Я не з тюрми приїхав, відповів аллен.
Велетень згадав Ашермана. Це імя якось називав Ґері Швейкарт коли вони говорили про закон, що якийсь час існував у Огайо. Згідно з ним, у Ліму могли відправляти ґвалтівників та інших правопорушників із вязниць, якщо вважалося, що тут їм зможуть вправити мізки. Ґері казав, що в клініці активно застосовують електрошок, і багато пацієнтів-вязнів перетворилися на овочі, а дехто навіть повісився. Цей закон невдовзі відкликали, бо штат визнав його антиконституційним. Тож вязні Ашермана мали повернутися назад у свої вязниці, хоча Департамент психічного здоровя й не квапився з цим.
То що ти тоді тут робиш?
Невинний через психічну хворобу, пояснив аллен. Я проходив лікування у відкритій клініці, але мене перевели сюди через тиск політиків.
Ґейб кивнув і сьорбнув зі свого бідона чаю.
Люди зазвичай пють зі склянок, але для мене то один ковток. Хочеш чаю?
аллен усміхнувся, але відмовився. Раптом з-за спини велетня почувся високий голос:
Ану посунься, биче! Усі двері загородив!
З-під пахви Ґейба винирнув маленький чоловічок:
Привіт
Цього хама звати Боббі Стіл, познайомив їх Ґейб. Боббі був настільки крихітним, наскільки Ґейб здоровенним. Маленькі карі очі, темне кучеряве волосся й різці, що стирчали вперед, наче ікла, робили його дуже схожим на мишу.
Ти звідки? спитав Боббі.
З Колумбуса, відповів аллен.
О, мій друг Річард теж звідти. Ти випадково не знайомий з Річардом Кейсом?
аллен похитав головою.
аллен похитав головою.
Ґейб одним рухом руки розвернув Боббі обличчям до дверей.
Ну все, дамо містеру Міллігану можливість трохи оговтатися. Він нікуди не подінеться, він привітно всміхнувся аллену. У нас у відділенні «А» тридцять пять соціопатів, і ми можемо про себе подбати. Не те що хроніки з 22-го.
По тому вони обоє пішли. аллен всівся на ліжко й задумався над мотивами цих двох. На перший погляд вони досить приязні. Як і художник-сусід Мейсон, вони по-дружньому його привітали й прийняли у своє коло. Вочевидь, загальний розумовий рівень у відділенні «А» вищий, аніж у 22-му, але соціопати вважаються небезпечнішими, тому охорона тут посилена.
Я не соціопат, уголос промовив аллен. Звісно ж, він знав, що так називають будь-яких невиправних правопорушників. Це слово часто можна почути у смертельних вироках: вважається, що якщо вбивця не здатен до співчуття і не може нічого навчитися зі свого покарання, треба його назавжди прибрати із суспільства.
Доктор Кол якось пояснив Біллі, що хоч він і психічнохворий, однак, на відміну від злочинців-соціопатів, має совість і співчуття до інших.
Значить, тут йому не місце.
Він або ж томмі знайде звідси вихід.
аллен скинув черевики й ліг. Можна спробувати роздивлятися стелю раптом це допоможе розслабитися й очистити свідомість. Не вийшло шум ззовні ніяк не давав відволіктися. Невгамовні голоси, шаркання ніг, совання меблів. Слова зливаються в суцільний шум як у роздягальні спортсменів після гри. Він почав настукувати якийсь ритм об бильце ліжка.
З коридору почулося бряцання ключів, що попереджало про наближення наглядача. аллен перестав вистукувати. Бряцання ставало гучнішим, а людський гамір тихішим. Зрештою звук завмер просто за його дверима значить, наглядач дістав потрібний ключ. аллен швидко сів на ліжку, щоб його не захопили зненацька.
На зріст чоловік був не вищим за аллена десь метр вісімдесят, з темними очима й чорним жирним волоссям, одна прядка якого була охайно зачесана на лоб. Біло-жовта сорочка, заправлена в мішкуваті сірі штани, обтягувала великий живіт. Поліровані блискучі черевики були схожі на ті, що носять поліцейські. На вигляд йому було років сорок.
