Він ненавидів цей реальний світ, але органи чуттів не давали від нього відгородитися. Серце гупало ледь не голосніше за дихання. Кров текла по численних судинах та артеріях, охоплюючи всі мязи й жили. Усе разом посилювало почуття цілісності. Треба лишатися цілісним, бо лише Учитель зможе свідомо маніпулювати всіма ляльками з-за куліс, тільки Учитель здатен використовувати таланти кожного і при цьому не втрачати часу, тільки Учитель зможе розказати судді Кінворсі про те, що ці «лікарі» з ним учинили. Але для цього треба знайти спосіб припинити приймати психотропні засоби, які може й годилися для шизофреніків, але в нього через них лише посилювалася дисоціація.
Він збільшив час фізичних вправ до восьми годин на день. Кожного дня одне й те саме.
Інформації вже накопичилось стільки, що треба було знайти спосіб робити записи. За новими правилами, Мілліган мав право обмежено користуватись олівцем, але просити олівця не можна, бо це викаже існування Учителя. Зрештою він винайшов спосіб: розпускав простирадло на нитки, мочив їх водою в туалеті й викладав з них слова на підлозі під залізним ліжком. Коли нитки висихали, «слова» лишалися. Ненадійно, але хоч щось. Пізніше він знайде олівець та папір і зможе писати листи письменнику.
Ще ніколи раніше він не відчував такого увязнення розуму й тіла. Нерідко хотілося залишити цю реальність і випустити когось іншого ладнати з нею, але він знав, що в жодному разі не можна розпадатися знов.
У своїй кімнаті, поки його ніхто не бачив, він дійшов до двадцяти пяти відтискань за раз. Тіло поступово ставало сильнішим, легені очистились, а на руках виступили мязи. Він виконував різні вправи стрибки з плесканням у долоні над головою вже дійшли до пятисот (по сто за один підхід). Самопочуття покращилося. Він із самих Афін не почувався так добре.
Вирішивши проблему фізичного занепаду, він задумався, як ще зберегти розум, який усі тут намагалися пригнітити. Йому не вистачало товариства людини, з якою можна було б просто сісти й поговорити.
Вирішивши проблему фізичного занепаду, він задумався, як ще зберегти розум, який усі тут намагалися пригнітити. Йому не вистачало товариства людини, з якою можна було б просто сісти й поговорити.
Одного дня Учитель здивовано помітив, як у девяте відділення прийшов начальник Льюїс. Він сів за стіл у колі й почав роздивлятися «худобу» в кімнаті. Це могло означати тільки одне: його перевели сюди, у відділення із суворішим режимом, після того як він втрапив у халепу, відшмагавши денні електричним дротом. Судячи з розлюченого обличчя, його не відпускала жага помсти. Скоро гнів змінився огидною зневажливою посмішкою, і Учитель збагнув, що радий бачити його таким: неголеним, із чорними мішками під очима, схожого на нікчемного зомбі.
Льюїса треба лишити рейджену.
По радіо, що стояло на поличці за спиною Льюїса, оголосили, що журнал «Тайм» обрав Алі Хаменеї[14] «Людиною року».
1-ЗББ гаркнув:
На ноги!
Якусь мить він мовчки жував тютюн і причмокував, а потім дістав свій ремінь для правки бритв, склав у петлю і ляснув ним у повітрі зі звуком батога. Усі пацієнти підвелися й безцільно завешталися кімнатою. Почали роздавати ліки, і Учитель скривився. Він згадав, як артур просив томмі винайти якийсь прийом, щоб не ковтати пігулки. А ще не завадила б спритність багдадського злодія[15], щоб здобути ручку й папір, бо нитки вже закінчуються, а пігулки вкрай погано впливають на спільну свідомість. Краще якомога швидше все записати, а ті нитки, що є, використати знов, коли можливості писати не буде.
Учитель подумав, що він здатен зробити це. Він створив томмі й артура, а значить, він має такі ж здібності, як і вони. Учитель колись навіть читав, що ціле становить більше, ніж сума його частин. Хоча одного разу доктор Ґардінґ сказав, що в його випадку навпаки: сума частин становить більше, ніж ціле.
«Я зроблю це краще, сказав томмі. Дай мені спробувати».
Учитель поступився сценою.
артур зазирнув під ліжко і замість «ниткового» письма побачив там ручку та медичні бланки, на яких рукою томмі було зроблено кілька записів.
«Журнал: 8:0011:45 чи щось таке. томмі.
Тобі, мабуть, цікаво знати, звідки в мене ручка й папір. Думаю, ти вже помітив, що з іншого боку цих аркушів бланки лікарських призначень. Як я їх дістав? Це не так уже й важливо. рейджен якось сказав: Мета виправдовує засоби. Так, по-перше, треба припинити ковтати те лайно чотири рази на день. Вони вже зламали Учителя зламають і мене.
Я вже спробував викинути пігулки зі стаканчиком, але мене спіймали. Я намагаюся придумати кращий метод. У загальній залі в туалеті біля унітазу я сховав невеличке кільце, яке витяг із кнопки тривоги. Воно такого ж розміру, як і пігулка, і я тренуюся пхати його в носа. Ще трохи і я навчуся пхати його так глибоко, щоб мене не упіймали, скоро спробую з пігулкою.
А, ось ще що. Я бачив у одного пацієнта касетний програвач. Він тримає його біля вуха, гойдається вперед-назад і підстукує ногою в такт. Я жодного разу не бачив, щоб він змінював касету мабуть, у нього вона одна. Так от, нам той програвач потрібен більше за нього. Вкради його».
