Боббі сперся руками й підборіддям на перегородку.
Ти ж був у Лебанонській вязниці, правда?
Ага, аллен вже знав, яке запитання буде наступним.
І що, там краще, ніж тут?
Набагато. Більше всіляких занять. Більше свободи. Я б краще два роки у Лебаноні відсидів, аніж рік тут.
Боббі широко всміхнувся.
Добре, якщо так. Я ж ашерманівець так що зрештою там і опинюся.
аллен здивувався Боббі не був схожий на соціопата чи ґвалтівника.
Я чув, що однокамерники часто ґвалтують інших хлопців
Вочевидь, Боббі дуже цього боявся через свої невеликі розміри.
Брехати не буду, таке трапляється. Але більшість хлопців самі накликають на себе біду. Так, усі кажуть, що справа в тому, що вони молоді й малі, але насправді вони просто не прислухаються до порад
Це ж до яких? Боббі промив очі від мила й витріщився на аллена.
Насамперед ніколи нічого не бери, якщо тобі дають це просто так. Хлопці вдають, що це такий дружній жест, але насправді у них приховані мотиви.
Не розумію.
Уявімо, що до тебе підходить незнайомий хлопець та ні з того ні з сього починає розмову. Здається, він просто поводиться приязно. Потім пропонує тобі цукерку чи пачку цигарок. І ось тут, якщо ти її візьмеш, станеш його боржником. І віддаватимеш не цукерками чи цигарками, а особистою послугою, наприклад сексуальною. Або інша ситуація: до тебе підходять двоє малознайомих хлопців і пропонують сховатися й викурити косячок. Найімовірніше, за таких умов у тебе в роті побуває не тільки цигарка.
Очі Боббі розширилися ледь не втричі.
Бережися натовпу. Тебе можуть зґвалтувати у пяти метрах від охоронця від нього тебе закриє стіна таких самих увязнених, які сподіваються, що й до них дійде на тебе черга, аллен згадав, як охоронець пропонував Біллі-М захист за пятдесят доларів. А, ще одне. Якщо хтось пропонує тобі охорону після того, як на тебе напали без жодної причини посилай його в дупу. Він це все і влаштував. За цю охорону тобі доведеться платити сексом. Ну а там, я думаю, ти ще кілька правил винайдеш самостійно.
Боббі обернув стегна рушником і вийшов зі своєї кабінки.
Ось мій захист, усміхнувся він, витягуючи з косметички на поясі зубну щітку.
аллен був вражений: у пластикову частину було вставлене лезо. Це нагадало йому першу заточку, яку він зробив у вязниці. Він назвав її «урівноважувачем». Дикувата усмішка Боббі не лишала сумнівів: він скористається зброєю. Маленький чоловічок, не відводячи дивно палаючих очей від аллена, лизнув лезо й вийшов.
Що зробило його таким? Гаряча вода зігрівала спину й нутро, і аллен усе думав про цього чоловіка. Ось він грається у воді, наче дитина, а за мить вже стає схожим на холоднокровного вбивцю.
Тепер зрозуміло, чому він був ашерманівцем.
аллен нахмурився. Мабуть, він схожий на Боббі, коли переключається з девіда на денні, Біллі-М чи нестримного рейджена.
А що як Боббі Стіл теж?..
Ні, Боббі Стіл точно нездоровий, але множинних особистостей у нього немає.
(2)
Після сніданку «розумні» сиділи в загальній залі разом із зомбі й інтровертами, що безцільно блукали навколо. За столом сиділи кілька наглядачів вони гучно вихвалялися, хто скільки вчора випив та зі скількома шльондрами встиг переспати. У кутку один із пацієнтів під дією важких препаратів прощався зі сніданком. Товстун Оггі та лисий Флік патрулювали лише два з багатьох коридорів відділення «А», і начальник Рузолі став відправляти інших їм на допомогу в решту коридорів, а також щоб провести деяких пацієнтів у відділення працетерапії.