Міллігане, почав він, мене звати Сем Рузолі, для тебе містер Рузолі. Я знаю, хто ти ким тебе вважають. Твоє життя тут може бути або простим, або неприємним. Ти маєш робити те, що я тобі кажу. Зрозуміло?
Погроза у голосі Рузолі підняла щось темне й болюче в душі аллена. Він відчайдушно намагався стримати сльози страху.
Я в цьому відділенні головний, і тут усе йде по-моєму. Ви граєте за моїми правилами а я не погіршую вам усім життя, він моторошно посміхнувся. Повір мені, тобі точно не треба, аби я погіршив твоє життя.
З тим Рузолі попрямував назад до дверей, а потім різко повернувся й постукав себе по бейджику:
І не забудь імя.
аллен лишився сам. Він повернувся до вікна й став розглядати сутінки за ґратами. Страшно було думати, що оцей штурмовик-соціопат тепер буде ним командувати. Згадалося, як доктор Ґардінґ казав: «Насилля породжує насилля». Але ж як інакше захистити себе? Якщо підставити іншу щоку зламають щелепу.
Засинати зараз не можна, бо вийде рейджен а доктор Кол кілька днів тому, до переведення з Афін, попередив його: якщо зявиться хранитель ненависті, виникнуть серйозні проблеми. Кол взагалі дуже добре пояснив, що таке синдром множинної особистості та застеріг, що дисоціація заради виживання наражає його на небезпеку. На жаль, він залишив Афінський центр раніше, ніж маленький товстий лікар зміг злити його в одну особистість назавжди й навчити альтернативних механізмів захисту. Йому наче відрізали руки, поки він грав на барабанах чи писав портрет. Ну чому вони не дозволили йому одужати, перш ніж кидати сюди?! Треба памятати те, чого вчили доктор Кол і доктор Ґардінґ. Але все одно здавалося, що вже надто пізно
Ненавиджу сплутаний час, артуре, прошепотів він. Не мозок, а торговий автомат! Я хочу піти, артуре. Чуєш мене? Я маю піти зі сцени. Я надто довго тут був, мені недобре. Якщо чесно, мені кепсько. Хай хтось інший вийде на сцену. Має ж бути якась черга!
Раптом у нього під ногами земля милостиво розчахнулась і він провалився в нікуди.
(2)
Лише через сплутаний час вийшло так, що множинний Біллі (Біллі-М) опинився на сцені.
Уперше його збудила доктор Корнелія Вілбур у франклінській вязниці психіатр, яка лікувала відому пацієнтку зі СМО Сивілу. Вона ж і розповіла Біллі про те, що інші особистості багато років тому, у 1970-му, приспали його через спробу самогубства, і відтоді його утримують у такому стані, наче Ріпа ван Вінкля[4]. Вона розповіла про його психічний стан і пояснила, що він і є справжнім Біллі, якого колись народила його мати. Він ядро.
Біллі було складно в це повірити. Він думав, що психіатри збожеволіли.
Після того першого разу у вязниці він час від часу знов виходив на сцену в лікарні Ґардінґа, а потім і під час терапії у Афінському центрі. Після переведення до Ліми інші наново помістили його у ментальний кокон, щоб захистити від небезпек цієї установи.
Біллі-М вийшов з кімнати й озирнувся. Навколо все було дивним. «Щоразу, як я прокидаюся, у мене неприємності. Щоразу, як я прокидаюся, мені кажуть, що я щось накоїв».
Йому хотілося побачитись із Мері. Вона писала, що їй уже краще і що її виписали. Біллі дуже хотів би, щоб вона приїхала провідати його в Лімі йому стало б легше у її присутності.
Почулося брязкання ключів. Він повернувся й побачив, що до нього йдуть двоє наглядачів. Той, що нижче, сказав:
Ось де він, Карле.
Стань на шухер, відповів інший.
