Далі у своєму оповіданні дон Хуан сказав, що одного дня, коли Себастіан виконував свої обовязки паламаря, до церкви ввійшов дивний чоловік, старий індіанець, який скидався на хворого. Слабким голосом він сказав Себастіану, що потребує допомоги. Нагваль подумав, що індіанець хоче бачити парафіяльного священика, але чоловік з величезним зусиллям звернувся до нього. Грубим і прямолінійним тоном заявив, що знає: Себастіан не лише маг він нагваль.
Себастіан, неабияк стривожений цим раптовим поворотом подій, відтягнув індіанця вбік і зажадав вибачення. Чоловік відповів, що прийшов не вибачатися, а дістати особливого роду допомогу. Йому потрібно, казав він, дістати енергію нагваля для підтримки свого життя, що, як запевнив він Себастіана, тривало вже кілька тисячоліть, але в цю мить ледь жевріло.
Себастіан, який був дуже розумною людиною, не бажав звертати увагу на такі дурниці й закликав індіанця припинити цю клоунаду. Старий розізлився і пригрозив Себастіану, що викриє його та всю його групу церковній владі, якщо той не пристане на його вимогу.
Дон Хуан нагадав мені, що то були часи, коли церковна влада жорстоко й систематично викорінювала єретичні практики серед індіанців Нового Світу. Погрози чоловіка були не просто словами, від яких можна було легко відмахнутися нагваль і його група дійсно були в смертельній небезпеці. Себастіан спитав у індіанця, як він може дати йому енергію. Чоловік пояснив, що нагвалі завдяки своїй дисципліні здобувають особливу енергію, яку накопичують у своїх тілах, і що він безболісно візьме її з енергетичного центру на тілі Себастіана, у ділянці пупка. У нагороду Себастіан не лише зможе продовжувати свою діяльність цілим та неушкодженим, але також дістане в дар силу.
Розуміння, що ним маніпулює старий індіанець, було не до душі нагвалю, але чоловік був непохитний і не лишив йому вибору, окрім як погодитись на його вимогу.
Дон Хуан запевнив мене, що старий індіанець не перебільшував у своїх твердженнях анітрохи. Він виявився одним з магів прадавніх часів, відомих як ті, що кидають виклик смерті. Вочевидь, він дожив до цього часу, маніпулюючи точкою збирання в лише йому відомий спосіб.
Дон Хуан казав, що те, що відбулося між Себастіаном і тим старим, заклало підгрунтя для подальшої угоди, яка повязала всіх шістьох нагвалів-послідовників Себастіана. Той, що кидає виклик смерті, дотримав свого слова: в обмін на енергію кожного з тих людей він зробив пожертву дарувальнику дар сили. Себастіан мусив прийняти цей дар, хоча й неохоче: він опинився припертим до стінки й не мав вибору. Усі інші нагвалі, його послідовники, однак, радо і з гордістю прийняли свої дари.
Дон Хуан завершив розповідь словами, що з часом той, що кидає виклик смерті, став відомим як орендар. І понад двісті років нагвалі зі школи дона Хуана шанували цю непорушну угоду, створюючи симбіотичні стосунки, що змінювали хід і кінцеву мету їхнього роду.
Далі розповідати історію дон Хуан вважав зайвим, і я залишився з дивним відчуттям правдивості, яке непокоїло мене більше, ніж я міг уявити.
Як йому вдалося прожити так довго? спитав я.
Ніхто не знає, відповів дон Хуан. Усе, що до нас про нього дійшло крізь покоління, це те, що розповів він сам. Той, що кидає виклик смерті це його я питав про прадавніх магів, і це він розповів мені, що вони були на піку три тисячі років тому.
Звідки ви знаєте, що він казав вам правду? спитав я.
Дон Хуан похитав головою зі здивуванням, якщо не відразою.
Коли бачиш перед собою це незбагненне невідоме, сказав він, вказуючи навколо себе, ти не бавишся дрібними побрехеньками. Побрехеньки лише для людей, котрі ніколи не бачили, що на них там чекає.
І що на нас там чекає, доне Хуане?
Його відповідь, удавано безневинна фраза, злякала мене більше, ніж якби він описав найстрахітливішу річ.
Дещо абсолютно безособове, сказав він.
Певно, він зауважив, що я занепадаю духом. Він змусив мене змінити рівні усвідомлення, аби мій страх зник.
Кілька місяців по тому в моїх заняттях сновидіннями відбувся несподіваний поворот. У своїх снах я почав діставати відповіді на питання, які збирався поставити дону Хуану. Найбільше вражало в цьому дивацтві те, як воно швидко просочилося в моє денне життя. І одного дня, сидячи за столом, я дістав відповідь на невисловлене питання про справжність неорганічних істот. Я вже стільки разів бачив неорганічних істот уві сні, що почав вважати їх справжніми. Я нагадав собі, що навіть торкався однієї в стані напівзвичайної свідомості в пустелі Сонора. І я мав серйозні сумніви, що ті світи, чиї краєвиди періодично спливали в моїх снах, були плодом моєї уяви. Я хотів представити дону Хуану свій найкращий варіант у формі стислого запиту, тож подумки сформулював питання: якщо вважати тих неорганічних істот справжніми, як люди, то де у фізичному світі та сфера, в якій вони існують?
Сформулювавши це питання самому собі, я почув дивний сміх зовсім як у день, коли боровся з неорганічною істотою. Потім мені відповів чоловічий голос.
Та сфера існує у певній позиції точки збирання, сказав він. Так само, як і твій світ існує у звичній позиції точки збирання.