артур написав: «Журнал: 15:30. Молодець, томмі! Доктор Лінднер проводить пятнадцятихвилинну нараду з усіма працівниками по вівторках, середах і пятницях. А також годинну нараду по понеділках і четвергах. Я хочу дізнатися про це трохи більше. І ніяких більше балачок про крадіжки ми не крадії».
Підпис: артур.
марк за наказом рейджена вийшов у загальну кімнату, сів на стілець і витріщивсь у стіну. З його рота почала капати слина. Наглядачі в його присутності говорили абсолютно спокійно, а він слухав. Один з них розповів, що хтось украв у пацієнта програвач, але вони не стали про це доповідати, бо вирішили, що у девятому відділенні це міг зробити лише хтось із персоналу.
марк підняв руку і вказав у бік туалету наглядач кивнув йому й підняв великий палець, дозволяючи вийти.
Тільки не впади, Міллігане, а то потонеш.
рейджен наказав кевіну вийти на сцену й розібратися, що за дивний звук чується з вентиляційного отвору під раковиною: іноді він чув високе гудіння, схоже на гудок у слухавці телефона. кевін опустився під раковину і впізнав звук машини для полірування воском. Трохи згодом звук обірвався, і чийсь голос промовив: «Вітаю, докторе Лінднер». А той відповів: «У нас зараз нарада. Звільніть приміщення».
От же лисий дідько! кевін не міг дочекатися можливості повернутись у свою кімнату і записати: нарада працівників клініки проходить просто під туалетом у загальній кімнаті!
Тут почулася команда всім підійти в коло по пігулки, і кевін згадав, що томмі вчився ховати ліки. На якусь мить він завагався: якщо в нього не вийде зробити це під наглядом Лінднера, у них будуть серйозні проблеми. Можна лишитися на сцені та випити пігулки, прийнявши на себе їхню дію. Так проблем із наглядачами не буде. Але артур казав, що треба припинити прийом ліків, бо вони тільки погіршують розділення і всі погодилися, що томмі треба дати можливість спробувати його трюк з носом. Якщо його упіймають девід прийме на себе біль.
кевін пішов у кімнату перевірити, чи немає нічого нового в записах нитками, та з подивом знайшов там папір і ручку, а також маленький сріблястий касетний програвач. Він узяв стос паперу й прочитав записи. В останньому повідомлялося:
«5:55. Зробив 50 відтискань. Дістав програвач. Жодних проблем. рейджен».
Все-таки ідея Учителя вести записи була просто чудовою. Це захишає від неприємних сюрпризів, і всі добре виконують свою роботу. Він зрозумів, що, мабуть, у томмі були справи, а значить, треба поступитися йому сценою. Без проблем. кевін пішов.
З правої брови томмі стекла крапля поту й запекла в оці. Він засунув пальці під залізні двері так глибоко, як тільки міг там лежала монетка, яку згубив наглядач. Не те щоб йому були потрібні десять центів ні, йому був конче необхідний шматочок металу. Його можна використати безліччю різних способів. Дістати монетку пальцями він не зміг, тож довелося залучити цупкий ремінець, на якому висів украдений програвач, і скоро монетка опинилась у його руках. Він разів сто зіграв сам з собою у «орел чи решка» програв вісімдесят, і йому стало самотньо. Він вирішив записати свою ідею в журнал.
«21:00. Я дістав монету. Скажете, нічого особливого? Завтра я зможу нею викрутити шворні, що тримають затулку вентиляційного отвору в туалеті. Я опущу туди наш програвач на нитках і запамятаю, як далеко його треба спустити тоді в понеділок ми зможемо записати на касету наступну нараду. Можете не дякувати.
P. S. Працюю над планом втечі. томмі».
«Це мій четвертий місяць тут. Думки приходять дуже різні. Чи отримаю я колись ту допомогу, яка мені потрібна? Як довго мене триматимуть у неволі? Учора я чув, що мене забрали в доктора Мілкі значить, тепер я під наглядом доктора Лінднера. Поможи мені Боже. Я спробую подзвонити чи, може, написати Мері». Без підпису.
рейджен не знав, як у нього вийшло встановити спільну свідомість із марком, який сидів у загальній кімнаті відділення 9, але він раптом побачив нового начальника за столом і його охопила лють. артур сварив його за те, що минулого разу, коли Льюїс бив денні у відділенні «А», він не вступився. Тепер цього покидька перевели сюди, у закрите відділення. рейджен знав, що зараз щось відбувається, і йому варто поступитися сценою аллену й томмі, а самому лишатися спостерігачем, але це було важко. марк почав сердитися і раптом він, рейджен, власною особою опинився на стільці навпроти старого, що не міг контролювати власні кишки. рейджен бачив, як чоловік, звиваючись на своєму стільці, почав піднімати руку аж раптом Льюїс підвівся зі свого місця, і той швидко опустив руку. Льюїс попрямував у напрямку коридору, і старий знов підняв руку.
У мене тут конфуз, сказав він.
Почувши це, Льюїс миттю розвернувся, підійшов до чоловіка, схопив його за сорочку та жбурнув на підлогу. Потім ударив ногою в обличчя. На стіну бризнула кров.
Потворний вишкребок! заволав Льюїс, штовхаючи його стусанами в інший бік кімнати по підлозі.
Старий кричав, закриваючи голову руками, та просив припинити. рейджен не зміг утриматися він скочив на ноги, за кілька кроків перетнув усю кімнату і вдарив начальника кулаком в обличчя так, що в нього голова відкинулася назад. Льюїс зі страхом і подивом в очах підняв руки, намагаючись захиститися, але рейджена вже було не спинити. Він отримав шанс помститися за те, що той зробив з денні. Зрештою Льюїс упав на підлогу, але рейджен на цьому не спинився й продовжив бити його ногами по ребрах. Він знав, що треба опанувати свою лють, але просто не міг.