Одного дня, коли ми блукали площею міста Оахака, дон Хуан надав мені найчіткіше визначення сновидіння з точки зору магії.
Маги розглядають сновидіння як надзвичайно витончене мистецтво, казав він, мистецтво силою волі зміщувати точку збирання з її типової позиції задля підсилення й розширення обсягу того, що можна сприйняти.
Він казав, що прадавні маги ґрунтували мистецтво сновидінь на пяти умовах, бачених ними в енергетичному потоці людських істот.
По-перше, вони бачили, що лише енергетичні волокна, які проходять просто крізь точку збирання, можуть поєднуватись у цілісне сприйняття.
По-друге, вони бачили, що, коли точку збирання зміщено до іншої позиції, байдуже, наскільки мізерним є зміщення, інші та незвичайні енергетичні волокна починають проходити крізь неї, залучаючи усвідомлення й примусово поєднуючи ті нетипові енергетичні поля в рівномірне цілісне сприйняття.
По-третє, вони бачили, що під час звичайних снів точка збирання легше зміщується сама собою в іншу позицію на поверхні чи всередині світного яйця.
По-четверте, вони бачили, що точку збирання можна перенести в позицію за межами світного яйця, до енергетичних волокон загального всесвіту.
І, по-пяте, вони бачили, що за допомогою дисципліни можливо розвинути та здійснювати вві сні за звичайних сновидінь систематичне зміщення точки збирання.
Перша брама сновидінь
У передмові до першого уроку сновидінь дон Хуан говорив про другу увагу як про поступ, що починається з ідеї, яка приходить до нас більше як цікавість, ніж реальна можливість; перетворюється на те, що можна лише відчути, як відчувають фізичний стан; і нарешті розвивається в стан буття, чи галузь практичних можливостей, чи виняткову силу, що відкриває перед нами світи за межами неймовірних фантазій.
Коли йдеться про пояснення магії, у магів є два варіанти. Один висловлюватись метафорами й говорити про світ чарівних вимірів. Другий пояснити свою справу в абстрактних термінах із лексикону магії. Я завжди віддавав перевагу останньому, хоч жоден з цих варіантів ніколи не задовольнить раціональний розум західної людини.
Дон Хуан розповів мені, що своїм метафоричним описом другої уваги як поступу він хотів сказати: будучи побічним продуктом зміщення точки збирання, друга увага не трапляється природно, а має бути на меті, починаючи від орієнтації на неї як на ідею і завершуючи спрямуванням до неї як до стабільного, контрольованого свідомістю зміщення точки збирання.
Коли йдеться про пояснення магії, у магів є два варіанти. Один висловлюватись метафорами й говорити про світ чарівних вимірів. Другий пояснити свою справу в абстрактних термінах із лексикону магії. Я завжди віддавав перевагу останньому, хоч жоден з цих варіантів ніколи не задовольнить раціональний розум західної людини.
Дон Хуан розповів мені, що своїм метафоричним описом другої уваги як поступу він хотів сказати: будучи побічним продуктом зміщення точки збирання, друга увага не трапляється природно, а має бути на меті, починаючи від орієнтації на неї як на ідею і завершуючи спрямуванням до неї як до стабільного, контрольованого свідомістю зміщення точки збирання.
Зараз я навчу тебе першого кроку до могутності, сказав дон Хуан, починаючи свою настанову з мистецтва сновидінь. Я навчу тебе творити сновидіння.
Що означає творити сновидіння?
Творити сновидіння означає мати певний і практичний контроль над загальною ситуацією вві сні. Наприклад, тобі може снитися, що ти в класній кімнаті. Творити сновидіння означає, що ти не дозволяєш сну перемкнутися на щось інше. Не стрибаєш з класної кімнати в гори, наприклад. Інакше кажучи, ти контролюєш вигляд класної кімнати й не дозволяєш їй зникнути, доки сам цього не захочеш.