Останнє, чого я хотів вступати в діалог з безтілесним голосом, тож встав і вибіг з будинку. Мені спало на думку, що я божеволію. Ще одна тривога в мою скарбничку страхів.
Голос лунав настільки чітко і владно, що не лише заінтригував, але й налякав мене. З величезним трепетом я чекав на наступну атаку цього голосу, але більше такого випадку не сталося. За першої ж нагоди я порадився з доном Хуаном.
Він анітрохи не був вражений.
Ти мусиш зрозуміти раз і назавжди: подібне звичайна річ у житті мага, сказав він. Ти не божеволієш, ти просто чуєш голос посланця сновидінь. Перетнувши першу та другу браму, сновидці досягають енергетичного порога й починають бачити видіння й чути голоси. Не достеменні множинні голоси, а єдиний голос. Маги називають його голосом посланця сновидінь.
Що таке посланець сновидінь?
Це чужорідна енергія, наділена свідомістю. Чужорідна енергія, спрямована допомогти сновидцям, розповідаючи їм різні речі. Проблема посланця в тому, що він може розповісти лише те, що сновидці вже знають або могли б знати, якби були чогось варті.
Те, що ви називаєте це чужорідною енергією, наділеною свідомістю, анітрохи мені не допомагає, доне Хуане. Яка саме енергія: добра, зла, правильна, неправильна яка?
Кажу ж: просто чужорідна енергія. Безособова сила, яку ми обертаємо на дуже особисту, бо вона має голос. Деякі маги присягаються нею. Вони навіть бачать її. Або, як ти сам, просто чують її як чоловічий чи жіночий голос. І цей голос може повідомляти їм про стан речей, що більшість часу вони сприймають як священну пораду.
Чому деякі з нас чують її як голос?
Ми бачимо її чи чуємо, тому що втримуємо свої точки збирання фіксованими в певному новому положенні що сильніша фіксація, то інтенсивніше відчуття посланця. Стережися! Ти можеш побачити й відчути його у вигляді голої жінки.
Дон Хуан розсміявся з власного дотепу, але я був надто наляканий для пустощів.
Ця сила здатна матеріалізуватися? спитав я.
Звісно, відповів він. І все це залежить від того, як зафіксована точка збирання. Але будь упевнений, якщо ти здатний підтримувати ступінь неупередженості, нічого не трапиться. Посланець залишається тим, чим є безособовою силою, що діє на нас внаслідок фіксації точки збирання.
Його поради безпечні та розумні?
Це не може бути порадами. Він лише каже нам, що до чого, а потім ми робимо висновки самі.
Тоді я розповів дону Хуану про те, що повідомляв мені голос.
Саме так, як я й казав, зауважив дон Хуан. Посланець не розповів тобі нічого нового. Його твердження були правильні, але лише здається, що він розкривав тобі якісь таємниці. Те, що зробив посланець просто повторення того, що ти вже й так знаєш.
Боюся, я не можу стверджувати, що все це знаю, доне Хуане.
Так, можеш. Тепер ти знаєш про таємницю всесвіту безмежно більше за те, що припускаєш раціонально. Але така наша людська недуга знати про таємницю всесвіту більше, ніж ми припускаємо.
Те, що я пережив це неймовірне явище самостійно, без нагляду дона Хуана, сповнило мене відчуттям піднесення. Я хотів мати більше інформації про посланця. Я почав розпитувати дона Хуана, чи він також чув його голос.
Він перервав мене й з широкою усмішкою сказав:
Так, так. До мене посланець теж говорить. В юності я не раз бачив його в образі ченця в чорному клобуку. Ченця, який розмовляв і щоразу лякав мене до потемніння в очах. Потім, коли мій страх став більш керованим, він перетворився на безтілесний голос, який і сьогодні каже мені різні речі.
Які саме речі, доне Хуане?
Усе, на чому я зосереджую свій намір, чого не хочу брати на себе клопіт відстежувати особисто. Як-от, наприклад, подробиці поведінки моїх учнів. Що вони роблять, коли мене поряд немає. Він каже мені різне, про тебе зокрема. Посланець розповідає мені про всі твої вчинки.
Цієї миті мені не надто сподобалось, який напрям набрала наша розмова. Я несамовито шукав у себе в голові питання з інших тем, доки він заходився сміхом.
Посланець сновидінь неорганічна істота? спитав я.
Скажімо так: посланець сновидінь це сила, що надходить зі сфери неорганічних істот. З цієї причини сновидці завжди натрапляють на нього.
Хочете сказати, доне Хуане, що кожен сновидець чує чи бачить посланця?
Кожен чує посланця, дуже мало хто бачить його чи відчуває на дотик.
Ви маєте для цього пояснення?
Ні. До того ж мені справді байдуже до посланця. На певному етапі свого життя я мусив прийняти рішення, чи зосередитись на неорганічних істотах і піти шляхом прадавніх магів, чи відмовитися від усього цього. Мій учитель, нагваль Хуліан, допоміг мені зважитись і відмовитися. Я ніколи не шкодував про це рішення.
Гадаєте, мені теж варто відмовитися від неорганічних істот, доне Хуане?
Він не відповів мені, натомість пояснив, що вся сфера неорганічних істот завжди налаштована повчати. Можливо, тому, що неорганічні істоти мають глибшу свідомість за нашу, вони почуваються вимушеними брати нас під своє крило.
Я не бачив жодної користі в тому, щоб ставати їхнім учнем, додав він. Їхня ціна надто висока.
Яка їхня ціна?
Наші життя, наша енергія, наша відданість їм. Іншими словами, наша свобода.