Як ці волокна, про які ви кажете, обєднуються в стабільне світосприйняття? спитав я.
Цього ніхто не може знати, багатозначно відповів він. Маги бачать рух енергії, але саме лише бачення руху енергії не може пояснити їм, як і чому енергія рухається.
Дон Хуан заявив, що, спостерігаючи як мільйони волокон свідомої енергії проходять крізь точку збирання, прадавні маги припустили, що під час проходження крізь неї волокна збираються докупи, обєднані навколишнім сяйвом. Побачивши, що це сяйво надзвичайно тьмяне в людей, які перебувають у непритомному стані чи на межі смерті, і цілковито відсутнє в трупів, вони переконалися, що це сяйво і є свідомість.
Як щодо точки збирання? Вона в трупа відсутня? спитав я.
Він відповів, що немає жодного сліду точки збирання в мерця, адже точка збирання та сяйво навколо неї ознака життя й свідомості. Неминучим висновком прадавніх магів було те, що усвідомлення і сприйняття йдуть разом і привязані до точки збирання та навколишнього сяйва.
Є шанс, що ті маги могли помилитися у своєму баченні? спитав я.
Не можу пояснити тобі чому, але жодним чином маги в своєму баченні помилитися не могли, сказав дон Хуан тоном, що не допускав суперечок. Утім, висновки, яких вони дійшли зі своїм баченням, могли бути хибні, та це через їхню наївність, нерозвиненість. Щоб уникнути цієї катастрофи, маги повинні плекати свій розум у будь-якій можливій для нього формі.
Є шанс, що ті маги могли помилитися у своєму баченні? спитав я.
Не можу пояснити тобі чому, але жодним чином маги в своєму баченні помилитися не могли, сказав дон Хуан тоном, що не допускав суперечок. Утім, висновки, яких вони дійшли зі своїм баченням, могли бути хибні, та це через їхню наївність, нерозвиненість. Щоб уникнути цієї катастрофи, маги повинні плекати свій розум у будь-якій можливій для нього формі.
Потім він помякшав і зауважив, що, звісно, для магів було б суттєво безпечніше зупинитися саме на рівні трактування побаченого, але спокуса робити висновки й пояснювати, навіть самим собі, надто велика, щоб їй опиратися.
Наслідком зміщення точки збирання була інша енергетична конфігурація, яку маги прадавніх часів здатні були побачити й дослідити. Дон Хуан казав, що коли точка збирання зміщена в іншу позицію, у тій точці сходиться нове нагромадження мільйонів світних енергетичних волокон. Прадавні маги побачили це й дійшли висновку, що, оскільки сяйво усвідомлення присутнє завжди, де б не була ця точка, у ній автоматично концентрується сприйняття. Однак через відмінне розташування точки збирання отриманий світ не може бути нашим світом повсякденних справ.
Дон Хуан пояснив, що прадавні маги були здатні розрізняти два типи зміщення точки збирання. Один це зміщення в будь-яку позицію на поверхні чи всередині світної кулі; таке зміщення вони називали зсувом точки збирання. Другий це зміщення в позицію за межами світної кулі; таке зміщення вони називали перенесенням точки збирання. Вони зясували, що різниця між зсувом і перенесенням полягає в природі сприйняття, яке дозволяє кожне з них.
Оскільки зсув точки збирання є зміщенням усередині світної кулі, породжені ним світи, якими б химерними, чудернацькими і неймовірними не були, все одно є світами в межах людської сфери. Людська сфера це енергетичні волокна, що пронизують усю світну кулю. На противагу цьому, перенесення точки збирання, оскільки є зміщенням у позицію за межами світної кулі, залучає волокна енергії поза людською сферою. Сприйняття таких волокон породжує світи, не підвладні розумінню, незбагненні світи без жодного сліду людської присутності.
У ті дні проблема достовірності постійно відігравала ключову роль у моїх думках.
Пробачте мені, доне Хуане, якось сказав я йому, але ця історія про точку збирання ідея настільки неправдоподібна, настільки неприпустима, що й не знаю, як із цим бути або що думати.
Ти можеш зробити лише одне, відпарирував він. Побачити точку збирання! Її не так важко помітити. Складність у тому, щоб зламати опорну стіну, що є в голові в кожного з нас і не дає нам зрушити з місця. Щоб зламати її, нам потрібна лише енергія. Маємо енергію бачення приходить до нас саме собою. Хитрість у тому, щоб покинути нашу фортецю самовдоволення й хибної безпечності.
Для мене очевидно, доне Хуане, що для того, аби побачити її, потрібні чималі знання. Це не тільки питання енергії.
Це лише питання енергії, повір мені. Важко лише переконати себе в тому, що це можна здійснити. Для цього ти маєш довіряти нагвалю. Диво магії полягає в тому, що кожен маг повинен довести все власним досвідом. Я кажу тобі про магічні закони не сподіваючись, що ти їх запамятаєш, а сподіваючись, що ти їх практикуватимеш.
Дон Хуан безумовно мав рацію щодо потреби в довірі. На початкових етапах мого тринадцятирічного навчання в нього найважчим для мене було приєднатися до його світу і його особистості. Це приєднання означало, що я маю навчитися беззастережно довіряти йому й без упереджень сприймати його як нагваля.
Повну роль дона Хуана у світі магів узагальнював титул, наданий йому іншими магами його називали нагвалем. Мені пояснили, що це поняття стосується будь-якої людини, чоловіка чи жінки, котра володіє особливим типом енергетичної конфігурації в очах видця вона постає подвійною світною кулею. Видці вірять, що коли хтось із таких людей входить до світу магів, той додатковий багаж енергії перетворюється на неабияку силу й здатність до лідерства. Отже, нагваль це природжений керманич, очільник групи магів.