Та чи можливо таке зробити?
Звісно, можливо. Цей контроль нічим не відрізняється від контролю над будь-якою ситуацією в наших повсякденних життях. Маги звикли до цього і встановлюють його щоразу, коли хочуть, чи коли їм це треба. Аби звикнути до нього самому, ти повинен почати з чогось дуже простого. Сьогодні вночі, уві сні ти повинен дивитися на свої руки.
Більше в усвідомленні повсякденного світу про це майже нічого не було сказано. Пригадуючи пережите в другій увазі, я, однак, виявив, що між нами відбувалась більш інтенсивна дискусія. Наприклад, я висловив свої почуття з приводу абсурдності завдання, а дон Хуан запропонував підійти до нього як до квесту чогось розважального, а не урочистого й відразливого.
Ти можеш вкладати в розмови про сновидіння всю свою серйозність, сказав він. Пояснення завжди схиляють до глибоких роздумів. Та коли вже бачиш сновидіння, будь легким, наче пірїнка. Сновидіння має виконуватися на совість і серйозно, але зі сміхом і впевненістю людини, котрій нема про що турбуватися в цьому світі. Лише за таких умов наші сни можуть дійсно перетворитися на сновидіння.
Дон Хуан запевнив мене, що обрав мої руки довільно як предмет пошуку вві сні, і шукати щось інше дозволено так само. Метою вправи було не знайти певну річ, а залучити до дії мою увагу сновидіння.
Дон Хуан описав увагу сновидіння як контроль, який здобуває людина над власними снами через фіксацію точки збирання в будь-якій новій позиції, куди вона змістилася під час сну. У більш загальному плані він назвав увагу сновидіння незбагненною гранню усвідомлення, що існує сама собою, чекаючи миті, коли ми поманимо її, миті, коли ми дамо їй мету.
Це прихована здібність, яку має в резерві кожен з нас, але ніколи не має нагоди скористатися нею в повсякденному житті.
Мої перші спроби шукати вві сні свої руки зазнали фіаско. Після місяців безуспішних спроб я здався і знову поскаржився дону Хуану на абсурдність такого завдання.
Існує сім брам, сказав він у відповідь, і сновидці мають відчинити всі сім, одну за одною. Ти стоїш перед першою брамою, яку треба відчинити, якщо хочеш вправлятись у сновидіннях.
Чому ви не розповіли мені про це раніше?
Марно було б розповідати тобі про брами сновидінь, доки ти не розбив собі голову об першу з них. Тепер ти знаєш, що є така перешкода і ти повинен здолати її.
Дон Хуан пояснив, що в енергетичному потоці всесвіту існують входи й виходи, і що зокрема у випадку сновидінь є сім входів, котрі сприймаються як перешкоди маги називають їх сімома брамами сновидінь.
Перша брама це поріг, який ми маємо переступити, усвідомивши те характерне відчуття, що передує глибокому сну, казав він. Відчуття, схоже на приємну важкість, що не дає нам розплющити очей. Ми досягаємо цієї брами в мить, коли усвідомимо, що засинаємо, ніби підвішені в темряві й важкості.
Як мені усвідомити, що я засинаю? Треба дотримуватися якихось кроків?
Ні. Жодних кроків дотримуватися не треба. Лише мати намір усвідомити, що засинаєш.
Але як можна мати намір усвідомити це?
Намір, спрямованість це дуже складно, щоб про це говорити. Я чи хтось інший матимемо ідіотський вигляд, намагаючись пояснити таке. Май це на увазі, коли почуєш те, що я збираюся сказати далі: маги спрямовані до всього, на що налаштовують себе, просто маючи такий намір.
Це для мене нічого не означає, доне Хуане.