Боббі Стіл у блакитній бейсболці задом наперед сидів і читав старий журнал, закинувши ноги на стіл. У нього на животі лежав старенький радіоприймач, що передавав музику на білий навушник. Поряд з ним Джоуї Мейсон, бородатий художник з 45-ї палати, грав у шашки з іншим пацієнтом. аллен безуспішно розкладав пятий пасьянс. Велетень Ґейб Міллер лежав на підлозі, піднімаючи над собою на деревяному стільці невеликого чоловічка, ще меншого за Боббі. Чоловік служив Ґейбу штангою, і від цього його вже починало нудити.
Відпусти Річарда, бо його зараз знудить, сказав Боббі.
Ґейб повільно опустив стілець, Річард тут же зіскочив і без жодного слова відбіг на кілька кроків.
Ага, і мені кави заразом принеси, сказав Боббі, на-че відповідаючи на німе запитання Річарда. Той усміхнувся й вибіг з кімнати.
аллен звів брови, роздумуючи над цією телепатією.
А чого він хотів?
«Кул-Ейду».
А звідки ти знав? Він же нічого не сказав.
А йому і не треба, відповів Боббі з напівусмішкою. Річард Кейс такий соромязливий і невпевнений у собі, що постійно боїться, що люди відштовхнуть його. Ти скоро теж навчишся з одного погляду розуміти, чого він хоче. Тільки час від часу добивайся, щоб він хоча б щось сказав.
Зрозуміло.
Річард допомагає Ґейбу займатися. А я віддячую йому тим, що приймаю у товариство. Для нього важливо мати компанію.
Ти поводишся, як старший брат. Не думаєш, що це може зіграти проти нього, коли він лишиться тут сам без тебе?
Та знаю, Боббі сумно опустив очі. Мені його не вистачатиме. І, якщо чесно, я сподіваюся, що ти трохи за ним приглянеш, коли мене переведуть. Ти подобаєшся йому Не дозволяй нікому його ображати.
Зроблю все, що зможу, пообіцяв аллен, згрібаючи колоду після шостого невдалого пасьянсу.
Річард нагадував тиху замкнену Мері вона теж дуже довго не говорила й важко виходила з депресії. Аби тільки вона могла тут його провідати Але Ліма дуже далеко від Афін, їй би довелося їхати весь день кількома автобусами. Вона б приїхала, якби він попросив, але він не хотів примушувати її проходити через це.
аллен витяг зімятий лист від Мері, який знайшов під ліжком. Він не знав, хто його отримав, але він має точнісінько такі ж права його прочитати, як і всі інші. Її почерк крихітні друковані літери точно відображав характер дівчини: вона наче намагалася сховати свої слова від усього світу.
аллен узяв аркуш паперу й олівець: «Мері, я дуже за тобою сумую. Мені б дуже хотілося, щоб ти мала змогу провідувати мене, але я знаю, що ми більше ніколи не побачимося. Думаю, тобі не варто сюди приїздити. Якщо ти приїдеш, люди знатимуть, що ти мені небайдужа, і я боюся, хтось може це використати, щоб натиснути на мене, як з моєю матірю чи сестрою. Цього не можна допустити».
Тільки-но він заклеїв конверт, як почувся голос Оггі:
Логане! Міллігане! Кейсе! Мейсоне! Стіле! Хоупвеле! Браксо! Бреді! У коло! Денні пігулки!
Першими пігулки видавали розумним пацієнтам, після них Флік по одному приводив зомбі й інтровертів. аллен терпіти не міг «Стелазин», тож вирішив зійти зі сцени нехай хтось інший його пє. Він блимнув і
томмі опинився в черзі, що повільно наближалася до кола. За ним плелися Боббі й Річард.
ненавиджу те лайно, що вони мені дають, жалівся Боббі. У перший раз у мене від нього розпух язик, а перед очима все затягло плівкою. Я навіть думати нормально не міг. Я просто скаженів, аж поки вони не дали мені «Когентін» від побічних ефектів, він поплескав по ручці Річарда, а йому дають старий добрий «Валеум». Великий В В-10. Зелена погань.
