллен пішов по «вічному коридору» так називали дуже довге приміщення, де не було анічогісінько. У кінці коридору був кабінет кваліфікованого персоналу. Оскільки це місце входило в зону максимального рівня безпеки, розумні пацієнти могли йти сюди самостійно наглядачі супроводжували лише зомбі чи агресивних.
На півдорозі праворуч аллен помітив двері, розділені на верхню й нижню половини. Він посмикав ручку зачинено. Роздратований, він ударив двері ногою і нижня половина розчахнулась. аллен пригнувсь і зазирнув усередину: кімната була майже порожня, за винятком великого столу з кількома старими стільцями. Усі поверхні були вкриті шаром пилу, навіть підлога. Жодних слідів не було. Ця кімната може знадобитись у майбутньому. Він зачинив нижню половину дверей і попрямував далі до кабінету Ґормана.
Помічник психолога спочатку зустрів його насторожено: Чим я можу вам допомогти, містере Мілліган?
Я хотів з кимось поговорити, почав аллен.
Поговорити про що?
Та не знаю просто поговорити мене хвилюють певні речі і я хочу щось з цим зробити
Продовжуйте.
Навіть не знаю, з чого почати.
Звісно, аллен і не збирався ділитися своїми справжніми проблемами з людиною, яка не вірить у СМО та яку можуть викликати до суду для оцінки його психічного стану. Він, згідно з планом артура, збирався говорити те, що той хоче чути.
Вочевидь, вас мучить якесь питання, яким ви бажаєте з кимось поділитися, підказав Ґорман.
Я я б хотів знати знати він докладав зусиль, щоб утримати серйозне обличчя, знати, чому я такий гнилий виродок.
Ґорман із розумінням кивнув.
Я хочу навчитися спілкуватися з людьми з такими, як ви. З людьми, які хочуть допомогти мені. Мені дуже боляче через те, що я роблю речі, за які ви мене ненавидите.
Ні, я не відчуваю до вас ненависті, сказав Ґорман. Я лише намагаюся зрозуміти вас щоб допомогти.
аллен ледь не прокусив собі губу, стримуючи сміх. Тут важливо не переборщити. Треба сказати рівно стільки, щоб зацікавити його, але нічого такого, що пізніше він міг би використати проти Біллі визнавати своєї провини не можна.