Пильнуй уважно. Колись настане твоя черга пояснювати. Твердження здається беззмістовним, бо ти не сприймаєш його в правильному контексті. Як будь-яка раціональна людина, ти вважаєш розуміння цариною винятково нашого розуму, нашої свідомості. Для магів, оскільки сказане мною стосується наміру й спрямованості, розуміння цього лежить у площині енергії. Маги вірять, що коли хтось адресує ці слова енергетичному тілу, то енергетичне тіло розуміє їх у зовсім інакшій формі, ніж розум. Хитрість у тому, щоб досягти енергетичного тіла. Для цього потрібна енергія.
У якій формі енергетичне тіло зрозуміє це твердження, доне Хуане?
У формі тілесного відчуття, яке важко описати. Доведеться пережити його, аби знати, що я маю на увазі.
Я хотів більш ґрунтовного пояснення, але дон Хуан ляснув мене по спині й змусив увійти до другої уваги. Цього разу те, що він зробив, так і лишилося надзвичайною загадкою для мене. Я міг би заприсягтися, що той дотик загіпнотизував мене. Я гадав, що він миттєво занурив мене в сон, і мені наснилося, буцімто я блукаю з ним широким бульваром, обсадженим деревами, в якомусь незнайомому місті. Це був настільки яскравий сон, і я так добре усвідомлював усе, що миттєво спробував зорієнтуватися, читаючи знаки й роздивляючись людей. Це точно було не англо- чи іспаномовне місто, але це місто було на Заході. Люди скидалися на північних європейців, можливо, литовців. Я зосередився на спробах читати білборди й дорожні знаки.
Дон Хуан мяко штурхнув мене.
Не переймайся цим, сказав він. Ми в одному з тих місць, які можна визначити. Ти щойно позичив у мене енергію, щоб досягти свого енергетичного тіла, і з нею перейшов до іншого світу. Це довго не триватиме, тож використовуй свій час мудро. Роздивляйся все, але не привертай уваги. Не дай нікому помітити тебе.
Ми йшли мовчки. Це була прогулянка довжиною з квартал, яка справила на мене неабияке враження. Що далі ми йшли, то більше зростало моє відчуття інстинктивної тривоги. Мій розум був зацікавлений, але тіло стурбоване. Я чітко розумів, що не в цьому світі. Коли ми дійшли до перехрестя й зупинилися, я побачив, що дерева на вулиці охайно підстрижені. То були низькорослі дерева з жорстким на вигляд, кучерявим листям. Кожне дерево мало навколо себе великий квадрат землі для поливу. На тій землі не було гілляччя чи сміття, які можна побачити біля дерев у містах, лише вугільно-чорний пухкий грунт.
Щойно зосередивши свій погляд на пагорбі, перш ніж зійти з нього й перетнути вулицю, я помітив, що машин немає. Я відчайдушно намагався спостерігати за людьми, що тинялися навколо нас, аби виявити серед них хоч якесь пояснення моїй тривозі. Доки я роздивлявся, вони роздивлялись мене у відповідь. Якоїсь миті нас оточило колом жорстких блакитних і карих очей.
Упевненість вразила мене, наче ударом: це зовсім не сон ми в реальності за межами відомої мені дійсності. Я обернувся до дона Хуана. Я вже майже усвідомив, чим відрізняються ті люди, але дивний сухий вітер, що дмухав прямісінько в мої носові пазухи, ударив мені в обличчя, розмив мій зір і змусив забути, що я хотів сказати дону Хуану. Наступної миті я знову був у будинку дона Хуана, звідки починав. Я лежав на соломяному матраці, мружачись.
Я позичив тобі власну енергію, і ти досягнув свого енергетичного тіла, сказав дон Хуан, наче це було само собою зрозуміло.
Я чув, що він говорить, але сам німував. Від незвичного лоскоту в сонячному сплетінні моє дихання було коротким і болісним. Я знав, що побував на межі якогось трансцендентного відкриття про сновидіння і про людей, яких бачив, і все ж не міг зосередитися на тому, що дізнався.