Спершу почуття такої довіри до дона Хуана неабияк бентежило мене, якщо взагалі не викликало огиду. Коли я обговорив це з ним, він запевнив, що для нього довіряти своєму вчителю було так само важко.
Я казав своєму вчителю те саме, що й ти мені зараз, сказав дон Хуан. Він відповів, що без довіри до нагваля немає надії на полегшення, отож неможливо очистити життя від сміття, щоб бути вільними.
Я казав своєму вчителю те саме, що й ти мені зараз, сказав дон Хуан. Він відповів, що без довіри до нагваля немає надії на полегшення, отож неможливо очистити життя від сміття, щоб бути вільними.
Дон Хуан підкреслив, наскільки його вчитель мав рацію. А я вкотре висловив мою глибоку незгоду. Я сказав йому, що виховання в гнітючому релігійному оточенні мало жахливий вплив на мене, а твердження його вчителя і його власна згода з ним нагадують догму смиренності й послуху, яку я мусив засвоїти в дитинстві та якої терпіти не міг.
Звучить так, наче ви виголошуєте релігійне вірування, коли кажете про нагваля, сказав я.
Можеш вірити в що хочеш, безбоязно відповів дон Хуан. Факт лишається фактом: без нагваля діла не буде. Я це знаю, от і кажу. Як і всі нагвалі, що були до мене. Але вони казали це не з позиції власної значущості, і я теж. Слова, що немає шляху без нагваля, стосуються винятково того, що людина, нагваль, є ним, бо краще за інших уміє відображати абстрактне, духовне. Але це і все. Наш звязок із самим духом, і лише випадково з людиною, що доносить до нас його послання.
Я таки навчився беззастережно довіряти дону Хуану як нагвалю, і це, за його твердженням, принесло мені неабияке полегшення й підсилило здатність сприймати те, чого він прагнув мене навчити.
У своїй науці він робив великий наголос на поясненні й обговоренні точки збирання. Якось я спитав його, чи точка збирання якось повязана з фізичним тілом.
Вона ніяк не повязана з тим, що ми зазвичай вважаємо тілом, сказав він. Це частина світного яйця, тобто, власне, нашої енергії.
Як відбувається її зміщення? спитав я.
Через енергетичні потоки. Припливи енергії, породженої зовні й усередині нашої енергетичної форми. Зазвичай це непередбачувані потоки, можна сказати, спонтанні, але в магів ці потоки дуже прогнозовані й підкоряються магічному наміру.
Ви особисто відчуваєте ці потоки?
Кожен маг їх відчуває. Кожна людина відчуває, якщо вже на те пішло, от тільки пересічна людина надто заклопотана власними цілями, щоб звертати увагу на подібні відчуття.
На що схоже відчуття цих потоків?
На легкий дискомфорт, неясне почуття смутку, за яким одразу слідує ейфорія. Оскільки ані смуток, ані ейфорія не мають пояснюваної причини, ми ніколи не розглядаємо їх як імовірний наступ невідомого радше як непоясниму безпричинну похмурість.
Що стається, коли точка збирання переноситься за межі енергетичної форми? Вона висить зовні? Чи приєднана до світної кулі?
Вона розсуває контури енергетичної форми, не порушуючи її енергетичних кордонів.
Дон Хуан пояснив, що кінцевим результатом руху точки збирання є цілковита зміна форми людської істоти. Замість кулі чи яйця вона стає чимось подібним до люльки для паління. Кінець стрижня це точка збирання, а чаша люльки те, що лишилося від світної кулі. Якщо точка збирання продовжує рух, настає мить, коли світна куля перетворюється на тонку лінію енергії.
Дон Хуан продовжив пояснювати, що прадавні маги були єдиними, хто здійснив цей подвиг трансформації енергетичної форми. І я спитав його, чи у своїй новій енергетичній формі ті маги й далі були людьми.
Звісно, вони й далі були людьми, сказав він. Але, гадаю, ти хочеш знати, чи вони й далі були людьми розсудливими, гідними довіри. Ну, не зовсім.
Чим вони відрізнялися?
Своїми турботами. Людські прагнення й клопоти не мали для них жодного значення. Також вони остаточно набули нової зовнішності.
Хочете сказати, що вони були не схожі на людей?
Дуже важко розповісти, що до чого було в тих магів. Вони безумовно мали людський вигляд. На кого ще вони мали бути схожі? Проте то був не зовсім той вигляд, на який могли б сподіватися ти чи я. І все ж, якби ти наполіг, щоб я розповів, чим вони відрізнялися, я ходив би колами, як собака в погоні за власним хвостом.
Ви коли-небудь зустрічали когось із цих людей, доне Хуане?
Так, зустрічав одного.
Який він був на вигляд?
Щодо зовнішності, він мав вигляд звичайнісінької людини. Однак його поведінка була незвичайною.
В якому сенсі незвичайною?
Можу лише сказати тобі, що поведінка мага, якого я зустрічав це щось, що кидає виклик уяві. Але казати, що справа суто в поведінці, було б хибно. Таке дійсно треба побачити, щоб оцінити.
Усі ті маги були як той, кого ви зустріли?
Звісно, ні. Не знаю, якими були інші, хіба що через розповіді магів, які передаються з покоління в покоління. І ці історії змальовують їх як доволі дивакуватих.
Ви маєте на увазі потворних?
Аж ніяк. Кажуть, вони були дуже милі, але надзвичайно лякали собою. Більш подібні до невиданих створінь. Людство однорідним робить те, що всі ми світні кулі. А ті маги були вже не енергетичними сферами, а енергетичними лініями, які намагалися згорнутися в кола, що їм не дуже вдавалося.