Низький кивнув і став біля дверей у головну залу. Карл наближався. Біллі-М побачив, що з-під його картуза звисає довге кучеряве волосся. Він підійшов та сперся однією рукою на стіну у Біллі-М за спиною. Його сорочка смерділа потом.
Господи, хоч би він мене не чіпав
Міллігане, я хочу поговорити про дещо, це вкрай важливо для тебе, відсутність переднього зуба робила його усмішку схожою на вищир.
Про що? він намагався не виказати страху.
Усмішка зникла, вищир лишився, голос став серйознішим:
Про твоє здоровя.
Що ви маєте на увазі? Біллі-М пробував відсунутися від нього.
Карл витяг з-за спини ручку від швабри й підніс її до підборіддя Біллі-М, притиснувши його до стіни.
Такі психи, як ти, довго тут не живуть. Якщо ти хочеш зберегти здоровя, виродку, тобі потрібне «вязничне страхування від нещасних випадків» Карла Льюїса, він опустив дрючок та постукав ним об долоню іншої руки. Хтозна, коли саме до тебе ззаду підкрадеться якийсь недоумок та жахне стільцем об голову чи переріже горлянку уламком скла. І думаєш, йому потрібна для цього причина? Ні. Може, йому просто не сподобався твій вигляд. Ти навіть не уявляєш, на що здатні психи за шоколадний батончик. Якщо гратимеш за правилами я можу зробити так, що з тобою такого ніколи не трапиться.
Й-як?
Ти всього лише гидкий жалюгідний ґвалтівник. На твоє життя всім начхати. Я знаю, що ти продаєш картини, а значить, можеш заплатити. Так от, перші пятдесят баксів віддаси у пятницю. І не жартуй зі мною, виродку, він плюнув Біллі-М під ноги, розвернувся й пішов геть разом зі своїм приятелем.
Біллі-М зїхав по стіні на підлогу. У коридорі більше нікого не було. Ноги трусилися. Хотілося вбити себе. Так само, як тоді, коли йому розповіли, що він заподіяв тим трьом жінкам. Але ні. Мері якось сказала: «Ти маєш жити, Біллі. Одного дня ти зможеш повернути борг суспільству. Тебе вилікують, і ти знов зможеш жити. Вільним і цілісним».
Доктор Кол теж порадив йому: «Зіграй з ними в їхню дурну гру й виживи, Біллі».
Аби тільки Учитель повернувся
Я ще не безнадійний, прошепотів він. Я не програв. Я ще можу битися.
Розділ 4
Рука містера Браксо
(1)
О соле міо Тут з лайна лимонад
О соле міо Поцілуй мене в зад
Перегородки по груди висотою у напареній душовій кімнаті ледь забезпечували приватність. На відміну від окремих душових у відділенні 22, тут, у «А», була одна велика кімната, де з отворів труби на стелі лилася вода. Здавалося, цю трубу хтось обстріляв з дробовика. Усю кімнату такий душ покривав не надто рівномірно, але були три кабінки, куди дуже точно потрапляли три окремі товсті цівочки.
Фі-і-ігаро говіга-а-ало Фі-і-і-ігаро
Тенор належав Боббі Стілу. Його кучеряве волосся намокло, і він став ще більше схожим на мишу. Посеред кімнати була дірка водостоку, і Боббі заткнув її ганчіркою, тож усі вже борсалися у спільній ванні по литки у воді. Боббі співав і сміявся, наче дитина у калюжі під дощем.
Увійшов аллен, і він почервонів його заскочили зненацька в імпровізованому аквапарку.
Е Біллі той Як тобі у нашій дурці? схвильовано запитав він.
Бував я і в кращих місцях, мовив аллен, займаючи сусідню кабінку й починаючи намилюватися.
Боббі перестав червоніти. Завдяки його маленькому зросту перегородка приховувала його аж по шию.
Я багато про тебе читав. Як же так вийшло, що ти опинився тут?
Це довга й не дуже цікава історія, відповів аллен. Він знав, що Боббі запитав це для годиться.