[B] І о н. Нестор каже{85}:
Сам же міцніше тримайся в кузові, сплетенім гарно,
Вліво схилившись, і сильно по правому хльосни коневі
З криком гучним, і ремінні в той час попусти йому віжки.
Лівий же кінь хай тримається ближче стовпа, щоб здавалось,
Ніби на всьому бігу об нього черкне неминуче
Колеса вісь. Стережися, щоб каменя не зачепити.
[C] С о к р а т. Досить. Хто міг би сказати, чи правильно говорить Гомер у цьому місці, чи ні лікар чи візник?
І о н. Візник, певна річ.
С о к р а т. Чи не тому, що він знає це мистецтво, чи з якоїсь іншої причини?
І о н. Не інакше, ніж завдяки своєму мистецтву.
С о к р а т. Хіба не кожному мистецтву призначено Богом відати однією якоюсь діяльністю? Адже те, що ми пізнаємо за допомогою мистецтва стерничого, ми ж не пізнаємо, очевидно, за допомогою мистецтва лікаря?
І о н. Ні, звичайно.
С о к р а т. І за допомогою мистецтва лікування не пізнаємо того, що за допомогою мистецтва будівельника, чи не так?
І о н. Ні, зрозуміло.
[D] С о к р а т. Так само, очевидячки, стосовно і всіх мистецтв. Що ми пізнаємо, опанувавши одне мистецтво, того ми не пізнаємо, опанувавши інше. Але спочатку відповіси мені ось на що: чи визнаєш ти одне мистецтво відмінним від іншого?
І о н. Так.
С о к р а т. Значить, думаєш так, як я, адже я, вважаючи одне мистецтво відмінним від іншого на тій підставі, що одне мистецтво є знанням одних речей, а інше інших, відповідно до цього називаю одне мистецтво так, а інше інакше. Чи й ти такої думки?
І о н. Такої ж.
[E] С о к р а т. Адже якби те й інше мистецтво було знанням одних і тих самих речей, то навіщо називати одне так, а інше інакше, коли можна було б дізнатися те саме з допомогою будь-котрого з двох? Так, наприклад, я знаю, що ось тут пять пальців, і ти знаєш те саме, що й я; і якби я тебе запитав, чи не за допомогою того самого мистецтва пізнаємо одне й те ж, а саме мистецтва рахування, чи за допомогою різних мистецтв, то ти, звичайно, сказав би, що за допомогою одного і того ж.
І о н. Так.
[538] С о к р а т. Так ось скажи мені тепер те, про що я хотів тебе раніше запитати: чи ти вважаєш, що це стосується всіх мистецтв і що за допомогою одного якогось мистецтва здобувається одне знання, а за допомогою іншого інше, але, якщо це є інше мистецтво, то й пізнається через нього щось інше.
І о н. Так мені здається, Сократе.
С о к р а т. Значить, хто не опанував якогось мистецтва, той і не буде здатний оцінити те, що говориться або робиться згідно з цим мистецтвом, хіба не так?
[B] І о н. Твоя правда.
С о к р а т. Ну, а стосовно тих віршів, що ти їх навів, то хто краще знає, чи Гомер говорить добре, чи ні ти чи візник?
І о н. Візник.
С о к р а т. Очевидно, тому, що ти рапсод, а не візник?
І о н. Так.
С о к р а т. А мистецтво рапсода інше, ніж мистецтво візника?
І о н. Так.
С о к р а т. І якщо воно інше, то воно є знанням інших речей?
І о н. Так.
[C] С о к р а т. Ну що ж; а коли Гомер говорить про те, як Гекамеда, служниця Нестора, дає пораненому Махаону випити цілющий напій, в таких словах:
прамнійського вливши
В келих вина, натерла козиного сиру на мідній
Терці і білого борошна ячного ще домішала;
Приготувавши напій, їх пити вона запросила{86},
то чи тут правильно говорить Гомер, чи ні, яке мистецтво може розпізнати мистецтво лікаря чи рапсода?
І о н. Мистецтво лікаря.
С о к р а т. Ну, а коли Гомер говорить:
Миттю в безодню поринула, наче грузило свинцеве,
Що, до розложистих рогів вола польового припнуте,
[D] Тягне донизу гачок на загибель зажерливим рибам{87},
то як тут скажемо: чиє мистецтво рибалки чи рапсода краще розпізнає, що він говорить і чи правильно говорить, чи ні?
то як тут скажемо: чиє мистецтво рибалки чи рапсода краще розпізнає, що він говорить і чи правильно говорить, чи ні?
І о н. Ясно, Сократе, що мистецтво рибалки.
[E] С о к р а т. Гляди тепер: якби ти ставив мені запитання й запитав мене так: «Оскільки ти, Сократе, знаходиш у Гомера для кожного мистецтва те, що йому належить вирішувати, то знайди мені й для віщуна, і для мистецтва віщування щось таке, про що йому слід вирішувати, добре чи погано воно написано», як легко і правильно я тобі відповім. Адже це є в багатьох місцях і в «Одіссеї», наприклад, те, що говорить женихам віщун, Феоклімен із роду Мелампа:
[539] О жалюгідні! Яке це вас лихо спостигло? Обличчя,
Голови ваші й коліна вам темрява ночі окрила!
Стогоном все запалало, всі лиця спливають сльозами!
Сіни вже привидів повні, й подвіря наповнене ними,
В пітьму Ереба вони поспішають, сонце у небі
[B] Зникло раптово імла лиховісна його огорнула{88},
часто і в «Іліаді», приміром, у «Бою біля валу», бо й там Гомер каже:
Мали той рів перейти вже, як раптом ліворуч над військом
Птах зявився, орел, що високо в небі ширяє,
В пазурах ніс він потвору скривавлену змій величезний
Був ще живий і звивався, готовий з ним битись і далі.
[C] Спритно зігнувшись, орла, що тримав його міцно, він раптом
В груди вкусив біля шиї; і той від нестерпного болю
Кинув на землю його, між троянського війська вронивши,
[D] Сам же із клекотом дужим за вітру диханням полинув{89}.
Ось таке, скажу я, і тому подібні місця повинен розглядати й оцінювати віщун.
І о н. Твоя правда, Сократе.
С о к р а т. А тепер ти вибери, як я вибрав тобі місця з «Одіссеї» і з «Іліади», [E] те, що стосується віщуна, лікаря й рибалки, так і ти, Іоне, вибери мені ти ж бо більш обізнаний з Гомеровим епосом, і те, що стосується рапсода та його мистецтва і що повинен розглядати й оцінювати радше рапсод, ніж інші люди.
І о н. Я тверджу, Сократе, що все взагалі.
С о к р а т. Ні, раніше ти не говорив, Іоне, начебто все, невже ти такий забутливий? Адже не личило б рапсоду мати слабку память.
[540] І о н. А що я, до речі, забув?
С о к р а т. Хіба ти не памятаєш, як ти сказав, що мистецтво рапсода інше, ніж мистецтво візничого?
І о н. Памятаю.
С о к р а т. І ти погодився, що воно, бувши іншим, буде давати інші відомості?
І о н. Так.
С о к р а т. Значить, за твоїми власними словами, не все входить в обсяг знань рапсода і його мистецтва.
[B] І о н. Крім, можливо, тільки таких речей, Сократе.
С о к р а т. Кажучи, «крім таких речей», ти розумієш, очевидно, те, що належить іншим мистецтвам; але якщо не все, то що саме буде предметом знання рапсода?
І о н. По-моєму, предметом його знання буде те, що личить говорити чоловікові і що жінці, що рабу і що вільній людині, що підлеглому, а що начальнику.
С о к р а т. Невже рапсод, на твою думку, буде краще знати, ніж стерничий, що слід доповісти власникові корабля, якого буря заскочила на морі?
[C] І о н. Ні, це краще знає стерничий.
С о к р а т. А хіба рапсод буде краще, ніж лікар, знати, що треба приписати в разі хвороби?
І о н. Ні.
С о к р а т. Виходить, ти краще знаєш, що повинен говорити раб?
І о н. Так.
С о к р а т. Наприклад, що повинен сказати раб-волопас, який хоче приборкати оскаженілих биків, по-твоєму, буде краще знати рапсод, ніж пастух?
І о н. Ні, звичайно.
[D] С о к р а т. Або те, що повинна сказати жінка-пряля про переробку вовни?
І о н. Ні.
С о к р а т. А можливо, рапсод буде знати, що повинен сказати полководець, коли промовляє до воїнів?
І о н. Так, саме це рапсод буде знати.
С о к р а т. Що таке? Мистецтво рапсода це мистецтво полководця?
І о н. Я-то принаймні знав би, що полководець повинен сказати.
С о к р а т. Либонь, тому що ти знавець у полководчій справі, Іоне? Адже, якби ти, припустімо, [E] був одночасно наїзником і кіфаристом, то ти, звичайно, міг би розпізнати добре й погано обїжджених коней, і я запитав би тебе: «Завдяки якому мистецтву, Іоне, розпізнаєш добре обїжджених коней? Чи робиш це як наїзник чи кіфарист?» Що відповів би ти мені?
І о н. Що як наїзник.
С о к р а т. А якби ти розпізнав тих, що добре грають на кіфарі, то ти погодився б, що робиш це за допомогою того мистецтва, яке робить тебе кіфаристом, а не завдяки тому, що ти наїзник?
І о н. Так.
С о к р а т. А якщо ти знавець у військовій справі, то чи розбираєшся в ній за допомогою того мистецтва, завдяки якому ти полководець, чи того, завдяки якому ти відмінний рапсод?
І о н. По-моєму, немає тут ніякої різниці.
[541] С о к р а т. Як? Ти твердиш, що немає ніякої різниці? На твою думку, мистецтво рапсода й мистецтво полководця одне мистецтво чи два?
І о н. Мені здається, що одне.
С о к р а т. Значить, хто добрий рапсод, той, виявляється, добрий полководець?
І о н. Безперечно.
С о к р а т. Виходить тоді, що хто є добрий полководець, той і добрий рапсод?
І о н. Ну, так я не думаю.
С о к р а т. Однак ти думаєш, що хто добрий рапсод, той і добрий полководець?
І о н. Звичайно.
С о к р а т. А правда, що ти найкращий рапсод між греками?
І о н. Немає сумніву.
С о к р а т. То не ти, Іоне, і найкращий полководець серед греків?
І о н. Знай, що воно так і є, Сократе, а навчився я цього у Гомера.
С о к р а т. Як це так? Скажи ради богів, Іоне, чому ти, бувши в одній особі і найкращим полководцем, і найкращим рапсодом із греків, тільки співаєш, розїжджаючи по Греції, а не стоїш на чолі війська? [C] Невже ти думаєш, що у греків є велика потреба в рапсоді, увінчаному золотим вінком, а в полководцеві немає ніякої потреби?
І о н. Наше місто перебуває під вашою владою і вашим військовим керівництвом, через те не відчуває потреби у полководцеві, а ваше місто й місто лакедемонян не вибрали б мене полководцем. Адже ви вважаєте, що вам своїх вистачає.
С о к р а т. Дорогий Іоне, чи знаєш ти Аполлодора з Кізіка?{90}
І о н. Хто це такий?
[D] С о к р а т. Це той, якого афіняни часто обирали своїм полководцем, хоч він і чужинець; і Фаносфена з Андросу й Геракліда з Клазомен{91} наше місто висуває на стратега та на інші урядові посади, оскільки вони довели, що заслуговують на відзначення. То хіба Іона-ефесця наше місто не мало б вибрати полководцем і не вшанувати цим званням, якби він виявився достойним його? Що ж? [E] Хіба ви, ефесці, не є афінянами з давніх-давен{92}, і хіба Ефес поступається якому-небудь іншому місту? Якщо ти, Іоне, говориш правду, що завдяки вмінню і знанню ти здатний славити Гомера, то тоді ти підводиш ось у чому: запевнявши показати, як багато прекрасного знаєш про Гомера, ти обманюєш мене і далекий від того, щоб показати мені це. Ти навіть не маєш бажання сказати, що це таке, в чому саме ти сильний, хоч я давно цього домагаюсь. А ти, просто-таки мов Протей, викручуєшся на різні боки, робишся багатоликим. Нарешті, намагаючись вислизнути від мене, обявляєшся раптом полководцем, аби тільки не показати, в чому ж полягає оця твоя гомерівська премудрість. [542] Отже, якщо ти володієш мистецтвом про що я тільки-но говорив, то ти обманюєш мене, хоч обіцяв показати мені це на Гомері, й чиниш несправедливо; якщо ж ти не знавець і, нічого не знаючи про Гомера, але одержимий божественним натхненням, говориш про цього поета багато прекрасного, як я вже тобі говорив, то ти нічого не винен. Отже, тепер вибирай, що тобі до вподоби: вважати нам тебе людиною несправедливою чи божественною?