Ага, ось у чому справа. Час приймати таблетки. Е, ні. Так не піде. Він спробував вислизнути з приміщення, але побачив, що всі виходи перекриті. Ніхто інший теж не схотів пити це лайно. Ну чому він?!
Боббі й Річард стали поруч з ним у коло, і вони втрьох вишикувалися перед столом медсестри.
Медсестрою була 55-річна місіс Ґрандінґ в окулярах з блискучою оправою та ланцюжком, на якому вони б мали висіти, коли ними не користувалися. Натомість майже завжди жінка просто опускала окуляри на кінчик носа. Ліворуч і праворуч від віконця чергували два наглядачі. Медсестра видавала кожному пігулки й маленьку скляночку води, супроводжуючи це поглядом, повним огиди. Вираз обличчя у неї був такий, ніби вона, як визначив томмі, щойно відкусила бутерброд з лайном.
Раптом худорлявий чоловік років тридцяти закричав:
Господи, ні! Я більше не можу! Місіс Ґрандінґ! Я від них дурію! Я не можу рухатися, не можу думати! Ці пігулки зводять мене з розуму!
У чоловіка з рота текла слина, він майже перетворився на зомбі. Вочевидь, вони збираються завершити цей процес. Він упав на коліна й розплакався, як дитина. Місіс Ґрандінґ кинула на товстуна Оггі владний погляд, той негайно підійшов до чоловіка, викрутив руку йому за спину та схопив за волосся. Лисий Флік закрив їх собою від решти пацієнтів мовляв, навіть не рухайтеся.
Раптом худорлявий чоловік років тридцяти закричав:
Господи, ні! Я більше не можу! Місіс Ґрандінґ! Я від них дурію! Я не можу рухатися, не можу думати! Ці пігулки зводять мене з розуму!
У чоловіка з рота текла слина, він майже перетворився на зомбі. Вочевидь, вони збираються завершити цей процес. Він упав на коліна й розплакався, як дитина. Місіс Ґрандінґ кинула на товстуна Оггі владний погляд, той негайно підійшов до чоловіка, викрутив руку йому за спину та схопив за волосся. Лисий Флік закрив їх собою від решти пацієнтів мовляв, навіть не рухайтеся.
Місіс Ґрандінґ вийшла зі своєї кімнатки, залишивши двері відчиненими на випадок, якщо доведеться відступати.
Містере Браксо, ви приймете пігулки або по-хорошому, або по-поганому. Що вибираєте?
Браксо подивився на неї світлими на фоні чорних мішків очима.
Хіба ви не бачите, що це мене вбиває?
У вас пять секунд. Вирішуйте.
Браксо повільно простяг вільну руку. Оггі відпустив його волосся і підняв на ноги за заламану руку. Той проковтнув пігулки, і Оггі перевірив його рот.
Чортова сука, пробурмотів Боббі.
Підійшла його черга. Він зробив крок уперед, проковтнув свої пігулки й повернувся до Оггі.
Відкрий рота! Покажи язик! проревів товстун.
Річард Кейс отримав свою порцію. томмі уважно стежив, як він зімяв паперовий стаканчик і кинув його в майже повний зелений смітник. А це ідея. Підійшла його черга. томмі поклав пігулки в рот, швидко відсунув їх убік, випив воду і язиком засунув пігулки в стаканчик, який зімяв, поки Оггі оглядав його рот.
Удалося! Він одурив їх!
Радісний, він уже нахилився над смітником, щоб викинути стаканчик, аж раптом чиясь рука схопила його за запясток.
Містер Рузолі з їдкою усмішкою розгорнув стаканчик.
Попався.
Рузолі ляснув його по голові, схопив рукою ззаду за волосся і примусив проковтнути пігулки без води.
томмі розвернувся й крізь коло пішов геть. Голова дзвеніла від удару. На язику неприємно відчувалися ліки. До нього з ніяковою усмішкою підійшов Боббі: