Я скучив.
Я теж, відповіла Еліс і, піднявши руки, закрутилася по кухні в бюстгальтері і трусиках.
То ми пройшли тест?
Не зовсім. Вівіан сказала, що якщо браслет зняли, це ще не означає, що мене більше не звинувачують у підривній діяльності проти підвалин шлюбу.
Підривній діяльності? Жартуєш?
Іноді розслідування продовжують і після того, як знімуть браслет, пояснила Еліс.
Ми перейшли до їдальні. Еліс сіла на підсунутий стілець і витягла бліді ноги.
Із самого початку розкажи, попросив я.
Я приїхала до «Фог-сіті» раніше і зайняла столик.
Правильно.
Вівіан знову замовила салат з тунця, а я просто бургер. Через деякий час вона оголосила: «Хороші новини. Мені дали ключ від браслета» і дістала із сумки залізну коробочку, на якій мерехтіли блакитні вогники. Всередині був ключ на дротику. Вівіан вставила ключ в браслет, натиснула на якусь кнопку на коробочці, і він сам зіскочив з руки. А Вівіан сказала: «Ви вільні».
Нісенітниця якась. Я приніс сковорідку із паельєю і сів поруч з Еліс.
Потім Вівіан поклала браслет з ключем в коробочку, закрила її і прибрала до себе в сумку. Я так зраділа цьому. Однак зясувалося, що браслет зняли за умови.
За якої ще умови?! Я згадав розмову з Джоанною в «Дріджерс».
Покарання. Невже все це правда? Мені стало моторошно.
Еліс спробувала паелью.
Ну, памятаєш, Вівіан говорила, що «Кодекс» створений на основі англійського кримінального права, а ми ще подумали, що вона жартує?
Еліс пояснила умови «визволення». Все і справді виявилося як у справжньому суді. Еліс підписала папери, заплатила пятдесят доларів штрафу і взяла на себе зобовязання протягом місяця відвідувати щотижневі профілактичні бесіди.
Умовне звільнення, пояснила вона.
Напевно, я повинен дещо тобі розповісти.
Я описав їй зустріч з Джоанною в «Дріджерс» і додав, що її слова не виходять у мене з голови вже кілька днів.
А чому відразу не сказав? дорікнула Еліс.
Не знаю. У мене вже параноя якась через цей «Договір». Думав, розповім, коли браслет знімуть. Джоанна попередила, що інакше будуть неприємності. Її теж підставляти не хотілося. Вона і так якась дуже нервова.
Обличчя Еліс затуманилось.
Ти казав, ви разом працювали під час навчання в коледжі. Але не говорив, чи було між вами щось, крім дружби. Ти спав з нею, Джейку?
Ні! вигукнув я. Та й яка різниця? Я намагаюся сказати тобі дещо важливе.
То ж кажи, відповіла Еліс, але я відчув, що в її душі оселилася підозра.
Твоя зустріч з Вівіан міняє справу. До слів Джоанни треба поставитися серйозно.
Еліс відсунула від себе тарілку.
Ну ось, тепер і у мене починається параноя.
Тільки коли ми прибрали зі столу і взялися за миття посуду, Еліс розповіла інші новини: фірма оголосила про щорічне преміювання співробітників. Тієї суми, що отримає Еліс, вистачить, щоб покрити половину кредиту за навчання в юридичній школі.
Це треба відзначити, сказав я.
Ми дістали келихи і випили шампанського за премію, а також за щасливе життя. Потім вирушили в ліжко і ніжно любили одне одного.
Уже засинаючи, Еліс обняла мене і прошепотіла:
Як думаєш, браслет допоміг мені стати кращою?
Ти і так ідеальна. А мене цей «Договір» зробив кращим чоловіком?
Думаю, скоро ми про це дізнаємося.
Зараз, згадуючи той вечір, я розумію, що ми обидва були злегка налякані, але зовсім не так обережні, як слід було. «Договір» оточував ореол загадковості, одночасно відштовхуючий і привабливий. Як дивні звуки в гаражі вночі, як знаки уваги від того, з ким не варто звязуватися, як дивне світло в хащах, на яке йдеш, не знаючи, чи чекає на тебе там небезпека. Ось і ми йшли вперед, не звертаючи уваги на доводи розуму. Нас вела якась дивна притягальна сила, якій ми не могли або не хотіли чинити опору.
26
Вчені вивели багато формул щасливого шлюбу. І хоча з цифрами можна не погоджуватися, є один висновок, з яким важко посперечатися: що стабільніший ваш дохід, то більша ймовірність, що ви одружитеся. Більш того, що вищий ваш дохід, то більша ймовірність, що ви потім не розлучитеся. Здавалося б, чим більше витратиш на весілля, тим міцнішим буде шлюб. Нічого подібного, все якраз навпаки: пари, які витрачають на одруження не більше пяти тисяч доларів, мають більше шансів не розлучитися, ніж ті, хто виклав понад пятдесят тисяч.
Коли я поділився цією інформацією з колегами, Евелін сказала, що справа в очікуваннях: той, хто готовий викинути на цей захід купу грошей, чекає, що далі все складеться ідеально, а якщо не складається, то настає сильне розчарування.
А ще готовність витратити багато грошей на весілля говорить про прагнення людини до миттєвого задоволення і бажання справити враження на інших, додала вона.
Ян погодився.
Краще ці пятдесят тисяч вкласти в придбання будинку. Хороша інвестиція в майбутнє. Не хочу здатися сексистом, але думаю, що весілля більше потрібне жінкам. Наречена, яка вимагає весілля за пятдесят тисяч доларів з організатором, зачіскою, святковою вечерею із пяти страв та всім іншим, і надалі буде озвучувати схожі запити.
Я згадав наше просте весілля і невибагливе меню. Головне, що всім було весело. Сукня Еліс мала чудовий вигляд, хоча куплена була в маленькому вінтажному магазинчику; вона сказала, що не стане витрачати більш ніж чотириста доларів на наряд, який одягне всього раз. Туфлі вона купила за півціни на розпродажу, тому що білі атласні теж мало куди можна взути. Мій костюм був дорогим, але костюми носяться довго, ось Еліс і наполягла, щоби я купив дійсно хороший.
Ще трохи цікавої статистики: у пар, які до весілля зустрічалися понад рік, імовірність розлучення нижча. Шлюби, укладені в зрілому віці, мають більше шансів на успіх. А ось факт, який, здається, суперечить здоровому глузду: якщо хтось почав зустрічатися, ще не закінчивши попередніх стосунків, це зовсім не означає, що в майбутньому розлучиться, якраз навпаки.
Тому що вони дійсно вибирали, припустила Евелін. І знайшли, хто їм більше підходить. Може, вони навіть вдячні подружжю за те, що ті вчасно зявилися і вберегли їх від помилки. А ще в такій ситуації людина відчуває, що її дійсно визнали кращою за всіх інших, заради неї відмовившись від стосунків з кимось іще.
Мені сподобалася ця версія, і я навіть зробив собі позначку, щоби не забути розповісти про це Беллі та Вінстону на наступному прийомі.
Белла вас обрала, скажу я Вінстону.
Сподіваюсь, це допоможе.
Загалом, у мене були всі підстави бути задоволеним власним шлюбом. Весілля обійшлося нам недорого, ми пожили разом до того, як реєструвати стосунки, й одружилися в зрілому віці: Еліс було тридцять чотири, мені майже сорок. До того ж, коли ми познайомилися, вона ще зустрічалася із музикантом зі своєї групи. Так що, очевидно, основу ми заклали міцну. Але зрештою, кожний шлюб є унікальним. Кожний шлюб це окремий усесвіт, у якому діють лише йому притаманні правила.
27
Протягом наступних тижнів ми згадували про «Договір» тільки по четвергах, коли Еліс ходила на бесіди до куратора. Дейв був директором власного архітектурного бюро, розташованого в престижному районі міста. Еліс сказала, що Дейву близько сорока пяти років, він досить ерудований і в міру привабливий. Він та його дружина були присутні на зустрічі в Гіллзборо, але я не міг їх згадати. Дружина Дейва мала власну студію живопису, хоча і працювала в якомусь трастовому фонді. Її роботи кілька разів виставлялися, але продавати їх у неї не було ані потреби, ані бажання.
Щочетверга Еліс ішла з роботи раніше, сідала в метро, їхала до зупинки на Двадцять четвертій вулиці, а решту шляху йшла пішки. Незважаючи на зайнятість, з роботи вона завжди виходила з запасом, щоб не дай Бог не запізнитися так насторожила її моя розмова з Джоанною. В результаті до ультрасучасного офісу Дейва вона підходила задовго до призначеного часу і часто сиділа в мексиканському кафе поряд.
Зустрічі з Дейвом тривали по півгодини. Подробиць Еліс не розповідала, бо, за словами Дейва, правилами це суворо заборонялося. Сказала тільки, що зазвичай вони сиділи за величезним столом у кабінеті Дейва, пили каву, принесену секретаркою, і розмовляли про те, як минув тиждень. Іноді Дейв ставив питання про мене та наші стосунки, іноді цитував «Кодекс», тому Еліс завжди почувалася, як на іспиті. Тон розмов був увічливим, але питання досить відвертими, так що вона постійно боялася бовкнути щось таке, що потім може бути використано проти нас.
Зустрічі з Дейвом тривали по півгодини. Подробиць Еліс не розповідала, бо, за словами Дейва, правилами це суворо заборонялося. Сказала тільки, що зазвичай вони сиділи за величезним столом у кабінеті Дейва, пили каву, принесену секретаркою, і розмовляли про те, як минув тиждень. Іноді Дейв ставив питання про мене та наші стосунки, іноді цитував «Кодекс», тому Еліс завжди почувалася, як на іспиті. Тон розмов був увічливим, але питання досить відвертими, так що вона постійно боялася бовкнути щось таке, що потім може бути використано проти нас.
Під час минулої розмови Дейв запитав про поїздки. Еліс детально розписала наш майбутній вікенд у горах, який вибрав я, і чотириденну поїздку в мальовниче містечко на березі океану, яку вибрала вона. Ми ще не зїздили ані туди, ані сюди, проте сам факт, що поїздки заплановані, причому одна навіть за три місяці наперед, мав стати підтвердженням того, що ми виконуємо вимоги щодо поїздок і в цьому кварталі, і в наступному. Під час бесід Еліс намагалася поводитися так, щоби Дейв подумки ставив нам якомога більше галочок і «Договір» переключився би з нас на когось іншого, як радила Джоанна.
Дейв теж розповідав про свої недавні поїздки і навіть рекомендував Еліс кілька хороших готелів. Хоча Еліс знала, що він комусь доповідає всі подробиці їхніх зустрічей, вона все ж відчувала, що він хороша людина, яка щиро бажає нам добра. Ще вона подумки поставила йому плюс за те, що він ніколи не робив натяків в її сторону. Після першої бесіди вона сказала, що не проти ще походити до Дейва. І хоча їй дуже складно вирватися з роботи, ці бесіди, за її словами, були чимось на зразок перезавантаження. «Як до психоаналітика сходила», говорила вона, хоча насправді жодного разу не була у психоаналітика, якщо не брати до уваги кількох групових занять у реабілітаційному центрі, де ми з нею познайомилися.
Останнього тижня місяця, коли Еліс повинна була йти на заключну розмову з Дейвом, у мене задзвонив телефон.
Я натиснув «Відповісти» і почув схвильований голос Еліс:
Чорт! Чорт! Чорт!
Еліс?
Чортів суддя нас затримав! Вона захекалася від бігу, в слухавці вирувала вулиця. У мене всього девять хвилин, щоби добігти до Дейва. Не встигну. Таксі чи потяг?